Буковина досі не має регіональної програми з лікування гепатитів. Мабуть, тому, що воно обходиться хворому щонайменше у 100 тис. грн.
У колеги-журналістки півторарічний малюк поранився на вулиці знайденим шприцом. Молода мама не розгубилася й терміново доставила і малюка, і шприц до найближчого лікувального закладу– СНІД-центру. Тамтешня лабораторія дослідила рештки матеріалу в шприці і надала висновок, який дозволив усій родині полегшено зітхнути: результат аналізу на ВІЛ – негативний. І на гепатит С – також негативний.
Компонент профілактики гепатитів наразі включений до регіональної програми профілактики та боротьби зі СНІД. Але цього надзвичайно мало. Окремої програми з подолання гепатитів у регіоні немає.
Вам переливали кров чи проводили інші медичні маніпуляції? Ви робили собі тату або пірсинг? Контактували Ви з кров’ю чужих людей? Чи вживали наркотики внутрішньовенно? Якщо Ви відповіли «так» хоча б на одне із цих запитань – можливо, Вам слід зробити аналіз на гепатит С.
Гепатит С – е захворювання печінки, спричинене вірусом гепатиту С (НCV). Вірус проникає в клітини печінки, використовує генетичні механізми клітин для відтворення власних копій, які, в свою чергу, заражають ще більше клітин. У майже 15% випадків гепатит С перебігає в гострій формі: це означає, що тіло саме позбавляється від вірусу без довгострокових наслідків. На жаль, у більшості випадків інфекція стає хронічною, поступово руйнуючи печінку та призводячи до цирозу й раку.
Вірус гепатиту С дуже швидко змінюється. Наразі відомо щонайменше шість основних типів вірусного гепатиту С (вони називаються генотипами) із понад 50-тьма підтипами. Це одна з причин того, чому дослідники не винайшли ще вакцини проти вірусного гепатиту С.
Безсимптомний перебіг, відсутність інформації в населення і в лікарів, неможливість здати аналізи спричинили певне замовчування цієї проблеми. Україна не має національних програм боротьби з хронічними вірусними гепатитами, статистика щодо кількості інфікованих недоступна, стверджує інформаційний сайт про діагностику та лікування гепатитів в Україні.
За даними ВООЗ, загальна кількість хворих на вірусні гепатити В і С в світі у 14-15 разів перевищує кількість ВІЛ-інфікованих. За експертними оцінками, в Україні гепатитом С інфіковано приблизно 1,2 мільйони осіб.
Саме тому «круглий стіл» на тему «Гепатити В і С – час діяти: що зроблено за 2012 рік і що потрібно робити в 2013 році» за участі представників активної громадськості і медиків Буковини несподівано став малоінформативним. Несподівано для громади – адже її ще від 2010 року запевняють, що відповідна обласна програма існує, а цього року її навіть обіцяли презентувати. Для медиків підсумок спілкування за круглим столом, вочевидь, не був сюрпризом – адже небажання очільників обласної медицини вирішувати цю проблему їм відоме.
Отже, перше й найголовніше питання, яке зібралися обговорювати в Чернівцях стосовно лікування гепатитів – регіональна програма – відпало з об’єктивних причин. Її, як виглядає, просто немає. А «хід конем» від керівництва галузі – відправити на захід завідувачку відділення інфекційних хвороб обллікарні Валентину Миндреску, яка не є реальним рушієм прийняття програми – виглядав ще більш цинічним на тлі не офіційної, а реальної статистики захворювання.
За даними ОблСЕС, в області зареєстровані геть поодинокі випадки гепатитів: гострих В і С – відповідно 15 і 9, хронічних – 15 і 79. І це тоді, коли лише кафедра внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб БДМУ зафіксувала понад 80 хворих, а серед пацієнтів СНІД-центру гепатит виявляють чи не в кожного другого. Не враховуються й дані з дитячої гастроентерології. Та оскільки задля підготовки регіональної програми її автори мали би принаймні бачити загальну картину захворювання в області, цілковита нескоординованість дій медзакладів і відсутність реального єдиного реєстру хворих лише підсилює впевненість, що програми немає.
Киванню фахівців одне на одного – мовляв, програма не в мене, а в іншого – можливо, покладе нарешті край інформаційний запит від журналістів, які мають намір таки дізнатися про долю цього документу і навіть ознайомитися з його копією. «Круглий стіл» спонукав їх до дій.
Кілька суттєвих пропозицій надійшло і від медиків. Доцент кафедри інфекційних хвороб БДМУ Юрій Рендюк запропонував офіційним листом від департаменту охорони здоров’я і цивільного захисту населення нагадати усім державним і комунальним медзакладам про обов’язковість інформування щодо фактів захворювання на гепатити – адже це передбачене відповідним листом МОЗ ще 2009 року і наразі просто не виконується!
Свідомі лікарі погодилися й на дещо провокативну ідею громадських організацій. Тепер зареєстрованим хворим на гепатити пропонуватимуть написати особисту заяву на ім’я начальника департаменту із проханням забезпечити можливість на безоплатній основі обстежитися та, у разі необхідності, пройти відповідну терапію на базі спеціалізованого лікувально-профілактичного заходу. Принаймні, так керівництво галузі змушене буде реагувати на тенденцію зростання виявлення гепатитів в області.
Прикметно, що на проблему захворюваності на гепатити швидше відгукнулися приватні структури, аніж державні та комунальні лікувальні установи. Наприклад, лабораторія «СІНЕВО» надає 50-відсоткову знижку на виконання аналізів хворим на гепатити. Повна ж вартість аналізів складає у середньому щонайменше 700 грн. Лікування у нашій «безплатній» медицині коштує 450 доларів за ампулку ліків щотижня, а мінімум – 24 тижні, у гіршому випадку – 48 тижнів. Упродовж лікування аналізи час від часу повторюються – і щоразу знову гривень по 700.
Чималу частку інфікованих гепатитами складають саме медики – у силу професійної діяльності. Але й вони мовчать. «Людей, хворих на гепатит С, треба мобілізувати, – вважає модератор круглого столу, журналістка Надія Вірна. – На жаль, існує багато міфів про цю хворобу, але їх потрібно руйнувати. І людям, які мають цю недугу, не варто соромитись відкрито говорити про свої проблеми. Публічність у цьому питанні – порятунок для людей з таким діагнозом. Поки вони не почнуть гуртуватися, надавати розголосу своїм проблемам, боротися за свої права – влада не звертатиме на них уваги».
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
