А влада закриває на це очі
Дивні історії – з точки зору людської порядності та моралі – відбуваються нині в Україні. За рідну неньку cтоять вояки АТО, а керманичі наші нагрівають на них руки, кинувши напризволяще, якщо не сказати – на голодну смерть, родини тих, хто щодня ризикує життям.
Чернівчанин Олександр Воробйов потрапив до зони АТО у вересні. Досвіду перебування у гарячих точках не мав, тож про те, як дружина з донькою отримуватимуть його зарплату, не подумав. Карточку «Приватбанку» взяв із собою. Але в полі гроші не отримаєш і через Інтернет на «Приват 24» не вийдеш, щоби переписати карточку на дружину. Тож як бути? Гроші нібито є, скористатися ними не можеш. Зате банк крутить цими грошима. Тим паче, що зараз Олександр лежить у госпіталі в Києві після важкого поранення. І зняти гроші з карточки теж не спроможний.
В Олени Л. чоловіка теж призвали для участі в АТО. Вона ж перебуває у відпустці з догляду за дитиною. А, як відомо, цього року, завдяки розробленому Урядом так званому «антикризовому» Закону № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», ліквідували державну допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та ще суттєво зменшили допомогу при народженні другої та третьої дитини. Батьки ж Олени допомогти їй не можуть. А гроші на картковий рахунок чоловіка, який залишив їй картку «Приватбанку», поступають тепер невчасно і в менших розмірах.
Цими днями чоловік зателефонував до Олени і попросив терміново переслати факсом копії його документів до військової частини для відкриття у примусовому порядку банківського рахунку в іншому банку.
Нині, на жаль, навіть з годувальником не кожна родина почувається заможно. А що вже казати, коли діти залишаються без батька, на руках самої матері. Достатки різко падають, грошей бракує, почасти не вистачає навіть на хліб.
Хоча учасники АТО повинні отримувати гроші. І вони нібито їх отримують. Але тут і виникає, як би то сказати м’якше, банківська схема наживання. Шахрайська? Хто зна. Але від неї добре тільки банкам і погано споживачам. Судіть самі.
23 вересня нині колишній міністр оборони України Валерій Гелетей підписав розпорядження про обов’язковий перехід усіх військових частин в зоні АТО на виплату зарплати в державних «Укргазбанку», «Ощадбанку» й «Укрексімбанку». Причиною поспішного переведення військових в держбанки, за даними Департаменту фінансів Міноборони, стали повідомлення про те, що три військові частини української армії, розташовані в Мукачевому і Білої Церкви, користувалися зарплатними картами дочірнього російського «Альфа Банку». І хоча представники самого «Альфа Банку» не підтвердили достовірність такої інформації, «процес пішов».
Відтак Міноборони України офіційно визнало, що виконання рішення керівництва відомства про переведення всіх військових частин Збройних сил в державні банки, може призвести до перебоїв із виплатою грошового забезпечення в зоні АТО. Зрештою, так і сталося. Тим паче, на думку бійців АТО, при ухваленні рішення про виплату зарплати командування повинне було врахувати розміщення відділень і банкоматів фінустанов, а також вартість банківських послуг і бажання самих вояків. Адже всі бійці вже мали зарплатні карточки. І, як правило, більшість мала зарплатні карточки Приватбанку, бо саме він майже десятиліття поспіль потужно просувався на ринку. Згадаймо, працівників просто змушували переходити до Приватбанку. Такий ось приклад. На попередніх (2012-го року) виборах до Верховної Ради поточні рахунки виборчих фондів можна було відкрити виключно у Приватбанку і жодним чином – в іншому. Як на мене, та й на думку юристів також, це є порушенням, бо людина вільна обирати той банк, який вона захоче.
Та в Україні, як відомо, разом з політичними змінами у владі, змінюються і банківські фаворити, що для нормальних країн є просто нонсенсом. Тож сьогодні всі пріоритети і блага віддані публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України». Зрештою, це не найгірший варіант, бо його засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України. На сьогодні Ощадбанк, який має найрозгалуженішу мережу установ (понад 5000), – єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їхньої видачі за першою вимогою. Це є його найбільшим позитивом. До слова, від березня 2014 року головою правління ПАТ «Ощадбанк» став наш земляк і власник ТВА Андрій Пишний.
На перший погляд усе нібито супер: сама держава гарантує збереження грошей учасників АТО. Тож їм, а точніше, їхнім дружинам чи батькам, не доведеться щодня ходити до банків, як на роботу, аби отримати свої кровні зарплати, пенсії чи депозити, як це відбувається зараз у низці українських приватних банківських установ.
Але це тільки на перший побіжний погляд. Бо насправді Ощадбанк, отримавши на свої рахунки гроші вояків, крутить ними і добре заробляє на цьому. Зрештою, воно й зрозуміло: виробництва у державі катма, а гроші на її функціонування, навіть на ту ж війну, треба десь брати. І неотримані військовослужбовцями зарплати стають… джерелом для існування.
Можливо, держава й мала добрі наміри, переводячи виплати воякам АТО на карточки державного банку. Та, попри це, мусила б усе ж таки запитати в людей, чи вони цього хочуть. Не з бидлом же має справу, а із власними своїми громадянами!
Оскільки зарплатні карточки, чиї власники зараз перебувають у зоні бойових дій, перевели в Ощадбанк, їхні сім’ї опинилися без засобів до існування. Бо зарплатню своїх чоловіків мали би отримувати дружини. Але в них немає ні карточок , ні довіреностей на отримання грошей: останні мають власноруч написати і завірити їхні чоловіки.
Тож як бути? Про вихід із цієї патової ситуації ніхто не подбав. А діти вояків хочуть їсти, їм треба в чомусь ходити до школи та дитсадка, а, крім усього, вони мешкають у квартирах, у яких за несплату можуть відрізати світло, газ і воду… На жаль, по-іншому не буде, бо без «мані-мані» – і ні туди, і ні сюди. Живемо ж при капіталізмі, та ще й дикому.
Прокоментувати ситуацію «Версії» запросили юриста-правозахисника Людмилу МЕЛІЩУК:
– 11 вересня 2014 року Кабмін протокольним рішенням відсторонив приватні банки від обслуговування підприємств, установ та організацій у сфері держбезпеки та оборони. 23 вересня військові підрозділи отримали телеграми з вимогою негайно перевести в державні банки розрахунки, пов’язані з виплатою грошового забезпечення та заробітної плати учасникам АТО.
Відповідно ж до ст. 6 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», фізичні особи мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України за власним вибором. Отож примусове відкриття є обмеженням прав і законних інтересів громадян та порушує ст.41 Конституції України, ст.98 Кодексу законів про працю України. Крім того, за ст. 24. ЗУ «Про оплату праці», її виплата може здійснюватися через установи банків за особистою письмовою згодою працівника з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Слід відзначити також, що основним документом, який регулює процедуру відкриття банківських рахунків, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків, затверджена постановою НБУ від 12 листопада 2003 року. Відповідно до п. 2.1 Інструкції, банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.
Ст.18 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантує виплату грошей членам сімей в/сл, які проходять військову службу в особливий період і не мають можливості отримувати зарплату під час участі у бойових діях та операціях. Але, як відомо, в АТО, крім військовослужбовців, працівників правоохоронних та інших державних органів, на яких розповсюджуються соціальні гарантії, беруть участь і добровольці. А щодо них соціальних гарантії немає. Та на сайті ВРУ вже зареєстрований проект ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантій соціального захисту осіб, які добровільно захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України». Авторами цього законопроекту є 9 народних депутатів України. Та чи прийме його ВРУ, покаже час. А він працює, на жаль, не на добровольців.
Наскільки ця проблема є гострою та неоднозначною, засвідчили наступні події. Цього тижня Приватбанк розповсюдив для преси інформацію про те, що Міністерство фінансів офіційно визнало протокольне рішення Кабміну, яке доручило державним органам і бюджетним організаціям укласти договори на отримання заробітної плати виключно в державних банках, таким, що не відповідає чинному законодавству, і, відповідно, не є обов’язковим для виконання на місцях.
Але ж Мінфін підпорядкований КМУ! Тому він і не може визнавати рішення Кабміну неправочинним. На думку правозахисниці Меліщук, заступник міністра, який підписав цього листа, виконавши таким чином замовлення Коломойського, навряд чи втримається на своїй посаді. Втім, у нашій державі поки що все можливе. І навіть неможливе…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
