«Змагалися виконавці часто, але спеціальні нагороди для переможців були досить рідкісними…»
Відомий краєзнавець і колекціонер, заслужений майстер народної творчості Іван Назарович Снігур продовжує розповідь про наш край сторічної давнини.
– Іване Назаровичу, на початку ХХ ст. Буковина вже мала чималі музичні традиції. Розкажіть, будь ласка, як вони закладалися…
– Після «Весни народів» 1848-1849 рр. люди відчули себе вільними, почали розквітати їхні таланти. З’явилося багато нових пісень – веселих, життєрадісних. Молодь єдналася у співоцькі гуртки, з яких виростали музичні товариства. Ще 1875 року створене Академічне товариство «Союз», відтоді виникло чимало подібних об’єднань. Наприкінці ХІХ ст. при 11 українських товариствах існували хори та драматичні гуртки. У вихідні та святкові дні на площах Чернівців та в міському парку співаки виступали перед публікою. Концерти були безплатними, акторів-аматорів влаштовувало те, що їх слухають люди й аплодують тим виконавцям, які найбільше сподобалися слухачам. Сама публіка, а не фахівці-музиканти, відбирала найталановитіших виконавців. Розпочалися змагання між ними, різноманітні конкурси. В них брали участь музичні товариства різних національностей.
– Іване Назаровичу, чи існували якісь нагороди для переможців музичних конкурсів?
– Змагання відбувалися часто, але спеціальні нагороди для переможців були досить рідкісними. В моїй колекції є два металеві значки, їх носили на стрічці. На значках зображений міфічний син музи Калліопи, фракійський співак Орфей з лірою в руках і верхи на дельфіні. Німецькою мовою написана назва нашого міста. Стоїть також і дата видачі. Один значок призначений для членів чоловічого співочого товариства, другий для співачок – це також засвідчують написи. До речі, дівчат у музичних товариствах було більше, ніж хлопців: вони виявилися і сміливішими, і з чудовими голосами.
Серед чернівчан була популярною співачка Гожа: її ніжне сопрано розчулило чимало слухачів. А Вероніка Денюк мала низький співочий голос – альт, який подобався багатьом нашим краянам. Гарними голосами – сопрано й альтом – відзначалися сестри Ольга Термена та Марія Марко (уроджена Термена) з Міщанського хору. Разом з ними співала їхня мати, К. Термена, яка мала приємний тембр голосу. Чернівчани добре знали співачок Ганну Яворську, Теодору Савчук, Анну Данилевич.
Від 1900 року діяло буковинське товариство «Кобзар», яке мало власний хор, що складався з 300-400 співаків. Разом з ним виступала відома оперна співачка Філомена Лопатинська, уродженка Чернівців. Її прекрасне сопрано чули німецькі та польські оперні сцени в Австро-Угорщині.
– Іване Назаровичу, а які ще буковинські музичні товариства були популярні в нашому місті напередодні Першої світової війни?
– Слід згадати «Буковинський Боян», заснований у Чернівцях ще 1895 року, йому присвячений красивий значок, який є в моїй колекції. Через десять років після його заснування нове товариство «Боян» почало діяти також у Кіцмані, Вижниці, Вашківцях, Заставні, Садгорі. Існувало також «Товариство для плекання української музики», досить популярним був хор товариства «Українська школа». Власні хори мали й деякі інші товариства.
– Мабуть, існувала жорстка конкуренція між ними?
– Конкуренція й насправді була, але водночас між хорами існувала і тісна співпраця. На великі свята, ювілеї історичних подій, інші видатні дати музичні колективи об’єднувалися для спільного виконання. Разом вони зустрічали й визначних діячів культури, державних та громадських діячів. Могутні звуки співу зведеного хору могло почути все місто, особливо вечірньої пори та за гарної погоди. Такі виступи залишили по собі незабутні враження, про них мені розповідали старі чернівчани.
Фото Ігоря Константинюка
– Іване Назаровичу, ми сьогодні говоримо про музичне життя Чернівців напередодні Першої світової війни. Наше місто відвідували знамениті композитори, музиканти, співаки. Кого з них Ви хотіли би згадати?
– Починати треба, звичайно, з видатного угорського композитора та виконавця Ференца Ліста, який у ХІХ ст. двічі гастролював у Чернівцях. Бував у нас і знаменитий італійський співак Енріко Карузо. Святом для чернівчан були відвідини нашого міста композитором Миколою Лисенком у 1903 і 1904 рр. З цієї нагоди наші музиканти влаштували великий концерт.
Хотілося б розповісти і про відвідини Чернівців прекрасним тенором Модестом Менцинським. На жаль, це ім’я в радянські часи практично не згадувалося, хоча Європа добре знала цього соліста Королівської опери у Стокгольмі. Виходець зі Львівщини, тенор Менцинський вважався одним з найкращих виконавців оперних партій, його радо приймали сцени Німеччини та Австрії. Хоча більшість життя він прожив за межами України, все ж назавжди залишився українським патріотом і його виконання творів Лисенка вважається зразковим. А 1910 року Модест Менцинський першим записав на платівку в німецькому місті Кельні наш національний гімн «Ще не вмерла Україна». Радянська влада йому цього не простила, й співакові не дозволяли навіть гастролювати в УРСР. Співак помер і похований у столиці Швеції. А сучасні українці пам’ятають, що Модест Менцинський з великим успіхом виконував 28 українських пісень, в тому числі й у нашому місті.
Ігор БУРКУТ, історик
