Європейський комітет з прав людини засуджує українську практику попереднього тримання
З 1000 правозахисників, які взяли участь у конкурсі на поїздку до Женеви, організовану Радою Європи і комітетом ООН, з України відібрали лише вісьмох. Серед них була і чернівчанка Гюльнар НАЗАРОВА, чиї справи, до речі, вже слухалися в Європейському суді.
Продовжуємо розмову з пані Назаровою, розпочату в минулому числі газети(«Стереотипи руйнувати, меншість підтримувати або За що вбили Сократа?»).
Чесних б’ють
– Пані Гюльнар, усі восьмеро українських правозахисників представляли захист меншостей в Україні?
– Так, усі ми представляли різні маргіналізовані групи українського суспільства: інвалідів, користувачів психіатричної допомоги, дітей, ВІЛ-інфікованих.
– Ви очолюєте громадську організацію «Права людини»,Ви – радник губернатора з питань захисту прав інвалідів. Отож у Женеві ви представляли їхні права?
– Ні, я їхала як представник організації, що займається правозахистом… правозахисників. Адже це доволі небезпечна діяльність. Тому правозахисники також належать до маргіналізованих груп. До речі, у пресі нещодавно повідомлялося про напад на координатора антикорупційного проекту «Гідна Україна» у Харкові: його побили битками у під’їзді власного будинку.
Такий же випадок був із правозахисником з Вінниці Дімою Гройсманом, коли він розпочав серію публікацій про побиття ув’язнених в одній з колоній. Існує навіть Декларація захисту прав правозахисників. Під її юрисдикцію підпадають і юристи та адвокати, які ведуть справи про порушеня прав людини державою тощо.
Інтереси ж людей з особливими потребами в Женеві представляв хлопчина з Білорусі Сергій. Він приїхав на інвалідному візку. Але, знаючи мову, він вільно пересувався Бельгією без сторонньої допомоги, бо там людині на інвалідному візку пересуватися всюди зручно. Тоді ж як у себе вдома це йому не вдавалося.
– Мені розповідала родичка, яка побувала в Австралії, де живуть її діти, що там на візках приїжджають до супермаркетів навіть ходячі літні люди – їм так зручніше. А вже магазином гуляють пішки. Але, до речі, Білорусь же не входить до Ради Європи?
– Ні, Білорусь єдина країна в Європі, де ще не заборонена смертна кара. Тому Білорусь і не прийняли до Ради Європи.
Смертна кара –злочин?
– А ви вважаєте, що Україна вчинила правильно, відмовившись від смертної кари? У нас же за рік реєструються тисячі вбивств! Ми ж не Німеччина чи Франція, де таких надзвичайних ситуацій лише по кілька десятків. А що може зупинити вбивцю, крім страху, що і його позбавлять життя?.. Недарма ж навіть у такій демократичній країні, як США, смертна кара не заборонена!
– Америка не є взірцем дотримання прав людини. Саме тому, до речі, що там смертну кару здійснюють і на електричному стільці, і введенням отрути. А це, як самі розумієте, негуманно. Та й базу для катувань у Штатах створили…
Америка пропагує демократію, але сама вона повною мірою її не дотримується. Хоча порушень прав людини там все ж таки менше, ніж у нас. Бо там діють чіткі стандарти затримання людини.
У нас, на жаль, цього немає. І не тільки тому, що погані закони, а й через те, що люди не знають своїх прав. Як наслідок, 90% затриманих у нас сидять в ІТТ (ізоляторі тимчасового тримання) або СІЗО (слідчому ізоляторі) необгрунтовано. Їх могли б випустити, взявши підписку про невиїзд, або ж на поруки чи під грошову заставу. Одне слово, необов’язково людину позбавляти волі.
Тим паче, що в нас людей утримують у приміщеннях, що не відповідають санітарним нормам за європейськими стандартами. Адже на кожну людину має бути 7 кв. м, вікна в камері повинні займати третину стіни.
Там, де втрачають здоров’я
Та найбільша біда місць тимчасового тримання України в тому, що, посидівши там більше 3-х місяців, людина втрачає зір і здоров’я! Кількох місяців без руху достатньо, щоби стати напівінвалідом. Натомість у наших СІЗО людина може просидіти 2 роки, а потім її визнають не винною. Але ж здоров’я їй уже ніхто не поверне!
Та, попри це, ніхто із потерпілих не звертається до суду. На практиці таких позовів практично немає. Єдина справа, виграна адвокатом Саловим, спадає на думку. Він, як відомо, домігся того, що матері доньки, яка померла в тюрмі, де утримувалася незаконно, бо не була винною, виплатили 2 млн. грн. Принаймні, буде на що літній жінці виховувати посиротілих дітей своєї доньки. Втім, навряд чи бабуся отримала б ці гроші, коли б у цю справу не втрутився особисто президент Ющенко, який і наполяг на виплаті компенсації.
– Це страшно, коли невинна людина може провести в ізоляторі 2-3 роки!
– Причому її дуже неохоче, м’яко кажучи, а точніше – надзвичайно важко, випускають: завжди шукають, чого б іще «навішати», щоби не дарма сиділа. І жодних відшкодувань! І ніхто не несе за це відповідальності!
«Я вбив Чингісхана»
Ще одна причина такої ситуації у тому, що у нас не вчать стандартів Євросоюзу рядових працівників міліції. У Польщі, коли розпочали реформу з введення у силові структури норм цивілізованих країн, звільнилося з роботи 70% працівників поліції та пеніцитарної системи. Старі кадри просто не змогли працювати у нових умовах. Вони звикли до насильства.
А в європейських країнах, так само, як у США, не існує такого високого рівня розкриття злочинів, як у нас і, скажімо, в Росії. Бо тут Україна та Росія «попереду всієї планети»…
У США, наприклад, розкривають до 7% злочинів, а у нас – майже всі, принаймні, понад 80-90%! Звідки такий «рожевий» показник – зрозуміло. Бо завжди можна схопити безневинну людину і змусити її, використовуючи тортури, зізнатись у будь-чому, навіть в убивстві Чингісхана.
Якщо бути точним, то обмін досвідом все ж таки відбувається: наша міліція їздить до Європи вчитися. І це дуже добре. Ось тільки шкода, що туди відбувають переважно люди у генеральських погонах. А виконавці, що працюють на місцях, просто не знають, що можна і треба робити все інакше… А коли ти не бачив, то й не знаєш, як саме. І виходить замкнене коло.
Справедливість, де ти?
– Працівники міліції в кулуарах пояснюють все інакше: винен, мовляв, певний розвал системи, зокрема, відокремленням пеніцитарників від УМВС. Негативно позначився також відтік старих кадрів…
Міліціянти стверджують, що ловлять бандитів, а тих у суді чи ще й до суду відпускають. То навіщо віддавати, наприклад, 10 тисяч доларів судді, коли їх можна взяти собі та вилучити «якийсь папірець» зі справи… Адже під кулі потрапляють вони, а не судді. Тому шляхетніше потім віддати отримані гроші сім’ї загиблого товариша.
– На жаль, існує залізна закономірність: переступивши один раз закон, і моральний у тому числі, людина потім доволі легко продовжує це робити.
Тим часом, на останньому засіданні Ради європейського комітету з прав людини прозвучала така думка: корупція в органах внутрішніх справ України досягла нині такого рівня, що говорити про справедливість попереднього затримання просто немає можливості.
Уявляєте, про це вже говорять на такому високому міжнародному рівні! Це свідчить про те, що треба не просто щось робити, а робити терміново. Бо в нас кожна людина, кожний громадянин незахищений, тож може безневинно потрапити за грати. На жаль, від цього ніхто не застрахований.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
Правозахисник Гюльнар Назарова: Чернівці, тел.: 90-40-86
Бюро Комісара з прав людини Ради Європи Томаса Хаммарберга:
Страсбург, тел.: +33 (0) 3 88 41 34 21,
тел/факс: +33 (0) 3 90 21 50 53.
E-mail: commissioner@coe.int
Веб-сайт: www.commissioner.coe.int
