або Як у Чернівцях рятувалися колись від пожеж
Рядки з книги австрійського історика, визначного буковинознавця Раймунда Фрідріха Кайндля (1866-1930) «Історія Чернівців з найдавніших часів до сьогодення» подають історичну подію, про яку йтиметься, суто як факт – інформативно та стримано. Водночас, коли читаєш ці рядки, не полишає відчуття жаху, який обійняв того дня мешканців Чернівців.
Стор. 107:
«21 серпня 1859 року о 17:14 у майстерні столяра Саноцького (кут Юденгассе та Годинникарського провулка) сталася пожежа». Кажуть, що винуватцями пожежі стали учні, які курили тютюн, а потім, не помітивши пожежі, вийшли з майстерні та пішли на прогулянку. Адже це була саме неділя. Того серпневого дня була жахлива спека: дощу не було два місяці – криниці висохли, навіть Турецький колодязь містив дуже мало води. Крім того, бракувало необхідного обладнання для гасіння пожежі, такого як драбини, мотики та сокири, щоби зняти дахи з будинків. Мало що можна було зробити, і так сталося, що згоріли 78 будинків. На щастя, вітру не було, лише легкий вітерець зі сходу на захід, який тримав полум’я далі від верхньої частини міста – пожежа вирувала в єврейському кварталі, – інакше латинський костел з ректоратом, а після цього й решта міста перетворилися б на попіл».
Одне слово, трапилося неймовірне лихо, і чернівчани запам’ятали його на довгі роки.
Про це писала, наприклад, газета «Czernowitzer Zeitung» аж 18 серпня 1910 року:
У своєму виступі бургомістр Чернівців Фелікс барон фон Фюрт пригадував: «…Під час пожежі 1859 року я брав участь у її гасінні дванадцятирічним хлопчиком. У той час для боротьби з вогнем організовуали лише школярів. Наші вчителі вишикували нас у дві лінії від пожежної машини (у місті їх було лише дві) до рясного турецького фонтану, і крізь довгий ланцюг відра летіли в перегонах. З одного боку, де стояли старші хлопці, повне відро, а з іншого, де стояв у ряду і я, порожнє, назад до фонтану.
Пожежною машиною, в яку потрібно було наливати воду, керували солдати, які також черпали воду з фонтану».
Мер Фелікс барон фон Фюрт додав також: «…наведу лише один приклад з того, як все було раніше. Дозвольте мені згадати, що вуличне освітлення спочатку складалося з дерев’яних ліхтарів, у які ставили склянки, наповнені жиром, подібні до тих, що й досі можна знайти подекуди на цвинтарі в День усіх душ. І лише в 1860-х роках люди перейшли на гасові лампи, паливо яких замерзало в суворі зимові вечори. Коли я був членом міської ради 1882 року, в усій залі було 25 свічок, і засідання тривало навіть з цим освітленням!».
…Моторошні спогади ще довго бентежили містян, які були практично безпорадні перед грізним лихом і не мали ефективних засобів протипожежної оборони. Була відсутня й система фінансової допомоги населенню та захисту від втрат під час непередбачуваних життєвих обставин…
Раймунд Фрідріх Кайндль у своєму історичному дослідженні пильну увагу звертає на те, що під час великої пожежі 1859 року з’ясувалося, наскільки погано була навчена та оснащена міська пожежна служба. Водночас він простежує дії посадових осіб на покращення ситуації. На сторінці 189-й читаємо і таке розпорядження магістрату: «біля кожного будинку постійно має перебувати «ємність», наповнена водою». Згодом з’явився наказ «звести брандмауери та димарі, щоби людина не наражалася щохвилини на надзвичайну небезпеку перетворитися на попіл без порятунку». Як зазначає Р. Ф. Кайндль, водночас було придбано «водяну» гармату, пожежну машину, дві латунні пожежні машини, тридцять дерев’яних ручних насосів.
Відходили в минуле й курні хати без димарів, одну з таких бачимо на малюнку Августи Кохановської (стор. 36).
Утім, чернівецька влада була сповнена рішучості впроваджувати засоби протипожежної оборони:
«Денні та нічні сторожі» мали сповіщати про виникнення пожежі «пожежним дзвоном», а вартові повинні були здіймати тривогу пострілами та барабанним боєм. «…Щойно буде збудована католицька церква з вежею, яка Чернівцям дуже потрібна, бо людей латинського обряду вже досить багато, то на вежі з боку місцевості, де є пожежа, вдень треба вивішувати червоний прапор, а вночі – ліхтар, щоб указувати шлях тим, хто квапиться на допомогу».
Кайндль свого часу писав про наміри створення добровільної пожежної команди. Вчений зауважив, що професійна пожежна команда ще слабо організована і що її сил недостатньо за великих пожеж. Тому вже тоді (1870 року) було зініційовано створення добровільної пожежної дружини (стор. 190).
Із плином часу стан пожежної безпеки в Чернівцях покращувався. Про це свідчили й газетні матеріали. Приміром, уже 1867 року газета «Bukowina» докладно висвітлювала стан підготовки пожежної команди міста. У випуску від 16 вересня 1866 року йшлося про «успішну пожежну гімнастику на тренувальних навчаннях чернівецької бригади: «Все пройшло зразково бездоганно, все свідчило про те, що тренування відбулися з найбільшою швидкістю та легкістю». А «Bukowina» за 23 жовтня 1867 року пише: на засіданні магістрату доповідалося про нещодавню пожежу. Було відзначено вдалі дії пожежної служби: «Якби порятунок цих будинків не був успішним, усе місто було б у небезпеці».
Якщо переглянути газети наступних років, то доволі помітним було, що чернівецька і загальноавстрійська преса рясніли повідомленнями про здобутки пожежної служби Чернівців. Чернівецький магістрат постійно робив значні інвестиції у покращення технічного стану пожежної служби міста. Вже 1907 року газета Віденської пожежної служби «Wiener Feuerwehrzeitung», а також ілюстрований тижневик «Feuer und Wasser in Stadt und Land» (1907, березень) називають Чернівці амбітним містом.
Минув час і тижневик «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» 1936 року від 6 вересня розпочав звіт заголовком: «З історії нашої пожежної охорони. Від бочок і відер з водою до найсучаснішого обладнання для пожежогасіння».
А далі – про драматичну історію, яку й досі неможливо забути:
«…Велика пожежа 1859 року. Найдавнішим документом, який містить інформацію про існування пожежної команди в Чернівцях, є картина про пожежу 1859 року, яка залишила весь центр міста в попелі та руїнах.
… Ця картина, точніше її копія, що збереглася донині, зображує море полум’я, а на передньому плані – резервуар з водою, кількох пожежників і низку людей, які передають з рук в руки резервуари з водою, вміст яких потім використовується для гасіння вогню. Такою була система пожежогасіння 1859 року».
Твір репродукований у книзі Р. Ф. Кайндля «Історія Чернівців від найдавніших часів до наших днів» (Чернівці. 1908) з назвою «Пожежа в Чернівцях 1859 року» та додано: «За картиною Ф. К. Кнаппа. Фоторепродукція Л. Вайнреба».
Франц Ксаверій Кнапп (1809-1883).
Пожежа у Чернівцях 21 серпня 1859 р. 1859 р. Акварель. Кольорова літографія
Напис: «Пожежа в Чернівцях 21 серпня 1859 року. Вторговані кошти йдуть на користь тих, хто загинув».
Йшлося про літографію акварельної композиції із зображенням багатофігурної сцени під час пожежі, сучасником якої був Кайндль.
Доля ж оригіналу твору Кнаппа десятиліттями залишається практично невідомою.
На історію літографії з акварелі «Пожежа 1859 року» світло частково проливає стаття дослідника історії Буковини, зокрема творчості Ф. К. Кнаппа Васілє Шіпора (V. Schipor // Analele Bucovinei. – 2009. – An. 16, № 1. – P. 11–30).
«Восени 1859 року у Відні в Літографській майстерні Reiffenstein & Rösch була опублікована випадкова літографія, виконана австрійським літографом, пейзажистом Людвігом Черні (1821–1889) за аквареллю, на якій Франц Ксавер Кнапп зображує велику пожежу, що майже вщент знищила 21 серпня 1859 року старий квартал Чернівців, між вулицями Турецькою, Єврейською та Головною (після 1918 року – вулиця Короля Фердинанда) аж до церкви Святої Параскеви, яка саме будувалася того року: «Усі дахи будинків у цьому районі горять, велика хвиля полум’я та густі хмари диму здіймаються до неба, перенесені вітром до сусідніх будинків, які також починають займатися. На Головній вулиці галопом проїжджає примітивна помпа з драбинами, на деяких дахах видно людей з відрами, а на вулиці підіймаються струмені води. З одного боку лежать купи речей, навмання зібраних зі згорілих будинків, жінки плачуть від жаху, а чоловіки в єврейському одязі несуть ящики та важчі предмети. З верхньої частини міста бігом до згорілих будинків мчить взвод солдатів. Прибули також представники влади, група глядачів спостерігає від католицького костелу за катастрофічними масштабами пожежі».
Прикметно, що Васілє Шіпор повідомляє також про долю творів художника Франца Ксавера Кнаппа. Відомо, що 1860 року альбом «Ілюстрована Буковина» з оригіналами творів Франца Ксавєра Кнаппа був подарований очільнику Буковини графу Каролю Роткірху-Пантену, який виїхав з Буковини. Відтоді альбом з цими акварелями загадковим чином зник без сліду.
Утім, з публікації в газеті «Czernowitzer Tagblatt» від 21 січня 1912 року стає відомо, що альбом із 20 літографіями творів Ф.К. Кнаппа знайдений: «Малюнки Чернівців точно відтворені з натури та ілюструють деякі вулиці 1850 року».
З’ясовано, що літографії за буковинськими видами художника Кнаппа не є художніми відбитками з оригіналів.
Водночас акварельного твору «Пожежа в Чернівцях 1859 року» серед тих композицій не виявлено…
…Пожарища — це загибель людей, руйнування, втрата майна, а також страхові компанії.
У Чернівцях віддавна обговорення проблеми доцільності страхування від пожеж було актуальним. Про засади такого страхування писав і Р. Ф. Кайндль.
Чернівецький історик згадував і про лотерею, яка існувала в місті ще в 1792 році. А створення страхових компаній від пожежі пропонував керівник крайової адміністрації Буковини Енценберг ще 1779 року. Та «Перша австрійська страхова компанія» й Трієстська «Azienda Assicuratrice» розпочали свою діяльність на Буковині лише в 1824 році.
Зрозуміло, що преса реагувала на події, тож газета «Bukowina» в кінці 1866 року (зокрема випуск від 16 вересня 1866 року) повідомляла про дискусії стосовно процесу страхування. Чимдалі страхування життя, майна, а також страхування від нещасних випадків ставало все більш популярним. Отож у Чернівцях віддавна існували страхові товариства, які забезпечували фінансовий захист, відшкодовували збитки від пожеж, повеней та інших стихій. Такі установи діяли коштом внесків від страхувальників. Це були австрійські та польські страхові компанії.
1860 року в Польщі почало діяти Towarzystwo Wzajemnych Ubezpieczeń w Krakowie. Патроном Краківського товариства взаємного страхування, яке на рік свого заснування називалося «Товариство взаємного страхування від вогню “Флоріан”», був Святий Флоріан. Надалі Товариство часто називали коротко та влучно «Флоріанка».
Будівлю установи в Кракові увінчувала скульптурна постать покровителя від пожеж Св. Флоріана, який був патроном Товариства.
Металеві таблички, на яких відтворена постать Св. Флоріана, прикріплені на фасадах будівель, власники яких придбали страховку. Подекуди ці таблички збереглися й у Чернівцях.
Краківське товариство взаємного страхування 1868 року призначило своїм агентом у Чернівцях пана Антоні барона фон Гостковського, про що дізнаємося з оголошення, розміщеного у часописі «Czernowitzer Zeitung» від 26 липня 1868 року. В тексті зазначено, що його канцелярія розміщена в Чернівцях на вулиці Львівській у будинку пана Прункула.
(Р. Ф. Кайндль, стор. 327: “Львівська до 1880 р. – Головна від Центральної пл. до мосту на Пруті”).
Оголошення у газеті «Czernowitzer Zeitung» за 26 липня 1868 року
про те, що канцелярія агента Товариства взаємного страхування в Кракові розміщена у Чернівцях на вулиці Львівській.
А вже 1877 року в Чернівцях відкрито «окреме представництво для Буковини з офісом у Чернівцях» (газета «Kurjer» №11, 1911) Першим його директором був Козакевич, пізніше – Кароль Вітковські. Тож можна припустити, що від 1880-х років чернівецьке відділення Товариства вже активно діяло у повному складі. Про це свідчать і численні рекламні повідомлення у пресі про прибуток від страхування від пожеж і розмір дивідендів. Зазначалось також, що місцеве відділення мало повне право приймати всі види страхування.
Персонал чернівецького відділення Краківського товариства взаємного страхування.
Фото з «Пам’ятної книги за півстоліття діяльності Товариства». Краків, 1911 р.
Тоді офіс містився вже на Herrengasse, 23, з ліпним написом на архітраві (над вікнами) «Товариство взаємного страхування у Кракові».
(У 20-30-х роках ХХ століття Herrengasse (Панська) отримала нову назву на честь Янку Флондора. А 1940 року її перейменували на вул. ім. Ольги Кобилянської, назву затвердили 1944 року).
Чернівці. Herrengasse 23. Будівля Краківського товариства взаємного страхування.
Фото з «Пам’ятної книги за півстоліття діяльності Товариства». Краків, 1911 р.
Фасад будинку на Herrengasse, 23 вирізнявся барельєфом із постаттю Св. Флоріана.
Зображення лицаря в обладунках було фірмовим знаком «Флоріанки» на її документах, титульних аркушах, друкованих виданнях (Довідник тарифів 1901 р., Статут 1864 р. тощо).
Цей барельєф із постаттю святого Флоріана є практично скульптурним відтворенням графічних малюнків святого Флоріана на бланках страхової компанії та в друкованих виданнях. Це надає можливість усвідомити їхню пряму подібність до барельєфа у Чернівцях.
Зображення Св. Флоріана на бланках документації та на друкованих виданнях Флоріанки
Монографія Товариства взаємного страхування в Кракові. Титульний аркуш
Краків. 1886 р.
Управління і делегати Товариства Взаємного страхування в Кракові. 1895 р.
Титульні аркуші та обкладинки видань незмінно мали зображення Св. Флорана як емблему Товариства: Рада та делегати Товариства 1895 року, Довідник тарифів 1901 Обкладинка Статуту 1864 року тощо.
Бланк «Флоріанки» 1900 року
Зазначимо, що імена авторів графічних зображень постаті святого Флоріана на бланках документації та друкованих виданнях Товариства не збереглися. Їхня анонімність пояснюється значною активністю установи, коли в друкарнях виготовляли велику кількість примірників.
Трапився лише один з бланків Товариства 1891 року, на якому пейзаж з сільським мотивом мав підпис художника – «A. Napierkowski». Але авторство А. Напєрковського щодо інших малюнків на документації страхової компанії виявити не вдалося. З’ясувалося, що графік Артур Напєрковський створював літографії, мав власну майстерню з виготовлення ксилографій, співпрацював з «Флоріанкою». Упродовж 1878-1890-х років він малював пейзажі Кракова та його околиць.
Підпис А. Напєрковського на бланку Товариства взаємного страхування в Кракові за його рисунком
Інтер’єр краківської будівлі Краківського товариства взаємного страхування («Товариство» або «Флоріанка») також був удекорований зображеннями св. Флоріана. Збереглася піч з підглазурним кольоровим відтворенням патрона «Флоріанки». Прикрасою був і вітраж з образом святого Флоріана. Замовником було страхове товариство, яке тоді святкувало своє 50-річчя. Ця чудова композиція була створена 1911 року в Краківській вітражній майстерні С.Г. Желенського. Проєкт вітража виконав польський художник, проєктант вітражів Стефан Матейко (1872-1935). Він був сином старшого брата відомого живописця Яна Матейка.
Святий Флоріан. Вітраж за проєктом художника Стефана Матейки. 1911 р.
А 1950 року розроблену Стефаном Матейком вітражну композицію з постаттю святого Флоріана, було демонтовано «через її релігійну тематику». Твір експонується нині в Музеї вітража у Кракові.
1947 року Товариство припинило діяльність. Тепер у його будівлі міститься Музичний ліцей.
Стосовно ж чернівецького офісу Товариства, то 1939 року він ще діяв, про що дізнаємося з газети «Czernowitzer Deutsche Tagespost» (1939 р. за 12 травня): «…Нова пожежна шоломка нагадує шолом, який носив святий Флоріан, покровитель пожежників, що можна побачити на рельєфній скульптурі на будівлі страхової компанії на вулиці Флондор».
Під час Першої світової війни в офісі Краківської компанії взаємного страхування за адресою Herrengasse, 23 містився Секретаріат Національної асоціації чоловіків та жінок Червоного Хреста. За повідомленням газети «Czernowitzer Zeitung» від 3 серпня 1914 року там приймали пожертви для Червоного Хреста. Цей офіс також служив центральним інформаційним пунктом для медсестер.
Сьогодні про історію цього чернівецького будинку свідчить барельєф із постаттю Св. Флоріана на фасаді, встановлений у 1880-х роках.
Скульптурне зображення святого Флоріана на щастя збереглося й досі. Та прикро, що ми так і не знаємо імені того, хто і за яких обставин зумів захистити цю унікальну архітектурну прикрасу і зберегти її для міста на фасаді будинку на вулиці Ольги Кобилянської.
Сучасний вигляд будівлі в Чернівцях на вул. Ольги Кобилянської, 23. Фото 2009 р.
Невідомий художник. Св. Флоріан. Барельєф на фасаді будинку по вул. Ольги Кобилянської, 23. Фото Едварда Туркевича. 2009 р.
Святий Флоріан був римським воїном за часів правління римського імператора Діоклетіана (284 –305).
У роки переслідування християн його заарештували, позбавили посади командувача й нагород та, жорстоко покаравши, стратили.
Святий Флоріан здавна шанується як покровитель пожежників, який захищає від пожеж, повеней та іншого лиха.
На чернівецькому різьбленому в камені барельєфі Св. Флоріан зображений як римський легіонер ІІІ століття н.е. Він тримає в лівій руці велику корогву (прапор) на держаку, а правою гасить водою з глека будинок, що палає. Праворуч унизу – зображення герба Кракова (ця суттєва деталь доречно зазначена дослідниками Чернівців Ігорем Мельником і Лесею Щербанюк у книзі «Czernowitz. Історичні вулиці, будинки та видатні особистості»).
Захисним озброєнням Св. Флоріана були нагрудники та шолом, повні лати поширилися пізніше (наприклад, у середньовічних лицарів). На ньому металевий шолом, вовняний плащ (сагум), закріплений на одному плечі металевою застібкою (фібулою), під ним – меч. На грудях – металевий обладунок з дрібних металічних пластин, схожих на риб’ячу луску, що надавало броні гнучкості. Стегна прикривають шкіряні смуги з бахромою (птериги) у вигляді своєрідної спідниці. Взуття — сандалі на шнурівці.
Ростова постать Святого Флоріана зображена у спокійній, трохи динамічній позі. Така класична постановка фігури (контрапост) зберігає відчуття руху й водночас надає їй рівноваги.
Чернівецька скульптура виготовлена з вапняку, який легко піддається обробці, але при цьому може мати високу міцність. Його м’якість дозволила надати зображенню декоративності, зазначивши такі дрібні деталі обладунку як металеві пластини, бахрому, плюмаж із пір’ям на шоломі, риси обличчя.
Автора цього твору вирізняють майстерність і натхнення. Прикметно, що скульптор наповнює твір значним сенсом. У манері виконання проявляється тонке опрацювання таких деталей, як фактура тканини, металевих частин обладунку, багатство бганок чи передача об’ємів.
Створений образ підкорює переконливістю і в індивідуальності рис обличчя. На особливу увагу заслуговує не лише анатомічно точний рисунок рук, а й особлива виразність кистей та пальців. Відтак у цьому творі через пластику жесту автору вдалося передати певну гаму почуттів. Загалом цей твір відзначається емоційною глибиною.
Міцна конструкція та ретельна майстерність виконання барельєфної композиції дозволяють твору органічно поєднуватися з навколишнім середовищем.
Скульптурний барельєф Святого Флоріана є чудовою архітектурною прикрасою, що випромінює мистецьку привабливість і духовність. Образ сприймається як символ захисту й мужності, шляхетності та чистоти помислів і великодушності.
Манера та висока технічність виконання зображення Святого Флоріана засвідчує руку обдарованого майстра, прізвище якого нам не відоме.
Деякі міркування дозволяють припустити, що це міг би бути краківський скульптор Зигмунт Лангман (1860-1924).
Митець студіював у Школі образотворчих мистецтв у Кракові, далі продовжив навчання в Мюнхені та Римі в одного з видатних італійських скульпторів Джуліо Монтеверде.
Зигмунт Лангман упродовж років співпрацював з архітектором Томашем Прилінським, за проєктом якого зведено будівлю Товариства взаємного страхування. До слова, ім’я автора скульптурної постаті Св. Флоріана, яка височіє на краківській будівлі, також ніде не згадується.
Зигмунт Лангман був автором численних монументальних та станкових творів. Він працював також у портретній, алегоричній та міфологічній скульптурі.
Серед монументальних творів скульптора можна назвати такі, як багатофігурна композиція на будівлі Варшавського політехнічного університету – статуї Афіни та Уранії, що прикрашають ворота Краківського університету, а також комплекс кам’яних скульптур пророків, розміщених у Маріацькому костелі в Кракові.
Зигмунт Лангман. Афіна. Фрагмент воріт Краківського університету
Цікавим фактом біографії митця є його тривала співпраця з видатним польським живописцем Яном Матейком. Одним з прикладів слугує створення Яном Матейком зображення орла, яке вирізьбив Зигмунт Лангман 1882 року. Тепер цей барельєф прикрашає північний бік Флоріанської брами у Кракові.
Знайомство з творами Зигмунта Лангмана наштовхує на міркування про вражальну схожість пластичних відтворень його скульптур і чернівецького барельєфного зображення Св. Флоріана. Йдеться про постаті Афіни, Святих Терези та Августина.
Одним з показових прикладів є скульптурна постать пророка Єремії, яку майстер створив серед інших зображень пророків і святих для Маріацького костелу в Кракові (1889–1891).
Моделлю для обличчя пророка Єремії був відомий польський художник Ян Матейко.
Зигмунт Лангман. Пророк Єремія.З обличчям Яна Матейка
Творчість З. Лангмана містить і камерну пластику. Серед численних творів згадаймо скульптури «Св. Себастян» (1887 р. ), «Святий Августин», «Свята Тереза» тощо. Він працював із різними матеріалами – бронзою, каменем і деревом. Його твори відзначає реалізм, поєднаний із певною ідеалізацією.
Зигмунт Лангман виставляв свої роботи зокрема у Кракові та Львові. Роботи художника входять до колекцій Національного музею в Кракові та Музею Ягеллонського університету.
Зигмунт Лангман. Свята Тереза і Святий Августин
Зигмунт Лангман часто залишав свій підпис на нижній площині твору або постаменту. Зразки його підписів на творах «Ехо» та «Пан і німфа»
Усе таємне колись стає явним
Настане час і висловлене припущення стосовно авторства твору можливо вдасться спростувати або підтвердити, якщо після розчищення барельєфа від нашарувань фарби стане можливим виявити авторський підпис митця – творця чернівецького барельєфа Святий Флоріан.
Довідково: Прочитати підпис може дозволити також і використання сучасної технології для виявлення прихованого тексту (наприклад, фото в терагерцовому випромінюванні). Сподіваймося на чернівецьких науковців.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників
