Саме любов до людей, задля яких працює, і які понад рік тому довірили йому керувати селом, дає шипинчанину Василеві НЯВЧУКОВІ мудрість, сили, кошти і підтримку робити те, чого село давно потребує, але довго ніхто не робив. За рік у Шипинцях збудували 5 автобусних зупинок; відремонтували частину дороги асфальтного і твердого покриття та підвальне приміщення Будинку культури; провели воду до дитячого будинку сімейного типу родини Корж і Будинку культури; зробили вуличне освітлення в чотирьох напрямах, де його ніколи не було; організували централізоване вивезення побутових відходів…
Шипинчани задоволені. А сам голова? З цим питанням і звернулися до нього:
– Задоволений, – каже Василь Корнилович. – Коли ми підбивали підсумки річної роботи, в односельців не було до мене запитань. Гадаю, це підстава для задоволення.Тим паче, я працюю зі старою командою, а вони – професіонали. Кожен знає свої обов’язки. Тож є конструктивна робота, за допомоги якої ми вже чогось досягли.
– Односельці часто звертаються по допомогу? З якими питаннями?
– З моїм приходом наплив людей з метою вирішити різні питання збільшився. Земельні, сімейні, робочі питання. І щодо будівництва… Прийомними днями у мене вважаються понеділок і четвер, але я приймаю людей будь-якого робочого дня.
– А які проблеми найчастіше доводиться вирішувати?
– Я б не називав це проблемами, швидше – робочі питання. Зрозуміло, голова сільської ради складає плани роботи й виконує їх. Цим і займаюся.
От, приміром, після роботи люди повинні десь відпочити? А місця для цього немає. Ось і маємо чергове робоче питання: відкрити пляж та відремонтувати під’їзну дорогу до нього. Все ж таки село розташоване на лівому березі Прута! А коли задумане здійснюється – це дуже тішить, і не лише сільського голову.
– А самі шипинчани допомагають селу?
– Звичайно, маю дуже багато однодумців! Скажімо, село прославляють місцеві артисти. Високий рівень нашої самодіяльності – заслуга художнього керівника Василя Мошука. Завдяки зусиллям шипинчан дуже гарно виглядає та працює школа, утримуються два фельдшерсько-акушерські пункти. Я вдячний і підприємцям, і простим мешканцям. Вони впорядковували сільське кладовище, а при будівництві 5-и автобусних зупинок допомагали матеріалами. Сподіваюся, не буде байдужих і при зведенні спортивної споруди, бо грошей на неї в бюджеті не передбачено…
– Про яку «спортивну споруду» йдеться?
– Вона на сільському стадіоні, площею 200 кв. м. Приміщення досить велике. Там можна займатися і футболом, і боксом, і баскетболом. Є тренажерний зал і кімната для переодягання… Та будівля потребує капітального ремонту, до неї 20 років ніхто не дивився. А такий комплекс підтримав би спортивний дух усіх шипинчан. Адже фізична культура – це здоров’я наших дітей. Та, зрештою, шипинчани активні у спортивно-масових заходах. Наші футболісти виборюють призові місця: на першості району команда «Шипинці» посіла II місце, на «пульці» (це такий футбольний турнір під час храмового свята у селі) команда «Луг (Шипинці)» була першою.
– Ви згадували про школу…
– Так, школа – це частинка села, тому нею теж опікуємося. Під час літніх канікул зобов’язалися відремонтувати спортивний зал – і впоралися з цим. Займатися там нині – сама приємність! На жаль, не вдалося нам врятувати басейн. Він колись був у школі, та надто довго не функціонував. Ми навіть їздили до Сторожинецької школи, оглядали тамтешній бассейн. Але він новий, а наш дуже запущений. Щоби його відновити, потрібні величезні кошти. Таких немаємо, а держава теж не має змоги допомогти. Напевне, на місці басейну збудуємо ще один спортивний зал.
– Яка, на вашу думку, найбільша проблема Шипинців?
– Мала зарплата і нестача робочих місць. Але це проблема не тільки нашого села, а усієї держави. Тому тут, на місці, заохочуємо підприємницьку діяльність, допомагаємо створювати робочі місця. Бо молодь, яка закінчує виші (а таких у нас багато), не має де працевлаштуватися.
– Вам подобається працювати головою сільської ради?
– Я закінчив Кіцманський державний аграрний технікум і Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут. Працював водієм, бригадиром тракторної бригади, заступником директора Чернівецького РПК, а згодом і директором цього комбінату. Тепер – сільський голова. Знаю, що кожна робота вимагає любові. Щоби отримати результат, треба вкласти душу. А ще я люблю своє село і шипинських людей. Для них і працюю…
– Будете подавати свою кандидатуру ще на один термін?
– Це у Бога під керівництвом. Попереду 4 роки роботи, якої не бракує. Найперше – зміни до генплану села. Вони не робилися вже два десятиліття, а мали би – щоп’ять років. Торік ми знайшли спонсора, який допоміг нам фінансово. Розробили під будівництво 310 дворів. Також у планах новий садочок, бо існуючий не задовольняє потреби села: у нас 187 дітей ясельного віку… Нині триває розробка проекту. Хочемо, щоби новий садочок був у центрі села, а теперішній залишився там, де розташований. Маємо огородити спортивний комплекс; облаштувати парк, щоби молодята, які одружуються, могли під час весільної церемонії прогулятися ним; створити майданчик з новими каруселями – домовляємося з київськими партнерами, розглядаємо варіанти (Василь Корнилович демонструє католог – авт.). Мусимо також провести освітлення на вулицях, де його ще немає. А ремонт доріг?! От коли ми все це зробимо, тоді і будемо балотуватися…
