– Ми навіть не очікували, що переможемо! – не приховує радісного здивування Уляна. – Взяти участь у конкурсі нам порадила подруга… Щоправда, трапилося так, що напередодні конкурсу я допізна затримувалася в лікарні, додому приходила пізно ввечері… Тож доводилося будити Василя, щоб показував мені усі танцювальні рухи, які конкурсанти готували на репетиціях.
Буденне життя подружжя – це медицина. А народна творчість і традиції – це хобі. Адже й познайомилися Василь та Уляна 6 років тому в народному ансамблі пісні і танцю Буковинського медуніверситету «Трембіта». Василь співав у хорі, а його майбутня дружина – танцювала.
– Оце нас і зблизило, – каже Уляна. – Зараз Василь співає в театрі-студії «Голос», а я танцюю в народному ансамблі «Смеречина». Одружилися торік у липні… Діточок ще немає, але плануємо п’ятьох!
– Ну Уляно… – червоніє Василь. – Спочатку першого, а там вже будемо бачити… Кого більше хочеться? Всіх хочеться, звичайно… Буде хлопчик і дівчинка, однозначно!
Молоде подружжя лікарів чи не найбільше підтримували у залі палацу «Академічного», проте Уляна та Василь кажуть, що виступали не задля розваги для друзів, чи подарунків від організаторів і спонсорів свята…
– Ми всім завдячуємо нашим батькам… І коли стояли за кулісами, і виходили на сцену – ми все переживали за них: як там мама з татом, які сиділи у залі, його і мої… Адже насправді сьогоднішній святковий вечір ми готували саме для них, – каже Уляна.
– На те, що переможемо, не сподівалися, – зізнається Василь. – Вболівали за родину Наконечних… І на подарунки надто не розраховували.
– Думали, дадуть диплом – й усе, – посміхається Уляна, – Ну, може, запрошення пограти в боулінг…
Загалом у конкурсі взяли участь 8 пар. Кожна з них отримала певне почесне звання, нагороди та подарунки. Самі ж конкурсанти визначили таємним голосуванням найдружнішу пару – Ольгу й Станіслава Манілічів.
– Нинішній захід був ювілейним – десятим. Кількість учасників щороку збільшується, – каже Леся Козьма, директор Чернівецького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. – Розробляємо ж конкретну програму конкурсу, коли вже бачимо самих конкурсантів. Адже спочатку є ідеї, а вже із родинами радимося і думаємо, як їх реалізувати. Цього року був дуже хороший підбір пар: усі надзвичайно талановиті, вільні, розкуті, активні та амбіційні. На сцені на них приємно дивитися.
Прикметно, що молоді чернівецькі родини після одруження не закриваються у собі, не «маринуються у побуті», а хочуть показати себе світові. Пригадую, як одна із пар на запитання «Чому ви берете участь у конкурсі» відповіла: «Ми хочемо показати всім, як треба!» Тому і завдання ми намагалися скласти такі, щоби пари якнайкраще себе проявили: свої почуття – у романтичному конкурсі, захоплення – у конкурсі талантів, творчість – у театральному виході, який цього року теж особливий. Це була своєрідна п’єса про їхнє життя. І те, що вона вийшла така гумористична, як на мене, – це теж особливість молодих пар, у яких власний підхід до життя…
