Пригадуєте гумореску Жванецького, ще з радянських часів, у якій він висловив свою мрію відвідувати ЖРЕП на… танку. Так ось, відтоді ніщо не змінилося. Моя історія тому підтвердження.
Майже рік тому, наприкінці жовтня 2012-го, я написав заяву до ЖРЕП №17, додав до листа фотографії і заніс за їхньою адресою на Південно-Кільцеву, 5. Там заяву сумлінно зареєстрували, і я почав чекати. Та пройшов один місяць, другий…. Невдовзі буде рік, а відповіді як не було, так і немає.
Запитаєте, що ж, власне, трапилося? Річ у тім, що мешкаю на 5-му поверсі. Над балконом і вікном розташований бетонний дашок, як люди кажуть – козирок. І ось він почав потихеньку розвалюватися. Вже стирчить арматура, а шматки бетону відвалюються і падають униз.
Сусід з 4-го поверху незадовго до смерті засклив балкон і накрив його металочерепицею. На неї й падають шматки бетону, трощачи вщент. Дружина його на заробітках за кордоном, інколи син заходить. І вже кілька разів у мене запитував, що там за бомби падають?
А у нижніх сусідів – ще й квітник. Шматки з аварійного піддашку трощать квіти. А не дай Боже, цієї миті сусідка там копатиметься! Одразу ж уб’є!
Більше того, подібна ситуація вже трапилася у нашому дворі, коли торік на початку листопада стара тополя впала просто на машину перед нашим під’їздом. Корінь дерева перегнив. Тож усі там зібралися і давай вирішувати, хто ж це дерево пилятиме та прибиратиме. Хоча вже була раніше розмова, що його треба прибрати.
На тих розборах присутній був і головний інженер ЖРЕПу, і ще якась працівниця. Я скористався цим і запитую, як там, мовляв, моя заява, що минулого місяця заніс… Головний інженер здивувався: «Яка заява? Вперше чую!». А пні, що прийшла з ним, почала щось казати про те, що в них грошей немає, й тому подібне.
– Зачекайте, кажу, що значить – немає грошей? Та й чому це повинно мене цікавити? Адже квартплату я сплачую справно!. Договір із ЖРЕПом у мене є, ви ж самі всі ходили і ледь не за горло брали мешканців, змушуючи підписати цей договір. Ми, мешканці, підписали. І що тепер? Які ваші дії? Ремонт у під’їзді ви не робите, сусід із третього поверху зробив його за власні кошти, бо в сина було весілля, а йому незручно за такий пошарпаний під’їзд.
19 вересня вже нинішнього року я знову пішов до ЖРЕП. Довго шукали там мою заяву, але так і не знайшли. Пішов до головного інженера, пояснив йому ситуацію. Він вислухав мене нормально, без претензій. Покликав секретаря і дав доручення, щоби вона знайшла заяву. Та не поталанило: запис про те, що заява була, знайшла, а саму заяву – ні. Тобто там у неї є папка за весь рік. Тож усі інші заяви є, а моєї, під №148, – катма. Втім, навпроти заяви у графі про рішення по заяві стоїть запис, що, мовляв, мені запропоновано зробити ремонт дашку самостійно, в рахунок квартплати. Ну, вибачте, моя квартплата становить 90 грн. на місяць, протягом року набереться трохи більше тисячі, а за ремонт козирка треба викласти одразу не менше за 2,5 тисячі. А крім того, має ж бути якась комісія, яка огляне все це. Я вже навіть так запропонував: якщо у вас наразі немає можливості зробити ремонт, ви зобов’язані відповісти мені листом, що у зв’язку із такою ситуацією, важким фінансовим становищем тощо пропонуєте відремонтувати за свій рахунок, що й буде мені зараховано в подальшому як квартплата.
Зрештою, записали мій номер телефону, пообіцяли, що знайдуть мою заяву, розглянуть її, а потім з начальником ЖРЕПу радитимуться, що робити далі. Пройшло майже три тижні. Я чекаю…
Валентин ЗАВАДА, мешканець буд. 19-21 на вул. Комарова (ЖРЕП № 17)
