Хоча я виніс цю тезу в заголовок, вона не є риторичним запитанням. Я стверджую, що соціальний захист у нас існує тільки на папері. Підтвердження цього у конкретному прикладі.
У зв’язку з подорожчанням газу з’явилася постанова КМУ про надання самотнім пенсіонерам субсидій. Але виконати її зовсім непросто, бо, щоби отримати субсидію, треба зібрати купу довідок.
Тож наша історія про інваліда, яка мешкає у Чернівцях на вул. Пирогова, 5, Олену Іванівну Іваненко. Вже рік як вона не виходить з хати – ноги відмовляються слухатися. Крім того, дуже погано бачить. Додайте до цього ще купу інших не менш серйозних недуг – і райдужна картина її життя буде повною.
Понад 30 років тому Олена Іванівна розлучилася з чоловіком. А згідно з вимогами соцзахисту, вона повинна надати копію свідоцтва про розлучення. Жінка ж його десь загубила. Та, на щастя, в неї збереглась копія свідоцтва про розлучення, видана колишньому чоловіку. Тобто вона має документ, який фактично підтверджує її нинішній соціальний статус.
Але це, бачте, не влаштовує чиновників. Вони вимагають, щоби самотня жінка, яка практично не пересувається, повзла до суду, де вона має взяти рішення про розлучення, а потім завірити його за 100 грн чи й більше у нотаріуса. І, гадаю, це ще не всі її поневіряння.
От у мене і виникло запитання: як це вдалося чиновникам перетворити соціальний захист на суцільні тортури для хворих людей поважного віку та ще й за наші податки?
Віктор ЮСОВ, член НСЖУ, кандидат технічних наук
