Чи зуміє Національний природний парк зберегти річку?

«Кам’яні скелі різноманітних форм і дерева в незлічених комбінаціях безперервно змінюють ландшафт… Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно, з нетерпінням чекаючи талановитого пейзажиста»… Так писав про Дністер ще в ХІХ ст. відомий письменник і етнограф Олександр Афанасьєв (Чужбинський). Завісу над сучасною реальною картиною річки нам люб’язно припідняв заступник директора Національного природного парку «Хотинський» з наукової роботи Ярослав КОГУТЯК.

Веризуб водиться тільки в Дністрі

– Дністер унікальний не лише красою пейзажів, а й багатою флорою та фауною. Річка – джерело багатьох цінних видів, які нині вже настільки рідкісні, що зустрічаються лише тут, – розповідає Ярослав КОГУТЯК.

Я. Когутяк: «Популяція веризуба, який водиться у Дністрі – єдина у світі. Та існування цього виду під загрозою у зв’язку з шахрайськими промислами. Нещодавно браконьєри продали 300 кг цієї риби».

– У річці водиться стерлядь, – продовжує розповідь п. Ярослав. – Цінна вона тим, що не має генетичних домішок. Тому, перш за все, є цікавою для науковців. А веризуб – вид, який зберігся виключно у нас, харчується молюсками. Тому має велике значення у трофічних ланцюгах живлення. Умбра, пічкур дунайський довговусий, чоп великий… Це лише неповний перелік унікальних видів, які водяться у наших водах. Однак ситуація на Дністрі – дуже складна. Браконьєри – на кожному кроці. Та й сітки продаються безконтрольно, вони дешеві й доступні.

Щоб зберегти басейн Дністра у його первозданному вигляді, у вересні цього року був створений Національний природний парк «Хотинський».

– Свого часу, як на мене, зробили дуже велику помилку, зарегулювавши стік Дністра побудовою водосховища. Це абсолютно змінило умови для існування різних видів риби. Вони, себто ці умови, просто стали непридатними для їхнього життя. Чимало видів тварин і рослин дійшли вже до такої межі, коли вони самі відтворюватися не можуть. Тому одне із завдань парку – створити умови, за яких відтворення буде можливим. У тому числі – створення об’єктів для штучного відтворення та наступного випуску в природу.

Підказка податківцям

Однією з проблем Дністра стало, власне, його використання. Тут існує дві думки: прихильники першої стверджують, що річка повинна використовуватися і приносити державі кошти, а друга – наполягає на цінності її як екологічного об’єкта, а тому необхідності збереження у первозданному природному стані. Адже на всій землі таких об’єктів лишилося не так вже й багато.

Чернівецька область займає 4-те місце в Україні за насиченістю водними об’єктами.

– Якщо говорити про доходи з рибництва, то в області є 1150 ставків, загальною площею близько 3000 га. Середня їхня рибопродуктивність – 6-7 центнерів з гектара. Якщо задіяти всі ставки, які й призначені для риборозведення, то ми отримаємо колосальну цифру. Чернівецька область, яка, до речі, займає 4-те місце в Україні за насиченістю водними об’єктами, могла б прогодувати своєю рибою пів України! Але більшість із цих оставків передані в оренду для риборозведення, якого насправді немає. Дехто навіть уникає сплати податків та орендної плати за землі водного фонду. Якщо порахувати площу і середню вартість оренди, то можна прикинути, який дохід мала би держава. Особливих математичних здібностей для цього не треба.

Та повернімося до Дністра… Ще одна проблема – замулення водосховища. У зв’язку зі спорудженням ГЕС, мул осідає у межах Хмельницької і Чернівецької областей і мулові накопичення дуже потужні. Тому важко навіть уявити, яким буде водосховище через 50 років. Воно просто може стати болотом.

Існує й питання про риборозведення у водосховищі та Дністрі. Адже, щоби водойма використовувалася для рибогосподарських цілей, треба, щоб екологічна система була здатна до самовідтворення. А для цього вона повинна містити не менше 30% мілководь, які служать місцями нересту. Оскільки Дністерське водосховище – каньйонного типу, то кількість мілководь при найбільшому підпорному рівні – лише 6,7 %.

Навіть та риба, яка тут живе, не має де нереститися, – обурюється пан Ярослав. – Але що казатимеш, коли саме Управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів, замість того, щоб охороняти, стало браконьєрити?!.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.