Утім, як розповіла після вистави моя 5-річна племінниця, мультиків про Кота Леопольда, Вінні-Пуха та Бременських музик і казок про Карлсона чи Буратіно сучасні діти не знають. Єдиним «ходовим» персонажем виявилася Снігова королева. Нинішні дошкільнята краще знають Шрека, Трансформерів і Гарі Поттера. Тож не варто дивуватися, що й самі маленькі актори вперше познайомилися з казковими героями на репетиціях.
Для більшості цих дітей фестиваль – перший і поки що єдиний шанс «вийти в люди», одягнути гарну сукню чи костюм з метеликом, взути туфлі на підборах і зробити зачіску. Це дорослим головне – швиденько усе натягнути і відспівати, а 15-річна Наталка Горпинюк плакала через те, що їй неправильно зав’язали бантик на сукні, бо це ж така гарна сукня, в якій вона вийде на сцену… Переживав і 10-річний Денис Марку: «Чи принесе Уляна (виконавиця ролі Вінні-Пуха – ред.) нову надувну кульку, як обіцяла, бо та, з якою репетирували, трохи здулася…
Зрештою, справа навіть не в сукнях і кульках. Майже кожний з учасників, особливо найменшенькі, десь у глибині душі сподіваються, що у них з’явиться рідна людина. «А правда, що Алла (Алла Спрінчінат, куратор Насті – ред.) буде моєю мамою?» – запитувала дорослих 9-річна Настуся Гавучак, наймолодша учасниця фестивалю. Інші, старші, вголос не говорять, але про себе сподіваються, що після фестивалю до них будуть приходити в гості. Коли хтось із «мам»-панянок захворів чи поїхав у відрядження – справжня трагедія. 12-річна Даша Поп’юк, куратор якої приїхала лише напередодні виступу, проплакала дві репетиції: у всіх «мами» є, а в неї – немає.
– Я грав розбійника і П’ятачка, – розповідає 10-річний Денис Марку, улюбленець жіночої половини артистів. – Розбійник веселий, а П’ятачок – гарний друг ведмедика Вінні. А ще я ходжу в гості до Іри (свого куратора Ірини Охрімовської – ред.). Вона дуже добра. Ми з нею вже другий рік виступаємо.
– Коли вперше привела Дениса до себе додому, – пригадує Ірина Охрімовська, «Пані Талант-2006», – найбільше вразило, що на запитання, чи буде хлопчик їсти, Денис відповів: «Якщо можна…», а коли запитала, що саме він хоче, взагалі розгубився, бо в них у школі «їдять те, що дають»… Коли він виросте, точно буде улюбленцем жінок, бо ж дуже симпатичний і галантний, як на свій юний вік.
– Мені сподобалося виступати, – говорить 15-річний Ваня Сазонов. – Спочатку я жив у селі з бабусею і дідусем, ходив там до школи, але цього року мене віддали до інтернату. Бабця і дід вже старі, їм тяжко. Я ще не зовсім звик, бо тут все по-іншому, не так як вдома. Якби я далі вчився у селі, то не виступав би…
Задоволення від фестивалю отримали не лише діти. Згадати дитинство і «подуркувати» – кайф для дорослих та успішних панянок. А коли у святковому парку на День Перемоги тобі єдиній віддають честь святково одягнені військові ліцеїсти, почуваєшся таким собі генералом.
– У цих дітях найперше кидається в очі їхня щирість, – говорить Марія Цуркан, методист міського управління освіти, «Успішна пані Чернівців-2010». Вони настільки вірять тобі і чекають тебе, радіють від того, що прийшли саме до них, приділили їм увагу, вислухали. Для них це важливіше за подарунки.
– Суміщати роботу і репетиції важко, – ділиться враженнями заступник директора «Укрсиббанку» Ольга Головко, «Пані Грація-2010», – але радісні обличчя дітей того варті. Коли бачиш як вони стараються, хочеться якнайкраще зробити усе, що від тебе залежить. У цих дітей мало святкових днів, а тепер їх стало на один більше.
