Неопалимий вогонь і сучасна скульптура…

Чи повинно мистецтво бути підпорядкованим та регламентованим тим чи іншим канонам і законам? Чи завжди мистецтво повинно бути прекрасним? Чи завжди мистецтво – це естетичні цінності… Чи досконала людська міра краси? Але попри всі суперечності та протиріччя, незмінними лишаються закони краси: симетрії, міри, гармонії, ритму… Ми можемо змінювати модель, форму, вдосконалювати, розвивати,  але сутність законів лишається незмінною.

Будь-які декоративні елементи, якщо вони виконані майстерно і з мистецьким хистом, є приємними для споглядання вже самі по собі. Створити новий естетичний образ прагнуть в усі часи: в минулому, зараз, це будуть робити і в майбутньому.  І завжди будуть співіснувати романтизм та імпресіонізм, сецесія і модерн, примітивізм і бароко, вони будуть взаємодіяти та доповнювати один одного.  З тою різницею, що сучасний авангард може сприйматися вже в майбутньому як щось традиційне.  Адже в мистецтві завжди присутні суперечності в традиційних тенденціях та впливах з новими проявами і стилями.

Степан Рябченко народився у 1987 р. в Одесі.
Архітектор, медіахудожник, графік, автор інсталяцій.
В творчості використовує сучасні комп’ютерні технології.
2011–закінчив Одеську Державну Академію Будівництва та Архітектури, Архітектурно – художній інститут
2010 – Член Національної спілки художників України
2010 – Лауреат першого всеукраїнського триєнале абстрактного мистецтва «АРТ-АКТ»
2011 – Номінований на Премію PinchukArtCentre
2012 – Учасник міжнародного конкурсу сучасної скульптури «Kyiv Sculpture Project»
Живе та працює в Одесі.

Перший фестиваль сучасної скульптури у Києві

3 червня у Києві в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка пройшла церемонія відкриття першого Міжнародного фестивалю сучасної скульптури Kyiv Sculpture Project.
У рамках Спеціального проекту вперше в Україні представили роботи всесвітньо відомих скульпторів: Єви Ротшильд, Магдалени Абаканович, Суя Цзяньго, Найджела Холла, Жауме Пленси. До цього всі ці роботи експонувалися у Йоркширському парку скульптур та об’їздили мало не увесь світ. Основний проект Kyiv Sculpture Project 2012 представляє роботи 15 молодих художників із 6 країн: Австралії, Великобританії, Нідерландів, Польщі, Росії та України. Учасники першого фестивалю були відібрані експертною радою на конкурсній основі. Заявки на конкурс, що проходив з жовтня 2011 по лютий 2012 року, подали 297 художників із 39 країн світу.

Фестиваль сучасної скульптури буде тривати у Києві до 2 липня.

Шорт-лист Kyiv Sculpture Project 2012:
Саллі Кідалл (Австралія)
Рейчел Картер (Великoбританія)
Хоакін Газгоніа Паленсіа (Філіппіни)
Андрій Люблінський (Росія)
Карін Ван дер Молен (Нідерланди)
Колін Роуз (Великобританія)
Каміла Шейнох (Польща)
Олексій Золотарьов (Україна)
Жанна Кадирова (Україна)
Катерина Бучацька (Україна)
Анна Надуда (Україна)
Добриня Іванов (Україна)
Степан Рябченко (Україна)
Олексій Сай (Україна)
Група «GRVS» (Україна)
Група «Ubik.» (Україна)

Місце, яке обрали для проведення конкурсу, визначило вибір теми для скульптора Степана Рябченка. На території Національного ботанічного саду 150 років назад – 9 березня 1862 року сталося чудо – явлення Пресвятої Богородиці святому Іоні Київському – чудотворцю, засновнику Свято-Троїцького Іонінського монастиря.

“Є немало місць на землі для прославляння Господа, Пресвятої Богородиці і святих угодників Божих. Серед них осяяна світлом промислу Божия історія Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря. Розташована обитель на особливому місті – Звіринецькій горі. То бачили на ній стовпи вогню до неба, то великий розлив води.
Російським Афоном назвав цю південну околицю м. Києва відомий дослідник церковної історії київський митрополит Євгеній (Болховітинов). У 1860 році тут оселився ієромонах Іона. 14 березня 1861 р., вийшовши на ганок своєї келії в монастирі, він побачив на горі сяйво і пожежу. У страху о. Іона побіг рятувати своїх братів. Але підійшовши, помітив, що полум’я, що охопило братський курінь, не завдавало їм ніякої шкоди. Келія стояла неушкодженою, а поруч в стовпі вогню він побачив Божию Мати з сонмом святих. Володарка торкнулася голови його і сповістила, що прийшла відвідати це місце, Сином Її спрадавна передобране.
Тричі являлася о. Іоні Владичиця Небесна, повеліваючи виконати волю Сина Свого і Бога: “Обрав тебе Господь Бог знаряддям Свого святого діла, Його ж Божественна воля полягає в тому, щоб на місці, яке тобі буде вказане, була влаштована обитель в ім’я Святе Його” Так Богородиця поклала основу нової київської обителі, що стала одним з духовних центрів на рубежі XIX — XX вв.
Спочатку отець Іона потурбувався про пристрій скиту при Видубицькому монастирі. Був побудован двоповерховий дерев’яний будинок і в нім церква в ім’я Живоначальної Трійці…”
Інформація з офіційного сайту монастирів Київської Єпархії Київської Православної Церкви.

Степан Рябченко присвятив свою роботу «Явлення» саме цій події

І, як розповів Степан, з самого початку скульптура була змодельована з допомогою комп’ютерних програм для роботи із тривимірною графікою, а вже потім за кресленням і тривимірними схемами вона була відтворена з листової сталі. Для стійкості скульптури були розроблені спеціальні конструктивні елементи, які знаходяться всередині. Висота скульптури 5 метрів.

Блискавка, символ швидкості, сили, руху уособлює божественну волю. Блискавка сполучує землю і небо, в певній мірі – минуле і майбутнє. Скульптура динамічна, дещо таємнича та загадкова, викликає цікавість і дає певні надії. Може це знамення допоможе знайти істину, розірве пітьму? Небесний вогонь обов’язково пробудить життєві сили. Треба обов’язково рухатись уперед. І саме з цього священного місця…
Скульптор запропонував виразне та змістовне бачення контексту сучасності через умовну модифікацію золотих пірамід, символів землі, в її різних площинах, нахилах, проекціях. Як і людські долі… Але попри все, неопалимий вогонь скульптури Степана Рябченка переконливо символізує життя, впевненість у майбутнє. Світле майбутнє…

06.02.2013.  А це новий фільм, як народжувалася скульптура –
Stepan Ryabchenko “Appearance” – 
http://vimeo.com/58578731

Тетяна Спориніна, “Версії”