Перспективний план об’єднання громад складений нагорі чиновниками – і складений, м’яко кажучи, доволі дивно. Скажімо, центром об’єднання кількох сіл Новоселицького району стає румуномовна Магала. Тоді як поруч із нею розташовані два великих українських села – Рідківці й Топорівці. В останньому, відомому своїми древніми традиціями та високою культурою, на кожному обійсті є свій тракторець, а в місцевій лікарні – гаряча і холодна вода. А чи не найбільше і найбагатше село Хотинщини Клішківці теж опинилося «поза фавором» і не потрапило до переліку адміністративних центрів…
Одне слово, запитань багато: відчувається, що Перспективний план сирий. Та наразі події на Путильщині переконують: певний рух суспільної свідомості все ж таки спостерігається. Зокрема, збори – і досить бурхливі – відбулися у Селятині, колишньому великому адміністративному центрі Путильщини. Автор цих рядків переговорила з багатьма його учасниками і дійшла невеселих висновків: переважна більшість селятинців в один голос стверджували, що голова Путильської райради та перший заступник голови РДА намагалися переконати людей, що пропозиції можуть вносити тільки депутати та чиновники. Однак селятинці на це «не повелися» й вирішили створити ініціативну групу.
Вочевидь, попереду великі «розбори», бо ціна питання – влада і гроші.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
Коли верстався номер: Вчора у Селятині відбувся виконком сільської ради, де було вирішено запросити на сесію сільради, що відбудеться 27 серпня, депутатів Шепітської та Плосківської сільрад, щоби обговорити питання про об’днання в спільний адміністративний центр.
Річка чи канава
або Парадокси реформування
Україна переживає найскладніший період своєї новітньої історії. Для елементарного виживання ми мусимо змінитися. Стара радянська система остаточно себе вичерпала, їй на зміну йде щось нове. Але зміни не відбуваються автоматично, вони потребують величезних зусиль рядових громадян і політичної волі керівництва. На зміну розмовам про реформи йде сам процес реформування.
Легким він не може бути за визначенням, бо привілейованих позицій у суспільстві одні люди масово позбавляються – на їхнє місце приходять інші. Звісно, старі сили саботують зміни, а в найгіршому випадку – беруться за зброю. Ми маємо водночас усі форми опору старих сил – від спровокованої Кремлем війни на Сході України до спроби дискредитації запланованих реформ. Адже загрозу своїм інтересам відчули могутні соціальні сили – від украй корумпованого чиновництва до старої міліції, що зрослася з організованою злочинністю.
Кількість державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування в нашій країні є надзвичайно великою: понад 300 тисяч на 43 млн населення. Для порівняння: в Японії з населенням 128 млн. чол. – лише 9 тисяч справжніх чиновників. Щоправда, там до категорії держслужбовців належать усі працівники державних закладів і установ – поліцейські, військовослужбовці, вчителі державних шкіл і навіть працівники ЗМІ. Тож на загал виходить близько 3 млн, проте чиновників у нашому розумінні там менше десяти тисяч. Таким чином заощаджуються великі бюджетні кошти.
У нас же – все навпаки. До того ж, чиновництво не підконтрольне громаді, а це створює ідеальні умови для корупції. Доки бідний українець ходить кабінетами, щоби отримати якусь довідку, до його кишені заглядають жадібні очі хабарників. А особисте спілкування японця з чиновниками зведено до мінімуму: там багато справ вирішується в електронній формі, та ще й більшість із них віддана громадам, тож влада наближена до людей. І така система працює у найбільш розвинених країнах світу.
Подібне намагаються запровадити і в Україні, розпочинаючи децентралізацію влади. Зразком обрали Польщу. Власне, така реформа була там не одноразовим актом, а зайняла багато років.
Поляки створили трирівневу систему, яка в наших реаліях виглядає як «громада-район-область», де кожний рівень має свою компетенцію і свій бюджет. Базою є найнижчий рівень – громада. На неї витрачається 75% усіх децентралізованих коштів, а на рівні району та області – лише 25%. Громада сама заробляє, сама ж і розпоряджається заробленим. Достатньо подивитися, які в Польщі дороги, як гарно виглядають населені пункти.
А поспілкувавшись із поляками, позаздриш ситуації в їхній освіті чи охороні здоров’я… Звичайно, до ідеалу далеко, та й грошей не на все вистачає, проте порівняння із нашим станом далеко не на нашу користь.
Поляки провели свою реформу вчасно, коли суспільство готове було до кардинальних змін. Ми ж бездарно згаяли майже чверть століття, і нині мусимо реформуватися в умовах війни й соціальної напруги. До того ж, Польща більш однорідна в етнічному розумінні, ніж Україна. А анонсоване в нас створення громад може призвести до певних проблем у тонкій сфері міжетнічних відносин. У Чернівецькій області, скажімо, невдоволення може спричинити об’єднання кількох сусідніх сіл у єдину громаду без урахування національного складу їхніх мешканців. Якщо центром громади стане село з переважанням румуномовного населення, незадоволеними будуть україномовні мешканці інших сіл громади. І навпаки. А якщо вся громада складатиметься лише з румуномовних сіл, виникатиме протест проти створення «гетто». Відтак процес формування громад має відбуватися лише на добровільних засадах і за активної участі самих мешканців населених пунктів. Потрібен час для виправлення помилок, яких можуть припуститися під час об’єднання. Тут важливо уникнути і грубого нав’язування волі начальства, і зайвого поспіху. На жаль, за часів СРСР наші громадяни звикли до того, що влада не рахується з ними, коли кардинально ламає все життя «підданих», виходячи з власних інтересів. Але реальне життя рано чи пізно відкине неефективні форми на користь життєздатних.
Уявімо собі таку картину: вода з джерел пробивається на поверхню, зливається у струмочки, ті ж утворюють річечку. Вона в’ється примхливо, оминаючи горбочки, вишукуючи низини. А приходить людина з екскаваторами і бульдозерами і для стоку води викопує пряму канаву. З часом ця канава замулиться, джерела пересохнуть, і на землі лишиться тільки рів, зарослий бур’яном, у якому де-не-де смердить застояна вода і плодяться комари.
Таким буде і результат реформ, нав’язаних силою. Коли ж вони визрівають усередині суспільства і проводяться за суспільної підтримки, народжується чиста, життєдайна річечка. На радість тим, хто п’є з неї воду, ловить у ній рибу і відпочиває на її зелених берегах.
Ігор БУРКУТ, політолог
«Перспективний план об’єднання громад краю – фарс і шантаж від влади»: Заява фракції «За Батьківщину» Чернівецької облради
53 населені пункти в області – проти об’єднання, а 16 – не визначилися
Чернівецька обласна рада схвалила Перспективний план об’єднання громад. Поки тривало обговорення, представники фракції «За Батьківщину» намагалися закликати колег до зваженості у прийнятті відповідального рішення. На жаль, не достукалися.
Об’єднання громад – рішення насправді історичне, від нього залежить подальша доля наших краян. Тому ми просто зобов’язані рахуватися із думкою буковинців і чинити згідно з їхньою волею, а не йти за власними амбіціями.
Коли свого часу за адміністративну реформу взявся відомий свого часу політик Роман Безсмертний, він, попри безліч помилок, зробив одну правильну річ: поїхав з цією ідеєю до рідного села. І коли його вигнали звідти з ганьбою, це було яскравою демонстрацією того, що реформа недопрацьована.
Сьогоднішнє обговорення цього питання в сесійній залі теж продемонструвало, що влада продовжує лукавити у своїй показовій турботі про краян. За нашою інформацією, широкого обговорення питання об’єднання громад, на якому ми наполягали минулої сесії, так і не було. Та навіть і за зізнанням представників влади, 53 населені пункти в області – проти об’єднання, а 16 – не визначилися. Але влада заганяє їх у «перспективний план», а для замилювання очей обіцяє, що «це тільки план, і до його корегування ми потім повернемося». Хоча всі чудово знають народну мудрість про те, що «немає нічого більш постійного, аніж тимчасове». Кабмін прийме затверджений облрадою перспективний план і жодних змін туди вносити не буде.
Все одно, депутати не підтримали пропозицію фракції «За Батьківщину» затвердити лише ту частину плану, яка насправді має підтвердження і погодження громад, а до решти повернутися згодом після ретельної інформаційно-просвітницької роботи.
Саме тому голова фракції «За Батьківщину» Іван Мунтян у своєму виступі наголосив на недотриманні в рішенні, що приймається, головного принципу об’єднання громад – добровільності. Більше того, виступи представників влади нагадували банальний шантаж, коли депутатам наголошували: дивіться, як голосуєте, бо область не отримає грошей! Це все одно, що наперсточники показують гроші довірливим громадянам, а потім кажуть: «Вони є, але ми їх вам не дамо».
Наголошуємо на тому, що влада не має жодного права ні «давати», ні «відбирати» кошти у громад. Влада – це найняті менеджери, які повинні забезпечувати функціонування державного організму, а не «щось давати» чи «щось відбирати».
Наполягаємо також на тому, що відмова 53-х населених пунктів бездумно виконувати волю влади і об’єднуватися заради амбіцій обласного керівництва – це діагноз цій владі. Владі, яка не вміє йти до людей, ремонтувати дороги, будувати ФАПи, підтримувати і служити – а вміє лише кабінетні збори видавати за «круглі столи», а до виконання рішень – примушувати й «ламати через коліно».
Закликаємо не допускати тих же помилок, яких припускалася минула влада. Закликаємо змінити нарешті підхід до управління державою. Ми підтримуємо реформи, але за умови, що вони відбуватимуться за підтримки громад, за їхнім рішенням, що саме з таким об’єднанням громадам буде комфортно й ефективно функціонувати. І не підтримуватимемо тиску на громади на догоду нічиїм політичним амбіціям.
Франц ФЕДОРОВИЧ: «Децентралізація сьогодні – це чистої води піар, бо поки що не існує механізму здійснення реформи».
Та й ніхто не може сказати, коли ці реформи втіляться у життя. Цей процес може затягнутися років на п’ять. Адже владою ніхто не хоче ділитися. А громади, як на мене, ще ментально не готові до самостійної роботи та відстоювання своїх прав. Отже, вважаю дуже правильним те, що депутати обласної ради затвердили план реформування місцевого самоврядування, який називається перспективним. Відтак він може видозмінюватися й перероблятися.
На засіданні депутатської робочої групи з підготовки перспективного плану, членом якої я був, я запропонував внести до сесійного рішення пункт, який дає можливість територіальним громадам вносити зміни до перспективного плану для подальшого їхнього розгляду на сесіях обласної ради. Таким чином ми подолали один із багатьох законодавчих недоліків. Сподіваюсь, громади цим невдовзі скористаються.
