Чернівецька філармонія: вчора, сьогодні і завжди!
Уявити Чернівці без Філармонії ну просто неможливо. Як-не-як, а вже понад 150 років минуло з того часу, коли в Чернівцях виріс Будинок «Музичного товариства», нині наша сучасна Філармонія. Її почали будувати 1876 року за проєктом архітектора Еміля фон Регіуса і завершили 1877-го. А вже 8 липня 1940 року було створено Чернівецьку обласну філармонію, у структурі якої працювали народний хор і концертна бригада. А вже 18 серпня 1992 року відбулося урочисте відкриття Залу органної та камерної музики, присвячене І річниці Дня Незалежності України.
Розшифрування самого слова філармонія дуже показове. Скажімо, у перекладі з грецької філармонія означає «любов і музика», а з німецької – «місце, де люблять музику». І оце поєднання двох слів ЛЮБОВ і МУЗИКА дуже багато чого розкриває. Ось, приміром, цими днями відбувся в органному залі концерт відомого квартету акордеоністів «Rizol Quartet» з Національної філармонії України, які привезли до Чернівців «чумову!» програму «Virtuoso», що складалася з творів В.А. Моцарта, Й.С. Баха, А. Вівальді, Й. Штрауса, А. П’яццолли, М Різоля. Маючи музичну освіту й відповідну підготовку, деякої миті не в змозі була збагнути, як ці віртуози видобували зі своїх інструментів, гра яких подеколи дуже нагадувала звучання органу, такі дивні неземні звуки! Тож, якщо кількома словами охарактеризувати їхній виступ, то у пригоді стануть саме ці два слова – любов і музика. Тому, до слова, і зал шаленів, вибухаючи оплесками. Та й вільних місць практично не було.
Заслужений артист України, лауреат Міжнародних конкурсів Олег Шиян – перший акордеон; лауреат Міжнародних конкурсів В’ячеслав Мосейчук – другий акордеон; лауреат Міжнародних конкурсів Іван Харченко – акордеон-баритон; заслужений артист України Роман Молоченко – акордеон-контрабас. Щоправда, зауважу, що у правій клавіатурі його інструменту були кнопки, а не клавіші…
Окремо глядачу представили В’ячеслава Мосейчука, випускника Чернівецького музучилища. У залі сиділи його викладачі, яких теж привітали оплесками.
Оскільки я є постійним відвідувачем філармонії від десяти років, впевнено можу сказати, що під час війни стався безсумнівний прорив уперед: глядач повертається до концертних залів. Утім, можна сказати й інакше: відбувається повернення до колишніх традицій. Адже коли я ученицею музичної школи ходила на концерти до філармонії, тоді, повірте, знайти вільне місце було дуже проблемно… Нині ж аншлаги почали траплятися все частіше. Не ставлю собі за мету проаналізувати причини цього явища, тим паче, що вони і являють собою сукупність певних суспільних подій, які, однозначно, не можуть не радувати, і водночас підкреслюють успішну роботу творчого колективу нашої філармонії та її менеджерського складу.
Одне слово, Vivat, філармонія! Маю на увазі всю установу вкупі з Органним залом, яка успішно пропагує музичне мистецтво та його розмаїття, організовуючи численні концерти з музикою різних країн, народів, жанрів і поколінь.
Тим паче, що того вечора зауважила: в залі було багато гостей міста, які у захваті оглядали концертний зал, що так затишно та зручно розмістився у стінах чинної вірменської католицької церкви східного обряду Святих апостолів Петра та Павла в Чернівцях, не заважаючи їй виконувати свою роль культової споруди.
Людмила Чередарик,«Версії»
