Твір Рудольфа Водічки в Чернівецькому художньому музеї
Невідоме стає відомим або Мистецький детектив
“Музей і місто” — це важлива тема розмови про наше життя. І в ньому музеї посідають особливе місце. Та й сама назва “музей” походить від грецького слова “museion”, що означає “храм муз”. Дійсно, музей — це своєрідне царство предметів, де їх доглядають і захищають від знищення. Це місце, де їх описують і проводять наукові дослідження і, звичайно, експонують для широкого кола відвідувачів. Адже кожний музей вибудовує особливі стосунки з мешканцями міста та його гостями, розповідаючи про постійні та виставкові експозиції.
Відомо, що музеї не існують без своїх колекцій, на основі яких художні музеї зокрема і відтворюють, і практично творять історію художніх процесів.
Кожний мистецький твір має власну історію походження: місце й час створення та автора. Відтак дослідження музейних експонатів є одною з найважливішою й відповідальною роботою музейних науковців, результатами якої є, приміром, встановлення імені автора, часу та обставин створення експоната тощо.
У Чернівецькому художньому музеї одним з таких музейних предметів є пейзаж Рудольфа Водічки, під назвою “Вітряний день”.
Належить зауважити, що авторською назвою твору є “Nahendes Wetter” (“Наближення грози’). Її зазначено на підрамнику в пору його створення і яка інформує про те, що насувається зміна погоди.
Цей пейзаж 1989 року передав музею Чернівецький краєзнавчий музей. На момент передачі твору відомості про автора і його твір були відсутні.
Надійшов час, і тепер у результаті дослідження пані Дугаєвої відкривається уточнена інформація про твір разом з низкою фактів про життя і творчість митця.
Біографію митця повертають періодичні видання
Австрійський академічний художник Рудольф Водічка, Rudolf Vodicka (Rudolf Vodička) народився і проживав у Відні (1879 р., 25 червня-1924 р., 20 січня). Згідно з адресною книгою його помешкання було на Schottenfeldgasse 9. Ця ж адреса вказана і на звороті експоната Чернівецького художнього музею.
Австрійський академічний художник Рудольф Водічка. 1879-1924. Фото 1901 року.
Життя Рудольфа Водічки раптово обірвалося в молодому віці. Похований він на Центральному кладовищі у Відні.
Основні біографічні дані про митця коротко зазначені в “Allgemeines Künstlerlexikon. Bio-bibliographischer Index A-Z”, т. 10 (Мюнхен. 1999-2000).
Але наразі саме австрійські періодичні видання того часу містять для нас цінну інформацію, яка дає уявлення про характер творчості митця. Її джерелом є публікації про мистецькі виставки австрійських митців початку XX ст., в яких знаходимо ім’я Рудольфа Водічки. Молодий митець не був метром першого ряду тогочасної образотворчості, але мав незмінну репутацію талановитого перспективного пейзажиста. Його творчість вирізняли академічні традиції і водночас він був чутливим до нової стилістики мистецтва кінця ХIХ – початку ХХ століття.
Цінним для нас є те, що оглядачі виставок часто наводили не лише назви його творів, але й вказували їхні характерні риси та художні особливості. А з нечисленними репродукціями його творів маємо можливість ознайомитись на сайтах сучасних мистецьких аукціонів, на яких і дотепер продаються твори Водічки, що є рідкісним джерелом знайомства з роботами художника.
Отже, повертаючись до твору Рудольфа Водічки, який експонується в нашому Художньому музеї, належить зауважити, що митець у своїй пейзажній творчості неодноразово звертався до мотиву з деревами, милуючись примхливим візерунком крон струнких тополь або вузлуватими вербами. А зображення хмар було одним із його улюблених.
Пейзаж Рудольфа Водічки “Наближення грози” експонувався 1920 року у Відні на виставці Асоціації “Albrecht-Dürer-Bund” разом з трьома іншими роботами. За висловом автора публікації про виставку “твори Водічки отримали схвальне визнання: малюнок «Дюрнштайн» чудовий, як і дві досить гарні картини із зображенням хмар, а крупноформатний твір «Наближення грози» мені видається дещо холодним за тональністю.” (“Reichspost” за 21 квітня 1920 року).
Рудольф Водічка (1879-1924).
Музейний пейзаж є напрочуд експресивним твором, в якому панує стихія, а драматичний стан природи охоплений неспокоєм і тривогою. Потужний вітер гонить сірі дощові хмари, які немов темні клуби диму майже затягнули нещодавно блакитне небо. Стовбури величних дерев витримують сильні пориви вітру, а тривожний скрип і гучний шелест гілок і листя попереджають про грізну зміну погоди.
Смислового значення набуває прикметна деталь динамічної композиції Рудольфа Водічки. Привертає до себе увагу чотиригранний кам’яний стовп на краю поля при ґрунтовій дорозі. У цій бурхливій ситуації, коли насувається буревій, він сприймається виразним символом рівноваги та непорушності світу.
Колорит композиції увиразнюють майстерно підібрані тональні переходи кольорів: зелено-сіра гама гармонійно відтіняє золото пшеничного поля і жовту охру ще сухої землі на дорозі. А стосовно “холодної тональності”, яку справедливо відмітив оглядач віденської виставки 1920 року, в пейзажі переважає домінування холодних відтінків кольорів відповідно до стану природи. Інші подібні приклади переконують, що Рудольф Водічка умів писати розсіяне світло похмурого дня, якнайкраще показуючи важливі й найдрібніші деталі. Він продумував сюжети й барви так, що саме в цьому звучанні вони необхідні в картині. Вочевидь тому твори Водічки залишають особливі настроєві та естетичні враження.
Експонат музею красномовно свідчить про авторське непересічне відчуття кольору. Рудольфа Водічку приваблювала зміна кольорів і їхня сила в залежності від освітлення. І саме в умінні спостерігати ефекти світла та умінні їх передавати й проявлявся талант колориста.
Такого висновку дозволяє дійти порівняння пейзажу “Наближення грози’ (“Перед грозою”) з акварелями “Пейзаж з селом” та “Пейзаж з річкою”, в яких він звертається до цього ж мотиву. Вочевидь, ці композиції є творами серії акварелей з деревами, в яких зображення хмар є одним з основних способів передачі настроєвості природи.
Розмір музейного полотна (90х123) не є характерним для творів Водічки.
Він віддавав перевагу творам значно меншого розміру. Як, приміром, акварелі “Пейзаж з селом” (12.6 x 17.6) та “Пейзаж з річкою” (12,5х17,8), мотив яких нагадує музейне полотно.
Рудольф Водічка. Верби над річкою
Творчість Рудольфа Водічки-ілюстратора
Колористичні здібності митця якнайкраще співвідносились і з його талантом графіка та ілюстратора. Про його майстерне виконання рисунків та володіння такими виражальними засобами, як промовистість і ретельність лінії, виразність штрихів і співвідношення плям та впевненість руки свідчать ілюстрації, які Рудольф Водічка виконував 1901 року для журналу “Illustrierte monatsblätter für Bienenzucht”.
Участь в Асоціації “Albrecht-Dürer-Bund”
З австрійських часописів перших десятиліть XX століття дізнаємося, що автор твору, який експонується у Чернівецькому художньому музеї, був постійним учасником виставок Клубу акварелістів, а також одної з найстаріших спільнот — Асоціації віденських художників “Albrecht-Dürer-Bund”.
Рудольф Водічка на деякий час залишав Асоціацію і повернувся, подавши на виставку твір “Рухомі хмари”. Як пише “Deutsches Volksblatt”за 1 травня 1914 року, Водічка виділяється великою картиною «Рухомі хмари», в якій демонструє чудовий візерунок з нашарування хмар, виконаний у дуже переконливий спосіб”.
Належить зазначити, що митці, які входили до цієї творчої спілки, були об’єднані спільними поглядами на класичне мистецтво академічного характеру. Вони залишались на цих позиціях також і протягом перших десятиліть XX століття в ту пору, коли “весняний шторм сецесії пронизав світ образотворчого мистецтва”.
Але члени “Albrecht-Dürer-Bund” вважали, що в мистецькому світі нове мистецтво, “з усіма його жахливими виродженнями, де мистецький декаданс відкладав свої ненормальності, не знаходило ґрунту” (Moderne Kunst: illustrierte Zeitschrift — 28.1913-1914).
Мистецькі особливості та творчий почерк Рудольфа Водічки
У публікаціях періодичних видань про художні виставки часто згадуються пейзажні твори Рудольфа Водічки, наводяться їхні назви та акцентується виразність та настроєвість зображених мотивів. Читаючи ці огляди, дізнаємося, що роботи митця експонувались протягом двох десятиліть: від початку 1900-х років до 1924 року.
Художник працював здебільшого у жанрі пейзажу, звертався і до створення натюрмортів.
Його приваблювали широкі простори з ланами і деревами понад струмками й річками. Особливої виразності набували ландшафтні композиції, в яких зачаровує серпанкова та імлиста далечінь. Художник майстерно передавав ознаки зміни погоди. Його цікавила вітряна погода та неспокій рухливих хмар у різні пори року.
Природа Водічку заворожувала: він милувався краєвидами з далекими обріями, коли відкривалися дивовижні види на чарівні Альпійські гори або на безкрайню далечінь з рікою, дорогою або зі струмком і деревами…
Рудольф Водічка.Тульбінг. Нижня Австрія. близько 1917 р. Акварель.
Будвайс. Хмарний день 1902 р. Акварель
Рудольф Водічка.Вид на барокову церкву, кам’яний міст і галявину з квітами у Нижній Австрії. Акварель
Пейзажні твори Водічки дихають щирістю і справжньою залюбленістю у довкілля. Його образи створені на тонкій тональній градації одного-трьох кольорів, подекуди з імпресіоністичними кольоровими тінями, миготінням рухливого повітря.
А осінні мотиви мають теплі відтінки: мідно-золотий, червоний, червоно-каштановий і їм подібні.
Картини Рудольфа Водічки також приваблюють то цікавим просторовим розподілом, то складним вибором композиційних рішень.
Рудольф Водічка. Вулиця у Вінцердорфі. Дзвіниця. 1917 р. Олівець, вугілля, крейда.
Готель “У лева” біля підніжжя замку Бухлов у Південній Моравії. 1905 р Акварель
Окремою темою у творчості художника є урбаністичні краєвиди.
Він писав пейзажі віденського передмістя, багато подорожував країною, майстерно і з великою наснагою відтворюючи архітектуру австрійських міст, які відвідував.
З відгуків про творчість Р. Водічки
Критики мистецьких виставок незмінно схвально виражали своє ставлення до творів Рудольфа Водічки. Нерідко можна було чути від оглядачів виставок, що
“Водічка був дуже цінованим художником, який безмежно і з нескінченною любов’ю переносив у свої твори власне художнє уявлення про красу світу”.
Запам’ятались деякі з газетних і журнальних публікацій за 1908-1924 роки.
– “Deutsches Volksblatt”, 21 грудня 1908 р.:
“Водічка насолоджується рожевими квітами, сонячною зеленню та стиглим насінням. Це —
золоті килими, вишиті барвистими польовими квітами”…
Водічка показує нам «Квітучу країну» струнких «білих березових стовбурів» на усміхнених весняних полях і стигле поле збіжжя, на яке відкидають тіні стрімкі хмари”.
– 1908 року Рудольф Водічка за картину темперою «Вздовж струмка»
був нагороджений срібною медаллю.
-1911 р. – ювілейна виставка в експозиції Künstler-Haus у Відні:
“Нам щиро шкода, що найталановитіший з усіх, Рудольф Водічка, цього разу виступає лише з двома невеликими темперними картинами (“Травневий вечір” і “Хрест на снігу”), які свідчать про його потенціал”.
Преса 1913 року зауважувала, що:
твори Рудольфа Водічки були надзвичайно популярні серед покупців.
– “Deutsches Volksblatt”, 1 травня 1914 р.:
“Водічка виділяється великою картиною «Рухомі хмари», яка показує один із тих чудових шарів хмар у візерунку великої ретельності. Переконливе виконання. Три менших гарних пейзажі художника можна знайти в інших залах виставки’.
– 1921 року отримав почесну нагороду міста Відень.
– “Reichspost” 20 червня 1924 року:
“… Навряд чи будь-який інший місцевий митець з подібною любов’ю та чутливістю зображує старі віденські вулички, завулки та дворики”.
– “Він був тихим поетом батьківщини”…
2 січня 1924 року життя митця закінчилося трагічно, коли йому було лише 45.
(з повідомлень “Neues Wiener Journal” 23 січня 1924 року та інших видань):
“Відомий віденський художник Рудольф Водічка помер за трагічних обставин.
Він став жертвою нещасного випадку”. Він постраждав під час сильного снігопаду (впав і зламав гомілку). Карета швидкої допомоги змогла його транспортувати до лікарні лише наступного дня, де він і помер від ускладнень.
“Асоціація Альбрехта Дюрера оплакує втрату одного зі своїх найкращих членів і який попри своє мистецтво, є бідним, але жив духовно багатим життям”.
***
Так завдяки знайомству з творчістю молодого австрійського митця Рудольфа Водічки ми більше дізнаємося про його твір, який є експонатом Чернівецького художнього музею і водночас нам відкриваються суттєві факти його творчого життя.
Тепер ми знаємо, що молодий митець був талановитим акварелістом і графіком і бачив світ у його різноманітному кольоровому багатстві. Він був надзвичайно чутливий до буяння барв осені, смарагдової зелені весни, радів ніжному серпанковому довкіллю, зимі, що сяє, яка подекуди тьмяніла від снігу, що тане, щоб знову тішити білосніжним святом.
Цілісний погляд на світ у Водічки проявлявся в безпосередності та свіжості пленерного сприйняття. Характерним для нього була і жвава цікавість, з якою митець майстерно відтворював архітектурні форми.
Шанувальники його таланту цінували у творах художника стилістичну єдність, гармонійність тональних градацій і емоційність колористичних нюансів.
Епілог
Рудольф Водічка любив цей світ і щедро ділився своїми почуттями в пейзажних композиціях.
А Чернівецький художній музей може пишатися тим, що в його колекції є мистецький твір його роботи.
Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця, членкиня Національної спілки художників України
