Частина 2 ( продовження)
Раніше до Мінська був прямий потяг. Потім були причіпні вагони до Санкт-Петербургу. Зараз цього вже немає. Я планувала їхати Львівським потягом. Але тепер до Мінська він ходить через день. Тому вимушена були зупинитися на варіанті Чернівці-Київ-Мінськ. Через перехід на літній час у Київ ми прибули на годину пізніше, ніж було зазначено у квитку. Про це, звичайно, ніхто не попередив, тому і зустрічаючі мали можливість годину поблукати вздовж платформ вокзалу.
Мій маршрут прогулянок у Києві ( коли я очікую на від’їзд) майже не змінний: Ботанічний сад, Університет, Хрещатик, Андріївський, Контрактова площа, Софійська площа, Михайлівський, Прорізна…
У Ботанічному саду весело щебетали птахи, прогулювалися домашні песики у курточках, магнолія вже випустила свої бруньки, але до цвітіння було ще далеко. Хрещатик, як завжди, був діловим, заклопотаним, з машинами, наметами та людьми на тротуарах.
На будівлі Київської міської Ради можна взнати, скільки днів лишилося до Євро.
На Майдані Незалежності вже пропонували купити вербу, а на площі, де відбувається карооке, якось незграбно, але досить впевнено встромилася карусель, обгорнута у плівку, чи то від холоду, чи від дощу.
На Прорізній вкрадену у Паніковського тростину так ніхто і не повернув.
Андріївський узвіз відчуває на собі всі перипетії затвердження заповідних меж, так само, напевно, як і історичні будинки на Контрактовій площі.
А вид з Київського фунікулеру на Дніпро тепер затиснуло між готельним будинком «Рив’єра» та іншими витворами new-забудовників охоронної зони Поштової площі.
Коли я у Києві, завжди йду до Трапезної церкви Михайлівського монастиря. Будівля включає церкву Іоанна Богослова і трапезну палату (1713 р.). Тут відбуваються усі святкові богослужіння, які пов’язані з життям Духовної школи, можна послухати величні піснеспіви академічного хору. Трапезний храм був також одним з перших храмів Києва, де богослужіння велося українською мовою після передачі його Церкві в часи перебудови у 1990 роках. Але ця прекрасна споруда теж потребує негайного захисту: помітні тріщини фасаду та цоколю церкви.
І каштани на бульварі Тараса Шевченка, на подвір’ї Михайлівського монастиря, стоять, як і липи, тополі, буки, верби, ясени у парках і скверах, в очікуванні весняного тепла і сонця…
«Буду мріяти й жити
На крилах надій…
Як тебе не любити,
Києве мій!»…
Але я прямувала в Мінськ на конференцію, тому поспішила на Київський вокзал…
Прогулянка Києвом…
28.03., 1.04. 2012
Далі буде…
Тетяна Стрільчик,
фото автора,
Чернівці- Київ- Мінськ…
2 коментарі “Моделі комунікації білоруської, російської, української, іспанської, латвійської… ІІ”
Трапезна розтріскується, вхідні ворота Михайлівського, у будь-яку хвилину впадуть комусь на голову, настільки їх понівичіли… І хоч би що. Мабуть всі гроші пішли на Євро-2012?
Спасибі за Київ!