Який же насичений, глибокий та по-справжньому чернівецький сьогодні день! Сьогодні, 2 жовтня відбувся прем’єрний показ довгоочікуваної вистави за романом Максима Дупешка «Історія, варта цілого яблуневого саду» в Чернівецькому драмтеатрі ім. О. Кобилянської. Постановка — жива, тонка, емоційно та візуально захоплива.
Для мене ця історія має довгий особистий шлейф. Свого часу я була на презентації цієї книги в бібліотеці ім. В. Івасюка. Згодом читала глибоку рецензію професора Івана Монолатія «Мнемотопоси Чернівців». Пам’ятаю й Целанівський центр, де свого часу саме Максим Дупешко модерував презентацію книжки пана Івана Монолатія «Від Донецька до Перемишля: як сучасна література «пам’ятає» українські міста». І ось сьогодні це коло замкнулося в театральній залі, де текст Максима трансформувався в живу дію.
Чернівецька тотожність: люди, які були «трохи іншими»…
У виставі спрацювали художні деталі, що змушують глядача вдивлятися не в декорації, а в обличчя акторів. Ця постановка — насамперед про людей, про ту особливу, унікальну спільноту, яка формувала дух Чернівців до глобальних катастроф ХХ століття…
У виставі спрацювали художні деталі, що змушують глядача вдивлятися не в декорації, а в обличчя акторів. Ця постановка — насамперед про людей, про ту особливу, унікальну спільноту, яка формувала дух Чернівців до глобальних катастроф ХХ століття…
Режисер Дмитро Леончик створив дивовижну виставу-променад. Ми, глядачі, мандрували таємними локаціями театру, наче вулицями старих Чернівців, щоб вийти на фінальну сцену-панораму.
У якісь моменти здавалося, що оживає дух міста з минулого. Міста, де перепліталися мови, долі та аромати кулінарних культур — від маци й мамалиги до біґосу.
Звісно, Чернівці не були б собою, якби навколо такого твору не виникало палких літературних дискусій. Текст Максима Дупешка від самого початку має як палких прихильників, так і скептиків; його люблять, перечитують, а подекуди й критикують. Але така полярність думок лише доводить: цей роман живий, він чіпляє за живе і не залишає байдужим нікого. Боротьба за сенси в нашому місті триває завжди, і театр став ідеальним майданчиком для цієї розмови.
Для мене головне — чисті емоції від сьогоднішнього вечора, магія сцени і гордість за те, що чернівецьке слово живе, трансформується і змушує про себе говорити.
Авторський склад:
Режисер-постановник, автор інсценізації, музичне оформлення – Дмитро ЛЕОНЧИК
Помічниця режисера – Ксенія САВЕЛЬЄВА
Звукорежисер – Василь ДЖАЛ
Художниця зі світла – Вікторія РАДОЩУК
Завідувач художньо-постановочною частиною – заслужений працівник культури України Василь ГУБКО
Дійові особи та виконавці:
МІСТЯНИ: народна артистка України Лариса ПОПЕНКО , заслужена артистка України Діна АНЕПСЬКА, заслужений артист України Мирослав МАКОВІЙЧУК, заслужена артистка України Крістіна ЗБОРЛЮКОВА, заслужена артистка України Валентина ГОЛОВКО, Вадим ГЛАЗНЄВ, Назарій КАВУЛИЧ, Валентин БАГУЛЯК, Святослав БУТКОВСЬКИЙ, Анна РЕВІЗОР, Дмитро МУРАНЦЕВ, Тарас ГУМНИЦЬКИЙ, Сергій БУДА, Михайло МОСЯНДЗ
Ось такий особистий «допрем’єрний» післясмак від великої події прем’єри. Насамперед щиро дякую Максиму Дупешку за його роман, який дав життя цій сценічній історії. Вдячність усій команді під орудою режисера Дмитра Леончика — кожному актору, художнику та постановнику. І, звісно, низький уклін Мельпомені, адже чернівецька театральна муза сьогодні подарувала нам справжнє диво.
Браво!
©Тетяна Спориніна,
фото автора
