Анатолій МАТВІЙЧУК, народний артист України, журналіст: «КАРФАГЕН МУСИТЬ БУТИ ЗРУЙНОВАНИМ!»
Отож, перший пішов! Я про те, що один із стовпів сучасного українського медіапростору більше не підпиратиме основи олігархічної держави під назвою Україна. Держави, яка з отриманням Незалежності одразу ж почала злочинно розбазарювати свій медійний простір – найбільший стратегічний ресурс, який тільки можна собі уявити. Бо саме від нього залежало, якою буде Україна в найближчі десятиліття.
І ми незабаром побачили цю країну в новому її форматі. Бо перше, за що взялися нові власники медіа – вони зачистили весь культурний медійний простір країни. З нього повністю зникли артисти і митці, що уособлювали вірність культурним традиціям свого народу. Їм було оголошено жорстку анафему і обмежено доступ до теле і радіо ефірів.
Ефіри провідних телеканалів, які існували на той час, повністю змінили свій топ-менеджмент, оскільки у нових власників стояли зовсім інші завдання і функції. Телеканали із суто ідеологічно-інформаційних інструментів влади перетворилися на комерційно-розважальні. Ми пам’ятаємо, як це було – на зміну старій гвардії топ-менеджерів, які повністю підкорялися партійній номенклатурі, прийшли молоді і зелені, якими керували напряму фінансово-промислові групи або певні структури інших держав. Ми побачили на свої очі це інформаційне розшарування: одні телеканали почали цілодобово транслювати в ефірах найпопулярніші американські блокбастери тих часів та концерти західних поп-рок-ідолів, інші зосередилися на ідеалізації недавнього минулого СРСР та популяризації та героїзації працівників силових структур наших сусідів. Екрани густо запістрявіли ментами, бандитами, прокурорськими, десантурою і спецпризначенцями сусідньої держави та мильними серіалами цієї ж країни. У нас навіть з’явилися свої «філіали» для виготовлення подібної медійної кінопродукції, яка мала заповнювати ефір країни.
Паралельно з цим «найпрогресивніші» канали почали активно імплементувати в нашу дійсність нових «героїв» сучасності – транс***тів, г*їв, травесті, панків, готів, модних жигало і повій – розтатуйованих і запірсінгованих, розфарбованих у всі кольори райдуги.
Водночас з’явилося ціле покоління артистів, яких, окрім громадянства України, практично ніщо вже не пов’язувало з рідною країною – ані культурна традиція, ані мова, ані менталітет. Вони були, немов яскраві новорічні іграшки на ялинці, вигравали яскравою формою, не несучи в собі жодного змісту.
Деякі з цього покоління – найефектініші і найкмітливіші були обрані сильними світу цього в якості «зірок» для нового покоління і одночасно «агентів впливу», вони мали розказувати юрбі, що і як потрібно співати, на кого орієнтуватись, що любити, як себе поводити на людях і як вдягатися. Їх до всього посадили в журі всіх популярних музичиних телешоу – аби вони виховували і тренували наступні покоління манкуртів. Цей десяток одіозних облич ви могли бачити на всіх телеканалах, куди б не переключилися. На їх підтримку потужно працювали таблоїди: кожен крок, кожен факт біографії ставав джерелом пліток і скандалів – так створювався в країні потрібний інформаційний шум, крізь який не могло вже пробитися ніщо по-справжньому суттєве, вартісне і талановите.
Потрапляючи іноді в подібні «телепроекти», я почувався як на іншій планеті – довкола волали, кривлялися і самостверджувалися якісь дивні створіння, в яких було дуже важко розгледіти людей.
Так було до останніх років, аж поки не стало ще гірше. Цей сяючий і безликий «конгломерат» вибрав нового Президента України – і вже перший концерт, присвячений Дню Незалежності «нової» України показав рівень нашого морального падіння і культурної деградації. У телепросторі запанували «звьозди» без світоглядних принципів і національного коріння, для яких Київ чи Москва, Дубаї чи Лос Анжелес відрізнялися лише рівнем гонорарів.
Гнітюче враження від усього посилювала ганебна телереклама нескінченних позичальників грошей – усіх отих Містер Кеш, Манівео, Кредитмаркетів та Асісілонгів, де наші «топ оф зе поп» пропонували гроші, а на додаток ще гроші… Викликало здивування те, як наше телебачення, прогресуючи за формою і якістю картинки, деградувало за змістом, за контентом і наповненістю програм. Це вже був справжній культурний апокаліпсис.
Комусь може здатися, що я згущую фарби. О ні, – в реальному житті довкола себе я ще бачив нормальних, талановитих, обдарованих молодих людей, яким «не світило нічого» у цій аморальній, наскрізь корумпованій і маніпульованій країні зі згвалтованою культурою і мутованим інформаційним простором, в якому було присутнє абсолютно все, крім справжньої України з її культурним і духовним світом, її глибокою і самобутньою культурою.
І ось війна. Здавалось би, все має змінитися радикально і одразу. Але ж ні! Ми й досі можемо бачити, як відчайдушно бореться за своє життя весь цей штучно створений олігархами інформаційний простір – як терміново перевзуває і вдягає у вишиванки вчорашніх українофобів і влаштовує колективні піснеспіви патріотичних пісень. Але не знаю, кого можна цим обдурити? Напевно, вже нікого.
І ось – реально захиталася вся ця гігантська конструкція, що охоплювала наш медійний простір. Матриця дала збій – і наймогутніший і найрейтинговіший її телеканал і загалом медіахолдинг заявив, що іде з медіаринку.
Власне, і сам весь наш медіаринок доживає свої останні часи.
Я хотів би, щоби він був зруйнований вщент. Як зруйнована «Азовсталь». Тому що шкоди від цього медіаринку було більше, ніж користі. Медіапростір, в якому повністю відсутня мораль і етика, де реклама набуває потворних форм, де політичні шоу відрізняються особливим цинізмом і є просто інструментом боротьби за владу – він не повинен існувати в нашій країні!
У мене немає ілюзій щодо швидких змін у нашому медіапросторі. Однак, впевнений, гірше, аніж було, вже не буде. Наші олігархічні канали вмиратимуть один за одним, бо немає комерції і реклами, на якій можна добре заробляти, немає навіть політичного сенсу в них, бо політичні свободи і вільні вибори повернуться в нашу країну не скоро.
Я сподіваюсь, що скоро залишаться без роботи всі ті, хто ще вчора облизував і розважав у своїх програмах олігархів та весь цей морально здеградований «бомонд» – і ніякий публічний ребрендинг та зміна образу не допоможе їм. Можливо, тоді вони зрозуміють, як воно – коли історія перегортає сторінку, відправляючи у небуття всіх тих, хто ще вчора був «на коні». А це неодмінно має статися!
Сьогоднішня ситуація вимагає від телебачення суворого аскетизму і жорсткої цензури. Годі вже цих фальшивих «ура-настроїв» і пустопорожніх балачок. Скільки можна за допомогою нашого інформпростору розказувати ворогу, куди ми збираємось наступати і яку зброю маємо отримувати?!
Натомість у нашому інформаційному просторі не завадив би якісний і незаангажований ніким конкурс патріотичної пісні. А також якась якісна мистецька платформа, де б ішлося про сучасну творчість, що відповідає потребі дня. Бо мистецтво – це потужна ментальна зброя, її не заміниш ані балачками про мову, ані перейменуваннями вулиць.
Нинішній інформаційний простір, попри його видимість, є ворожим по відношенню до України – її суті, її душі, її майбутнього. Карфаген мусить бути зруйнованим.
Вовкам не жити в овечих шкірах!
Довідково:
Анато́лій Микола́йович Матвійчу́к (29 вересня 1958, Київ) — український співак, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог, науковець. Народний артист України, лауреат літературних премій. Створює і виконує пісні переважно українською мовою.
