Ігор Житарюк. Вишиванка (2006) Семен Прохоров. Дівчина (1925)
Сорочки Північної Буковини кін. ХІХ-поч.ХХ ст. Фрагменти. З колекції Черівецького художнього музею та приватних колекцій
 Мотив вишиванки.
Показ колекції Sportmax (Мілан-2016) |
 Людмила Богдан, Чернівці.
Веснянка. 2015. Акварель |
Модний дім “Гуччі” Колекція Жана Поля Готьє
Всесвітній день вишиванки народився у Чернівцях 2006-го. І вже за 4 роки тріумфально поширився до відзначення на державному рівні – щороку, третього четверга травня. А 2011-го, зібравши понад 4000 людей у вишиванках, чернівецька акція потрапила до Національної книги рекордів Гіннеса, побивши попередній рекорд у 3228 осіб.
Ініціатором створення такої традиції стала група активних студентів історичного факультету ЧНУ, яку очолили нинішня київська письменниця Леся Воронюк, Олександр Ткачук і Михайло Павлюк – сьогодні перший заступник губернатора краю, яких надихнув на це однокурсник Ігор Житарюк: він завжди приходив на заняття у вишиванці. Студенти домовилися певного дня всі разом одягнути вишиванки. Згодом акція набула в Чернівцях популярності, а за кілька років у чернівчан з’явилися прихильники у багатьох містах України та за її межами. 2015-го свято набуло всевітнього масштабу: до акції долучилися понад 50 країн світу.
Чернівці завжди були значним центром традиційної культури. Здавна буковинська вишиванка є одним з найбільш поширених та улюблених видів національного народного мистецтва. Українські етнотрадиції Північної Буковини століттями формувалися на грунті взаємовпливів різних культур: як української, так і румунської та бесарабської. Розмаїття її унікальних геометричних і рослинних орнаментів та кольорів відтворюють особливості місцевих народних традицій.
У післявоєнний час український етнограф Авксентій Федорович Яківчук понад 50 років ретельно досліджував народний одяг Північної Буковини й створював колекцію, яка дала поштовх колекціям кількох чернівецьких музеїв. Обласний музей народної архітектури та побуту, створений у Чернівцях 1977 року, зберігає понад 8 тисяч етнографічних експонатів, серед яких чимало цінних зразків буковинської народної сорочки усіх районів краю. З мистецькими особливостями буковинської народної вишивки від 1996 року широко й систематизовано знайомить Чернівецький художній музей постійною експозицією «Орнаментальне мистецтво Північної Буковини ХІХ-ХХ ст.», яка спочатку була чи не єдиною такого роду серед художніх музеїв України.
Буковина та Чернівці буквально дихають повітрям народного мистецтва. Сьогодні праця відомих збирачів вишиваних узорів Буковини Еріха Кольбенгаєра та Георгія Гараса пустила потужні пагінці у чарівній царині буковинської вишивки, завдяки творчій діяльності організаторів студій, клубів, проектів, виставок тощо. Широко відомі у Чернівцях автор численних мистецьких проектів Світлана Крачило, педагог Любомира Влад-Зайцева, засновниця та організатор щорічних виставок «Вишиваний дивотвір» Одарка Кучерява, відомий народний майстер, колекціонер, етнограф, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк…
А два буковинці у вишиванках з чудового твору заслуженого художника України Ореста Криворучка подолали кордони ще за радянських часів, 1984 року. Витончена мініатюра українського митця – екслібрис для італійця Джузеппе Фавілі – того року відзначена премією на Міжнародному конкурсі екслібриса в Італії.
Чернівчанка Ірина Дем’янчук здобуває професію дизайнера в Парижі, в одному з провідних європейських інститутів у сфері моди та дизайну – Інституті Марангоні і отримала під час тижня моди в Парижі звання «Найкращий дизайнер 2017»…
Вишиванка на вулицях сьогодні – вже зовсім не дивина. Вона присутня в гардеробі багатьох жінок та чоловіків як для урочистих подій, так і на щодень.
«Стильний, практичний, але ексклюзивний одяг виник лише тому, що старовинним вишиванкам дали ще один шанс» – Світлана Крачило.
Свято української народної сорочки живить великим натхненням професійних художників, модельєрів модного одягу та народних майстрів. Сучасна мода на українську сорочку, зокрема на буковинську, зумовила створення дизайнерських моделей, удекорованих мотивами традиційного орнаменту, в колекціях відомих модних домів Європи
розробляють нині як вітчизняні дизайнери, так і відомі кутюр’є інших країн. Унікальні авторські вишиванки є у колекціях Валентино, Гуччі, Готьє, «Спортмакс» та інших. Популярність вишиванки зростає, і в масовій свідомості сформоване позитивне її сприйняття як стилю чи символу – як нині кажуть, бренду.
Творча атмосфера Всесвітнього дня вишиванки пробуджує в людей найкращі почуття, головне з яких – причетність до свого народу, до його історичної спадщини. Можна стверджувати, що подібні яскраві акції збагачують та прикрашають життя. Віриться, що мистецтво вишиванки, як і вся нев’януча цінність української культури, буде завжди збагачувати світ.
«Відколи День вишиванки вийшов у світ, ми навчили іноземців у всьому світі говорити слово «вишиванка»: не перекладати його як «embroidered shirt» (вишита сорочка), а саме «Vyshyvanka». Тепер це слово – бренд, а не означення будь-якого одягу з будь-якої країни, прикрашеного вишивкою» – Леся Воронюк
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України
