Пам’ятник «Художникам – жертвам репресій». Київ. Скульптор Борис Довгань. 1996 р.
Наприкінці навчального року випускники Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури розпочинають самостійне творче життя. І кожний з молодих художників пам’ятає своє посвячення у студенти біля пам’ятника «Художникам – жертвам репресій», якому закарбовано пам’ять про українських митців – жертви комуністичного режиму. Пам’ятник установлено в Києві на території Академії 1996 року (скульптор Борис Довгань). Поруч із постаттю «Скорботної музи» розташована бронзова плита з 41 прізвищем репресованих комуністичним режимом художників. Серед них є також ім’я митця Миколи Івасюка – гордості буковинської землі.
Точну дату смерті й окремі важливі дати біографії всесвітньо відомого буковинця, художника Миколи Івасюка встановила завдяки е-архіву документів КДБ авторка постійної рубрики «Мистецький детектив» Тетяна Дугаєва.
«Версії» далі знайомлять із низкою архівних документів про уславленого українського художника Миколи Івасюка (1865-1937) та нагадують про необхідність виправлення помилок, яких припустилися на меморіальних дошках у Чернівцях.
Про себе – власноруч
У Центральному державному архіві громадських об’єднань у Києві (ЦДАГО) зберігаються цінні документи 1937-1980 років зі Справи обліково-архівного відділу КДБ за обвинуваченням Івасюка Миколи Івановича, які прояснюють окремі факти біографії видатного художника. Віднедавна з’явилася можливість ознайомитися з електронною версією цих матеріалів і уточнити важливі дати життєпису митця.
Почнемо з того, що в одному з семи записів – «Анкеті заарештованого» із власноручним підписом художника – зазначені дата й місце народження (16 квітня 1865 р., Заставна, Румунія), місце проживання Миколи Івасюка в Києві (бульвар Шевченка, 4, кв. 10), національність та громадянство («Українець. УРСР»). У графі 8 – інформація про номер паспорта, виданого 17 листопада 1935 р. Принагідно зазначимо, що художник перебрався до Києва 1925 року, а паспортна система в УРСР була введена 1932 року, і паспортизація населення відбувалася в кілька етапів.
Про батьків: «батько – механік сільськогосподарських машин, мати – домогосподарка, дружина – Івасюк Цецилія Християнівна, домогосподарка, 67 років, народилася в Баварії (Німеччина)». Відомо також, що у подружжя було дві дочки, Олександра та Олена.
1884, 1889, 1908, 1925… За цифрами 60 років життя
А в «Архівній довідці про колишнього співробітника Центральної наукової бібліотеки України» зазначені відомості біографії й діяльності М. І. Івасюка, відповідно до тексту його особистої заяви про прийняття на роботу до Всенародної бібліотеки України при Всеукраїнській академії наук (ВБУ). У документі зафіксовані важливі дати з його біографії . Йдеться про закінчення вищої реальної школи в Чернівцях 1884-го та Академії образотворчих мистецтв у Відні 1889 року. Від 1890 до 1896-го вдосконалювався за фахом в Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені, де отримав диплом із відзнакою. Протягом 1898-1908 років художник працював у Чернівцях викладачем Вищої реальної школи та керував школою образотворчого та прикладного мистецтва. Від 1908 до 1925 р. постійно проживав у Мюнхені та Відні, займаючись виключно живописом.
1925, 1928, 1930… Українське кіно
Далі зазначено: «1925 року за ініціативи Наркомату освіти УРСР, за сприяння уповноваженого представника СРСР у Відні Ю. М. Коцюбинського переїздить на постійну роботу та проживання до Києва, набуває громадянство СРСР. Від 1925 р. працює в Києві науковим співробітником кафедри мистецтвознавства при Всеукраїнській академії наук. 1927 року переходить на роботу в бюро Всеукраїнського фотокіноуправління. Від 1928 р. до початку 1930 р. працює на Київській кінофабриці художником постановочного цеху, з жовтня 1930 р. – науковим співробітником підрозділу графіки картографічного відділу ВБУ».
У документі є запис про те, що М. Івасюк «вільно володів російською, німецькою, польською, міг говорити французькою, англійською, румунською мовами».
Трійка революційної доцільності
Ми маємо також можливість ознайомитися із двома важливими документами архівної кримінальної справи художника. А саме: з «Випискою з протоколу засідання Трійки при Київському Облуправлінні НКВС УРСР», у якій йдеться про постанову про розстріл Миколи Івасюка. А також із «Довідкою» від 30 грудня 1980 року, виданою військовим трибуналом Київського військового округу, яка свідчить про скасування цієї постанови, про припинення справи за відсутністю складу злочину і посмертну реабілітацію репресованого художника.
Архівна справа КДБ 1937 р. «За обвинуваченням Івасюка Миколи Івановича»
Виписка з протоколу із рішенням від 14 листопада 1937 року про розстріл
І ще про дати…
Донедавна дата смерті Миколи Івасюка достеменно не була відома. Останніми роками оприлюднені важливі архівні документи часів сталінських репресій, зокрема й стосовно розстрілу художника. З постанови Трійки УНКВС від 14.XI 1937 г. «Про розстріл» дізнаємося: митця розстріляли опівночі 25 листопада 1937 року. (З фотокопією цього документа можна ознайомитися в газеті «Версії», № 21, 2019 р.).
На меморіальній дошці на будинку в м. Чернівці по вул. Українській, 37, в якому мешкав Микола Івасюк, помилково зазначена дата смерті митця
Важливо зауважити й те, що в тексті присвятного напису на меморіальній дошці на будинку, в якому проживав Микола Івасюк у Чернівцях (вулиця Українська, 37), є помилка: вказано дату смерті – 1930 рік. Насправді життя художника обірвалося 1937 року.
До слова, є помилки і в написі на меморіальній дошці на будинку Августи Кохановської на нинішній вулиці Шевченка в Чернівцях, про які неодноразово писали «Версії».
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України
