Історія Олега Михайловича з Городенки – про те, що не перевелися в нас порядні люди. 2 квітня він їхав до Чернівців, аби з рейсового автобуса «Кишинів-Чернівці» забрати передані для нього документи. Які тепер дороги, всі знають, тож не дивно, що поїздка вартувала йому гуми з двох коліс, та ще й з дисками. Та, як з’ясувалося, це був дише початок його пригод.
Залишивши свою автівку на трасі, чоловік дістався до автовокзалу попутками і довго бігав поміж автобусів, шукаючи потрібний:
– Уявіть моє розчарування, коли зрозумів, що спізнився. Що робити далі? До кого звертатися? І як тепер забрати потрібні документи?
Один з таксистів на стоянці біля автовокзалу зглянувся над приїжджим:
– Цей автобус поїхав о 13.30. Та не до Кишинева, а спершу до автопарку «Денисівки» у Садгорі і буде там до 15.00. Давай 70 гривень – відвезу.
Поїхали. Несподівано трохи нижче Центральної площі таксі зупинилося: закінчилося пальне в баку. Водій (він устиг представитися Миколою) поліз до багажника за каністрою з бензином. А пасажир вирішив скористатися зупинкою, аби купити цигарки:
– Виходжу з магазину – ані таксі, ані таксиста! Перша думка: пограбував!
Розлючений пасажир повернувся до автовокзалу, підбіг до таксистів, почав розпитувати про Миколу – всі в один голос запевняють, що це порядна й нормальна людина.
– І де ж ця «нормальна» людина, яка підставила мене: підвела і пограбувала – злостиво запитував я.
Один зі співрозмовників посміхнувся: – Зараз дізнаємось, спокійно, братан! – і каже в телефон: – Що, загубив пасажира?
А далі вже Олегу: – На, поговори з «грабіжником»…
– То що ж насправді трапилося? – запитую в Олега Михайловича.
– Коли я вийшов за цигарками, Микола копирсався під капотом, і не помітивши, що мене немає, поїхав до Садгори, поспішаючи «впіймати» кишинівський автобус. На щастя, його водій – добрий знайомий таксиста, тож і віддав йому мої папери. Через півгодини і документи, і багаж були в мене. Чесно кажучи, я вже й не сподівався, що пригода може обернутися на добре…
Олена ДОРОШ, «Юнпрес»
