Одна з багатьох історій про те, як вихователі дитсадка вчили батьків… слухатися, і що з того вийшло.
До редакції надійшов лист, в якому стурбовані батьки скаржилися на систематичне збирання грошей в дитсадку – як не на спортивний інвентар, то на іграшки, як не на іграшки, то на канцтовари, як не на канцтовари, то на техніку… Останньою краплею, яка спонукала мамів, татів, бабусь та дідусів звернутися до журналістів, стало повідомлення адміністрації одного з дошкільних навчальних закладів міста про плани встановити у групі телевізор.
«Навіщо чотирирічній дитині телевізор? Яким чином вихователі планують розвивати пізнавальну, розумову, рухову активність наших дітей? Ми приводимо своїх чад до дошкільної установи зовсім не для того, щоби їм вмикали телевізор і залишали на самих себе. З дитиною має займатися кваліфікований педагог і, довіряючи дітей дитсадку, ми сподіваємося, що за ними там належно доглядають та піклуються фахові вихователі, лікар», – йдеться у листі батьків.
А й справді, наскільки потрібен телевізор чотирирічній дитині? Чи здатен він навчити її чогось доброго? Думаю, що ні. Бо малюкові потрібні, насамперед, увага та турбота дорослих. Тільки вони здатні навчити людяності, чесності, ввічливості, духовності – тим людським цінностям, яких нині чомусь дедалі більше бракує в сучасному світі.
І коли підліток сидить у транспорті, а поряд стоїть старенька бабця, або коли сусідський хлопчик знущається з собаки, чи маємо право дивуватися, якщо полишили цих дітей на «виховання» блакитного екрану? Мабуть, що ні.
Та моральність, якої аж ніяк не додає дитині телевізор, – тільки один, непривабливий, бік медалі. Друга сторона теж не милує ока, а навіть лякає. Бо ж є ще здоров’я наших дітей, які, йдучи до першого класу, вже мають вади зору, захворювання хребта, проблеми зі сприйманням та запам’ятовуванням. І телевізор – зовсім не помічник в загартовуванні та оздоровленні дітлахів.
Я поцікавилися в директора дитсадка, про який йшлося у зверненні батьків, чи мали місце подібні факти. Мене запевнили, що коштів з батьків тут не збирають, а всім необхідним інвентарем установа забезпечена. А вже через кілька днів до редакції зателефонувала авторка листа і повідомила, що після нашого спілкування з керівником ДНЗ відбулися разючі зміни: побори припинилися, а телевізор у групі встановлювати передумали.
Якщо у дитсадку, який відвідує ваша дитина, відбуваються подібні речі, тільки від вас залежить, чи погоджуватися на такі умови адміністрації закладу та вихователів, чи відстоювати свої права. Як і наша читачка, висловивши пряме заперечення вихователям, у відповідь можете отримати неохайно складені речі у рюкзаку вашої дитини, який щодня даєте їй з собою, незачесані кіски або розбите з дитячої необережності під час прогулянки колінце. Це бридко, коли вихователі дитсадка вчать бути слухняними… батьків. І вчать неабияк, а використовують для цього дітей.
Але рішення, шановні батьки, за вами: миритися з несправедливістю, чи боротися з нею.
Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»
