Перед виборами чиновницький популізм і пошуки лохів завжди набирають обертів, однак у сьогоднішній Україні «турбота про народ» доходить до абсолютного маразму, на який, на жаль, «ловляться» зневірені й найбільш незахищені верстви населення. І, що найстрашніше, повний маразм декларується як… «національний план». Після цього Ви ще не вірите у планомірне знищення нації?
– 2,5 мільйона українських родин уже отримують субсидії, – радісно відзвітував на одному із засідань уряду міністр соціальної політики Павло РОЗЕНКО. Тут же міністр додав, що завдання влади – залучити до програми субсидій не менше 4 млн. сімей. Логіка у Розенка вочевидь проста: олігархам – власникам світла, газу і тепла (ціни на які і без того зростають у геометричній прогресії, а прибутки осідають у кишенях власників) не вистачає грошей, перекачаних у вигляді субсидій на рахунки цих підприємств з бюджету. Тому кількість «ощасливлених» треба збільшити. «Це – наш національний план. Кількісні критерії успішності роботи з надання субсидій розроблені для кожної області. Відповідні завдання мають бути доведені кожному району», – наголосив міністр. Просто якась «совкова» планова економіка: кому скількох бідних треба «видоїти». Бо в нормальних державах зазвичай турбуються, аби люди мали гідну зарплату, за яку можна без проблем сплачувати за квартиру, а в Україні, виявляється, турбуються, де б знайти ще бідних, які потребують субсидії.
До слова, за твердженням усе того ж Розенка, Буковина план із субсидій не виконує: «За кількістю наданих субсидій відстають Херсонська, Миколаївська, Одеська, Чернівецька і Закарпатська області». Натомість серед кращих Донеччина і Луганщина. Вас це не штовхає на певні роздуми?
Насамкінець, про вимірювання ефективності субсидування: «Торік кількість субсидованих сімей становила 400 тисяч, а нині – 2,5 мільйона. Ми збільшили ефективність надання соціальної допомоги у 5 разів» , – гордо заявляє пан Розенко. Цікаво, а чиновник такого масштабу знає, що кількість і якість – це принципово різні речі? Дві історії, наведені нижче, дохідливо ілюструють реальне «збільшення ефективності» і «покращення якості» соціальних послуг.
За вічним двигуном вирушайте до Новоселиці
Уявіть собі, паризькі академіки таки помилялися, коли 240 років тому – 1775-го – вирішили не приймати більше на розгляд проектів вічних двигунів як такі, що суперечать законам збереження матерії та енергії… Та вони просто не були знайомі із працівниками нашої системи соцзахисту, зокрема, на Новоселиччині. Там придумали дуже простеньку методику, за якою можна призначати субсидію на комунальні послуги тим, хто на них претендує,… не витрачаючи відпущених на це бюджетних коштів. І зробити це дуже просто: практично не треба нічого робити у напрямку соцзахисту деяких верств населення, які цього потребують.
Після такого наукового вступу – цілком у дусі переможних прес-релізів, які щоденно розсилаються ЗМІ – розповім ну ду-у-у-же простеньку історію. Моя подруга, колишня чернівчанка, нині мешкає у Києві. Та оскільки в Новоселиці живе її старенький – під 90 років – татусь, ця жінка майже щомісяця навідується до нього, намагаючись за ці відвідини вирішити його проблеми з комунальними службами та проплатити за послуги. У липні вона здала до райуправління соцзахисту документи на призначення старому батькові субсидії. Зіткнувшись звичайно із тим, що і черги трапляються, і зовсім не два анонсовані папірці вимагають від претендента на субсидію. Зібрала папери, віддала. Приїхавши у серпні, навідалася знову до соцзахисту – дізнатися, чи призначили щось татові. Чиновниці подивилися в комп’ютер і сказали, що за березень-квітень субсидію призначили, а за літні місяці – нічого. «А як отримати ці гроші?» – «А йдіть до банку».
Пішла до банку. Дівчина у віконечку відповіла, що в них немає такої програми… Оскільки моя знайома – не комп’ютерний ас, пішла знову до соцзахисту. Їй порадили піти до 29-го кабінету, бо там, мовляв, працює жінка, яка вже точно усе знає! І та видала наступне: Так, вашому татові призначили субсидію, але він нею не скористався, то ми ці гроші маємо відкликати». На моє зауваження, що повідомлення про призначення старий не отримував, відповіла, що треба самим приходити…
Тут моя подруга не витримала й каже: «Доведеться найняти літак, аби вчасно отримувати від вас папірці! Добре, я хоч з Києва, але приїжджаю. А що робити самотнім старим, які роками не виходять з хати? У вас їх так багато, цих старих, що не можете віднести повідомлення чи віддати на пошту? Ви ж державна установа!» «А у нас є держава?…» І навіть на думку цій жінці не спадає, що вона сидить у тому соцзахисті саме від імені держави, і не свої гроші роздає. Емоції-емоціями, а розмовляти, виходить, нема з ким!
І ще того ж дня почула моя подруга оте сакраментальне «А у нас є держава?» – бо вирішила жінка навідатися ще до районного підрозділу ПАТ «Чернівцігаз». Там її так само вислухали і розповіли взагалі сумне: «Субсидії взагалі будуть відізвані, бо утворилася компанія зі збуту газу «Чернівцігаз Збут» і (увага!), невідомо, як вони ділитимуть субсидію, і хто її буде отримувати…». На зауваження, що це ж державна політика – давати бідним субсидії, працівниця газової служби з сумною іронією повторила: «А хіба у нас є держава?». Ну, на цю вже й ображатися годі – працює ж у приватній структурі.
Так нічого й не дізнавшись, моя подруга повернулася до Києва, а я дозволила розгорнутися своїй фантазії: це ж яка економія буде в державі, коли людям будуть щось офіційно призначати – і не даватимуть скористатися. Скарбниця завжди буде повною, всі прохання задовольнятимуть, настане золотий вік… Але сама ж себе й призупинила в цьому польоті: Ніколи у скарбниці нічого не залежиться, адже усім правлять у нас навіть не люди, а Його величність Дерибан!
Виграти суд у соцзабезу чи відрізати опалення:
Чернівецькій пенсіонерці відмовили у наданні субсидії через відсутність газового лічильника. Про це пише видання «Сегодня».
– Я підрахувала, що приблизно 400 гривень влітку і 800 – в опалювальний сезон доводиться платити за комунальні послуги, – розповіла виданню Людмила Шепелько. Але це без газу і телефону. Тобто, взимку вся моя пенсія витрачатиметься на компослуги і жити не буде за що. Тож вирішила оформити субсидію. Ще у травні я подала документи до соцзабезу, потім прийшла комісія (соцпрацівник), яка оглянула квартиру. 11 червня я отримала відмову в субсидії.
Донька пенсіонерки, Тетяна, впевнена, що чиновники і не збиралися призначати субсидію. Причину озвучили відразу: «Немає газового лічильника – немає субсидії»
– Причина відмови не лише у відсутності лічильника, – виправдовується начальник відділу призначень соціальної допомоги і компенсацій Шевченківської районної ради Наталія Білич. – У квартирі фактично зареєстровані 5 осіб, а проживають троє. Жінці необхідно мати акти з ЖБК, які підтверджують, що прописані там люди не проживають. Тоді у газовій службі на цих людей плата за газ нараховуватися не буде. Лише потім такі справи розглядаються на комісії соцзабезу, але тільки за наявності лічильників.
У наступному «колі пекла» – газовій службі, пенсіонерку просто культурно «послали», не прийнявши документи. Мовляв, не можуть змінити норми споживання газу, тому нічого Людмилі Федорівні «не світить».
Нині Людмила Шепелько збирається відстоювати своє право на субсидію в суді. «Якщо ж і там не знайду правди, то доведеться відрізати опалення і зимувати в холоді»,– резюмує жінка.
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
Думок на тему “Кому є щастя від субсидій або Про національний план маразму”
так скоро все ИТшники разбегутся – https://www.youtube.com/watch?v=__5fOGuYJSw