Професія пічника-сажотруса вважається однією з найдавніших. Ще у середині минулого століття в Чернівцях можна було побачити на вулиці чоловіка, що ніби зійшов зі сторінок казок Андерсена: чорне вбрання, високий циліндр та вимазане сажею обличчям. За роботою їх майже ніхто не бачив, але зустріти сажотруса вважалося добрим знаком. Сучасні представники цієї рідкісної професії виглядають зовсім інакше: вдягаються у спецівки й завжди носять із собою моток сталевого дроту, гирю на мотузці, ліхтарик і… дзеркальце. Олександр НЕМЧЕНКО працює пічником-сажотрусом у компанії «Житловик» трохи більше півроку, але навіть за такий невеличкий період може багато чого розповісти про свою роботу, яка просто захопила його.
Краєвиди міста з дахів просто неперевершені
Ранок сажотруса починається з «планерки». Диспетчер роздає заявки і… вперед до роботи! За день можу відвідати з десяток дахів міста. Але тим не менш робота дуже цікава.
…У своєму рюкзаку я завжди ношу необхідні мені для роботи інструменти – гирю, моток сталевого дроту, рулетку, зубило, молоток, ліхтарик і… дзеркальце. За допомоги гирі й дроту прочищається канал димаря. Для цього потрібні два сажотруси: один тримає дріт, другий накручує. Система прочистки димарів аналогічна чищенню сантехнічних труб, тільки тут труба йде вгору.
…Щоби перевірити, чи не забитий канал, треба вставити у димохід дзеркальце й навести на нього світло ліхтарика. У нас є такий вираз «бачити небо»: якщо ви у дзеркалі побачили небо, це значить, що димовий канал чистий.
…А ще я постійно ношу з собою туалетний папір. Ні-ні, не для того, що ви подумали. Він потрібний мені для роботи: щоби перевірити тягу. По-перше, він має меншу щільність, ніж газета. А, по-друге, буває таке, що в людини просто немає вдома звичайної газети.
…Дуже люблю фотографувати з даху краєвиди міста. З дитинства захоплююся фотографією, відвідував фотогуртки. Колеги називають мене фотоманіяком. На дах я щоразу беру із собою мобільний телефон із камерою. Більш серйозний апарат просто незручно з собою носити. А мобільний – компактний: поклав до кишені і поліз на дах фотографувати.
…Міфи про золото в димарях залишаються міфами. Хоча одного разу мені пощастило знайти гаманець із радянськими монетами. Одну з них я забрав собі як талісман. А от мій, нині вже покійний, наставник Дмитро Коржан розповідав, що якось знайшов німецький автомат часів Другої світової. А так на дахах можна знайти хіба що трупи птахів. Доволі часто виймаємо з димарів мертвих голубів.
Перекваліфікованого в сажотруси «Мауглі» перевіряли, як космонавта
…У дитинстві мене прозвали «Мауглі», бо я постійно десь лазив. Усі горища, підвали, дерева двору були моїми. Щоправда, ніколи не думав, що колись працюватиму сажотрусом. Потрапив сюди випадково. Знайомі порадили: піди, спробуй.
…Першого дня на дах не посилають. Спочатку проходиш повний медичний огляд. Потім перевіряють твій вестибулярний апарат. Як у космонавтів. Саджають на стілець і розкручують. А потім щось шепочуть. Якщо розчув, значить все гаразд, готовий підкорювати дахи. Головне, не боятися висоти.
…Навчання проходиш просто на роботі. Тебе закріпляють за майстром-наставником. Він спостерігає, як ти працюєш, дає рекомендації. А потім ти вже сам переростаєш з підмайстра на майстра.
…В основному, сажотруси працюють династіями. Батько привів сина, той пізніше – свого. А от мій учитель Дмитро Коржан не хотів, щоби його син Андрій працював сажотрусом. Тільки по смерті батька син прийшов до нас працювати. І таке трапляється…
Ризикова пофесія вимагає кмітливості
…В нашій професії безпека понад усе. Серед колег водиться приказка: «Твою жінку знайдеться кому ***ти, а от дитину прогодувати – ні». Завжди потрібна спецівка, каска, спецвзуття та страхувальний трос, яким треба обмотатися. За технікою безпеки, у дощову погоду, у вітер та в темний період доби вилізати на дах не можна. Одного разу трапилося, що я ледь не впав. Треба було вилізти з даху на триметровий димар. Я стрибнув, але невдало, на дошку. Дошка звібрувала і підкинула мене вгору десь на півметра. На щастя, відбувся легким переляком та запотиличником від бригадира.
…Мене часто питають: як ваша жінка ставиться до такої «брудної» роботи чоловіка? Насправді сажотрус миється щодня і ніколи не ходить брудним. Хіба що подряпані руки до ліктя. Бо тільки до ліктя ви можете запхати руку в димар.
…Моя дружина боїться висоти. Каже, що дуже любить дахи, але лізти на них боїться.
…Не кожен підійде для цієї професії. Тут важливо мати гарні акробатичні навички, бути фізично підготовленим. А також проявляти кмітливість. Мені ніхто не вірить, але одного разу я очистив чотирьохметровий димар за допомоги самої лише рулетки. Вичистив зо десять мішків будівельного сміття!
…Дуже приємно, коли люди кажуть: напевно, сам Бог вас до мене прислав! Цю фразу я чую раз на тиждень. Але сварити нас легше. Якщо тебе за день не обматюкали, вважай, що день минув дарма. Часто люди просто не хочуть пускати нас до будинку для перевірки. Був випадок з одним із наших працівників, коли ревнивий чоловік закрив його у квартирі і навіть хотів побити.
…Це дуже відповідальна робота. Можна сказати, що ми рятуємо життя людей. Люди часто нехтують станом димаря і через це трапляються дуже нехороші випадки, часом зі смертельним кінцем. Особливо останнім часом. У моді нині металопластикові вікна. А через них повітря не проходить. Піч горить і, якщо немає тяги, чадний газ осідає в кімнаті. Був такий випадок, коли дівчина не знала, як правильно топити піч, увімкнула її та заснула… І більше вже не прокинулася. Подібне трапляється, на жаль, доволі часто.
…Коли працюємо в парі, то дуже багато залежить від твого напарника. Можна сказати, що й твоє життя. У нас дуже ризикова професія.
Руслан КОЗЛОВ, «Версії»
У випадку виникнення проблем з димовентеляційним каналом звертайтеся:
ВСТ «Житловик»
Садова вул., 6
58000, Чернівці, Першотравневий район
Телефон: (0372) 521889, (0372) 524205, (0372) 524845Олександр Немченко (050)2411538
