«На моїй території не хочу бачити кров», – з таким словами виступили староста Василь Яковець та пан отець з Шилівців, рятуючи односельчан-євреїв…

Цей матеріал з розповіді Вайнштейна Валентина Буюмовича, уродженого в селі Шилівці.

Vineshtein03

Всі спогади зберігаються у відеоматеріалах…

Vineshtein08

У селі Шилівці Хотинського району до війни проживало біля тридцяти єврейських родин, була синагога. В липні 41 року німецько-румунські війська окупували Чернівецьку область. А вже восени окупанти дали три дні жандармам, фашистам, щоб розправитися з євреями тамтешніх сіл. Староста села Василь Яковець, піп та односельчани зробили все можливе і неможливе, щоб врятувати єврейські родини.

21.10.2012  Зустріч на подвір’ї синагоги.
21.10.2012 Зустріч на подвір’ї синагоги.
Михайло Котляр (краєзнавець), Валентин Вайнштейн, Давід Букчін, працівник благочинного фонду «Хесед-Шушан» , Тетяна Спориніна. 21.10.2012. У квартирі В.Вайнштейна.
Михайло Котляр (краєзнавець), Валентин Вайнштейн, Давід Букчін, працівник благочинного фонду «Хесед-Шушан» , Тетяна Спориніна. 21.10.2012. У квартирі В.Вайнштейна.

«На моїй території не хочу бачити кров», – ризикуючи, але впевнено захистили євреїв  Василь Яковець, пан отець та односельчани. Єврейські родини заховали і на той момент врятували від смерті. Але смерть, на жаль, вже пізніше багатьох з них, наздогнала в гетто, концтаборах…
Трагічну історію своєї родини, деякі епізоди з власного життя мені переповів Валентин (Вевел – на івріті) Буюмович Вайнштейн.

Vineshtein02

Фотопортрет В. Вайнштейна
Фотопортрет В. Вайнштейна

Про Вайнштейна Валентина Буюмовича мені розповів його знайомий та товариш Михайло Давидович Котляр. І навіть організував нам зустріч. У синагозі, що на вулиці Лук’яна Кобилиці.
І завдяки цій зустрічі я вперше побувала у синагозі.

Vineshtein

Валентин Буюмович ходив до синагоги завжди пішки. Кожного дня.
І був на той час найстарішим віруючим євреєм Чернівців.
Ми декілька раз переносили зустріч, але 21 жовтня минулого року у синагозі «Бейт Тфіла Біньямін» (саме так її називають, про що дізналася з Інтернету) я зустрілися з Валентином Буюмовичем.

Vineshtein05

Vineshtein23

Vineshtein09

sinagoga01

sinagoga02

Молитва за мир
Молитва за мир

Потім ще планували поїхати разом у його рідні Шилівці Хотинського району.
Але так склалися обставини, що зразу ми не змоги поїхали,
а в грудні 2012 року (у віці 89 років) Валентина Буюмовича не стало…

Vineshtein19

Vineshtein22

Валентин Вайнштейн народився 17 березня 1923 року у селі Шилівці Хотинського району. У сім’ї було троє дітей. Під час війни родина була зігнана фашистами у конецтабори. Спочатку у табір у Новоселиці. Валентин Баюмович пригадував і декілька раз повторював, що староста Василь Яковець та односельчани збирали продукти серед жителів Новоселицького району та привозив на підводі у табір. Це були і картопля, мука і боби. Потім Валентин попав у концтабір у Сокиряни і вже наостанок в’язнів перевели до Трансністрії у Могилів-Подільский. Батько і мати загинули. Батько похований на цвинтарі, а мати – у лісі. Валентин був переведений на примусові роботи у село Мартинівка, але через тиф незабаром всіх загнали у господарські приміщення колгоспу біля лісу. Потім він працював у селі Миколаївка Козятинського району та біля Тульчина. У 1944 році у тих краях був висаджений радянський десант. Валентин втік разом з двома юнаками. На той момент вони були на станції і завантажували зерно. 17 березня 1944 року, як рядовий, Валентин був призваний у Червону армію. У липні 1944 року був учасником боїв на Білоруському фронті.
Демобілізований у 1947 році. Читаємо у військовому квитку, яким майном володів Валентин Вайнштейн на момент демобілізації: капелюх зимній (1 шт.), шинель (1 шт.), гімнастерка ( 1 – здав), гімнастерка (1 шт.), шаровари суконні (прочерк), шаровари бавовняні ( 1 шт.), ремінець брючний (1 шт.). Двічі мав поранення та дві контузії, інвалід ІІ групи війни.

Vineshtein21

Vineshtein25

Про поїздку у Шилівці – у наступному числі газети.
Я мала розмову з головою сільської Ради Станіславом Сергійовичем Гончаром і
ми зустрінемося з односельчанами В.Б. Вайнштейна…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

5 коментарів “«На моїй території не хочу бачити кров», – з таким словами виступили староста Василь Яковець та пан отець з Шилівців, рятуючи односельчан-євреїв…”