Чимало чернівчан обурюється свавіллям нинішніх господарів Святодухівського собору в самому центрі головного міста Буковини. Колись чудовий сквер довкола храму був улюбленим місцем відпочинку городян. Та вже кільканадцять років поспіль його методично вирубують. На місці дерев набудували якихось сільських стодол, розгорнули господарську діяльність, відкрили автомобільну стоянку. Зовсім недавно так обкраяли дерева з іншого боку від собору, що люди підозрюють: і тут планується будівництво! Наразі з землі стирчать жалюгідні обрубки, один вигляд яких збурює лише співчуття до спотвореної природи. А естетичні почуття городян ображає ще й агресивний дико-рожевий колір, у який пофарбований собор: усі звикли бачити храм у традиційних чернівецьких барвах – спокійних, шляхетних.
Складається враження, що старовинне європейське місто захопили вихідці з азіатської глибинки й нав’язують нам свої смаки, вірніше – жахливий несмак, сформований десь у безкінечних азіатських просторах. Пам’ятки історії та природи для них – порожній звук. Здається, ми навіть здогадуємся, в якому з улусів колишньої Золотої Орди зароджувалося таке ставлення до культурних цінностей Центральної Європи.
Днями з Москви прийшла шокуюча інформація: вирубали прекрасний Александрівський сад навколо Кремля! Увічнений у творах класичної російської літератури, які стали надбанням європейської та світової культури. Москвичі та гості російської столиці не можуть повірити своїм очам: замість величних дерев і зеленої трави під червоними стінами владної фортеці чорніє перекопана земля. Без жодних пояснень, без обговорення з громадськістю кремлівські господарі вирішили переробити все під свої смаки. «Операцією» керував поліцейський генерал, естетичні ідеали якого типові для служаки: все має бути вишикуване по струночці, дерева мають рости лише рівними рядами: око начальства завжди тішила парадність. Через зуби воно цідить: не поспішайте, невдовзі тут буде повний порядок. Звичайно буде – але який? Замість природної краси з’явиться нудна одноманітність, мила тільки черствому серцю ординця, вірного ханського прислужника.
Пересічні москвичі знайшли просте пояснення тому, що сталося: мовляв, начальство боїться, що старе дерево може впасти на голову Самому, коли той братиме участь в урочистостях під стінами Кремля. Більш обізнані в місцевих тонкощах висловлюють інше припущення: вирубаючи дерева, знищили гнізда сірих ворон. Адже безцеремонні птахи своїми кігтями здирали позолоту з куполів кремлівських церков! Пояснень можна знайти чимало, проте головним є інше – повне презирство до громадської думки, та демонстративне ігнорування власних культурних традицій. Що поробиш: Азія-с, як казав поручик Ржевський.
Як правило, азіатчина відрізняється войовничістю. Її носії вважають себе правими завжди та в усьому, їм невідомі сумніви та вагання. Головний аргумент: «Я так сказав!». Типовий авторитарний стиль поведінки. На жаль, усе частіше ми бачимо такий в Україні, в тому числі й у нашому місті, яке завжди пишалося своєю європейськістю. Але… з ким поведешся – від того й наберешся. Повертаючись спиною до Європи, отримуємо те, що заслужили.
Ігор БУРКУТ
