Завдяки Сергію Лопатюку…

19 березня в галереї «SweetАрт-Знання» відкрилася виставка фотографій Сергія Лопатюка.

Виставка фотографій Сергія Лопатюка продовжує проект «Група Чотирьох», які галерея «Sweet Aрт» розпочала у серпні 2014 року фотовиставкою Бориса Савельєва. Як виникає з назви, цей проект має познайомити глядачів з творчістю фотографів, що входили до «Групи Чотирьох» – творчої спілки, що виникла в Чернівцях в 1970-х роках. Група складалася з трьох чернівчан – Бориса Савельєва, Сергія Лопатюка, В’ячеслава Тарновецького, а також їх друга, москвича Олександра Слюсарєва.

Сергій Лопатюк народився 9 серпня 1955 року у Чернівцях. В 1977 році закінчив фізичний факультет Чернівецького держуніверситету. Працював науковим співробітником кафедри теоретичної фізики. Кандидат фізико-математичних наук, від 1988  – доцент кафедри ЕОМ. Художньою фотографією почав займатись від 1975.
Основні виставки:
1978 – «Четверо», Музей фотографії, Литва (учасники: Олександр Слюсарєв, Борис Савельєв, В’ячеслав Тарновецький, Сергій Лопатюк).
1979 – «Аналітична фотографія»,Чебоксари, Росія.
1980 – фотовиставка в рамках культурної програми Олімпіади – 80, Москва, Росія .
1986 – «Невідома Росія», Лондон, Великобританія.
Твори Сергія Лопатюка зберігаються в приватних колекціях України, Росії, Голландії та США.
Не стало Сергія Лопатюка у 1996 році.

Було багато людей.
І багато з них особисто знали Сергія Лопатюка.
І тому все дійство було дивовижним. Несподівані спогади друзів та колег Сергія Лопатюка, фотографії, сюжети яких раптом оживають, і ти подумки переносишся у засніжений дворик, стоїш біля гойданки, на пішохідному переході Центральної площі, а може це ти їдеш на велосипеді чи смієшся з дівчатами…
Особлива аура, з якою не хочеться розставатися, яка мандрує від одного фото до іншого. Може і під музику Uriah Heep…
Сюжети не вигадані, справжні і залишається відчутті, ніби поринув у минуле, дитинство, юність. Та у цей кадр буденного життя у якийсь момент приходить і сам оповідач історій… Це той випадок, коли мистецтво і життя немає меж, ні умовних, ні штучних.
А хіба так буває? Виходить, що буває…

Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS