«Не руш! не руш! не ріж! не убивай!», – Мавка

Березень 2012
Вулиця Лесі Українки


Є в Чернівцях вулиця Лесі Українки. Між вулицями Богдана Хмельницького і Івана Котляревського.

Сьогодні, коли йшла зі сторони університету по вулиці Лесі Українки, була приголомшена.
Дерева ще недавно розкішної алеї, які пережили сурову зиму, холод, вітри, нарешті дочекалися весни, щоб дарувати всім свій шелест листя, тінь у спекотні дні, аромат цвіту, поглинати шум і пил, плакали.
Дерева плакали не у переносному, а у прямому сенсі.
Їх сльози текли по товстим стовбурам і капали на землю…
Їх перетворилась на кострубаті стовбури.
Їм, дійсно, боляче. І вони плачуть…

М а в к а
Не руш! не руш! не ріж! не убивай!
Л у к а ш
Та що ти, дівчино? Чи я розбійник?
Я тільки хтів собі вточити соку
з берези.
М а в к а
Не точи! Се кров її.
Не пий же крові з сестроньки моєї!
Л у к а ш
Березу ти сестрою називаєш?
Хто ж ти така?
М а в к а
Я – Мавка лісова.

Лісова пісня. Леся Українка

Ніхто не спинив тих, хто порубав ці дерева.
Ні Леся Українка, ні Мавка, ні Лукаш, ні “Той, що греблі рве”…

Культ дерев та рослин у давніх слов´ян, як і в багатьох інших народів, займав одне з найважливіших місць у системі поглядів, і виявлявся у поклонінні їм.
Про древо життя у світі створено безліч легенд, казок, цей символ знайшов відображення в орнаментиці багатьох народів, в усних переказах, казках.
Дерево життя – символ зародження Космосу, Гармонії й Вічності, єдності світів. У Китаї- це шовковиця, в Німеччині – липа, в Україні – дуб, в Африці – пальма, в Америці -секвойя, в пустельних краях – саксаул.

І з давніх-давен є астральний зв’язок між деревом і людиною.
І природа врешті решт може і помститися…

Стовбур мокрий від соку дерева …
І це дерево переповнено сльозами…
Так плачуть дерева… Під кожним стовбуром капав сік з зрізаних гілок…
Страчені дерева…

Хроніка страт…

Грудень 2012…

Колись тут були дерева, тепер бігборди…

tree01

Ні місці убитого дерева стоїть бігборд про те, що університет включили  до списку світового надбання – Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Ні місці убитого дерева стоїть бігборд про те, що університет включили до списку світового надбання – Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Липень-серпень 2011
Центральна площа

Стовбури не можуть розкішно рости.
Яке треба зусилля живого дерева, якому зрубали верхівку, продовжувати рости.
Скоріше, воно просто помалу вмирає…

Ще декілька років назад ці липи були вищими і дужчими.
Може це ландшафтний дизайнер створив новий спосіб озеленення “а-ля стовбур”?
І тому вже в липні на плитах лежать листя вмираючих дерев…

Травень 2010
вул. Червоноармійська

Липень 2008
Вулиця Ольги Кобилянської…

І ми не захистили ці чудові липи…

Це називається новий міський ландшафт?

А чим не догодив старий?…

Чи для виносних генделиків місце вивільняли…

До цього часу не розумію…

Це ми так любимо своє місто…

 

Тетяна Стрільчик,
фото автора

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

2 коментарі “«Не руш! не руш! не ріж! не убивай!», – Мавка”