Заслужений пасічник України Василь Гребенюк про Божий санаторій, бджолиний ізолятор та нічні вильоти до Резиденції за оцтовим медом.
Бджоли не тільки лікують. Бджоли надихають. Зокрема, 85-річного Василя Гребенюка вони надихнули на складання віршів:
Хвала рукам, що пахнуть медом,
І бджолярам хвала завжди
За їх натхненну щиру працю,
За вірність Матінці Бджолі…
– Аксентійовичу, заведіть бджоли, це дуже хороша справа, – вмовляв 39 років тому його – тоді ще директора Сторожинецької музичної школи – Василь Панченко, батько однієї із учениць.
– А я ж тих бджіл боявся більше Гітлера, страшенно! – згадує Василь Аксентійович. Нині він походжає поміж своїх бджіл без димаря і сітки.
Нема взятку – бджоли злі
– Усе ж таки пасічник – це людина надзвичайна, – каже Василь Гребенюк, згадуючи свого першого вчителя – пасічника Михайла Сороку з села Бучки, що на Чернігівщині. – Ми ніколи не чули від нього матюка, крику чи скандалу. Дітлахів збере на пасіці, медом пригостить, завжди допоможе… Буває, йдеш попри нього мовчки, а він кличе до себе, дає 5 копійок і повчає: «Завжди кажи: Михайло Семеновичу, доброго дня».
Василь Аксентіович розповів, що колись, – ще до радянської влади, – коли пасічник в суді свідчив, його до присяги не брали. Бо так його шанували і настільки чесним вважали. Адже бджоли допомагають стати зовсім іншою людиною, вони дисциплінують і організовують.
– Їм не подобаються запахи тютюну та алкоголю. Навіть якщо ти спітнілий, брудний – краще до бджіл не йди, – каже пасічник. – Іноді я приходжу на пасіку і знаю – сьогодні їх не слід чіпати. Бо нема взятку (тобто, медозбору, коли все цвіте і бджоли носять мед, – авт..). Коли ж бджоли активно несуть нектар, то ти хоч розкривай вулик, хоч гладь їх руками – вони не звертають на тебе уваги, їм ніколи – вони працюють, їм робота горить. А от коли взятку нема… Бджоли так і нишпорять, де би що вкрасти. А ти відкриваєш якийсь вулик – туди одразу налітають бджоли-крадії, господарі обороняються, одна одну жалять – і пасічника за компанію…
Бджоли не хочуть нас знати. Ми їм заважаємо жити. Відкрити їхнє гніздо – це наче нахабно влізти до вашої затишної квартири, порозкривати навстіж вікна-двері, попереставляти меблі, влаштувати гармидер… Тому розумний пасічник ніколи не почне працювати з бджолами вранці. Хай вони собі попрацюють цілий день, а порядки вже ввечері наводять.
Отакої… Не бджоли, а якісь донецькі бандити! Нема взятку?! Охорону вбиваємо, чужий мед виносимо…
– Кожна бджола за вдалої нагоди намагається з іншого вулика вкрасти мед! Бджолина розвідка працює і вдень, і вночі. Передають координати, куди летіти, з точністю до метра. Якось я необачно відкрив вулик, туди потрапило кілька чужих бджіл, вхопили меду і… понеслося… Ото як налетить одразу кілька роїв – сім’ю бджіл вбивають, матку знищують, мед забирають… біда! – каже Василь Гребенюк.
Два веселі пасічники – Віктор Ющенко та Василь Гребенюк
На зиму ховай матку!
– Коли в місті цвіли каштани, акація, а особливо – оцтове дерево (колись Ющенка пригощав цим медом, – ух! оце мед!), я привозив сюди своїх бджіл, і ви не повірите: одинадцята вечора, темна ніч, лише ліхтарі світять, а вони до резиденції вилітають, одна за одною, – продовжує Василь Аксентійович. – Якби хтось мені розповів про такі нічні бджоли – я б не повірив!
Взимку пасічник, як лікар хворого, прослуховує вулики, вслухаючись у тихе спокійне гудіння. Це бджоли крильцями вентилюють вулик, підтримують сталу температуру.
– Одного разу прийшов – надворі зима, сніг, морозу градусів сім, а пасіка реве! Я аж розгубився, – розповідає Василь Аксентійовіч. – Виявилось, що то через закриті верхні льотки. Я пасіку добре утеплив, і бджолам стало душно, кисню всередину надходило мало, то вони, сердеги, так чимдуж наганяли до вулика повітря, вентилювали вулик.
Буковинський пасічник активно пропагує «вулик українця Курінного» – він краще вентилюється, тож бджоли менше відволікаються на облаштування свого комфорту. А ще Василь Гребенюк переконує своїх колег розміщувати льотки внизу, на рівні нижньої планки рамки, бо коли вони вгорі, бджоли… застуджуються.
– Для них це як без шарфу взимку, коли тобі задуває холодне повітря, сніг, а ти не можеш бодай комірцем прикритися – продуває наскрізь!
Ще одна новація пасічника – ізолятор для бджолиної матки.
– У лютому матка починає відкладати яйця. Тому бджоли мусять піднімати температуру до 34 градусів. А на вулиці зима, мороз. Треба цю температуру утримувати, а ще – виробляти молочко і годувати розплід. Тобто, вони протягом зими виснажуються, з’їдають усі свої запаси, а навесні розплоду того – катма. Ізолятор же матці не дає вийти на рамки, тобто, вона не може сіяти. Я коли у березні випускаю цих ізольованих маток, вони як починають сіяти – розплоду втричі більше аніж зазвичай! Бо бджоли за зиму добре відпочили, їх багато, корму вдосталь, ячейки рамочок підготовлені, вичищені, аж блищать, бджолина сім’я численна і сильна, – каже Василь Аксентійович.
Лежанка на бджолах
Лікарі кажуть, що немає хвороб, яких не лікували би бджоли. Так, медики зі Всесвітньої організації охорони здоров’я дослідили, що люди, які вживають 5 кілограмів меду на рік, майже не хворіють і живуть у середньому на десять років довше від людей, які меду не їдять взагалі. Саме повітря біля вуликів – неймовірно цілюще!
– Я ще коли працював учителем музики, то опісля 8-10-годинних занять дуже втомлювався, до вечора жодних сил не залишалося, – каже Василь Аксентійович. – Проте приходив до бджіл, відкривав вулики, починав працювати… А там же, в самих вуликах, таке повітря чисте! Ото подихаєш ним годину-дві – і повертаєшся додому наче з курорту. Енергійний, веселий, здоровий, з хорошим настроєм… З мене уся та утома виходила! Ще й як ужалить якась бджола… А це ж дуже корисно! Щоправда, так боляче…
– Бджоли мене кусають не щоразу, але часто, – каже Василь Аксентійович. – Так болить, аж в зубах крутить! От беру я, наприклад, рамку – а там бджілка сидить знизу. Ніжку їй придавив – вона і вкусила… Або коли оком моргаєш – вони це страшно не люблять, одразу намагаються вкусити…
Декотрі пасічники навіть ставлять над вуликами невеличкі будівлі, кладуть там лежанки – і оздоровлюються! Адже повітря довкола вуликів, за словами Василя Гребенюка, – чистий озон, цілюще впливає на весь організм людини. До того ж, своїми крильцями й тільцями бджоли створюють певну вібрацію, яка теж позитивно впливає на людський організм. Адже біополе бджоли дуже схоже з біополем людини.
До речі, такі будиночки є в президента Януковича і, звісно ж, бджоляра Ющенка. Подібні Божі санаторії стають вельми популярними в туристів, тому буковинські бджолярі з великими пасіками починають обмірковувати плани облаштування і бджолиних готелів, і розбудови інфраструктури довкола них…
Продаємо бджоли, дуже хороші, пакетами
«Через чотири роки після того, як зникне остання бджола, зникне й людство», – якось прорік Альберт Ейнштейн. Як би там не було, але пасічникам доводиться постійно дбати і захищати своїх друзів-комашок від різноманітних небезпечних хвороб.
– Усюди бджоли гинуть – то з Австралії занесуть якусь хворобу, то ще звідкись, – зітхає Василь Аксентійович. – Або ще гірше – бджоли раптом кидають вулики! Скажімо, готуються наприкінці серпня до зими: розплід є, меду повно – а вони зібралися й полетіли! А для бджіл розплід залишити – це як мамі дитину. А чому? Що то за страшна хвороба?! В ці вулики залишені – туди ж жодна бджола не залітає… Американці ніби вірус якийсь знайшли…
Кліщ – найбільший бджолиний ворог, він – причина усіх недуг і вірусів, нема від нього жодного порятунку. Стрибне на бджолу, присмокчеться, і ссе з неї кров. І антибіотики його не беруть – він до них пристосовується. До того ж усі ці ліки накопичуються в медові. Тому я вже двадцять років обробляю своїх бджіл щавлевою кислотою. Тоді у кліща присоски відгорають і він не може до бджоли присмоктатися, – ділиться секретами Василь Аксентійович.
– Навесні до нас приїжджають пасічники з Росії, з Херсонської, Миколаївської областей. Ми продаємо їм пакети буковинських бджіл. Тобто, дерев’яні чи фанерні поштові ящики із чотирма рамками, бджолами, розплодом з маткою та медом. Коштують такі пакети близько 500 гривень.
– Зараз ми усією бджолярською сім’єю створюємо власне товариство під керівництвом Валерія Петрюка: вже склали план розвитку бджільництва на Буковині на 5 років, організовуємо племінні пасіки у Путильському районі, щоби виводити нашу буковинську карпатську матку, – хвалиться Василь Гребенюк. – Вона нічим не поступається закарпатській, у нас дуже хороші бджоли! 1960 року буковинський мед визнавали найкращим медом у Європі! Тому будемо домагатись, щоби й зараз наш мед був якомога якіснішим та чистим. І винятково органічним.
Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»
На пасіці усе – цілюще
Найціннішим продуктом бджільництва є маточне молочко – високогормонний стимулятор, із гамма-глобуліном.
А ще «Бджолиний хліб» — так називають пергу, квітковий пилок, який містить усі амінокислоти, потрібні людині. Він підсилює імунну систему, поліпшує зір, пам’ять, позитивно впливає при лікуванні нирок.
Бджолиний підмор (осиплі комахи навесні чи медогонки, як правило, викидають) є чудодійними ліками від простатиту, при хворих нирках, від усіх недуг суглобів. Воскова моль, екстракт із її личинок – гарний стимулятор для людей похилого віку, особливо після перенесеного інфаркту: розсмоктуються міокардичні рубці, нормалізується тиск.
Настоянка з прополісу «провітрює» тіло від радіонуклідів, у поєднанні з аїром оздоровлює зуби (лікує корені); допомагає при легеневих хворобах, атеросклерозі, запаленнях мозкової оболонки.
Віск, змішаний із соняшниковою нерафінованою олією, лікує опіки.
Постійне вживання меду (чайна ложка натщесерце) підвищує працездатність, впливає заспокійливо, покращує сон, активізує захисні функції організму.
