Чернівецький міськвиконком: права рука не відає, що робить ліва, а слова голови мала би перевірити прокуратура
Публікація «Мутна вода пільгових перевезень» Володимира Боднарюка у «Версіях» № 4 за 14 січня змусила взятися за перо. Тема міських пасажирських перевезень обговорюється давно й… безрезультатно. А може, її просто «заговорюють»? Бо якщо пильно придивитися та проаналізувати ситуацію, що склалася у пасажирсько-транспортній царині, – а вона, до слова, не є складною, – все одразу стає зрозумілим.
Отже, почнімо з головного: ніхто крім нас, себто громади міста, не вирішить транспортного питання. Смішно чекати на приїзд до Чернівців Президента чи Прем’єра, щоби вони навели лад із перевезеннями пасажирів. Серед мешканців міста мають знайтися ініціативні люди, які послідовно, наполегливо, не для власного піару та самореклами – це особливо підкреслю – займуться доскональним вивченням цієї проблеми і доведуть її до справедливого завершення.
Організація «На грані» не претендує на істину в останній інстанції, та наші спостереження, з огляду на здоровий глузд, варті уваги.
Почнімо від конфлікту інтересів. Розберімося детально, чиї інтереси задіяні в даному спорі і чого хоче кожна зі сторін.
Головна дійова особа тут, зазвичай, – пасажир. Адже саме задля нього і працює транспорт. А що потрібне пасажирові? Щоби міський транспорт працював ритмічно, щоби був охайним ззовні і всередині, а всередині ще й теплим, аби інтервал руху був найкоротшим, а водії не розмовляли під час руху мобільним телефоном, щоби транспорт подавався на посадку-висадку безпосередньо до бордюру тротуару. Та й щоби вартість проїзду була обґрунтованою. Зовсім не складні вимоги і цілком реальні для виконання.
Треба ще згадати таку окрему категорію пасажирів як пільговики. Чого хочуть вони? Навіть гадати не варто – безкоштовного проїзду в усіх видах міського транспорту, оскільки їхніх пільг ніхто не скасовував.
Наступна категорія учасників транспортного руху – власники перевізних компаній. Вони вклали кошти у придбання транспорту, в організацію робочих місць. Вони сплачують різноманітні податки. І, зрозуміло, ставлять собі за мету отримання прибутку, а зовсім не самоокупність. Вони ж бо не благодійники.
Йдемо, чи то пак, рухаємося далі. Чого прагнуть водії міського транспорту? Вони хочуть отримувати пристойну зарплатню і щоби дороги були в належному вигляді.
Насамкінець Чернівецька міська рада хоче, щоби вовки були ситі, але при цьому й вівці цілі. Іншими словами, щоби міський транспорт працював бездоганно, щоби не було скарг пасажирів, але при цьому їй не хочеться звертати увагу на стан доріг, як і відшкодовувати транспортникам перевезення пільговиків. Саме в цьому й полягає зміст суперечки. А щоби досягти певного консенсусу в інтересах усіх зацікавлених, треба взяти до уваги та вирішити всі складові суперечки. І зробити це можна тільки з допомогою Його величності Закону. Якщо його виконувати, транспортники перевозитимуть пільговиків, а міськвиконком буде відшкодовувати витрати. Такі зобов’язання вони мають перед законом.
Та щоби дотримуватися Закону, треба володіти знанням складових перевезень. А це, насамперед, – їхня собівартість і кількість пільговиків, яких перевозять транспортники.
Оскільки в ЗМІ неодноразово обговорювалася тема перевезень, звернусь до фактів, узятих з преси. Скажімо, депутат міськради Володимир Бешлей вдавався до акцій протесту проти підняття плати за проїзд із залученням телекомпаній і навіть з бійками та виламуванням дверей Ратуші. Водночас обґрунтування незаконності підвищення плати за проїзд він так і не надав.
Профспілкова діячка Лідія Анциперова бідкалася, що водії маршруток отримують по 1000 гривень зарплатні, з яких вони зобов’язані ще й заправляти та ремонтувати свої машини. Незрозуміло, звідки таке взялося? Та далі ще цікавіше, щоби не сказати страшніше, бо просто цинічніше. Так, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Чернівецької міськради Георгій Леонтій повідомив, що пасажиропотік не вивчався і не обстежувався, більше того, термін «соціально значущий маршрут» ніким не запроваджувався, тож його просто не існує, як і рішення стосовно пріоритетного права на компенсацію перевізникам.
Зате в.о. директора департаменту праці і соцзахисту населення Валентина Гаєвська повідомляє протилежне: «Автоперевізники виконують 433 пільгових рейси на день на 13 маршрутах» .
Хто ж із них бреше? Леонтій чи Гаєвська? Може, обоє?
Насамкінець звернуся до цитати з виступу міського голови Олексія Каспрука. На громадських слуханнях стосовно бюджету Чернівців на 2015 рік він привселюдно заявив, що в бюджет закладені кошти для обстеження та детального вивчення пасажиропотоку в місті Чернівцях.
Ми вже вступили у 2016-ий. А пасажиропотік, за словами Леонтія, не вивчався Куди ж тоді поділися виділені на це кошти, про які так гучно заявляв мер? Це – перше питання. Друге ж – на яких підставах тоді здійснювалася субвенція з державного бюджету автотранспортним організаціям?
Правозахисна організація «На грані» вважає, що остаточну відповідь на ці та багато інших не менш цікавих запитань повинна надати прокуратура. Тож просить прокуратуру м. Чернівці вважати дану публікацію офіційним зверненням з приводу нецільового, незаконного витрачання бюджетних коштів у вигляді субвенції автотранспортним організаціям.
Водночас дозволю собі нагадати читачам про існування Кодексу України про адміністративні правопорушення, де у статті 212.3 зазначено: «незаконна відмова в розгляді звернення, інше порушення Закону України «Про звернення громадян» є адміністративним правопорушенням і тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ці справи розглядаються районними, районними у місті, міськими судами. Судовий збір на позовну вимогу про накладення адміністративного стягнення встановлено у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення на підставі п. 2.5 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір». Цим надаємо принциповому громадянину В. Боднарюку юридичну підказку: не плакатися, що В.Гаєвська не надає відповіді на поставлені у зверненні запитання, і не скаржитися, що хтось із посадовців – В.Гаєвська чи Г.Леонтій – дав неправдиву відповідь. Натомість сміливо звертатися до суду і захищати свої права, честь і гідність у судовому порядку. Справа ж ця – однозначно виграшна !
Тамара БОРОВИК, голова Чернівецької обласної правозахисної громадської організації «На грані».
