Правовий механізм забезпечення реалізації прав фізичної особи у сфері державної реєстрації актів цивільного стану
Належна реалізація прав і свобод людини неможлива без налагодженого правового механізму їхнього забезпечення. Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі – Закон), ухвалений Верховною Радою України 1 липня 2010 року, є оновленою нормативною базою правового регулювання відносин, пов’язаних з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану.
Основна мета прийняття Закону – вдосконалення нормативного врегулювання сфери державної реєстрації актів цивільного стану шляхом систематизації та підвищення ефективності дії норм, які регулюють відносини, пов’язані з цією сферою, оскільки Сімейний кодекс України не містить окремого розділу про акти цивільного стану. До набуття чинності цього Закону зберігав чинність розділ V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб та сім’ю України 1963 року у частині, що не суперечила Сімейному кодексу України.
Закон визначає правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану, регламентує порядок проведення державної реєстрації актів цивільного стану, закріплюючи підстави, строки, місце державної реєстрації, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Зазначений Закон вніс зміни до Сімейного, Цивільного і Цивільного процесуального кодексів України, Закону України «Про нотаріат», яким закріплено низку новітніх норм з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи.
Так, з прийняттям Закону не передбачається державної реєстрації розірвання шлюбу на підставі рішення суду про розірвання шлюбу. Рішення суду, яке набрало законної сили, є остаточним документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу. Вказані зміни логічно пов’язані з положеннями Сімейного кодексу України, відповідно до яких у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Удосконалено також порядок розірвання шлюбу особами, засудженими до позбавлення волі. Зокрема, згідно з положеннями Закону засуджені до позбавлення волі особи, незалежно від строку покарання, мають можливість реалізувати своє право розірвати шлюб, як в судовому порядку, так і в органах державної реєстрації актів цивільного стану на загальних підставах. Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи, при цьому забезпечується всебічне врахування її майнових та особистих немайнових прав, зокрема щодо участі у вихованні дітей. Діючі до прийняття Закону норми позбавляли особу, засуджену до позбавлення волі, ініціювати питання розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану та надавали пріоритет інтересам другого з подружжя.
З метою належного захисту прав та інтересів дитини Закон удосконалює порядок визначення походження дитини від батька, який, не перебуваючи у шлюбі з матір’ю дитини, мав право у передбачених законом випадках одноособово подати заяву про визнання себе батьком дитини. Наразі за відсутності спільної заяви матері та батька дитини визнання батьківства можливе лише за рішенням суду.
Спрощено також порядок проведення державної реєстрації народження дитини, яка народилася поза закладом охорони здоров’я. У такому разі документом, що підтверджує факт народження дитини, видає заклад охорони здоров’я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров’я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За відсутності документа закладу охорони здоров’я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації народження є рішення суду про встановлення факту народження.
Крім того Закон спростив в окремих випадках порядок внесення змін до актових записів цивільного стану та їх поновлення. Даний процес пов’язаний з витребуванням документів про державну реєстрацію актів цивільного стану, у зв’язку з чим виникали значні ускладнення у разі, якщо необхідний документ було складено компетентними органами іноземної держави, з якою Україна не має договірних відносин у цивільних і сімейних справах, або якщо її законодавством встановлено інший порядок внесення змін, поновлення актового запису, відмінний від передбаченого законодавством України. Закон визначає, що в даному випадку актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється для внесення необхідних змін відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Такий порядок забезпечує виконання рішень судів про усиновлення, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним, визнання та встановлено факту батьківства, материнства у наведених випадках.
