Один за одним приносять документи до ЦВК претенденти на кандидати у президенти. Квиток на сходи до владного Олімпу коштує 2,5 млн.грн.
Написавши широковживане, у застосуванні до владників, слово «Олімп», подумала, що у «житті та діяльності» тих богів, коли слідувати за міфами, як раз і немає нічого почесного. Боги вбивали власних батьків, дітей і наложниць, одружувалися з рідними сестрами, викрадали чужих жінок і доньок друзів, полюбляли гарненьких хлопчиків, провокували війни і зацікавлено спостерігали із захмарних висот, як усе це виробляють на землі й звичайні смертні.
Тож нема нічого дивного, що, дірвавшись до омріяних висот, і наші українські «олімпійці» (не плутати зі спортсменами!) так само беззастережно й безупинно компрометують цю владу і вбивствами, і розпустою, і численними скандалами, і нездатністю захистити країну від іноземних зазіхань.
При цьому вони набагато дальші від «простих смертних», ніж стародавні мешканці грецької захмарності, хоча й демонструють час від часу демократизм і доступність. Невдоволених не приковують до скелі, але мор час від часу починається…
Крадіжки ж чужого добра в наших небожителів взагалі не вважаються за гріх, бо носять високі назви приватизації, бізнесу і навіть доброчинної діяльності. Та й дурнем треба ж бути, щоби, стоячи біля благ, не скористатися ними!
І усе це, «освячене» власними ж «традиціями», стає незрушним і недоторканним від однієї присутності у владі. Нині в Україні набагато легше вкрасти, ніж повернути вкрадене до народної кишені: для останнього – механізму немає.
Колись, як мовиться у міфі про Улісса-Одісея, німфа Цирцея за тваринячу поведінку обернула супутників царя-авантюрника на свиней. На нинішніх авантюрників така кара не очікує: механізму немає. Та й чи варто витрачати божествений гнів на тих, хто вже й так біля корита?
Лариса ДМИТРЕНКО
