МОРІЦ КРИНІЦ: ДО 115 РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ (30 червня 1909 — 23 лютого 1974)
Чернівецький художник Моріц Криніц, який народився 30 червня 1909 року, отримав заслужене визнання і славу ще замолоду та залишив свій яскравий слід в історії мистецтва Чернівців. Митець. який закінчив Берлінську Академію мистецтв, творив переважно у пейзажному жанрі, працюючи у власному художньому стилі. Він розповідав про природу в усьому її різноманітті й майстерно давав відчути міську атмосферу Чернівців як у живописних полотнах, так і в графіці.
Уже 1935 року про молодого обдарованого чернівецького художника писав часопис “Ostjüdische Zeitung” від 16 жовтня: “Моріц Криніц, технічно найкращий із групи, виявляє багато тонкого мистецтва. В його імпресіоністичних картинах відчувається нотка експресіонізму. Його картини вже демонструють справжню артистичність”.
А наступного року румунська газета “Dimineaţa” (листопад, 1936 р.) зауважила:
“Публіка захоплювалася картинами, які виставляв художник Моріц Криніц”. Детальніше про митця тижневик “Czernowitzer_Tagblatt” (1936. 8. 11) писав, що талановитий художник М. Криніц вражає своїми роботами, а його почерк вирізняє вміння віртуозно використовувати притаманні йому прийоми письма.
Автор публікації зазначає, що це декому “нагадує сучасних французьких майстрів, таких як Вламінк чи Утрілло, але навряд чи йдеться про прямий вплив”. І продовжує, що олійні пейзажі М. Криніца надзвичайно виразні, в яких художник кольором передає атмосферу мотиву. Наприклад, пейзаж після дощу випромінює відчуття свіжості й бадьорості від ніжної й пишної зелені. Ці твори художника свідчать про те, що автора чекає успішне майбутнє і йому є чим пишатися”.
Моріц Криніц. Пейзаж з видом на Чернівці. Приватна колекція
Моріц Криніц. Осінній мотив. 1969. Чернівецький художній музей
Моріц Криніц. Провулок. 1969. Приватна колекція.
Моріц Криніц. Вид на Чернівці. 1965. Чернівецький художній музей
Дійсно, твори М. Криніца, які ми оглядаємо у Чернівецькому художньому музеї, вирізняють новітні прояви живописної мови. Експресивна декоративність, яка утворена промовистим колоритом і енергійним ритмом коротких дотиків пензля є співзвучною фактурі полотен імпресіоністів.
Композиції художника приваблюють цінністю колористичного багатства, а також і різноманітністю характеру письма. Проте, на відміну від крапкового стилю художників-пуантилістів (дивізіоністів) з їхнім розрахунком на оптичне злиття крапок чистих кольорів, М. Криніц змішує фарби на палітрі чи полотні. Криніц досягає натхненної передачі неповторності вражень від стану природи у різний спосіб. Часом — системою коротких мазків фарби («Міський краєвид», 1969 р., «Осінь на Буковині», «Карпатські пагорби», 1968 р.).
Моріц Криніц. Осінь на Буковині. 1970. Чернівецький художній музей
Моріц Криніц. Турецький міст. 1965. Чернівецький художній музей
Іншим разом він вдається до зміни манери зображення заради настроєвості або виразності звучання пейзажу: пригашує інтенсивність кольорів і прокладає їх розлогими широкими мазками, а форми акцентує чорними контурними лініями. Йдеться про композиції з будинками на тлі гірського пейзажу (“Вид на Чернівці”) та “Турецький міст”, а також “Карпатський краєвид” 1969 року, який хвилює експресивністю динамічних рухів пензля і кольорів.
Художній музей у Чернівцях зберігає та експонує 7 творів Моріца Криніца. Творчою спадщиною у Чернівцях піклувалась родина художника, яка 1988 року люб’язно ознайомила науковців Художнього музею з багатьма творами майстра. До списку оглянутих картин занесено понад 70 композицій 50-70-х років. Серед них: низка портретів (автопортрет, портрет дочки та інші), пейзажі, чернівецькі мотиви (види міста), натюрморти…
Тепер творчий доробок митця зберігає дочка М. Криніца Доріна Вайнманн , яка емігрувала до Ізраїлю. Цей мистецький скарб налічує понад 100 робіт. У часописі “Die Stimme” 2004 року від 1 лютого знаходимо суттєві уточнення стосовно року смерті митця: вказується 23 лютого 1974 року):
“23 лютого 2004 року виповнюється 30 років від дня смерті мого улюбленого батька, дорогого свекра та шановного дідуся Моріца Криніца, який у віці 64 років
помер у Чернівцях.
Він любив Чернівці і був відомим художником, був відомий і за межами Буковини.
Ми його не забули і завжди будемо любити.
Бережемо пам’ять!
Донька – Доріна Вейманн
Зять – Йоель Вейманн
Онука – Марина Франк”
А про першу виставку творів, яка відбулася в Єрусалимі в галереї “NORA”, та характер творчих досягнень художника розповіла газета “Die Stimme” у 1992 і 1994 роках. Зокрема повідомлялось: “Моше Криніц вже від 1933 року виставляв свої роботи на виставках “Осіннього салону”. Він був одним із найобдарованіших учнів відомих чернівецьких художників Кольника, Лернера та барона Льовендаля. Під час Другої світової війни Криніци виїхали до Самарканду”. Після повернення митець продовжив працювати в Чернівцях. Йдеться й про те, що М. Криніц, “вирізнявся не тільки своїми пейзажами, краєвидами батьківщини, які він зображував з особливою ніжністю, а й був чудовим портретистом. Три його портрета були виставлені в Єрусалимі: автопортрет, портрети художника Ісіу Шерфа та поета Хараца”.
До слова. публікація художника Ісіу Шерфа знайомить із суттєвими особливостями творчості Криніца. Він згадує про успішну виставку молодих чернівецьких художників 1935 року, в якій брав участь Моше Криніц. Розповідає, що «Криніц ніколи із собою не брав на етюди складний стілець. Він вважав за краще малювати стоячи, тож так і робив.
Сидіння під час малювання перешкоджає його прагненню швидко схопити те, що він бачить. Однак цей порив не зникав і тоді, коли він перетворював маленькі ескізи на великі красиві картини у своєму кабінеті. Звідти Криніцу насправді не потрібно було дивитися далеко,
бо багато типів людей і постатей проходили повз його вікно. Він жив у єврейському кварталі Чернівців, де був єврейський шпиталь, Талмуд-Тора, великий «шул», словом, єврейська убогість. Але не тільки згадані вище мотиви були зображені. Він був не менш прекрасним портретистом. Він малював не тільки різноманітних анонімів, а й відомих особистостей, наприклад, портрети письменників тощо. …У моїй квартирі висять три портрети моїх батьків і мій, які я взяв із собою до Румунії, а потім до Ізраїлю.
…Про його смерть (1974 р.) я дізнався з паризької газети, в якій чернівецькі письменники на їдіш надрукували некролог.
…Я мав розмову з художником Айзеншером і згадав, що коли він приїхав до Чернівців, то винаймав майстерню разом із Криніцем. Під час розмови Якоб Айзеншер наголосив, що він дуже цінував художника Криніца.
…Криніц був спокійним, але глибоким спостерігачем і … знавцем!»
А за словами літератора Клауса Стефані графік М. Криніц був «поетом пейзажу з пером у руці». Йдеться про графічний альбом, виданий у Чернівцях 1940 року, до якого увійшли 12 малюнків, виконаних Моріцем Криніцем тушшю і пером.
Чорно-білі графічні композиції митця вирізняються м’яким і плавним штрихом, який де-не-де переходить у тверді лінії. Художник володіє штрихом віртуозно і впевнено: часом він легкий, подекуди з притиском, перерваний або підсилений, горизонтальний або вертикальний…
Від цього залежить і настроєвість пейзажів, і характер зображень: сріблястого краєвиду з шелестом дерев, літнього виднокраю з річкою, брижами на воді та віддзеркаленням корів на водопої на її поверхні або плавного руху човна…
Виразність малюнків Криніца наводить на думку про те, що автор точно знає як зробити, щоб малюнок “заговорив”. Так, наприклад, сприймається пейзаж з трьома могутніми й стрункими деревами.
Вертикальні тверді й міцні лінії їхніх стовбурів, які нанесені з притиском, контрастують з легкими м’якими мереживними штрихами крон дерев та їхнім ледь чутним шепотінням.
Промовистість лінійного малюнку, на якому зображена дівчина з книгою, хвилює з першого погляду і залишається в пам’яті надовго.
Ще один чудовий портрет дівчинки, виконаний Моріцем Криніцем, прикрашає поетичну збірку німецькомовної поетеси Буковини Зельми Меербаум, яка загинула у концентраційному таборі с. Михайлівка.
У повоєнний час Моріц Криніц став членом Спілки художників України (1947 р.). Продовжував працювати в галузі станкового малярства та графіки, в жанрах пейзажу та портрета. Митець був активним учасником обласних і всеукраїнських виставок. Він помер 1974 року в Чернівцях.
Моріц Криніц. Вид на Чернівці. 1965
Пам’ять про творчість і про мистецький талант Моріца Криніца живе у його творах, з якими знайомить Чернівецький художній музей.
Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця, членкиня НСХУ
