Про нагальні потреби на фронті, у волонтерські роботі, про бійців батальйону «Карпатська Січ», про те, як змінилося відношення місцевого населення на сході до українських бійців, про бойові навчання вже в червні цього року на Сторожинецькому полігоні і про буденні справи говорила з Віталієм Кадуком.
Віталій Кадук – начальник штабу громадського формування «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів».
Саме завдяки можливості зосередження на території Шевченка, 41 волонтерської бази для збору волонтерської допомоги з міста Чернівці та районів області за цей час волонтерським групам вдалося здійснити більше 30 виїздів з волонтерською допомогою на блок-пости, військові підрозділи та в добровольчі батальйони на фронтах Донбасу та до захисників на південно-східних кордонах України. Крім того значна частина зібраної волонтерської допомоги надана військовослужбовцям, які повертались по ротації з фронтів, їх сім’ям та сім’ям загиблих та поранених бійців.
Віталій щойно повернувся з волонтерської поїздки з Курахово, Пісків.
– Ви, Віталію, учасник Майдану, начальник штабу ГФ «Сотня Буковини», голова ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», зараз постійно в роз’їздах, більше в дорозі, ніж вдома. Але і тут знову треба організовувати, збирати речі, медичні препарати, засоби гігієни, продукти, закрутки, підготувати машину для перевезення, пальне, ремонтувати (бо далека поїздка і дороги, як на ралі). На кожну поїздку, бачу, окремий звітний документ. І як починалася Ваша волонтерська діяльність?
– Так, поїздок багато. Кожна поїздка – це окрема історія. Якщо порахувати всі наші виїзди і разом із ГФ “Козацькою вартою” та ще й самі перші поїздки, які ми не задокументовували, то буде майже сто виїздів.
А як все починалося… Після Майдану ми розпорошилися. Це була саме наша стратегія: не йти під один стяг. Адже навіть самі перші бійці, добровольців Самооборони Майдану, патріоти, які пішли в Національну гвардію або загинули, або перевелися потім в інші об’єднання. І взагалі, добровольці – це зразок людської самопожертви, а сила добровольчих батальйонів у тому, що люди йдуть у них свідомо. У кожного бійця є патріотичний, національний дух, любов до Батьківщини та віра в перемогу, він бореться не просто за територію, не за гроші, не через політиків. Ми стоїмо тут за наших батьків, за майбутнє дітей, за землю, дану нам Богом!
З шести останніх поїздок на схід – це до батальйону “Карпатська Січ”. Що стосується морального духу нашого воїнства, то він надзвичайно високий. Бажання подолати ворога об’єднало людей – причому різного віку, з різних соціальних верств. У батальйоні “Карпатська січ” взаємовідношення базуються на довірі, взаємоповазі, взаємодопомозі. “Комбат для нас, як батько. Важкий бій – комбат завжди з нами, поряд”, – розповідають бійці.
Волонтерська допомога, яку отримує батальйон “Карпатська Січ”, розподіляється не тільки своїм бійцям, а ділиться і серед інших батальйонів, що розташовані поряд.
І на передовій разом з чоловіками воюють і молоді дівчата, жінки, добровольці, які стоять на захисті нашої країни. Нещодавно молода медсестра сама отримала поранення, коли виносила пораненого бійця з поля бою.
– Ви, Віталію, можете порівняти настрої людей на сході зараз і торік, адже вашій волонтерській діяльністі в липні вже буде рік.
– Люди на сході змінилися, місцеві зм’якли. Раніше були, як “пластикові”. Навіть термін такий з’явився “пластик”. А тепер місцеві усміхаються, вітаються, а деякі навіть і промовляють: “Слава Україні!”
– Коли солдат демобілізується, вертається додому, виявляється що і тут виникають певні проблеми.
– Не можна забувати про бійців, всі солдати вдома мають бути захищені державою та турботою людей. Нещодавно голова однієї сільради відповів солдату, який прийшов з війни і звернувся по допомогу: “Ну і що з того, що ти вернувся з своєї війни”. Це навіть не байдужість… Повинні бути більш чіткі закони, рішення щодо проблем людей, які побували на фронті – демобілізованих, поранених та людей, які втратили своїх близьких.
– Розкажіть про про бойові навчання в червні на Сторожинецькому полігоні.
– На базі Сторожинецького військового полігону “Прибан” підготовлені інструктори проведуть для добровольців, які матимуть бажання відновити або ж отримати тактичні та бойові військові навички, спеціальні навчання. Саме з бажанням набратися військового досвіду та отримати хоча би мінімальні навики бойової підготовки свободівці, майданівці “Сотні Буковини” та “Козацької Варти” на протязі тижня проведуть на цьому полігоні.
– Які є проблеми із волонтерською допомогою? Адже об’явлено ніби перемир’я. Часто політики, державні діячі говорять про мир, а його немає. До деяких частин нашого кордону не можуть наблизитися навіть місіонери ОБСЄ.
– Нажаль, домовленності про перемир’я не виконуються. Через це гинуть бійці, невинні мирні жителі, серед яких жінки та діти. Ситуація на сході лишається складною. Бійці, місцеве населення потребує допомоги. Люди, які постіно допомагали, з об’явою перемир’я трохи заспокоїлися. Але всі розуміємо, що ворог не зупиняється. Треба знову активізувати свою допомогу фронту.
Дуже вдячні всім місцевим людям, буковинцям, які допомагають коштами, продуктами, медикаментами, спасибі волонтерам, помічникам з Німеччини, Італії, які пересилають в Україну захисні засоби, ліки, миючі засоби, продукти, матеріальну допомогу для родин загиблих бійців.
І зараз і в подальшому з прихильністю та вдячністю готові будемо передати бійцям на фронтах Донбасу та захисникам південно-східних кордонів України те, що благодійно маєте можливість передати на базу волонтерського центру на Шевченка, 41. Для потреби узгодження та вияснення потреб щодо волонтерської підтримки бійців на фронтах АТО можна контактувати на конт. тел. 0661936675 – Віталій, 0969934111 – Ілля, 0999774555 – Віталій При можливості кошти можна передати зателефонувавши за наданими телефонами, або перерахувати на благодійний волонтерський фонд ГО«Буковинське об’єднання волонтерів» №26009300438070 в ТВБВ 10025/057 філії Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк» України МФО банку 356334, код ЄДРПОУ — 39654295.
Розгружаємо машину на склад. Курахово.
Дякуємо буковинцям зо допомогу!
Дякуємо за допомогу, що надали з Італії, Німеччини!
Поломка в дорозі…
Волонтери і бійці разом! Курахово.
Бажаємо усім нам миру і скорішого закінчення війни!
Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото з архіву Віталія Кадука