Чи було б людям зручно, коли б дільничі лікарі працювали вночі, ресторани – від 9 до 15.00, а пожежники – через день і то – коли заманеться? Правильно, це – абсолютне свинство!
Але є «проффесіонали», які трудяться саме як їм заманеться. Нинішня історія – про людей у жилетах…
На щастя, моя робота не вимагає стояння «по струнці» на робочому місці о дев’ятій протягом усього тижня. Проте щосереди газету треба зверстати, тож о восьмій у новому одязі, начищених черевиках і гарному настрої виходжу на зупинку біля школи №6, як ще зо три десятка потенційних пасажирів.
Тролейбуса, звичайно ж немає, але машинам їхати від того не легше – на обох узбіччях дороги двірники здійснюють процес замітання вулиць. Вивезення зметеного у цикл не входить. Кріпонькі жіночки у червоних жилетах щосили махають віниками, примудряючись не лише здійняти хмару пилу, але й «зупинити коня на скаку», тобто – авта на дорозі.
День довгий, поспішати нема куди, тож ніщо не заважає обговорити подробиці серіалу, «Свободи» і алкоголіка Васю. Люд на тротуарах уже задихається, одіж стає однаково сірою… аж тут під’їжджає маршрутка-спасителька! Народ пробігає ще 5 метрів від зупинки, двері відчиняються і… виявляється, що маршрутка не гумова…
«Рогатого друга» немає вже з півгодини, тоді як у бік «Кварцу» вони просто «летять» зграями. Ще трохи постоявши, вирушаю на стоянку таксі… Водії мене вже знають, бо історія повторюється щотижня. 10 гривень і 10 хвилин – і ти в брудному взутті, запиленому одязі і поганому настрої приносиш користь державі, яка не спроможна навіть встановити графік роботи для людей у жилетах і змусити його дотримуватися…
Утім, головне навіть не це. Просто навпроти зупинки зводяться ще дві багатоповерхівки, а це означає, що «заручників» двірників і тролейбусників незабаром стане ще на пару сотень більше. Чи побільшає у потрібний час тролейбусів на маршруті та двірників на вулицях – запитання радше риторичне…
Лєра ЯСНИЦЬКА, Версії
