Повернімося до позитиву. Або діалог під звуки пікколо…

Виставка художника Ігоря Юр’єва відкрилася  у виставковому центрі «Вернісаж» (вул. І.Франка,15) .

Після відвідин виставки Ігоря Юр’єва залишається відчуття яскравих мрій, простору окреслених альтернатив, захоплень, багатозначних припущень, характерного для цього художника стилю імпровізацій.
Розкутість образів, їх життєстверджуюча сила вабить потужністю і переконливістю.
Кожна картина, як мені здається, навіть випромінює певну мелодію:
червону – з червоних маків,
малиновий дзвін, що над містом,
весняну – з білих пролісків у звичайному скляному стакані,
калинову – від калинових грон,
«ти признайся мені» від двох щасливих закоханих,
якось дивно і запитливо звучить пікколо…
– Чи сподобалась вам мелодія?
Музиканти теж прислухаються. Але вже до вас…
У Ігоря Юр’єва яскраво і по-особливому живуть і традиції, і їх настрій, і душевний порив, і атмосфера затишку старого міста, і таємниці веж, і особлива любов до Хотина, і людські долі…
І без мелодій не обходиться… Я переконалась у цьому на виставці.

Довідка з сайту Національної спілки художників України.
Ігор Юр’єв, член Національної Спілки художників України. Живописець.
Народився 1951 р., м. Хотин Чернівецької області. Закінчив Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Ушинського. Працює в галузі станкового живопису, графіки. Приймає участь у всеукраїнських та закордонних художніх пленерах: “Хортиця крізь віки” (2005, 2006), “міжнародний художній пленер, Коктебель” (2003, 2006, 2007), “Каліш” (2005).

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора