Якщо уявляти собі 80 років абстрактно, здається, це дуже багато. Але не тоді, коли йдеться про поетесу, письменницю, журналістку Тамару Артемівну Севернюк. Коли 5 років тому готувала матеріал для проєкту «Версій» «Чернівці Тамари Севернюк», то писала вже про Тамару Артемівну – лише для «Версій» – учетверте. Здавалося, що зможу ще написати? Та виявляється, Тамара Севернюк – невичерпна, незбагненна, непередбачувана…
Досьє «Версій»: Тамара Артемівна СЕВЕРНЮК (26.07.1940, Старокостянтинів, Хмельниччина) – поетеса, журналістка, перекладачка, авторка понад 3 десятків поетичних та художньо-публіцистичних книг, численних пісенних текстів. Член національних спілок письменників і журналістів. Закінчила філологічний факультет ЧНУ. Лауреатка кількох Всеукраїнських та обласних мистецьких та журналістських премій. Заслужена діячка мистецтв України (2007). Переможниця літературного конкурсу «Книга року» (2014). 2020-го нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Від 1961 року й донині живе і працює у Чернівцях. Вона давно переросла межі краєзнавства й навіть всеукраїнську відомість: книги її видавалися не лише в Чернівцях та інших містах України, а й за кордоном.
З роками починаєш цінувати, що належиш до небагатьох уже людей, які ніколи не були з Тамарою на «Ви». Цьогоріч ювілейне святкування виявилося вкрай обмеженим карантином з СOVID-19. Для самої Тамари Артемівни у святкуванні важливі зовсім не славослів’я, а швидше, можливість зібрати друзів, старих і нових, побути з ними, обмінятися піснями, перекладами та віршами, задіяти незмінну подругу гітару…
Спілкуватися з Тамарою Севернюк, тим паче дружити з нею – нелегка справа: що ближче людина до неї, то вимогливіша нинішня ювілярка. Але й щедра: бо дарує своїм друзям радість спілкування не лише з нею, але й одне з одним. Абсолютно природня й глибока і під час вузької зустрічі в бібліотеці – і у великому залі. Поетичні рядки її щемні щирістю почуттів і витончені в ювелірній роботі над текстом. Будь-які життєві події можуть стати поштовхом для нових поезій, у яких мудрість життя відбивається у молодому погляді авторки.
А ще її працею зіткане полотно дружби народів: переклади Міхая Емінеску, Тудора Аргезі, Вероніки Мікле, Аркадія Опайця, Ніколає Теуту тощо. І друзі з поетичного цеху, не залишаючись у боргу, перекладають її вірменською, польською, румунською, німецькою, ідиш, угорською, італійською, англійською. А українська естрада серед своїх кращих надбань зберігає пісня на поезії Тамари Севернюк.
Дуже любить Тамара Севернюк спілкуватися з молодими. Кілька років вона вела телепрограму «О, що то є поезія землі…» в Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського – своєрідний майстер-клас для поетичної юні, яка лише починає свій шлях від чистого аркуша до виданої збірки. І для молодих Тамара Артемівна завжди знаходить якесь розважливе, але на рівних, слово. Натомість працівники бібліотеки гідно пошанували ювілярку – коли не на масовому зібранні, то серією публікацій на сайті бібліотеки.
Навколо Тамари Севернюк ще й досі вирує безліч доріг, стежин, стежок – до неї, від неї… Видаючи чергову книгу, вона щедро роздає примірники численним друзям, для кожного знаходячи неповторні слова автографу… До речі, написання автографів для Тамари Артемівні також творчість і велика душевна робота.
Друзі справжні залишаються біля нашої ювілярки роками, несправжні – відпадають, як сухе листя. За всієї доброзичливості, Тамара Артемівна має тверді погляди і переконань власних ніколи не міняла… Дехто називає її негнучкою, аби виправдати свою надмірну «пластичність». З Тамарою Севернюк можна погоджуватися, можна не погоджуватися, але не поважати – неможливо.
Лариса ХОМИЧ, «Версії»
Від редакції: Колектив «Версій» щиро вітає Тамару Артемівну з черговим рівнем у течії життя і бажає во Здравії, во Спасенії прожити ще Многая Літа!
