Чому я заздрю японцям…

Дика заява, чи не так? Може скластися враження, що її автор розпрощався зі здоровим глуздом. Адже катастрофа в Японії змусила здригнутися від жаху весь світ. Та особисто мене здивували і до глибини душі вразили японці, їхня поведінка під час трагедії та наступна реакція на неї. Моя повага до цієї державницької нації зросла в рази.

Ви ж бачили у відеосюжетах, як вони поводилися? Бачили їхні обличчя?! Навіть у тих, хто перебував у центрі стихійного лиха не було розгубленості й тваринного жаху. Люди діяли чітко та виважено. А про мародерство і згадки не було!

Проведіть паралель з трагедією на американському континенті, коли тайфун з лагідним жіночим ім’ям Катрін знищив півміста Сан-Франціско. Що там коїлося? Поліція була змушена діяти як регулярна армія, захищаючи потерпілих від своїх же співгромадян, які раптом перетворилися на мародерів і бандитів.

Японці зовсім інші. Безперечно, це – унікальна нація! З унікальною культурою співжиття і багато в чому незрозумілим нам світосприйняттям. Зрештою, і втрати, які вони понесли, є, вибачайте за мовний каламбур, максимально мінімальними, як на ті умови. Бо в Україні подібна трагедія призвела б до мільйонних жертв.

Натомість японці продемонстрували, що вони гідні звання Людини. При втратах у 40 млрд. доларів, їхній уряд виділяє на покриття збитків 73! І, будьте певні, вони не осядуть у кишенях чиновників, як це було, приміром, під час ліквідації наслідків повені у нас на Буковині. Подібне японцю в голову прийти просто не може. Тоді як у нас сільський голова оббирає своїх же односельців, залишаючи допомогу, передбачену їм, собі та своїм родичам!

Так, я їм заздрю, цим японцям. Бо навіть катастрофа робить їх іще сильнішими і благороднішими.