Таємниця Чернівецького апокаліпсиса та металевого гачка

Більше місяця ошелешені чернівчани читали не тільки новини, але й космічні бігборди і сітілайти з приголомшливим запитанням «Невже це кінець?» і цифрою 2012. Вражала і кількість цих реклам. Такий шалений креатив спантеличив, думаю, багатьох.

Хто ж влаштував чернівчанам такий рекламний триллер? Хто таємничий автор? І що ж мали означати ці гігантські плакати? Трохи нижче фатального запитання дрібнішими літерами можна було прочитати, що дізнатися про «невже це кінець» можна у приміщенні лялькового театру в такі-то години. Якщо все так просто, чому б не сходити?

Повз колишнє дитяче кафе, яке, здається, нині займає офіс партії «Батьківщина» (які символічні іноді бувають збіги), пройшовши реєстрацію в усміхнених дівчат в чорно-білому, які мені пропонували повідомити про адресні дані і телефон, нарешті потрапив в зал лялькового театру на лекцію, де обіцяли дати відповідь на апокаліптичне запитання. Серед публіки було багато людей похилого віку. Реклама, безумовно, їх зачепила. І зрозуміло чому. Було досить багато темношкірих студентів, а на сцені солодко і натхненно співав симпатичний квартет.

Після цього вийшла красива дівчина Оксана, яка прочитала невеличку лекцію про здоровий спосіб життя. Це мене, направду, розсмішило. Тому що поєднання лекцій про апокаліпсис із лекціями про здоровий спосіб життя – це свого роду досягнення алогічного мислення. І хоча б заради того, щоб побачити такий жарт життя, варто було завітати у цей зал. І нарешті з’явилася людина, яка й обіцяла розповісти про «невже це кінець». Гість Буковини, Уес Пеппер, впевнений, бадьорий, красно-англомовний, лисий чоловік ходив по сцені, але крім, власне, його слів мене страшенно зацікавило, чому з-під його піджака стирчить здоровенний металевий гачок.

Ідеї пана Пеппера були дещо незвичні, і я все вагався, до якої релігійної течії він належить. Аж доки він не проронив фразу про 1844 рік. Тут я зрозумів, що таємнича релігійна група, яку хотів дослідити, є всього лише адвентистами сьомого дня. Ця релігійна течія давно відома на Буковині. Справа в тому, що саме 1844 рік був датою, яку фундатор адвентизму, проповідник Міллер вважав датою другого пришестя. Тепер пан Пеппер пояснює, що саме у цьому році почався Суд, який відбувається і зараз. Зрозуміло, суд потребує часу. А пришестя незабаром. Точної дати не назвали.

Буклетик, який мені подарували на лекції, як і реклама, загальмував на цифрі 2012. Яка має, до речі, зовсім не адвентистське походження. Цифра ця стала загально відомою завдяки календарю майя, де вказано, що у 2012-му закінчується чергова ера.

Однак фахівці, дослідники культури майя вже тисячі разів пояснювали, що майя зовсім не думали про апокаліпсис, а про вічне оновлення часів. За однією ерою мала слідувати наступна. Щодо байки про метеорит, який має зіткнутися із Землею, то про нього чомусь говорять виключно розважальні телеканали. Якщо ви подиветися астрономічні сайти, то дізнаєтеся, що метеорит пролетить від Землі на неймовірній відстані. Принаймні набагато дальшій, аніж Місяць. І розрахунки ці проводяться з достатньою точністю.

Звісно, кожна людина має право на свій погляд. Але хотілося б зауважити, що так званих есхатологічних течій (тих, хто очікував апокаліпсису) в історії людства було так багато, що це свого роду перетворилося на чемпіонат банальностей. Апокаліпсис чомусь безпрограшна тема, особливо популярна після досягнення певного віку. І не тільки серед християн, але у мусульман та інших. Чекають тисячі років. До них долучаються творчі люди. Ось прочитав в одному з досліджень про комерційну користь Апокаліпсису:

«Безліч книг якогось Хела Лінді, чия праця «Вічна пам’ять великій планеті Земля» в 1970-ті роки розійшлася мільйонними накладами: Лінді знайомив і віруючих, і невіруючих з повною хронологією есхатологічних пророцтв. Потім він випустив ще кілька книг, у тому числі «Сатана живий і незабаром буде на планеті Земля» і «Планета Земля. Остання глава», де робив дуже сміливі пророцтва, точно вказуючи дати, коли вони збудуться. Коли ж нічого з передвіщеного не відбулося, талановитий автор продовжив випускати книги, де вже приводилися поважні причини, чому ті або інші катаклізми відкладаються на кілька років. Так вчиняли й інші письменники – вони продавали тони книг і заробляли тони грошей, де передбачали події, які так і не відбулися. Потім вони писали нові бестселери, де пояснювали, чому Армагедон відкладається».

Тож слухав лекцію, вдивлявся в обличчя і думав, чому людей так приваблює ця тема? Ну, перше – вік. У одного старого чернівецького краєзнавця прочитав нещодавно, що майбутні покоління не побачать навіть таких розкішних ворон, які літали ще донедавна. Адже він бачив, як їхні тушки лежали від парку до «Гравітону».

Зрозумів, що людині часто здається – з нею закінчується все, навіть ворони. Але головна причина, раптом спало мені на думку, – багатьом людям нудно жити. Хоча вони навіть про це не здогадуються іноді. А якщо така людина раптом дізнається, що незабаром Армагедон, то кожна дія сповнюється сенсом і гостротою. Просте розпивання чаю перед Армагедоном – це вже не просто пиття чаю. Це епохальний процес, сповнений змісту і драматизму. Похід в магазин перед Армагедоном стає настільки змістовним, що його велич важко осягнути. Навіть колупання в носі перед Армагедоном по-своєму значуще. Жити в такій напрузі – справа обраних.

Коротше, покритикував людей. А вони ж тільки плакати повісили. Сподіваюся, не образяться.

У ході лекції, я, тим не менш, зрозумів, що Пеппер правий: час Суду справді настав, і це суд над керівництвом лялькового театру, яке дочекалося, що величезна кількість людей побачила зал в найжалюгіднішому стані. У ньому не тільки осипається штукатурка, але й на відстані витягнутої руки по закутках густо рясніє павутиння.

P.S. Мені здається, мої міркування щодо причин популярності Апокаліпсису – досить влучні. І десь близький до розгадки. Але що мав би означати металевий гачок, що стирчав з-під піджака проповідника Пеппера? Незрозуміло. Це питання хвилює досі. Кого і що він ловить в цьому хиткому, мінливому світі? За що він хоче зачепитися? Чи вдасться це йому?