Роботехнічні пригоди і життєві історії Юрія Галіна…

Ми розмовляли  з Юрієм Галіним  до перегонів «Roborace» 2012/2013
(https://versii.cv.ua/pohlyad/vid-trasi-zmagan-do-promislovih-majdanchikiv-pro-tse-mriyut-vsi-uchasniki-chempionatu-robototehniki/21004.html),
я в нього консультувалася стосовно правил проведення змагань.
А вже після завершення третього туру наше спілкування  з якоюсь хаотичною амплітудою  в часі і  локалізованому  Вконтакті завершилося деякими узагальненнями досвідів…
Але, нажаль,  вчасно матеріал не попав до редакції, тому поки паперовий варіант можна зробити тільки самому, роздрукувавши це на принтері…
Не все коту масляна…))

Галин 5

У просторі проживання, що обмежений роботою, навчанням, стосунками, захопленнями є багато цікавого, корисного, пістрявого, непізнаного…
Час, у якому ми живемо, це наш час.
Кажуть, що ми живемо в епоху змін. Утім, час і не може існувати без змін і без руху.
А якщо цей рух ще й самому спроектувати…
Даремно зволікати на важкі часи, епоху змін, мода приходить та відходить, завжди буває той, кому подобається те, що в моді. Але самому створювати цю моду – видається трохи зухвалим, але насправді – без цього життя було б нудним та одноманітним.
Автоматична система контролю і обліку електроенергії, web-камера (насправді ip-камера), що обертається, 10 джазових тем, котрі повинен знати кожен, навіть терміни інтеграції України в болонський процес та багато чого іншого без дротів, з детекцією руху, з перекладачем по звучанню подарує тобі Юрій Галін у своєму граффіті-IT-техніко-музичному блозі. Одночасно реальне та іноді фантастичне споглядання, майже як в анімаційному кіно.
Та вже про свої роботехнічні пригоди мені переповів Юрій Галін, капітан команди факультету комп’ютерних наук ЧНУ і чемпіон міжнародного конкурсу з робототехніки «Earth Rover 2011», який після закінчення ЧНУ організував з товаришем ІТ-фирму і … продовжує керувати роботами. І не завжди тому, що на них зараз мода, це просто цікаво…

– У 2011 році ваш робот «Earth Rover DAY» переміг у Кишиневі. Що ти пригадуєш про ті перегони?
– Пригадую, наприклад, що ми розпочали роботу приблизно за місяць до конкурсу, тоді як інші команди – за пів року чи навіть за рік. Ще пригадую, як ми декілька ночей ночували в університеті, паяли, програмували. І ще – як за півтори хвилини до презентації я ще допаював головний мікроконтролер.

Галин3

– У 2011 році ваш робот «Earth Rover DAY» переміг у Кишиневі. Що ти пригадуєш про ті перегони?
– Пригадую, наприклад, що ми розпочали роботу приблизно за місяць до конкурсу, тоді як інші команди – за пів року чи навіть за рік. Ще пригадую, як ми декілька ночей ночували в університеті, паяли, програмували. І ще – як за півтори хвилини до презентації я ще допаював головний мікроконтролер.

А з чого все почалося? Як вплинуло на тебе захоплення робототехнікою?
– Отже, коли я вчився в школі, моїм найсерйознішим роботом була сірникова коробка зі світлодіодами, що стирчать, і батареєю усередині. Про серйозніші речі я навіть і не мріяв, напевно, здивувався, якби мені тоді сказали, що через декілька років я сам паятиму мікросхеми розміром з ніготь з 64 мініатюрними ніжками і з мікропроцесором і оперативкою на борту. Якби мені тоді розповіли, що все це так просто і цікаво, можливо, я зараз був би щасливіший. Хоча і зараз все дуже навіть непогано.

У фотоархіві знайшла таке шкільне фото. Юрій Галій захищає свій програмний проект на державній підсумковій атестації з інформатики.  14. 06. 2008 року.
У фотоархіві знайшла таке шкільне фото. Юрій Галій захищає свій програмний проект на державній підсумковій атестації з інформатики.
14. 06. 2008

– Зрозуміла, що карантин на 3-у курсі дав змоги не тільки перепочити студентам, а для тебе це був свого роду творчий карантин. Ще з свого студентства пам’ятаю різне відношення до навчання на різних факультетах. Думаю, що і зараз на факультетах точних наук майже всі студенти прийшли за знаннями, а не тільки за дипломом.

– Перший мій більш менш серйозний досвід роботи з паяльником був на 3-у курсі, коли мені довелося зробити як курсовий проект апаратно-програмний комплекс для виміру різних параметрів транзистора. Пам’ятаю, тоді оголосили карантин місяця на два, а я у той час був «ботаніком». Я розповідав друзям, який це кайф залити окропом варення, обгорнутися в плед та вивчати систему апаратних переривань 8-бітових мікроконтролерів. Для мене це був абсолютно новий і фантастично-цікавий досвід. Майже увесь час карантину я просидів за комп’ютером і з паяльником і це були, напевно, одні з кращих канікул за все навчання. Чого варто лише спостерігати вночі за купкою дротів і миготливим світлодіодом. Тоді у мене вперше вийшло спаяти схему з контролером та прошити його елементарною програмкою. Солодкі миті… До речі, я був не один, «ботаніків» в нашій групі вистачало.

– Я також завжди пам’ятаю своє перше впровадження, коли працювала у Чернівецькому філіалі Київського інституту автоматики, ми займалися системами керування у гірничодобувній промисловості. Пригадуються і промислові іспити на полігонах у Кривому Розі, Іжевську, Троїцьку… Думаю, що головне для успіху будь-якої справи – щоб ця твоя діяльність подобалася, щоб отримувати задоволення від того, чим займаєшся. Навіть якщо і не відразу приходить успіх. Розкажи, про свій перший великий проект і його впровадження. Що змінилося у твоєму житті з того часу?
На 4-у курсі, коли я вже мав невеликий досвід і навики інженерії, мені запропонували зробити систему автоматики для одного житлового будинку. Я запропонував своєму другові навпіл розділити прибуток при умові, що він напише софтвер (комп’ютерну програму) для ПК. Сказано – зроблено. Через пів року все було готово, і я отримав свій найбільший гонорар на той період. Особливо було весело здавати цей проект як курсову роботу. Зазвичай всі роблять якісь математичні моделі або подібну непрацюючу штуку, а у мене була упроваджена у дев’ятиповерхівку система з 100 пристроїв, які були виготовлені на заводі за моїми кресленнями. Звичайно, мені дуже багато хто допомагав і я це дуже ціную. Саме тоді я зрозумів всю цінність хорошої команди.
До речі ще один забавний момент. Під час створення цієї системи, ми дуже часто працювали ночами у мене на горищі, і в черговий раз – за день або два до здачі проекту ми зібралися, щоб провести контрольні виміри системи. Але… відмінно провели час, граючи до ранку в Counter Strike.

Галин7

– А коли ти почав займатися змаганнями з робототехніки? І напевно «Earth Rover 2011» – це запланований успіх?
Вже на четвертому курсі ми з командою з десяти чоловік чемпіон вибороли 1-е місце на міжнародному конкурсі з робототехніки. Я був капітаном команди тоді і це був мій найкращий досвід роботи в команді. В якості призів за перше місце кожний з нас отримав у подарунок нетбук. Ми приїхали в університет дуже важними та крутими і, здається, сесію з нас ніхто не здавав. Під час навчання постійно проходили конкурси з перегонів роботів і ми постійно їздили різними містами із своїми роботами. І в ці поїздки ми зрозуміли, що ми не одні такі круті і приїхавши додому всі горіли новими ідеями та проектами. Час від часу ми привозили і медалі. Та більше всього мене забавляло, що наші найкращі моделі зазвичай робилися максимум за 2-4 дні, в поспіх і на колінці. На п’ятому курсі було не менш цікаво, але то вже окрема історія…

Галин9

– Сподіваюся, колись я її почую. А чим ти зараз займаєшся?
Зараз ми з другом організували ІТ-фірму, маємо хорошу команду, займаємося розробкою софта та апаратного забезпечення, створюємо системи автоматики, пишемо сайти, продаємо це все. Може романтики й менше, ніж у студентські роки, але кожний день приносить всім нам нові знання і досвід, та, що й саме головне, все це просто весело!
Скажу чесно, я рад, що тоді на третьому курсі був карантин, а я любив варення!

– Україна має імідж держави з високим інтелектуальним потенціалом, але імідж – це одне, а якість життя – інше. Але, все ж сподіваємося, що є перспективи змін на краще. Зовсім недавно, у лютому цього року прийнято закон щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції. Цей закон є привабливим для українських спеціалістів у сфері індустрії програмної продукції. Бажаю тобі і твоїм партнерам, Юрій, творчості, успіхів та, звичайно, прибутків! І тоді буде точно весело…

Графіті-фестиваль. Зліва направо: Юрій Галін, Михайло Петрусяк, Тетяна Спориніна. 8.10.2011
Графіті-фестиваль. Зліва направо: Юрій Галін, Михайло Петрусяк, Тетяна Спориніна. 8.10.2011

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото з архіву Юрія Галіна і автора

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 коментарі “Роботехнічні пригоди і життєві історії Юрія Галіна…”