У Буковинському ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою – закладі, куди мріють потрапити чимало тінейджерів, – вводять в експлуатацію сучасний корпус. У ньому вже восени житимуть приблизно 160 юнаків 8-11 класів – майбутня військова еліта нашої країни.
Своїх дітей до ліцею віддають насамперед силовики
– Новий корпус дозволить нам відкрити ще два класи, відтепер їх буде вісім, – каже Ігор СТАТНІК, директор Буковинського ліцею. – Адже вчитися тут зголошується багато охочих. За відгуками батьків, їхні діти змінюються «на очах»: буквально через 2-3 місяці стають дисциплінованішими, фізично сильнішими та загартованішими. Змінюється навіть їхнє ставлення до оточуючих. Скажімо, з власної ініціативи прагнуть допомогти батькам.
Насамперед до ліцею дітей віддають силовики – міліціонери, військові, прикордонники тощо. Тут навчаються вже не перший рік сини чотирьох керівників силових структур. Одна з причин цього – зайнятість батьків. Виконуючи службові обов’язки, вони зовсім не мають часу на виховання власних дітей.
– Я – колишній військовослужбовець, – продовжує розповідь п. Ігор. – Пам’ятаю, якось зібрав нас керівник політвідділу, і з’ясувалося, що 60% офіцерів частини не знали, в якому класі вчаться їхні діти. Адже зранку до ночі в кожного – служба…
Звісно,спочатку 14-річним хлопцям важко звикнути до військового режиму та солдатських одностроїв: підйом о 6.30, зарядка на вулиці, ранковий огляд, відтак сніданок і з 8.30 до 14.00 — уроки. Проте…
– Дитина – як пластилін, за чотири роки з неї можна виліпити все, що завгодно, відповідно до фахових вимог, – каже Ігор Васильович. – Головне – подбати про її розвиток і правильний режим. Для цього у нас є соціально-психологічна служба: соціальний педагог і практичний психолог. Приміром, коли триває вступна кампанія, дитина потрапляє спочатку до соціального педагога, який вивчає її сім’ю, домашню обстановку. Адже траплялися випадки, коли бабця приводила дитину, а потім ми не бачили ні тієї бабці, ні тата, ні мами… Цього року ми залучили до проведення медогляду військово-лікарську комісію району. Адже у нас посилена військово-фізична підготовка, тому перестраховуємось, щоби стан здоров’я хлопців був відповідним. Вступні іспити – математика та диктант з української мови. Звісно, рівень знань має бути не нижчим за середній.
Я з розпачем розмірковував – у що ж «вляпався»?!
…Рівень навчального процесу та побутового забезпечення цього навчального закладу приємно вражає. Все це, звісно, забезпечується насамперед зусиллями та ентузіазмом його адміністрації, вчителів та вихователів. І, зрозуміло, насамперед організаторськими здібностями його теперішнього директора Ігоря Статніка.
– Очолити заклад у 2004 році, коли він тільки відкривався, через конкурс, мені не вдалося: «згори» надійшла команда призначити сюди «свою людину», – згадує Ігор Васильович. – Проте, минуло два роки, і мого попередника через махінації усунули від посадових обов’язків, давши йому умовний термін. Йшлося навіть про закриття ліцею, адже ситуація тут була надзвичайно складною.
Мене вмовили очолити навчальний заклад. За два тижні я вже з розпачем розмірковував: у що ж «вляпався»? Восени з величезними труднощами набрали аж… 13 чоловік! Слава про ліцей пішла дуже негативна. Коли я заходив в управління освіти і представлявся, чув за спиною: «А, проблемний заклад!» До того ж, прізвище мого попередника було Сплавнік, моє – Статнік, тому нас спочатку часто плутали…
А що коїлося в самому ліцеї! Щодня я зустрічався з людьми, які скаржилися на моїх вихованців: то їм дачу «побомбили», то город потоптали. Та й діти ходили – хто в чому. Пізніше ми вже почали шукати їм форму, виробників, аксесуари до неї. Діти бігали коридорами, збиваючи вчителів та один одного з ніг. У спальне приміщення заходиш, біля батареї – «бички», зранку обходиш корпус – усе в пляшках. Усе йшло від байдужості та зловживань тодішніх вихователів. Адже ліцей створили нашвидкуруч, не знаючи, чого від нього хочуть. Я ж половину свого життя прослужив в учбових центрах, отож знаю, як подібний заклад має бути організований. Поступово ми вийшли на теперішній рівень. Зараз вирішується питання, щоби надати нам статус «зразкового закладу».
Літнє оздоровче наметове містечко – мрія чи реальність?
Реконструкція занедбаного приміщення у сучасний двоповерховий корпус – давня мрія Ігоря Васильовича, яку йому нарешті вдалося втілити в життя. Проте не єдина.
– Щороку учні старших класів виїжджають у «поле» з палатками. Під час своєрідної школи самовиживання вони ще й проходять заняття з тактики. А прикордонники знайомлять їх з різними видами озброєння тощо. Наші «шефи» агітують ліцеїстів вступати до їхніх закладів, адже ліцей уклав угоди з вузами України, які готують військових, міліціонерів та інших спеціалістів силових структур. Наші випускники при вступі мають безперечні переваги.
Виїзди у «поле» на тактичні заняття тривають у середньому п’ять днів. І щоразу ми стикаємося з численними проблемами, адже постійно займаємо чужу землю якоїсь сільської ради, чиєсь пасовище. Тому ще з 2006-го я почав займатися розробкою проекту відведення земельної ділянки на березі р. Дністер в районі с. Непоротове, – продовжує розповідь директор. – Адже там є реальна можливість облаштувати літнє оздоровче наметове містечко. І, до того ж, не тільки для наших ліцеїстів, а й для решти школярів області. Наші «шефи» з МВС, МНС та прикордонного загону готові допомогти з організацією інфраструктури, облаштуванням рятувальної станції. Тут навколо пляжі, тож саме звідсіля можна оперативно подбати про безпеку на воді. А працівники міліції готові долучитися до охорони громадського порядку…
Шість разів подавався проект на експертизу через недоопрацювання та, на думку Ігоря Васильовича, зумисне зволікання часу спеціалістами Головного управління Держкомзему. Адже якраз тоді земельні ділянки на березі Дністра почали активно «прихватизовувати». 2008 року проект нарешті було оцінено позитивно, проте листи керівництва ліцею до голови Чернівецької облдержадміністрації та обласної ради так і залишились без відповіді. Зрештою, головне управління Держкомзему, посилаючись на зміни у Земельному кодексі України, почало домагатися передачі проекту відведення Сокирянській РДА – «з метою проведення аукціону».
Зараз розпорядження на затвердження про виготовлення державного акту Буковинському ліцею-інтернату перебуває на підписі у голови обласної державної адміністрації Михайла Папієва. Новодністровські ліцеїсти не втрачають надії і щиро сподіваються на позитивне завершення своїх «земельних поневірянь». Адже на перспективу використання цієї земельної ділянки може бути вельми багатофункціональним: і щодо туризму, і плавання, і різноманітних козацьких забав. Крім того, там планують влаштувати чудову бойскаутську смугу перешкод, де можна буде проводити обласні і навіть республіканські змагання. Іншими словами, оздоровлювати дітей з усієї області.
Думається, це ж набагато краще, аніж би якийсь хвацький сокирянський козак з левами у клітці вирощував би тут помідори. Чи не так?..
