Про те, що найбільше хвилює сьогодні вітчизняних екологів, – у розмові з міністром охорони навколишнього природного середовища України, нашим земляком Георгієм ФІЛІПЧУКОМ:
– Україна має багаті надра, значні водні ресурси. За цим, як самі розумієте, стоять величезні цифри з багатьма нулями. Саме тому ця посада приваблює багатьох. Мені до цих цифр байдуже. Але не байдуже, який спадок залишимо наступним поколінням – пустелю чи нормальне довкілля, в якому можна жити.
– Отож, що нині найбільше болить головному екологу країни?
– Почну з прикладу. За останні кілька десятиріч до Червоної та Зеленої книг України потрапили 448 видів фауни та 665 – флори. Це, безперечно, є свідченням певної поведінки людей. Тому особливу увагу звертаємо на пам’ятки природи: 60% з них мають площу до 1 га. Кожен шостий об’єкт і територія природно-заповідного фонду загальнодержавного значення розташовані на землях, які не надані заповідникам у постійне користування й перебувають у віданні місцевої влади.
Важливо, щоби до недавно створених національних парків «Вижницький», «Голосіївський», «Прип’ять-Стохід», заказника «Чорнобильський спеціальний» цього року додалися «Гранітно-Степове Побужжя» (Миколаївська область), «Зачарований край» (Закарпатська область), «Дністровський» (Одеська область), перший морський заказник «Філофорне поле Зернова» та інші.
Ситуація вимагає нагального вирішення низки проблем у розвитку заповідної справи. Слід стимулювати економічну зацікавленість, зокрема і місцевих громад, у створенні нових об’єктів ПЗФ, узгодити земельне, лісове, природоохоронне законодавство з місцевим самоврядуванням, завершити встановлення меж у натурі (на місцевості). Адже межі територій ПЗФ загальнодержавного значення встановлені лише на 45%, а місцевого значення – на 28%.
На розширеній колегії міністерства в Івано-Франківську ми, зокрема, прийняли рішення про розширення наявних і створення нових заповідників і національних парків на водозборах річок Дністер, Прут, Сірет і Тиса.
Потребує Україна і активнішого міжнародного співробітництва у сфері заповідної справи. Вважаю, що першочергові дії повинні бути спрямовані на відносини з сусідами, оскільки в екології дипломатія «есмінців» чи «тупої шпаги» є недоречною. Тристоронній українсько-польсько-білоруський діалог уможливить створення біосферного резервату «Західне Полісся», куди ввійде і Шацький національний парк.
Співробітництво з Угорщиною сприятиме появі ландшафтного парку «Притисянський», з Румунією – Мараморського гірського резервату, з Молдовою – природного парку «Дністер», з Польщею – біосферного резервату «Розточчя», з Росією – «Деснянсько-Старогутського», зі Словаччиною – «Букові праліси Карпат».
– Відновлення лісових, водних ресурсів також сприяє збереженню довкілля…
– Перед нами довгий шлях до повернення втрачених неконтрольованими вирубками лісів Карпат, Волині, Житомирщини… Наприклад, сьогодні ми маємо 14,5% заліснення. Вважаю, що цей показник є низьким для України.
Упродовж березня-квітня висаджені мільйони саджанців дерев. Для того, щоби це не стало одноразовою акцією, планується провести велику загальнонаціональну кампанію із заліснення території України.
Безперечно, ми надзвичайно жорстко, з точки зору і фіскальних санкцій, будемо домагатися того, щоби повністю «витравити» з української лісопереробної галузі, з лісової політики так званий метод суцільної вирубки, експорту деревини, зокрема цінних порід. Бо це не просто екологія, а здоров’я і демографія, економіка і соціальна політика, робочі місця і культура, туризм і сталий розвиток.
Слід заборонити в Україні лісокористування без лісовідновлення. Скажімо, логічно було б встановити для лісокористувачів єдині загальнонаціональні норми – за отриманий кубометр лісодеревини необхідно висаджувати 10-20 саджанців. Значно більше уваги приділити будівництву лісових доріг, щоби діставатися до перестиглих лісів, а не суцільно вирубувати «рентабельні» масиви.
– Цього тижня в Чернівцях відбувся тендер: 7 вітчизняних компаній змагалися за те, щоби саме їхню техніку для прибирання, транспортування і складування побутових відходів на загальну суму 2,2 млн. грн придбало держуправління з охорони навколишнього природного середовища для Чернівців і радіаційно забрудненого Киселева.
– Так, це профінансоване з держбюджету, з природоохоронного фонду. Існує державна програма поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. А на вже згаданій колегії в Івано-Франківську ми прийняли рішення про обов’язкову паспортизацію сміттєзвалищ, винесення полігонів побутових відходів за межі заплав, забезпечення зберігання та утилізації промислових відходів, розбудову програм моніторингу довкілля тощо. Люди власноруч зробили навколишнє середовище дуже агресивним до них. Час рятуватися від цього прийшов. Ще трохи – і буде запізно.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»
