Договір довічного утримання (догляду) може обернутися і тим, і другим. Щоби не зробити найбільшої у старості помилки і не залишитися ні з чим та ще й на вулиці, треба знати, як убезпечити себе від пройдисвітів. Водночас особа похилого віку, яка підписує договір довічного утримання, також має певні зобов’язання.
Про юридичні тонкощі та нюанси договору довічного утримання (догляду) — в консультації Людмили КУЗНЄЦОВОЇ, головного спеціаліста ГУ юстиції в Чернівецькій області.
Договір довічного утримання (догляду) як один із різновидів договору ренти є альтернативою договору дарування у тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, не може розпорядитися належним їй на праві власності майном.
Саме за договором довічного утримання (догляду) відчужувач передає набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їхню частину, інше нерухоме чи рухоме майно, яке має значну цінність, натомість набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та/або доглядом довічно.
Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо предметом договору є нерухоме майно, – то й державній реєстрації.
Право власності на майно, передане за договором довічного утримання, виходячи з визначення поняття цього договору та враховуючи встановлену законодавством форму, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації – з моменту такої реєстрації.
Однак до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання (догляду) законодавчо обмежене. Так, до смерті відчужувача набувач позбавлений права продавати, дарувати, обмінювати чи передавати в заставу майно, отримане за цим договором. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна.
Сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач, при цьому відчужувачем за цим договором може бути будь-яка фізична особа, незалежно від віку та стану здоров’я, а набувачем – фізична особа, яка здатна надавати відчужувачеві обумовлене договором забезпечення, тобто повнолітня дієздатна фізична особа, а також юридична особа або ж кілька фізичних осіб, які отримують майно на праві спільної сумісної власності, а їхній обов’язок з утримання (догляду) відчужувача є солідарним, тобто таким, за яким у відчужувача є право вимагати виконання обов’язків за договором як від усіх набувачів, так і від кожного з них окремо.
Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений також на користь третьої особи. Факт перебування такої особи в родинних стосунках з відчужувачем юридичного значення не має. Укладення такого договору можливе у випадку відсутності у третьої особи, на користь якої укладається договір, коштів для проживання або ж її хворобливого стану, у зв’язку з яким вона потребує постійного догляду і, при цьому, відсутність у неї майна, яке може бути передане за договором довічного утримання.
При укладенні зазначеного договору з метою належного його виконання мають бути чітко встановлені права та обов’язки сторін. Так, набувач зобов’язаний надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд, строки та види якого також визначаються договором та поховати відчужувача, навіть якщо такий обов’язок договором не передбачений.
За необхідності та в разі, коли такий обов’язок передбачений договором, набувач зобов’язаний забезпечити відчужувача житлом, при цьому в договорі конкретно визначається той об’єкт нерухомого майна (чи його частина), в якому відчужувач буде проживати.
Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна, та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.
Набувач за спадковим договором може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (наприклад, сплатити відчужувачу чи на користь третіх осіб частинами чи одноразово визначену грошову суму, виконати розпорядження щодо обряду та місця його поховання тощо).
Права відчужувача за договором полягають у тому, що він може робити певні розпорядження і вимагати їхнього виконання, а внаслідок укладення спадкового договору у нього виникають обов’язки не відчужувати майно, визначене у спадковому договорі, та не заповідати його.
