Медіа-Версії

Монументальне мистецтво Чернівців – колишнє і нещодавнє – практично втрачене

Людмила — Mon, 31 Aug 2026 19:24:12 +0000

Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця. Думка фахівця.

Сьогоднішні події в галузі нової забудови Чернівців викликають з одного боку гордість – за масштабність, але тривогу щодо втручання до архітектури середмістя.
До цієї теми звертались і фахівці, і журналісти. Писала про це неодноразово і газета “Версії”.

Прикро визнавати, але монументальне мистецтво Чернівців не лише минулого часу, а й нещодавніх періодів — це значною мірою втрачений пласт художньої культури міста.

Йдеться про композиції, які виконані у різних техніках (малярство, мозаїка, вітраж, розпис на стінах будівель, а також монументальна скульптура та рельєфи).
Громадськість Чернівців, як і професійних архітекторів та митців, стурбував план нової забудови, зокрема зведення багатоповерхівки на місці магазину «Берізка», що на вул. Кобилянської, 41. А тут ще у дворику гастроному «Берізка» виявили рештки напівзруйнованого рельєфного настінного панно.

Причетні до цієї теми спеціалісти формулювали різні мистецтвознавчі версії щодо його походження та авторства.

Передбачалося зокрема кілька міркувань: від розгляду часу створення панно на початку ХХ ст (часу віденського модерну) до 1960-х-70-х років радянського модернізму.
Відомо саме в цей період на Буковині (як і в Україні в цілому) створювались подібні монументальні рельєфи для прикрашання громадських просторів, кафе, гастрономів та внутрішніх двориків.
У такому випадку вцілілі фрагменти рельєфного панно виглядають як композиція етнічного характеру — буковинського. Промовисто про це свідчать постаті: чоловіка у традиційній вишитій сорочці та жінки, що тримають кошики або тарелі, наповнені плодами (яблуками чи виноградом). А також – зображені стилізовані карпатські квіти, соняшники, геометричні візерунки та елементи, що нагадують колоски та калачі. Так розвивається тема врожаю, достатку, гостинності Буковини в композиції кафе у дворику гастроному.

У подібній пластичній манері працювали чернівецькі митці, які займалися створенням монументальних композицій. (Зауважимо: прямокутні дещо геометризовані торси й голови,чіткі зображення деталей сорочок з характерною орнаментацією тощо…). Ці художники працювали у Художньому фонді Чернівців та виконували замовлення, які надходили з установ міста. Працювали вони в пластичній манері, яку спостерігаємо у фрагментах настінного рельєфу, що у дворику “Берізки”. Саме такий характер мали твори чернівецьких художників-монументалістів 1970-х років.

Досліджуючи цю тему, насамперед згадаймо ім’я художника Євгена Максимовича та низку імен наступних років — місцевих майстрів Чернівецьких художньо-виробничих майстерень Художнього фонду України. Протягом 1960-х років працював Володимир Куров, про учнів якого належить згадати, оскільки серед їхніх творів були роботи, створені в манері сучасного етно-модерну. Серед них пам’ятаємо Михайла Катеринюка.
Оглядаючи світлини з фрагментами фігуративної композиції рельєфного панно, зауважуємо, що елементами його декору є численні геометричні мотиви. А саме: пелюстки, кола тощо. Михайло Катеринюк особливо полюбляв оздоблення у вигляді кульок у своїй творчій пластиці: композиціях, різьблених в дереві або карбованих у металі. Це наводить на думку, що Михайла Катеринюка можна розглядати як автора монументального рельєфу, який він виконував на замовлення Художнього фонду.

Представником цього виду монументального мистецтва є також Артем Присяжнюк. Належить назвати Петра Грицика — автора низки настінних панно в нашому місті, Івана Балана та Івана Віхренка, у монументальних композиціях якого вирізняється фольклорна тема.
Згадаймо також Ореста Криворучка, творчість якого мала значний вплив на декоративне мистецтво митців Чернівців та Художнього фонду зокрема.

Монументальні мозаїки, рельєфи цих чернівецьких авторів, які прикрашають стіни будівель у Чернівцях та автобусні зупинки на дорогах області є цьому красномовним прикладом.
Низка подібних мистецьких витворів збереглася до наших днів. Але з часом їхня кількість катастрофічно зменшується.

Відтак, справою патріотичного ставлення і любові до прекрасного міста Чернівці та професійної честі митців, архітекторів, істориків і представників влади міста є захист і збереження чудової і тепер уже рідкісної мистецької пам’ятки — фрагменту рельєфного декору у дворику гастроному «Берізка»…

Запис Монументальне мистецтво Чернівців – колишнє і нещодавнє – практично втрачене спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Один фрагмент панно – голову гуцулки – художник Житарюк передав до Краєзнавчого музею

Людмила — Sat, 29 Aug 2026 19:54:47 +0000

Учора в Чернівцях намагалися демонтувати панно, знайдене під час знесення «Берізки» на розі вулиць Ольги Кобилянської та Вірменської. На жаль, врятувати вдалося лише окремі його фрагменти…

Анатолій Житарюк, художник, скульптор і альтруїст

За словами художника і скульптора, члена Національної спілки художників України Анатолія Житарюка, який з доброї волі й безоплатно взявся за порятунок пам’ятки, панно виявилося надзвичайно крихким. Його структура була не цільною, а пошаровою: приблизно, як торт «Наполеон».
До того ж витвір був виконаний із гіпсу й накладений на металеву сітку, прибиту цвяхами. А під усім цим ще й проходила електропроводка.
Через таку конструкцію декоративний рельєф фактично не тримався купи: він розсипався просто в руках за усіх намагань обережно його зняти. Тож зняти панно цілком і неушкодженим було практично неможливо. Для цього знадобилося б спеціальне обладнання, а відтак – і чималі кошти.

«Радянщина» чи високохудожній твір?

Натомість позавчорашній, себто у четвер, вихід представників управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради та Чернівецького відділення Національної спілки художників України на місце, де ще було панно і де ламали списи, з одного боку, власники майбутнього будівництва, яких підтримувала влада, а з іншого – громадськість, яка виступала проти знесення стіни з рельєфним панно, схоже, так і не дав конкретної відповіді на головне запитання: чи становить цей твір мистецьку та культурну цінність?
Думки, як з’ясувалося, розділилися.
Чиновниця управління Вікторія Діденко стверджувала на камеру, що панно — «чиста радянщина».
Натомість відомий скульптор Святослав Вірста висловив цілком протилежну думку:
«Панно радянських часів без ідеологічного наповнення та з елементами модерну?! Це однозначно високохудожній твір, який треба зберегти».
І саме він запропонував зняти з панно гіпсову форму, щоби зберегти його для подальшого дослідження та відтворення.
Коли ж авторка цих рядків поцікавилася думкою голови Спілки художників Юрія Гушкевича, то почула у відповідь:
«А ви як думаєте?»

Панно вже немає

На жаль, цього панно вже не існує. Стіну із ним знесено трактором.

У підсумку фрагменти панно вирізали квадратами.
Фрагмент з головою гуцулки Анатолій Житарюк заніс до Краєзнавчого музею і передав директорці. А фрагмент з головою гуцула — до одного з департаментів Чернівецької міської ради.
Квітку ж узяла на пам’ять про витрачений час і з’їдені нерви Мирослава Поповецька, голова ГО «Українське товариство охорони пам’яток і культури».
Одне слово, проблема вирішилася дивним чином: без необхідних у таких випадках архівних пошуків, мистецтвознавчих досліджень та фахової оцінки твору.
Щоправда, «Медіа-Версії» вже мають оцінки колишньої директорки Чернівецького художнього музею, дипломованої мистецтвознавиці Тетяни Дугаєвої, а також мистецтвознавиці Світлани Біленкової. Найближчим часом ознайомимо з ними наших читачів.

Минуле нікому не потрібне?

Сумно. Бо ця історія оголила проблему, з якою Чернівці стикаються дедалі частіше: своє минуле у нас, схоже, нІкому – саме з наголосом на «і» – вивчати й захищати.
Хоч принаймні поки що воно ще стоїть у нас «під боком».
А от те, що за кордоном – зовсім інакша справа.
Показово, що саме 28 серпня, у день, коли трактор розвалив стіну із залишками знайденого панно, Міністерство культури офіційно розпочало процес створення першого повного та достовірного переліку українських культурних цінностей, які перебувають за кордоном.
Головна мета цього проєкту – знайти, зафіксувати й систематизувати українські артефакти, які в різні історичні періоди опинилися за межами країни, щоб у майбутньому мати юридичну основу для їхнього повернення в Україну.
І тут мимоволі постає запитання:
А навіщо вони Україні, якщо культурну спадщину, яка залишилася тут, у себе вдома, ми часом не здатні просто зберегти?
Адже панно можна було хоча б спробувати дослідити, зафіксувати, професійно оцінити. Зрештою – зберегти.
Тепер маємо кілька фрагментів.
І фотографії.
А головне — ще одну історію про те, як легко в Чернівцях разом зі старою стіною може зникнути шматочок нашого минулого.

Людмила Чередарик, Медіа-Версії

Запис Один фрагмент панно – голову гуцулки – художник Житарюк передав до Краєзнавчого музею спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівці пробігли дистанцію пам’яті за своїх Героїв

sporynina — Sat, 29 Aug 2026 15:36:16 +0000

29 серпня, у День пам’яті захисників України, у Чернівецькому парку імені Тараса Шевченка відбувся щорічний Всеукраїнський забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України». Цьогоріч патріотична подія, організована волонтерським об’єднанням ГО «Добротворець» та міським управлінням по фізичній культурі та спорту за сприяння Чернівецької ОВА, зібрала на дистанціях понад 500 буковинців. Серед учасників були ветерани, волонтери, професійні атлети та просто небайдужі містяни різного віку.

Організатори запропонували учасникам на вибір три дистанції: 2, 5 та 10 кілометрів. Попри те, що головна мета акції — символічний вияв поваги, на трасах панував справжній спортивний дух. На кожній із дистанцій традиційно фіксували час та визначали лідерів і переможців забігу серед чоловіків і жінок.

Долучилася до події під стартовим номером 201. Цей крок — моя присвята кожному українському захиснику та кожній захисниці, які віддали найдорожче за нашу свободу. Ми бігли за всіх наших полеглих воїнів, чий подвиг тримає українську землю.

Водночас мій забіговий номер мав конкретне ім’я — Владислав Митринюк. Владислав — випускник нашої гімназії №2 (зараз ми ліцею №11) 2000 року. Я добре пам’ятаю його учнем. Доросле життя він пов’язав із фотомистецтвом, а у 2022 році став на захист країни. Сецпризначенець із позивним «Фотік». Його земний шлях обірвався 10 вересня 2022 року під час звільнення від окупантів міста Балаклія на Харківщині. За кожним звільненим українським містом стоїть найвища, непоправна ціна, яку заплатили такі хлопці, як Владислав.

Алеї парку об’єднали цього дня багато людей, серед яких було приємно зустріти знайомі обличчя: випускників різних років, викладачів із Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, волонтерів.

Ми пам’ятаємо. Ми біжимо за них. Ми живемо завдяки їм.

Вічна слава і шана Героям, які поклали свої життя за свободу та мир на нашій землі. Дякуємо їхнім родинам за силу і відданість.

Слава Україні! — Героям Слава!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Чернівці пробігли дистанцію пам’яті за своїх Героїв спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівці, сенсація на Кобилянської, 41

Людмила — Tue, 25 Aug 2026 22:00:06 +0000

або Про що розповів щойнознайдений шедевр віденського модерну

Саме так, у цьому зруйнованому дворику колишнього гастроному “Берізка” виявлено шедевр віденського модерну – ніжно зеленого кольору на віддаленій стіні…

Під час будівельних робіт у дворовому просторі на розі вулиць Ольги Кобилянської, 41 та Вірменської, 14 (двір «Берізки») виявлений фрагмент унікального рельєфного панно доби віденської сецесії. На ньому, за попередньою мистецтвознавчою оцінкою, можна побачити не лише символіку модерну, а й чоловічі постаті у традиційному гуцульському вбранні. Чи є це свідченням особливого «буковинського етномодерну»? І чи може загадковий чернівецький пігмент мати віденський аналог? Про це — у розмові «Медіа-Версій» із відомою мистецтвознавицею Світланою Біленковою

Окремі фрагменти не зовсім уцілілого панно

Та спочатку повідомимо, що фотофіксацію знахідки оперативно здійснили мешканці та передали редакції «Медіа-Версій» через чат громадськості, організований головою Чернівецького відділення ГО «Українське товариство охорони пам’яток і культури» Мирославою Поповецькою та активісткою Оленою Калмиковою. Редакція ж одразу звернулася за фаховою оцінкою до відомої української мистецтвознавиці та архітектурознавиці, кандидатки мистецтвознавства, доцентки Світлани Біленкової, яка багато років досліджує архітектуру Чернівців австро-угорського періоду та є авторкою монографії «Модерн у Чернівцях. Топографія краси», що вийшла у Відні 2002 року.

Світлана Біленкова: «Перед нами — об’єкт архітектурної археології»

– Пані Світлано, ваш науковий доробок безпосередньо пов’язаний з дослідженням чернівецької сецесії та її європейського контексту. Що саме ви побачили у щойновиявленому панно і чому значення цієї знахідки може далеко виходити за межі одного чернівецького подвір’я? Зрештою, наскільки унікальною є ця знахідка?

– Чернівці – місто, яке вміє дивувати навіть тих, хто присвятив дослідженню його архітектури все життя.
Наше історичне середмістя, сформоване на рубежі XIX–XX століть під впливом провідних європейських архітектурних шкіл, досі зберігає у своїх внутрішніх просторах таємниці, які чекають на свого першовідкривача.
Черговою і, без перебільшення, монументальною архітектурною сенсацією стало розкриття унікального рельєфного панно у дворовому просторі на розі вулиць Ольги Кобилянської, 41 та Вірменської, 14.
Завдяки фотофіксації, яку оперативно здійснили мешканці й передали редакції «Версій», ми отримали можливість буквально зазирнути за понад столітню завісу часу. Бо те, що ховалося під шарами утилітарних конструкцій радянського періоду, виявилося високохудожнім витвором монументально-декоративного мистецтва епохи модерну – віденської сецесії.

«Тут може бути значно більше, ніж просто декоративна стіна»

– Що дає для розуміння знахідки історія самої ділянки?

– Дуже багато. Ця стіна безпосередньо межує з пам’яткою архітектури місцевого значення початку ХХ століття епохи модерну на вул. Кобилянської, 43. На першому поверсі цієї пам’ятки розміщена аптека-музей. Саме на її стіні знайдене панно. Тому саме вже виявлення тут такого художнього фрагмента потребує особливо уважного дослідження його походження, часу створення та первісного призначення.
Для мене ця знахідка не виглядає випадковою. Ще 2002 року у Відні побачила світ моя монографія «Модерн у Чернівцях. Топографія краси» (S. Bilenkova. Jugendstil in Czernowitz. Topographie der Schönheit. Wien, 2002). У ній я детально аналізувала специфіку формування камерних, закритих ансамблів чернівецького середмістя.
А влітку 2015 року у внутрішньому дворику, що належав до колишнього магазину «Берізка», зафіксований унікальний артефакт – залишки масивних кам’яних підпор, які могли слугувати основою для парадного узвозу до глибокого підвального приміщення. Тоді, на жаль, цьому факту не надали належного значення.
Сьогодні ж, коли поруч відкрився величний настінний фриз, ця історія знову спливає на поверхню. І кам’яний портал до колись існуючого підвального приміщення, і нововиявлене панно можуть бути частинами значно більшої містобудівної мозаїки.

– Тобто йдеться не лише про панно… А що можна сказати про художній стиль і зміст самого панно? Чому воно має такий ніжно зелений колір? Адже на знімках особливу увагу привертає cаме його колір…

– Так. Горизонтальний рельєф виконаний у вишуканому ніжно-зеленому пастельному відтінку, історично відомому як селадон або бліда резеда.
Якщо припущення щодо матеріалу підтвердиться лабораторним дослідженням, мінеральний пігмент міг бути введений безпосередньо в об’єм пластичної маси – на кшталт штучного каменю чи роман-цементу. Саме тому він міг зберегти первісний колорит.
Особливо цікавим є контраст ніжних селадонових ліній із грубою фактурою оголеної червоної цегли. Це могло бути свідомим художнім рішенням тогочасного архітектора.

А чи може тут бути «віденський слід»?

– Пані Світлано, у нашій попередній розмові ви звернули увагу на історію будинку та палітурника Йозефа Кухарського. Чи може його діяльність бути пов’язана з цим панно?

– Це дуже цікава наукова гіпотеза, але саме як гіпотезу наразі й потрібно її розглядати.
За архівними даними, на початку ХХ століття в цій частині міста мешкали представники міської інтелектуальної і технічної еліти, а власником однієї з будівель був палітурник Йозеф Кухарський (Josef Kucharski), чий цех розміщувався на першому поверсі.
Професія висококваліфікованого палітурника в тогочасній Габсбурзькій монархії вимагала серйозних технологічних знань. Адже в роботі використовувалися спеціальні пігменти, лаки, клеї та інші матеріали. Відтак цілком логічно поставити питання: чи могли матеріали, які використовувалися в ремісничій майстерні, бути пов’язані з художнім оздобленням цієї ж садиби?
Але відповідь може дати лише лабораторне дослідження.

Від Чернівців — до Відня

– А чи можна десь порівняти склад історичних матеріалів?

– Так. І саме тут локальна знахідка набуває міжнародного виміру.
Навесні 2019 року у межах міжнародної співпраці я виступала з гостьовою лекцією «Eisbrecher im ukrainischen Denkmalschutz» («Криголамність як життєва позиція в українській пам’яткоохоронній справі») в Інституті реставрації при Віденському університеті прикладних мистецтв.
Під час цього візиту я мала можливість ознайомитися з унікальною колекцією історичних фарбників, лаків і пігментів, яка використовується для дослідження матеріалів архітектури та ужиткового мистецтва Центрально-Східної Європи габсбурзького періоду.
Тож сьогодні виникає дуже цікава перспектива:
чи можна буде порівняти хімічний склад матеріалу чернівецького панно з історичними аналогами, які зберігаються у віденських реставраційних фондах?
І це – питання для серйозного міжнародного наукового дослідження.

Найбільша небезпека – не сама знахідка, а те, що з нею може статися

– Що сьогодні загрожує панно?
– На жаль, ситуація дуже серйозна.
Після демонтажу суміжних споруд панно залишилося без карнизного захисту, фактично просто неба.
До того ж над його правою частиною нависає важкий залізобетонний ригель. Будь-які динамічні вібрації, земляні роботи чи інші будівельні впливи можуть створити додаткове навантаження і призвести до втрати цього артефакту.
Тому першим кроком має бути його невідкладна консервація і фахове обстеження.

– Пані Світлано, ми бачимо, як «Берізка» з простого питання новобудови перетворюється на щось інше. Адже ділянка, про яку ми говоримо, є частиною історичного середовища Чернівців. Яке значення це має для знахідки?
— Надзвичайне. Ділянка розташована в межах центрального історичного ареалу Чернівців і в буферній зоні об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації».
Це означає, що будь-які містобудівні трансформації тут повинні здійснюватися з особливою увагою до збереження історичного середовища та його видатної універсальної цінності.
І тепер у нас з’явився ще один аргумент. Ми маємо не просто стару ділянку, на якій планується нове будівництво.
Ми маємо нововиявлений історико-художній артефакт, який потребує дослідження, документування і збереження.

Не знищувати, а інтегрувати

– Чи означає це, що будь-яке сучасне будівництво тут стає неможливим?
– Я не ставила би питання настільки категорично. Сьогодні Чернівці стоять перед викликом: як поєднати сучасний розвиток міста зі збереженням його історичної ідентичності.
Ситуація на розі Кобилянської, 41/Вірменської, 14 могла б перетворитися з протистояння між громадою і забудовником на приклад цивілізованого європейського діалогу.
Передусім необхідно тимчасово призупинити роботи в зоні ризику, провести детальне архітектурно-археологічне та мистецтвознавче дослідження і забезпечити невідкладну консервацію панно.
А далі я бачу можливість для компромісу.
Хочу також наголосити, що цей артефакт не треба ховати чи зносити. Його можна зробити перевагою майбутнього об’єкта.
Наприклад, після фахової реставрації панно могло б стати центральною візуальною домінантою внутрішнього атріуму, світлового дворика або заскленого холу.
Так історична автентика – старовинні кам’яні конструкції, віднайдений декоративний фриз, можливо, інші археологічні та архітектурні знахідки – могла б органічно поєднатися із сучасною архітектурою.
І тоді ми отримали б не чергову безлику новобудову, а об’єкт із власною історією та унікальною культурною цінністю.

– То що ж насправді приховувало чернівецьке подвір’я?

– Нині ми знаємо лише частину історії.
Перед нами – фрагмент рельєфного панно, створеного, ймовірно, понад століття тому. Перед нами – загадкові кам’яні конструкції, зафіксовані ще 2015 року. І перед нами – історія будівель, ремісничих майстерень, можливих підземних приміщень і саду.
І, можливо, архіви ще зберігають креслення, фотографії чи документи, які дозволять скласти цю мозаїку до кінця.
Але вже сьогодні зрозуміло одне:
перш ніж остаточно змінювати цю територію, потрібно її дослідити.
Бо інколи за непоказною стіною старого чернівецького подвір’я може виявитися не просто шматок минулого. а частина історії самого міста.
І тепер головне питання: чи встигнуть Чернівці її зберегти?

– Зрештою, пані Світлано, недарма існує вираз, відомий з далекої давнини: поспішай повільно!
…І, насамкінець, щира вам вдячність за те, що миттєво відгукнулися на суспільний запит чернівчан – їхнє нестримне бажання зберегти неповторну спадщину міста для наступних поколінь.

Людмила Чередарик, Медіа-Версії
Фото нововиявленого панно – мешканців та редакції Медіа-Версії.

Запис Чернівці, сенсація на Кобилянської, 41 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Диспашер, каротажник та пудрівник

Людмила — Tue, 25 Aug 2026 06:03:35 +0000

або Про незвичні професії в Державній службі зайнятості

Служба зайнятості продовжує знайомити з широким різноманіттям українських професій. У списку напрямів діяльності чимало таких, про які багато хто і не чув. Загалом у сучасній українській мові близько 200 тисяч слів, 40 тисяч із яких у постійному лексиконі наших людей. А число професій в нашій країні – понад 9 тисяч. Отож давайте разом додамо їх до частіше вживаного переліку.

1. Алундувальник. Професія відноситься до робітничих спеціальностей. Працівники, які мають у своїй трудовій книзі такий запис, наносять ізоляційний матеріал на металеві деталі для електроізоляції. Назва спеціальності формується через найменування речовини, з якою працюють такі працівники, – алунду. Це штучно отриманий надзвичайно твердий мінерал, який одночасно є вогнетривким та хімічно стійким. Ця професія надзвичайно потрібна в електротехнічній промисловості, зокрема в оборонному секторі. Щоб влаштуватися на таку вакансію, найчастіше потрібна професійно-технічна освіта. Рідше, можлива підготовка на виробництві чи навчання в центрах професійної освіти.

2. Диспашер. Мова йде про кваліфікованого експерта з морського права. Такий спеціаліст розраховує збитки у випадках аварій на морі. В його обов’язки входить розподіл виплат між судновласником і господарем вантажу. Документ, в якому зазначаються ці дані, носить назву диспаша. В Україні диспашер може бути експертом торгово-промислової палати, а закордоном найчастіше призначається судновласником. Ще однією назвою цієї професії є аджастер, це слово є омонімом до найменування кольорового пігмента для косметичних засобів. Щоб працювати диспашером, потрібно мати повну вищу освіту за спеціальностями міжнародне чи морське право, фінанси та кредит, або ж страхування.

3. Жарівник. Це професія із харчової промисловості. Такий робітник керує процесом вологотеплової обробки сировини у спеціальних жаровнях. Найчастіше жарівники обслуговують устаткування з перероблення фруктів, овочів, олієнасіння та горіхів. Вони відповідальні за технологічний процес смаження. Нерідко працюють на кондитерських фабриках та підприємствах з виробництва снеків. Часто така робота не вимагає досвіду, але передбачає відповідальність та фізичну витривалість. Навчання за такою професією проходить переважно на виробництві, з можливим підвищенням кваліфікації. Відповідно, ніякої додаткової освіти, крім базової середньої – не вимагається.

4. Каротажник. Це фахівець, який проводить геофізичні дослідження свердловин. Геофізика, у свою чергу, це комплекс наук, що вивчають фізичні властивості Землі. Такий працівник виконує монтаж, демонтаж та обслуговування каротажних станцій (спеціальної установки, яку опускають глибоко під землю), проводить електричні, магнітні, радіоактивні та акустичні вимірювання для вивчення порід. Слово каротажник походить від назви дослідження свердловин – каротаж. Освіта такого працівника залежить від рівня посади – робоча спеціальність або інженер-геофізик. У першому випадку слід мати професійно-технічну освіту, в другому – вищу, найчастіше за спеціальністю геологія чи геофізика.

5. Пудрівник. Це робітник, який займається ручною працею, а саме переміщує сировину. Його назва походить від специфічності процесів, до яких він задіяний. Адже такий працівник має справу з пудрами та порошками. Така робота часто відноситься до виробництв, де не потрібна спеціальна освіта. Професія здобувається безпосередньо на робочому місці після інструктажів та підготовки нового працівника колегами, які мають досвід.

Державний центр зайнятості
n20@es.dcz.gov.ua

Запис Диспашер, каротажник та пудрівник спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Суші та роли для перегляду фільмів у Дніпрі від “Суші Майстер”

Людмила — Fri, 21 Aug 2026 17:59:03 +0000

Домашній перегляд фільмів — це про комфорт, затишок і смачні доповнення, які не відволікають від сюжету. Саме тому суші та роли вже давно стали ідеальним вибором для кіновечора: вони зручні, різноманітні за смаками та не потребують жодної підготовки. Достатньо лише увімкнути улюблений фільм і насолоджуватися моментом.
Замовляючи суші для перегляду фільмів, важливо обрати ресторан, який гарантує стабільну якість, швидку доставку та великий вибір. У Дніпрі багато поціновувачів японської кухні обирають «Суші Майстер», адже на сайті https://dnipro.sushi-master.ua легко підібрати роли як для тихого сімейного вечора, так і для компанії друзів.

Топ-6 пропозицій від «Суші Майстер» для кіновечора

Плануючи перегляд фільму вдома, важливо заздалегідь продумати меню. Нижче — добірка з шести варіантів, які ідеально доповнять атмосферу домашнього кіносеансу.

1. Філадельфія з лососем. Ніжний вершковий сир у поєднанні з лососем створює м’який, ненав’язливий смак. Такий рол подобається як дорослим, так і дітям.

2. Запечений рол з крабовим міксом. Крабова начинка має насичений, м’який смак, а легка рум’яна скоринка робить вечерю теплою та більш ситною.

3. Каліфорнія з лососем в ікрі. Ікра надає легкий солонуватий акцент, а лосось робить смак гармонійним. Чудовий вибір, якщо хочеться чогось класичного, але з родзинкою.

4. Футомакі з креветкою в темпурі. Для тих, хто любить поєднання хрумкого та ніжного. Креветка в темпурі додає приємного контрасту, а збалансований склад робить рол ситним.

5. Макі з лососем та авокадо. Лаконічний варіант для легкого перекусу. Поєднання лосося й авокадо збалансоване та не перевантажене соусами.

6. Суші нігірі з тунцем. Ідеальний вибір для поціновувачів чистого смаку риби. Ніжний тунець з насиченим смаком ідеально поєднується з теплим рисом, розкриваючи класику японської кухні. Це той самий варіант, який хочеться смакувати повільно, отримуючи задоволення від кожного шматочка.

Чому клієнти обирають «Суші Майстер»

Щоб зрозуміти, чому саме цей ресторан так часто обирають для замовлення суші та ролів у Дніпрі, варто звернути увагу на кілька ключових моментів:

• багатий асортимент — меню ресторану включає широкий вибір ролів, суші та сетів, що дозволяє легко підібрати страви для компанії, пари або сімейного перегляду фільмів;
• доступні ціни — «Суші Майстер» пропонує привабливі ціни, завдяки яким можна регулярно замовляти улюблені роли без значного навантаження на гаманець;
• гарний сервіс — швидке приготування, акуратна упаковка та уважне обслуговування забезпечують комфортний досвід кожного замовлення;
• програма лояльності та акції — кешбек від 5% до 10% дозволяє повертати частину витрат, а акція «1+1=3» робить замовлення для кіновечорів у компанії ще вигіднішим;
• зручний формат замовлення — телефоном, на сайті або через мобільний додаток, як вам комфортніше.

Суші та роли — це простий спосіб зробити перегляд фільмів ще приємнішим. Зробіть замовлення в ресторані «Суші Майстер» у Дніпрі і насолоджуйтесь кіносеансом зі смачною їжею та якісним сервісом!

Запис Суші та роли для перегляду фільмів у Дніпрі від “Суші Майстер” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Парадокси нескінченності: Олена Карлова між небом, землею та Еверестом

sporynina — Fri, 21 Aug 2026 13:27:32 +0000

Олена Карлова — математик, доктор наук, професорка, альпіністка, романтик… Вона з тих фантастичних жінок, які поєднують у собі абсолютну інтелектуальну строгість із нестримною жагою до свободи й викликів. Її ім’я вже давно відоме, ми знаємо і про наукові здобутки та неймовірний шлях до найвищих вершин планети.

Але вечір 19 серпня у чернівецькому артпросторі «Bunker 2.0» на виставці «Між небом і землею» відкрив Олену з нового ракурсу — через об’єктив її власного мобільного телефона. Фото, які я робила теж мобільним телефоном вчора, але, вочевидь, в Олени якість мобільного трохи інша.

Подвиг на Евересті: 20 травня 2026 року Олена стала першою жінкою з Чернівців (і загалом Буковини), яка успішно зійшла на найвищу вершину світу (8848 м). Вона була єдиною українкою у складі тієї міжнародної експедиції. усього через два дні після Евересту вона підкорила ще один сусідній восьмитисячник — Лхоцзе (8516 м)

Експозиція фотографій з Евересту та Лхоцзе, доповнена справжніми артефактами з експедицій, зібрала дивовижну публіку. Зал був переповнений: тут панувала особлива енергетика людей, які люблять гори, рух і справжній драйв. Модераторкою заходу виступила кураторка події Євгенія Грицку, яка невимушено спрямовувала розмову, допомагаючи гостям глибше зануритися в атмосферу високогірних експедицій Олени. Вечір пройшов без зайвого пафосу, але з колосальною повагою. Авторка відверто розповідала про високогірний побут, страхи та математичну точність розрахунків, без якої на висоті просто не виживають.

Окремим зворушливим моментом стала присутність однокласників Олени, які прийшли її підтримувати — вони допомагали в демонстрації експонатів, активно боролися за лоти аукціону, що додало вечору особливого азарту та щирої шкільної дружби.

Особливу атмосферу творили розвішані у просторі різнокольорові тибетські молитовні прапорці «лунгта». У тибетській традиції ці клаптики тканини є священними оберегами, на які нанесено буддійські молитви та мантри. П’ять кольорів символізують природні стихії: синій — небо, білий — повітря, червоний — вогонь, зелений — воду, а жовтий — землю. За стародавніми віруваннями, коли гірський вітер тріпоче текстиль, він «активує» молитви та розносить благословення на тисячі кілометрів навколо, очищуючи простір і залучаючи удачу. Символічно, що для відкриття експозиції 19 серпня організатори обрали астрологічно сприятливий день за тибетським календарем — час зростаючого Місяця, що додатково підсилює благородну мету заходу.

А от професійне альпіністське спорядження, розставлене в залі (включно з тими самими космічного вигляду черевиками та кішками), з молотка не пускали. Як із посмішкою зауважила Олена, «це дороговартісні штуки» — екіпірування високого класу коштує чимало і ще явно знадобиться їй для нових штурмів.

В теорії множин є відомий парадокс Галілея: він довів, що нескінченна частина може бути еквівалентною цілому (наприклад, парних чисел стільки ж, скільки й усіх натуральних). На виставці цей парадокс став відчутним фізично. Кожен окремий кадр Олени — це лише маленька частина її досвіду, але в ньому дивним чином умістилася вся нескінченність і велич восьмитисячників. Олена змогла здійснити дивовижне математичне відображення: спроєктувати безмежність гір на обмежену площину мобільного знімка.

Згадався мені в цьому залі й інший улюблений математиками парадокс — «Готель Гільберта», який Олена сама любить наводити як приклад. Він доводить, що у повністю заповненому нескінченному готелі завжди можна знайти місце для нових гостей, якщо просто попросити кожного переїхати в наступну кімнату. На відкритті виставки «Bunker 2.0» працював саме за цим принципом Гільберта: людей приходило все більше, вільних місць фізично вже не було, але простір дивовижним чином розширювався і приймав кожного, хто прагнув доторкнутися до високогірної магії.

Логічним і дуже азартним фіналом зустрічі став благодійний аукціон світлин на підтримку ЗСУ. Стартові ціни на лоти організатори зробили максимально демократичними: від 100 гривень за найменше фото, 300 — за середнє, і від 500 гривень за велику роботу. Ставки росли стрімко. Тетяна, однокласниця Олени, виграла аж три лоти, а я виборола два. Вже за два тижні чекаю на свої ексклюзивні світлини з автографом Олени. Головна мета вечора була досягнута: ті, хто міцно стоїть на землі, фінансово допомогли тим, хто зараз тримає для нас небо.

Цей торт-привітання від непальських шерпів з написом «Congratulations for Everest and Lhotse summit 20/21 May 2026» — це справжній символ визнання її неймовірного подвигу на світовому рівні. А кумедна історія про літери, що зменшувалися на ходу, щоб уміститися на кремовому колі, ідеально підводить нас до фінального математичного акценту. Якого саме?

Для цього фінального фото пригадаємо Банаха — Тарського (або парадокс «подвоєння кулі»), який у жартівливій формі часто називають «парадоксом про торт». Математично він доводить, що тривимірну кулю (або наш торт) можна розрізати на скінченну кількість шматочків і скласти з них… два точно таких самих торти! Якби цей парадокс працював у реальності, шерпського торта точно вистачило б на всіх чернівецьких математиків-альпіністів і не тільки математиків!

Щиро дякую Олені, організаторам та усім азартним учасникам торгів. І, звісно, безмежна вдячність нашим ЗСУ за можливість збиратися і бачити мирне небо над Чернівцями. Виставка триває до 1 вересня.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Парадокси нескінченності: Олена Карлова між небом, землею та Еверестом спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вулиця Кобилянської: захаращена, занедбана, перетворена на будівельний майданчик… І мені це болить!

Людмила — Thu, 20 Aug 2026 20:42:47 +0000

Громадська активістка Мирослава Поповецька не лише обурюється станом історичного центру Чернівців, а й намагається власноруч зупиняти те, що, на її думку, відбувається всупереч правилам.

«Вулиця Кобилянської — захаращена, занедбана, перетворена на будівельний майданчик… І мені це болить!» — каже Мирослава Поповецька, громадська активістка, бізнесменка і, за її власним визначенням, просто закохана у Чернівці містянка.

Та ця жінка, на відміну від багатьох, не лише говорить, а й діє.

Сьогодні, приміром, вона власноруч зупинила вантажівку, яка намагалася заїхати на пішохідну вулицю Ольги Кобилянської.

Водій, очевидно, не захотів зустрічатися з поліцією, яку збиралася викликати пані Мирослава, — і зрештою від’їхав.

Фотофакт: вантажівка, яку зупинила Мирослава Поповецька, цілком могла заїхати на пішохідну вулицю — болард перед нею був опущений.

— Я розумію, що він заїде з іншого боку, — бідкається чернівчанка. — Я ж не можу стояти тут увесь день і всіх пантрувати. У мене своя робота. А це — робота відповідних міських служб.

А навіщо тоді потрібні боларди?

А тепер подивімося уважно на фотографію, зроблену активісткою.

Чому автоматичні висувні дорожні боларди — сучасні протитаранні пристрої у вигляді міцних металевих циліндричних стовпів, які монтуються в дорожнє полотно та автоматично піднімаються й опускаються, — біля «Берізки» на вул. Ольги Кобилянської, 41, опущені?

І чому опущений болард перед вантажівкою, яку сьогодні зупинила пані Поповецька?
Запитання, погодьтеся, не зайве.

— Мабуть, закони писані, та не для всіх… — намагається знайти відповідь Мирослава Поповецька.
Та, попри гіркий досвід, ця жінка не хоче і не збирається звикати до порушень. І тим більше — миритися з ними.

Від боларда — до ЮНЕСКО

Адже це саме та Мирослава Поповецька, яка звернулася до Міністерства культури з адвокатським запитом щодо погодження проєктної документації будинку з торгово-офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою вул. Ольги Кобилянської, 41.

У запиті було поставлено й інше принципове питання: чи існує погодження Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на це будівництво.
Отримані відповіді, за словами активістки, породили ще більше запитань.

Зокрема, Міністерство культури повідомило, що в його системі не виявлено інформації про направлення до Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО відповідного повідомлення щодо цього проєкту.
Тож виникає закономірне питання: якщо про масштабне будівництво в історичному ареалі та буферній зоні не було повідомлено Комітет всесвітньої спадщини, то на підставі чого воно реалізується?

Саме тому Мирослава Поповецька разом із колежанкою Оленою Калмиковою, заручившись підтримкою чернівчан, звернулися до центральних органів державної влади із вимогою захистити історичне середовище міста.

І тут уже йдеться далеко не про один будинок.
Йдеться про те, якими будуть Чернівці через десять, двадцять, п’ятдесят років.

Резиденція — не просто красивий фасад

Комплекс Резиденції митрополитів Буковини і Далмації — нині центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича — є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У 2023 році об’єкт отримав статус культурної цінності під посиленим захистом відповідно до Другого протоколу до Гаазької конвенції 1954 року.
Це означає особливий рівень міжнародного захисту культурної спадщини та особливу відповідальність держави за її збереження.
На необхідності максимально обережного ставлення до історичного середовища Чернівців неодноразово наголошувала й мистецтвознавиця Світлана Біленкова.
І тут уже недостатньо говорити про «гарну архітектуру».
Бо історичне середовище — це не декорація для туристичних фотографій. Це частина культурної пам’яті міста, яка має бути збережена і для тих, хто житиме тут після нас.

А тепер — погляньмо на саму Кобилянську

Достатньо пройтися однією з найвідоміших пішохідних вулиць Чернівців.

Навіть на фотографії видно, скільки пилу та бруду накопичилося у заглибленнях між тротуаром і пішохідною частиною вулиці.

Тієї самої вулиці, яку ми любимо показувати гостям міста як одну з його візитівок.
Тієї самої, яку туристи фотографують.
Тієї самої, про яку ми із гордістю розповідаємо як про частину неповторних Чернівців.
А де, до слова, туалет?
Його немає. На місці колишнього громадського клозету тепер — дорогий ресторан.
— То чи вдасться нам переконати туристів, що цю вулицю колись підмітали трояндами? — іронічно запитує Мирослава Поповецька.
Іронія тут, на жаль, гірка.

Один у полі — теж воїн

Можна довго обурюватися у соціальних мережах.
Можна писати гнівні дописи.
Можна чекати, поки хтось інший наведе лад.
А можна просто вийти на вулицю і сказати водієві вантажівки: сюди не можна.
Так, одна людина не здатна сама вирішити всі проблеми міста.
Але саме з таких людей — небайдужих, настирливих, часом незручних для чиновників — і починаються зміни.
Бо один у полі — таки воїн. Особливо тоді, коли інші вирішили, що краще пройти повз.
І, можливо, найважливіше сьогодні — не дати чернівчанам звикнути.
Не звикнути до будівельних вантажівок на пішохідних вулицях.
Не звикнути до бруду в історичному центрі й до поламаних плиток на тротуарі.
Не звикнути до того, що пам’ятки можна захищати лише на папері.
Не звикнути до думки, що від кожного з нас нічого не залежить.

Бо Чернівці — не чиєсь приватне будівельне поле. Це наше спільне місто. І якщо ми хочемо передати його наступним поколінням таким, яким любимо, за нього доведеться боротися.

Людмила Чередарик, Медіа-Версії
Фото — Мирослави Поповецької.

Запис Вулиця Кобилянської: захаращена, занедбана, перетворена на будівельний майданчик… І мені це болить! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ВИРОДЖЕННЯ ВЛАДИ

Людмила — Thu, 20 Aug 2026 13:25:56 +0000

Як Зеленський досяг своєї стелі, а система держуправління – дна

Учора, за словами ексміністра оборони Михайла Федорова, для нього пролунав фінальний сигнал «діяти інакше». Бо парламент ухвалив своє (читай – президентське) рішення щодо міністра оборони. Напередодні ж у Дзеркалі тижня вийшла аналітична стаття Інни Ведернікової «ВИРОДЖЕННЯ ВЛАДИ. ЯК ЗЕЛЕНСЬКИЙ ДОСЯГ СВОЄЇ СТЕЛІ, А СИСТЕМА ДЕРЖУПРАВЛІННЯ — ДНА».
На думку редакції, з нею варто ознайомитися якомога більшій кількості громадян.

«…уся драма не в тому, як діятиме Федоров, нарешті обравши один із двох стільців, на яких сидіти одночасно йому стає дедалі менш комфортно. Чи піде в жорстку опозицію до президента — навіть під час війни. Чи делікатно дистанціюється, намагаючись зберегти своїх людей у Міноборони та ілюзію стосунків із Зеленським.
І навіть не в тому, як на це відреагують протестувальники з картонками, які від персонального «За Федорова!» повільно, але наполегливо просуваються до усвідомлення: ніякий Федоров самотужки системи не змінить. Тим більше Федоров — плоть від плоті цієї системи, — який лише зараз дійшов до власної межі компромісу з нею.
І вже точно річ не в тім, кого ще Зеленський переставить в уряді, кого поверне, ким пожертвує і яке чергове прізвище запропонує суспільству як відповідь на кризу: Корецького — з прем’єрів знову в «Нафтогаз», Свириденко — з «Нафтогазу» знову в прем’єри або, гарненько перемішавши фігури, знову витягне… Шмигаля. А чому ні? У Зеленського закінчилися люди, яким він довіряє і щенячої відданості яких катастрофічно не цінує.

Та й питання давно не в прізвищах, які вкладають на переставлені ліжка.
Річ у тім, що нас довго — понад сім років каденції чинного президента — водили лабіринтом. І нарешті привели. У глухий кут. У вирішальний момент війни. Протест, який теж уперся в стіну, надто опукло це висвітлив. І тепер уже не обійти, не відвернутися. Зеленський може скільки завгодно замовчувати очевидне, збирати послів, їхати в Сербію, красти інформаційні приводи в головкома ЗСУ та міністрів, щоби хоч на чомусь вибудовувати свої щоденні звернення до народу, міняти пішаків місцями та пояснювати кожен новий провал окремим прізвищем. Реальність від цього не зміниться: Україна — монархія. Причому неосвічена.

Україна — монархія. Причому неосвічена

Зосередивши всю владу у своїх руках, президент досяг своєї стелі. Межі компетенції. За цей час він не зробив головного, що могло б допомогти Україні уникнути управлінської катастрофи: не скинув баласту зі «своїх» на користь компетентних і не дав прямого сигналу системі: «Не красти».
Складно сказати, що небезпечніше для держави — злочинні дії корупціонерів чи злочинна бездіяльність «своїх» дилетантів. Але коли обидві ці отрути опиняються в одному флаконі, ризик уже не політичний. Ризик — програти війну.

Чому це сталося?

Зеленський не керує хаотично. Він цілком послідовно вирішує завдання збереження власної системи влади. Після офіційної епохи Єрмака. З підозрюваним Єрмаком. І з поки що офіційно не підозрюваним Арахамією, який, як ми вже писали, зайняв вухо президента у робочий час. І багато чого нашептав про необхідність змінити уряд.
Проблема в тому, що завдання архітектора цієї системи управління не збігаються із завданнями держави. І те, що ми сприймаємо як глухий кут, для Зеленського, можливо, — дорога. Якою вже ходили в майбутнє деякі президенти. Щоправда, не можна сказати, що успішно.

Бо імітація рано чи пізно розкриває або порожнечу, або абсурд. На порожнечі в голові чинної влади ми вказували всі ці роки, а от абсурд способу Зеленського керувати державою зараз розгорнувся перед нами в усій красі. Мабуть, ще ніколи в кадровій партії, яку періодично розігрує Банкова, не було такої кричущої невідповідності людей їхнім новим посадам. Причому сам спосіб призначень і переміщень так само небезпечний для держави, як і вибір прізвищ. Бо ґрунтується на відданості й заточений на виконання потрібних Зеленському, а не державі завдань.

ZN.UA

Вийшло так, що в найважчий час на ключових для виживання країни напрямах — обороні, енергетиці та економіці — опинилися дуже слабкі люди. Ексголова НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький у цьому сенсі — не найслабша кандидатура на посаду прем’єр-міністра серед найслабших.
Корецький був у захопленому шоці від жалуваного йому з монаршого плеча чину прем’єра. Однак уміння цього «лжеяценюка» гучним голосом ставити на місце своїх підлеглих у НАК йому точно не знадобиться у Кабміні. Своїх людей у нового прем’єра практично немає, компетенцій і особистої експертизи в широкому форматі Кабміну — теж. «Нафтогаз» — не Кабмін.

Утім, Корецького це не зупинило. Під лайки Facebook і демократичні фото нарад він цілеспрямовано повів уперед чужу команду. До речі, цікаво, куди саме: єдиному рекомендованому Корецьким у міністри економіки «візіонеру» Олександру Кравченку вже є що запропонувати прем’єру — розроблену за ключової участі McKinsey Стратегію економічного розвитку України до 2042 року. У ній, як з’ясувала моя колега Юлія Самаєва, майбутнє підозріло схоже на сьогодення.Та сама логіка — і в чернетці урядової програми, яка просочилася в медіа: гарна обгортка майже без змісту.

Умєров? Цією фігурою, в лоб переставленою на клітинку СЗР, Зеленський, власне, і відповів і суспільству, і Федорову. Бо Умєров — це Туреччина. Це Штати та його родина, яка фактично перебуває в заручниках у американців: там бізнес, нерухомість, необхідність подовжувати право на перебування в країні. Ще Умєров — це Катар. Емірати. Десь Китай. Причому в окремі країни він неодноразово приїжджав, узагалі не доводячи до відома українські посольства. Наші посли дізнавалися постфактум. Якщо дізнавалися.
Так, ми розуміємо, що Служба зовнішньої розвідки розтерзана, розтоптана і давно утримується за залишковим принципом. Але там усе ще жевріє надія, що її нарешті перестануть топтати чобітьми, гальмувати ініціативи та почнуть використовувати за призначенням. Хто? Умєров? Його цьому в Туреччині навчали?
Умєров давно вже посол із дуже особливих доручень президента України. Зокрема фінансових. Багато хто, до речі, забув, як він заходив у велику політику. А не варто. І тут не стільки про якість політичного «Голосу» (Умєров був у списку партії Святослава Вакарчука), скільки про вміння входити в усі двері без додаткових пристосувань. В історії конфлікту Зеленського з Ахметовим (а також Шустером, Гордоном та Аваковим) Умєров став посередником. Тьорочником. Не дипломатом, не переговірником — людиною, здатною терти. Якщо саме це Зеленський розуміє під modus operandi зовнішньої розвідки, то ок.

Ігор Клименко. Напевно, не найгірший із екс-міністрів внутрішніх справ (якщо оцінювати його як менеджера, який під час війни зумів утримати структуру та організувати її військове крило, а не як політика, готового змінювати правоохоронну систему, що так і залишилася нереформованою), але точно не найкращий новий секретар РНБО. Бо, як свідчать члени Радбезу, у цьому органі вже дуже давно ніхто не дозволяє собі навіть утриматися. Розраховувати на РНБО як на якийсь інтелектуальний допінг для президента взагалі не доводиться. А треба було б. Але, на жаль, Володимир Зеленський абсолютно впевнений у тому, що він усе знає краще за всіх. І хто, як не поліцейський кадровик, зможе забезпечити цілковитий одобрямс на засіданнях і дисципліну їхнього проведення. Чи потрібно це країні?

В.о. голови СБУ Євгеній Хмара став в.о. міністра оборони через дві години після того, як ексголова МВС Ігор Клименко відмовився від цієї посади. Сам Клименко при цьому суто випадково залишився без портфеля міністра, і ним просто «заткнули» дірку в РНБО, що утворилася після переходу до СЗР «інформатора» Міндіча ексміністра оборони Рустема Умєрова. Таким чином, творець Центру спеціальних операцій «А» Євгеній Хмара сів до адміністративного крісла голови МО, опинившись у абсолютно незнайомій для нього системі управління. Та сам Хмара, схоже, повірив, що військовий досвід автоматично конвертується у здатність керувати Міністерством оборони. А тепер уявіть Резнікова, Умєрова чи навіть Федорова, що чіпляють міну до російського військового корабля. Приблизно так само слід оцінювати й зворотну рокіровку.
Про жодну програму реформ у сфері оборони та план зміни системи закупівель за такої гри Банкової, звісно ж, не йдеться. Зате там можуть більше не турбуватися про те, як розподілятимуться 90 млрд євро партнерської допомоги. Некомпетентний міністр оборони — це несуб’єктний міністр. Хоч би яким крутим спецпризначенцем він був. У цьому разі є лише особиста необхідність президента людиною з репутацією прикрити соромне місце, що відкрилося суспільству після відставки Федорова, який збунтувався.

Покладом? Цей листок прикладають при інших хворобах. І Зеленський чудово знає, при яких. Якщо в цій кабмінівській рокіровці й були інші цілі, крім нейтралізації Федорова, то це точно Олександр Поклад. Неофіційний сторож системи влади Зеленського от-от отримає жалувану грамоту. Нагадаємо, що саме Поклад за особистим дорученням президента їздив до ОАЕ забирати нардепа-держзрадника Федора Христенка, і саме Поклад, за нашою інформацією, у визначений Банковою момент «валитиме» голову САП Олександра Клименка «свідченнями» нардепа. Тож продовження незаконного стеження за детективами НАБУ, про що заявив на нещодавньому брифінгу директор НАБУ Семен Кривонос, — квіточки. По ягідки Зеленський ще не ходив, але він точно знає, що Поклад їх для нього збере. Бо глава держави доклав чимало зусиль, розчищаючи для нього шлях до верхівки такого інструменту, як Служба безпеки України. Лише впевненість у тому, що Поклад може впоратися з усіма ворогами — НАБУ, активістами, журналістами, опозицією, — надихала Зеленського знімати Малюка та ставити непідготовленого Хмару в Міністерство оборони.
Ще раз повторимо сказане колись, не бажаючи нікого образити. А просто пояснити складну ситуацію на простому прикладі. Розвідки — це мисливські собаки. Вони шпигують на користь своєї країни. Вони вільні у виборі методів. Вони рвуть здобич і приносять її. А СБУ — це службові собаки, які захищають усередині країни і тому не можуть собі дозволити тих методів, якими працюють мисливські.
Проте в нас на чолі СБУ зараз мисливський пес. Це те, що нам потрібно, якщо ми говоримо про збереження демократії та свободи всередині країни? Тим паче що захищати всередині країни сьогодні є що й від кого. НАБУ, активісти та незалежні ЗМІ — основні об’єкти докладання зусиль Служби на території країни.

Instagram toronto_tv

Коли вибори провести не можна, наповнити Кабмін чимось якісним виявилося неможливо, а некомпетентність намертво переплелася з корупцією, одним із небагатьох інституційних обмежувачів системи залишається антикорупційний блок. А за межами інституцій — вулиця. Мирна вулиця в цих умовах що могла, те поки що зробила. Тоді як антикорупційні органи своєї роботи не припиняли.

Що готує НАБУ на осінь?

Зараз НАБУ і САП на літніх публічних канікулах, і ми змушені задовольнятися сухими звітами їхніх керівників. Та, якщо вірити директору НАБУ Семену Кривоносу, «м’ясо» все ж таки готується. А як інакше сприймати його слова на тому ж брифінгу, що попереду «чудові реалізації»? Причому, як стверджують наші джерела у правоохоронних органах, «ви сильно здивуєтеся, коли дізнаєтеся про результати роботи детективів і кого вони стосуються».

З цікавого, звичайно ж, ексголова ОП Андрій Єрмак і його друга підозра. За інформацією наших джерел, розслідування в активній фазі. Чи стосується воно кооперативу «Династія»? Не факт. Судячи з крихт публічної інформації та тверджень джерел, НАБУ працює по Єрмаку не тільки у справі «Династії». Нібито цього разу йдеться не про відмивання коштів, а про незаконне збагачення. За нашою інформацією, основний акцент розслідування зараз зроблено на експертизах предметів, вилучених під час обшуку в одній із квартир Міндіча. Досліджуються залишені на них біологічні сліди, зокрема ДНК. Наразі одні запитання без відповідей.
Схожі експертизи проводять і у справі про підкуп депутатів, основний фігурант якої поки що — голова одного з осередків нардеп Кісєль. Те, що голові фракції «Слуга народу» Давиду Арахамії досі не повідомили про підозру, породжує в суспільстві різні версії. Його відмолив президент, бо Арахамія потрібен і на переговорах у США, і як тримач парламенту. Хтось побачив у цьому, що Арахамія взагалі мало не агент НАБУ, який замість своєї голови розплачується меншими головами — Тимошенко та іншими. Хтось вважає, що відмовився підписувати підозру генпрокурор. За нашою інформацією, розслідування йде дуже активно.
Зараз проводять експертизи предметів, вилучених під час обшуку в помічника Давида Арахамії Тараса Мельничука, зокрема досліджують біологічні сліди. Що це за предмети? Чию ДНК там шукають і з чим порівнюють? Джерела, як і у випадку з Єрмаком, не уточнюють. Коли ми поміркували, навіщо слідству знадобилася така експертиза, нічого цікавішого за конверти, яких могла торкатися рука голови фракції, нам на думку наразі не спало. Але це вже наша версія, а не факт.
Це перше. І друге: за нашою інформацією, НАБУ і САП не зверталися до генпрокурора Кравченка з питання початку розслідування щодо народного депутата Давида Арахамії.
Тому чекаємо.

У черзі — незмінний голова Держфінмоніторингу Філіп Пронін, якого очікувано не змила й ця потужна кадрова хвиля. А ми пам’ятаємо, що за фінмоном — ключова роль в отриманні й передачі слідству інформації про фінансові операції фігурантів за кордоном, яку Пронін, за нашими даними, успішно блокує в розслідуваннях НАБУ і САП. Він цікавий НАБУ у справі про відмивання грошей через конвертаційні центри та виведення їх в офшори, на яку детективи вийшли, розбираючись із розкраданнями під час будівництва фортифікацій Полтавською ОВА, де теж фігурує Пронін. Але, як стверджують наші джерела, якщо голові фінмону й варто хвилюватися, то виключно за справу про конвертцентри: після обшуків у першого заступника голови Держфінмоніторингу Богдана Корольчука виявили готівку, печатки та документи компаній. (До речі, зняття і призначення голови Держфінмоніторингу — це повна номенклатура прем’єра. І це, власне, все, що вам потрібно було знати про Корецького.)

На що реально спирається влада? І що далі?

Банковій потрібна стратегія протидії антикорупційним органам. А отже, повноважний голова СБУ, який надійно замкне силовий блок на президенті. Тут ні Кравченко, який косить у бік Арахамії, ні Татаров, який знає, як правильно скорочувати дистанцію з журналістами під час криз, а тепер і має у міністрах внутрішніх справ свого однокашника Івана Виговського, на цю роль претендувати не можуть.
На сьогодні є інформація, що голосів під нового голову СБУ з прізвищем Поклад у парламенті поки немає. Утім, як немає в нас і можливості згадати хоча б один випадок, коли Рада не проголосувала за кандидатуру голови СБУ, внесену президентом. Попри те, що, за нашою інформацією, уламки ОПЗЖ усерйоз заявляють голові ОП Кирилу Буданову, що за Поклада не голосуватимуть (чому це важливо для Буданова, ми теж уже писали), ті ж таки «уламки» запевняють Поклада у зворотному. Але в призначений час усі підпірки монобільшості зроблять так, як скаже Зеленський.
Тим часом у СБУ вже на повну зачищають кадри Малюка. Хмара їх не чіпав. За іронією долі, свою роль у цій історії — і не на користь опального Малюка — відіграли антикорупційні органи.

Йдеться про справу затриманого нещодавно НАБУ Андрія Осіпова. Бюро і САП підозрюють його у вимаганні мільйона доларів у громадянина РФ за «вирішення питання» з кримінальним переслідуванням та екстрадицією до Росії. У матеріалах справи спливло прізвище самого Малюка: один із фігурантів стверджував, що 200 тис. дол. із цієї суми нібито призначалися особисто тоді ще першому заступнику голови СБУ. Доказів передачі грошей Малюку у слідства на сьогодні немає.
Однак справа Осіпова значно цікавіша за окреме згадування прізвища Малюка. Як стверджують наші джерела у правоохоронних органах, сам Осіпов був людиною з його орбіти, а потім перейшов під крило генералів Сергія Дуки та Антона Кравчука. Після зняття Малюка самі Дука й Кравчук досить швидко підлаштувалися під Поклада. Ті самі Дука й Кравчук, які, за нашою інформацією, курували силову частину операцій проти детективів НАБУ та журналістів у липні минулого року.
Ба більше, в Осіпова під час обшуків виявили автомобільні номери прикриття, посвідчення та інші документи Служби безпеки. Осіпов справді просто торгував своїми зв’язками та гучними прізвищами — чи роками існував під цілком реальним прикриттям людей усередині СБУ?
Іронія тут майже завершена: тепер уже НАБУ розкручує цю нитку у зворотний бік.
Та насправді історія, схоже, вже не тільки про СБУ. Справа Осіпова може виявитися одним із входів у значно серйознішу історію, що виходить далеко за межі окремих прізвищ і відомств. За роки деградації державного управління склалося середовище, де державні повноваження, силовий ресурс, гроші, приватні та політичні інтереси дедалі складніше відокремити одне від одного. Є велика ймовірність, що всередині держави сформувалася кримінально-кланова система, значна частина правоохоронного блоку якої обслуговує вже не інституції, а збереження сформованої конструкції влади.

Система захищає владу. Влада забезпечує стійкість, дохід і безкарність стовпів системи.”

Інна ВЕДЕРНІКОВА, редактор відділу внутрішньої політики ZN.UA

Запис ВИРОДЖЕННЯ ВЛАДИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вишивана доля буковинської майстрині Лариси КАНЮК

Людмила — Wed, 19 Aug 2026 10:06:57 +0000

Завтра, 20 серпня, о 13:30 у Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Михайла Івасюка за адресою вул. Ольги Кобилянської, 47, ІІ поверх, Дерев’яна зала

Персональна виставка відомої мандрівниці малою Батьківщиною відбудеться у рамках циклу заходів з нагоди 35-ї річниці Незалежності України «Бібліотечне мереживо: коло єдності»

Кілька слів – лаконічних і точних – про Ларису Канюк від Тетяни Стрільчик з її Фейсбуку:
«Де ми тільки не мандрували з Ларисою Канюк Ларіса Канюк! Наші долі переплелися так міцно й цікаво, що годі й уявити: від точних лабіринтів математики та програмування в Інституті автоматики — до безмежного світу мистецтва. Ми ділили радість відкриття у печерах, ловили бризки водоспадів і завжди дивилися в одному напрямку.
І ось – нова фантастична вершина моєї неймовірної подруги! Ловіть момент та щирі вітання! Лариса Канюк, лауреатка премії імені Георгія Гараса відкриває ПЕРСОНАЛЬНУ ВИСТАВКУ!
20 серпня о 13:30. Чернівці, Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Івасюка (ІІ поверх).
Ларисочко, пишаюся твоїм унікальним талантом, твоїми золотими руками, невичерпною енергією та тим світлом, яке ти вплітаєш у кожну ниточку! Твоя «Вишивана доля»: поєднання дивовижної гармонії, точності та безмежної любові до рідного буковинського краю, до України.

Зліва направо: Лариса Канюк із авторкою допису про неї Тетяною Стрільчик-Спориніною.

Запис Вишивана доля буковинської майстрині Лариси КАНЮК спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Хроніка затемнення в Чернівцях: похвилинний аналіз світла…

sporynina — Wed, 12 Aug 2026 20:41:11 +0000

Парк Федьковича став головним астрономічним майданчиком спостереження за сонячним затемненням.

Дивно, що в Чернівцях досі ніхто не прагне відновити історичні куполи спостережень: ні на даху корпусу Інституту біології, хімії та біоресурсів ЧНУ (колишнього хімфаку) на вулиці Лесі Українки, ні на даху нинішнього ліцею №16 (колишньої школи №2) на розі вулиць Головної та Вірменської, куди астрономічні прилади перенесли ще у далекому 1892 році. Якби ці локації або міський планетарій працювали, чернівчани спостерігали б за космосом науково, а не шукали б навмання відкритий обрій по парках. Інтерес буковинців до Всесвіту — колосальний, і місто заслуговує на свої відкриті майданчики для зйомки та науки.

Спочатку думала, що ідеальний «оптичний коридор» для зйомки сонячного затемнення 12 серпня 2026 року буде з Турецького мосту. Проте реальність внесла свої корективи. Коли о 20:01 прийшла на міст, то стало зрозуміло: низинний рельєф площі Пресвятої Марії та пагорби верхнього міста повністю перекривають сонце, яке вже стрімко схилялося до обрію наприкінці дня.

Далі був спринт прямо до парку імені Юрія Федьковича, який розташований на значно вищій географічній точці поруч із Резиденцією. Встигла заскочити в ультракоротке часове вікно астрономічного дива. Вдалося зафіксувати не просто захід сонця, а унікальну хронологію фізичної мінливості світла.

Похвилинна хронологія спостереження

20:25 — 20:27 | Оптичне маскування. Камера фіксує перші кадри відразу після забігу. Сонце ще відносно високе й яскраве. Хоча Місяць уже почав свій рух, інтенсивність світла значна. Густа крона дерев парку Федьковича спрацювала як природна діафрагма, роздроблюючи промені на концентровані золоті спалахи.

20:31 — 20:32 | Космічне згасання (Пік фази). Настає кульмінаційний момент. Яскравість Сонця різко і помітно падає — це не класичні вечірні сутінки, а наслідок фізичного перекриття сонячного диска Місяцем, який «відкусив» близько 15% світила. Світло втрачає золоту агресію, стає глухішим, трансформуючись у глибокі теракотові та бордові відтінки крізь силуети гілок.

20:33 — 20:34 | Атмосферний вогняний спалах. Світило опускається гранично низько над західним горизонтом, і вмикається закон Релеївського розсіювання Сонячні промені долають максимальну товщу земної атмосфери. Короткі сині хвилі спектра повністю розсіюються, і до об’єктива пробиваються лише довгі хвилі — палаючий, криваво-червоний серп Сонця спалахує між стовбурами дерев.

20:38 — 20:39 | Прощання у тіні. Фінальні акорди космічної вистави. Сонце остаточно ховається за лінію географічного горизонту та пагорби Садгори. На знімках залишається лише затухаючий силуетний малюнок крон на тлі блідого неба.

21:01 | Епілог. Сутінки над Резиденцією

Космічне шоу завершилося, а Чернівці остаточно поринули у фазу навігаційних сутінків. На згадку про цей вечір залишається фантастичний графічний силует Резиденції митрополитів, що завмерла на тлі ніжно-рожевого згасаючого неба.

На виході з університетського парку о 21:01:05 об’єктив фіксує останній кадр цієї дивовижної ночі — підсвічений знизу пам’ятник Сидору Воробкевичу…

«Світ, мов церков божа. Мирно, тихо всюди…», – Сидір Воробкевич

Багато хто уявляє сонячне затемнення виключно як чіткий контур Місяця на білому диску Сонця. Проте на заході світила, коли наша зірка перебуває гранично низько над обрієм, пряме спостереження чистого диска часто стає неможливим через колосальну товщу повітря й особливості міського ландшафту. Те, що зафіксувала камера в парку імені Федьковича — раптове коливання яскравості світла, зміну його інтенсивності та глибоке теракотове забарвлення — і є реальним, чистим проявом часткового затемнення в умовах земної атмосфери. Місяць фізично зменшив кількість сонячних фотонів, що долітали до Землі, а густе листя дерев спрацювало як природний фотометр. Це фіксація космічного процесу через динаміку світлового потоку.

ШІ-візуалізація динаміки затемнення у парку ім. Ю. Федьковича (створено в Gemini Canvas на основі 7 авторських знімків).

©Тетяна Спориніна,
фото автора

p.s.

Колишня Вища православна реальна школа (заснована в 1862 році, споруджена в 1869-1870 роках, архітектори Антон Фіала та Йозеф Ґреґор), пізніше православний головний ліцей “Митрополит Сільвестр”, школа № 2, нині ліцей № 16. Видніється купол обсерваторії.
Фото 1920-1930 років. Фото і текст з архіву Edward Turkiewicz

Краєзнавець Леся Щербанюк у своєму дослідженні «Школа з благословення митрополита Євгена Гакмана», зазначає, що в 1956 році середній школі № 2 було присвоєно ім’я Юрія Федьковича. Існує припущення, що саме десь впродовж 1879–1888 років, коли він відійшов від громадської-культурної діяльності і захопився астрологією, то відвідував обсерваторію в приміщенні вищої реальної школи.

У 1892 на цей дах перенесли оновлену метеорологічну та астрономічну станцію, перетворивши купольну вежу на розі тогочасних вулиць Гауптштрассе та Арманієргассе (сучасних Головної та Вірменської) на справжній науковий магніт. Керувати нею доручили директору закладу, доктору Францу Байєру.

Університетський корпус на вулиці Л.Українки (споруджений 1935 року, архітектор Jakob Jelinek). Фото з архіву Edward Turkiewicz

Запис Хроніка затемнення в Чернівцях: похвилинний аналіз світла… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зустріч світил та закриті горизонти: Чернівці зустрічають величне затемнення і чекають на власні планетарій та обсерваторію…

sporynina — Wed, 12 Aug 2026 12:28:28 +0000

Сьогодні, 12 серпня 2026 року, на Землі можна спостерігати одне з наймасштабніших астрономічних явищ поточного десятиліття — повне сонячне затемнення. Смуга повної фази, де місячна тінь цілком закриє сонячний диск, пройде через Гренландію, Ісландію та Іспанію, що робить цю подію першим повним затемненням на території континентальної Європи з 11 серпня 1999 року. Для мешканців Буковини це явище буде частковим і відбудеться безпосередньо перед заходом сонця. Проте для багатьох чернівчан спостереження може ускладнитися через закриті горизонти: як у буквальному сенсі — через особливості рельєфу та міської забудови, що ховають світило низько над обрієм, так і в науково-просвітницькому, адже Чернівці досі чекають на власні планетарій та обсерваторію.

Постер від Європейського космічного агентства (ESA). Solar eclipse: coming to Europe…

З погляду астрофізики, затемнення 12 серпня 2026 року унікальне ефектом «Золотої години». Через низьку висоту над землею (всього 2 градуси), сонячне світло пройде крізь найтовстіший шар атмосфери. Блакитний спектр розсіється, і ми побачимо не сірий, а насичено-червоний або криваво-помаранчевий серп, що тоне в пагорбах Хотинської височини. Бонусом вечора (завдяки повному оновленню Місяця і темному небу) стане пік метеорного потоку Персеїди — до 100 «падаючих зірок» на годину одразу після затемнення!

Свій погляд на подію мають і представники символічних систем, зокрема, в астрології вважається, що затемнення у знаку Лева, який традиційно пов’язують із лідерством, волею та творчим проявом особистості, акцентує увагу на внутрішніх змінах. Оскільки явище збігається із заходом сонця, цей час розглядають не як період зовнішньої активності, а як момент для аналізу, переосмислення старих програм та внутрішнього налаштування на новий тривалий етап — адже затемнення повторюються через певні астрономічні цикли (Сарос), що тривають понад 18 років.

[ С О Н Ц Е ] =======> [ МІСЯЦЬ] =======> [ ЗЕМЛЯ] (Чернівці в напівтіні)

Поки планетарію немає, нашим куполом стає відкрите небо над річкою Прут. Три небесні тіла — Земля, Місяць та Сонце — вишикувалися в ідеальну лінію (сизигію). Місяць у фазі молодика наздоганяє Землю і перетинає площину екліптики, кидаючи напівтінь (penumbra) на Західну Україну.

У Чернівцях усе відбудеться в ультракороткому часовому вікні на самому обрії:

20:19 (Перший контакт): Місяць торкається правого верхнього краю Сонця.
20:32 (Максимальна фаза): Пік затемнення! Місяць закриє ~15% сонячного диска.
20:35–20:38 (Космічний захід): Сонце заходить за обрій Чернівців, залишаючись вогняним серпом. Ми побачимо рідкісний фінал — захід уже затемненого світила.

Чернівецький хронограф: Як ми ловили сонце раніше…

Гортаючи архіви, можна згадати, як це було:

10.12.2011. Час: 18:30. З боку Польського костелу.

Чернівці. 21.06.2020. 9:45

Жовтень 2022 року: осіннє сонце, закрите майже наполовину, яке ми знімали просто посеред навчального дня, ділячись емоціями з усім містом.

25.10.2022. О 10:30 у Чернівцях ще було Сонце, але потім захмарилося і пішов дощ.

Авторський ракурс: Де зустрінемося?

Натомість парк імені Федьковича розташований на значно вищій географічній точці поруч із резиденцією, що й забезпечить чудовий відкритий огляд прямо на лінію обрію.

І не забудьте сертифіковані захисні окуляри стандарту ISO 12312-2 — бережіть очі для нових відкриттів!

Анатомія затемнення: від вогняного кільця до сонячного серпа

Вертикальний колаж наочно демонструє три основні типи та фази явища крізь літери англійського слова ECLIPSE (Затемнення):

Верхній блок (E, C): Кільцеподібне затемнення. Місяць перебуває на максимальній відстані від Землі (в апогеї) і через менший видимий розмір не може повністю перекрити Сонце, залишаючи яскраве «кільце вогню».
Середній блок (L, I): Глибока часткова фаза. Момент, коли місячний диск закриває більшу частину нашої зірки.
Нижній блок (P, S, E): Тонкий сонячний серп. Саме такий вигляд матиме Сонце на вечірньому обрії Чернівців у момент максимальної фази.

Ілюстрація: Derek Sturman Photography

Всім, хто буде спостерігати за затемненням, бажаємо чистого неба!

Парк Федьковича став головним астрономічним майданчиком спостереження за сонячним затемненням. Репортаж спостереження можна подивитися за посиланням – Хроніка затемнення в Чернівцях: похвилинний аналіз світла…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Зустріч світил та закриті горизонти: Чернівці зустрічають величне затемнення і чекають на власні планетарій та обсерваторію… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тест-смужки для людей із цукровим діабетом ІІ типу будуть доступні за програмою «Доступні ліки»

Людмила — Fri, 07 Aug 2026 15:13:30 +0000

Щоправда, йдеться тільки про тих, які потребують інсулінотерапії. Подія очікується з вересня цього року.

Про це повідомило Міністерство охорони здоров’я України. Уряд ухвалив рішення розширити програму реімбурсації тест-смужок для вимірювання рівня глюкози в крові. Із вересня 2026 року їх безоплатно зможуть отримувати пацієнти із цукровим діабетом ІІ типу, які потребують інсулінотерапії. Досі тест-смужки за програмою медичних гарантій були доступні лише пацієнтам із цукровим діабетом І типу — реімбурсація таких медичних виробів для цієї групи пацієнтів діє з 2023 року. Віднині — опісля ухваленого Урядом рішення — уже від вересня дія програми поширюватиметься також на людей із діабетом ІІ типу, які отримують інсулінотерапію.

Регулярне вимірювання рівня глюкози є важливою частиною безпечного лікування пацієнтів, які використовують інсулін. Самоконтроль допомагає вчасно виявляти надмірне зниження або підвищення рівня цукру в крові, коригувати терапію та запобігати розвитку гострих і довгострокових ускладнень діабету. Особливо важливим контроль глюкози є у періоди зміни лікування, під час гострих захворювань, за підозри на гіпоглікемію, а також у разі застосування препаратів, які можуть впливати на рівень цукру в крові.

Очікується, що розширення програми зробить засоби самоконтролю доступнішими, підвищить безпеку інсулінотерапії та допоможе зменшити ризик невідкладних станів, госпіталізацій, інвалідизації й інших ускладнень цукрового діабету.

Нагадаємо, «Доступні ліки» — державна програма реімбурсації, за якою пацієнти можуть отримувати необхідні лікарські засоби та медичні вироби безоплатно або з частковою доплатою за електронним рецептом. Їхню вартість аптекам відшкодовує Національна служба здоров’я України в межах Програми медичних гарантій. Аби отримати лікарські засоби або медичні вироби за програмою, пацієнту необхідно звернутися до відповідного лікаря, отримати електронний рецепт і пред’явити його в аптеці, яка має договір із НСЗУ. Знайти таку аптеку можна за наліпкою «Тут є “Доступні ліки”», на електронній карті місць відпуску препаратів або за номером контакт-центру НСЗУ 16-77.

Запис Тест-смужки для людей із цукровим діабетом ІІ типу будуть доступні за програмою «Доступні ліки» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як відрізнити оригінальну под-систему від підробки

Людмила — Fri, 07 Aug 2026 14:48:01 +0000

Популярність компактних пристроїв має зворотний бік: ринок наповнився копіями, які зовні майже не відрізняються від оригіналів, але поступаються в усьому, що не видно оком. Купити підробку прикро не лише через гірший смак чи меншу автономність, а й через питання безпеки. Розберемо, як розпізнати оригінал і на що звертати увагу перед покупкою.

Чому підробка гірша, хоча зовні така сама

Копії відтворюють корпус до міліметра, але не відтворюють начинку. Економлять саме на тому, чого не видно: на якості комірки акумулятора, на контролері заряду, на схемах захисту від перезаряду й коротких замикань. Наслідок не лише в гіршому смаку, а й у безпеці, бо літієвий акумулятор без нормального захисту це не та річ, на якій варто економити. Саме тому питання оригінальності це не снобізм, а практична обережність.

Ознаки, що мають насторожити

Перша ознака це підозріло низька ціна. Якщо пропозиція помітно дешевша за ринок, це майже завжди сигнал. Друга ознака це недбала упаковка: розмиті написи, кривий друк, відсутність захисних елементів. Третя це відсутність коду для перевірки оригінальності на сайті виробника, який мають усі великі бренди. Четверта це продаж із рук чи на випадкових майданчиках без гарантії.

Як перевірити перед покупкою

Більшість виробників наносить на упаковку захисний код, який можна ввести на офіційному сайті й переконатися, що товар справжній. Варто також звірити дизайн і маркування з офіційними зображеннями: підробки часто мають дрібні розбіжності у шрифтах чи логотипі. І головне це джерело покупки: спеціалізований магазин із гарантією дає захист, якого не буде при купівлі з рук.

Найнадійніший спосіб не натрапити на копію це брати пристрій там, де асортимент прозорий і є гарантія. Обрати оригінальну под-система перевіреного бренду можна в профільному магазині, де кожна позиція має підтверджене походження й підтримку сумісними картриджами.

Чому важлива саме гарантія

Гарантія це не формальність, а практичний захист. Компактні пристрої, як будь-яка електроніка з акумулятором, іноді мають заводський брак, і можливість замінити пристрій рятує гроші. Підробки такої можливості не дають за визначенням: продавець із рук зникає одразу після оплати. Тому навіть якщо оригінал коштує трохи дорожче, ця різниця це плата за спокій і за те, що пристрій не підведе.

Чому популярні лінійки безпечніші

Є ще один непрямий захист від підробок це вибір поширеної лінійки. Копіюють переважно найгучніші поодинокі моделі, тоді як усталені серії з великою екосистемою підробити складніше й менш вигідно. До того ж до популярних лінійок легко знайти оригінальні картриджі, а от рідкісну модель часто доукомплектовують саме підробними розхідниками. Те саме стосується рідин: оригінальні сольові рідини краще брати в перевіреному місці. Тому вибір відомої серії знижує ризик натрапити на копію не лише при купівлі пристрою, а й далі, коли ви докуповуєте поди.

Ціна як сигнал

Найпростіший фільтр це здоровий глузд щодо ціни. Оригінальні пристрої мають приблизно однаковий ринковий діапазон, і пропозиція, що помітно дешевша за нього, майже завжди приховує підступ: або це копія, або товар без гарантії, або сірий імпорт без підтримки. Економія в кілька десятків гривень на старті обертається ризиком отримати пристрій із неякісним акумулятором. Тому підозріло вигідна ціна це привід не радіти, а насторожитися.

Що робити, якщо сумніваєтесь

Якщо після покупки виникли сумніви, порівняйте пристрій з офіційними фото, перевірте захисний код і зверніть увагу на роботу: оригінал видає рівну затяжку без затримок, а копія часто запізнюється або перегрівається. Помітивши підозрілу поведінку, краще не користуватися пристроєм, особливо якщо йдеться про нагрів акумулятора. Обережність тут виправдана. Нагадуємо, що ці пристрої призначені лише для повнолітніх.

Запис Як відрізнити оригінальну под-систему від підробки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ЧНУ – сьомий серед найпопулярніших вишів в Україні, що їх обирають абітурієнти

Людмила — Thu, 06 Aug 2026 09:56:00 +0000

Менеджмент знову №1: які ще спеціальності обирали вступники до університетів 2026. Попередні підсумки.

До 1 серпня вступники на бакалаврат і медичну магістратуру зробили свій вибір і подали заяви на омріяні спеціальності. Цьогоріч кількість вступників зросла, а заяв подали найбільше за останні 5 років. Education.ua проаналізував дані Єдиної державної електронної бази з питань освіти й з’ясував, що серед спеціальностей уже другий рік поспіль беззаперечним лідером залишається менеджмент. До десятки найпопулярніших також увійшли гуманітарні, економічні, та ІТ-спеціальності.
Вступників побільшало, а кількість заяв стала рекордною
Порівняно з торішньою вступною кампанією цього періоду у 2026 році кількість абітурієнтів зросла майже на 17% — із 207 494 до 242 666 осіб.

Ще динамічніше збільшилася кількість поданих заяв. У 2026 році вступники на бакалаврат і медичну магістратуру зареєстрували 1 189 960 заяв, що майже на 30% більше, ніж торік. За словами заступника міністра освіти і науки Миколи Трофименка, нинішній показник — найвищий за останні 5 років.
Зауважимо, що вступна кампанія не завершилася 1 серпня. До 15 жовтня заклади вищої освіти можуть проводити додатковий набір на контракт, тому остаточні показники 2026 року ще зростуть.

Географія вступу 2026
Київ традиційно залишається найпопулярнішим містом для вступу. До п’ятірки регіонів, куди вступники подали найбільше заяв, потрапили м. Київ (279 488 заяв), Львівська область (155 943 заяви), Одеська область (88 841 заява), Харківська область (74 696 заяв) й Дніпропетровська область (50 259 заяв).
Та, попри це, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича увійшов до десятки найпопулярніших вишів серед вступників, посівши сьому позицію.

Попри безпекові ризики, Київ, Харків, Дніпро й Одеса не втрачають статусу головних студентських міст. Це свідчить про те, що сильна академічна репутація університетів і надалі відіграє важливу роль при виборі місця навчання. Додатково на вибір можуть впливати й регіональні коефіцієнти, які підвищують конкурсний бал під час вступу до закладів освіти в прифронтових областях.
Львівська політехніка — найбажаніший університет. Які ще ЗВО зібрали найбільше заяв
Найбільшу кількість заяв у 2026 році від вступників на бакалаврат отримав Національний університет «Львівська політехніка» — близько 60 тисяч.

До десятки найпопулярніших увійшли переважно класичні, технічні й економічні університети:
1. Національний університет «Львівська політехніка» — 59 628 заяв.
2. Львівський національний університет імені Івана Франка — 46 619 заяв.
3. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» — 39 192 заяви.
4. Київський національний університет імені Тараса Шевченка — 34 000 заяв.
5. Державний торговельно-економічний університет — 26 220 заяв.
6. Карпатський національний університет імені Василя Стефаника — 24 360 заяв.
7. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича — 23 240 заяв.
8. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана — 22 925 заяв.
9. Національний університет «Одеська юридична академія» — 19 509 заяв.
10. Луцький національний технічний університет — 19 263 заяви.

Менеджмент утримує лідерство другий рік поспіль
Найкраще освітні вподобання абітурієнтів демонструє рейтинг спеціальностей за кількістю поданих заяв. Вступна кампанія 2026 підтверджує кілька стійких тенденцій: абітурієнти дедалі частіше обирають спеціальності, пов’язані з управлінням, гуманітарними науками, цифровими технологіями й психологією. Беззаперечний лідер уже другий рік поспіль — менеджмент, який зібрав понад 100 тисяч заяв.

Запис ЧНУ – сьомий серед найпопулярніших вишів в Україні, що їх обирають абітурієнти спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Династії під прицілом: Невже? Нарешті!

Людмила — Thu, 06 Aug 2026 09:13:45 +0000

Суддівська династія Карабанів отримала 2 кримінальних провадження

Нацпол відкрив кримінальне провадження щодо двох працівників суду із сюжету Bihus.Info, що вийшов у липні.

Напевне, саме тому вайб липня Bihus.Info описує цим мемом . Бо це далеко не одна справа за минулий спекотний місяць, що увінчалась для розслідувальників Бігусу успіхом.
Загалом, липень – цікавий місяць Адже за традицією (мабуть, уже можна сказати й так ), цього місяця «геніальні» рішення влади знову вивели українців на площу Франка. Та повернемося до нашої теми…

Пам’ятаєте сюжет про потужну суддівську династію? Так от, після нього поліція перевірила можливе недостовірне декларування керівника Окружного адміністративного суду Києва Олександра Прокопенка та його дружини, секретарки судового засідання у Верховному Суді Анни Сулім.

У батьків Прокопенка журналісти-антикорупційники Bihus.Info знайшли 6 паркомісць у ЖК «Комфорт Таун». При цьому вартість цих покупок, ймовірно, перевищує їхні доходи, адже лише за одне паркомісце треба було віддати близько $18 тисяч.

Прокопенко та Сулім є членами суддівської династії Карабанів.Отож про шалену «історію успіху» Карабанів, іншими словами, як їм вдалося за кілька років обрости активами на понад $2,5 млн, дивіться у відео тут

Джерело: Bihus.Info

Запис Династії під прицілом: Невже? Нарешті! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тил — для передової: у чернівецькому «Вернісажі» відкрили благодійну виставку 21 митця

sporynina — Tue, 04 Aug 2026 18:03:52 +0000

4 серпня 2026-го в Центрі культури «Вернісаж» (вул. О. Кобилянської, 53) відбулося офіційне відкриття масштабної благодійної виставки «Простір енергій»художників Буковини. Подія об’єднала майстрів пензля навколо благодійних напрямків, головні з яких — збір для 91-ї окремої Охтирської бригади ЗСУ та адресна підтримка воїна-колеги Ігоря Талалая, який саме цього дня відзначив свій 58-й день народження.

У залі «Вернісажу» панувала особлива атмосфера. Представлені роботи — це не просто предмети естетики, а зафіксовані емоції та щира віра у Перемогу.

Як зазначила авторка ідеї та кураторка виставки художниця Оксана Мартинюк, цей благодійний проєкт працює ефективно вже вчетверте. Свої сили та талант об’єднав 21 буковинський художник, презентувавши експозицію із понад 200 унікальних творів (від традиційних пейзажів до глибокого графічного філософствування та натюрмортів).

Цього разу організатори чітко розставили акценти, куди будуть спрямовані кошти від продажу картин. Благодійні вектори розділили на три ключові напрямки:

Пряма підтримка ЗСУ — для потреб бійців 91-ї окремої Охтирської бригади, яка тримає важкі позиції на лінії зіткнення.
Волонтерський хаб у Польському домі — закупівля матеріалів для безперебійного плетіння маскувальних сіток для фронту, яким там займаються з перших днів повномасштабного вторгнення.
Адресна підтримка колеги по цеху — для відомого чернівецького художника, живописця, графіка та педагога Ігоря Федоровича Талалая.

Постать Ігоря Талалая стала символічним центром заходу. Член Національної спілки художників України та викладач міської художньої школи ім. М. Івасюка з початком великої війни у лавах ЗСУ. Символічно, що відкриття виставки відбулося саме 4 серпня — у день його 58-річчя. Присутні на заході колеги, друзі та шанувальники мистецтва висловили глибоку шану воїну-митцю: гучними оплесками подякували Ігорю Талалаю за його мужність, побажали міцного здоров’я, козацького гарту та якомога швидшої Перемоги й повернення до рідної майстерні.

На відкриття прийшло багато людей, які з цікавістю розглядали картини та спілкувалися між собою. Цей захід став чудовим прикладом того, як культурна подія може об’єднати громаду задля спільної допомоги нашим військовим.

Зізнаюся: йдучи на відкриття, я не планувала купувати полотно. Проте, коли погляд зупинився на дивовижних роботах Володимира Теута, рішення прийшло миттєво — одна з його робіт тепер прикрасить мою домашню колекцію. Як згодом поділилася кураторка виставки Оксана Мартинюк, мені випала честь стати найпершою, хто придбав картину на цій виставці. Щиро дякую художнику Володимиру Теуту за його талант, а Оксані Мартинюк — за пам’ятну світлину!

Також зазначу, що благодійна експозиція триватиме до 19 серпня. Двері Центру культури «Вернісаж» залишатимуться відчиненими до 21:00, аби кожен чернівчанин чи гість міста після роботи міг завітати, обрати свій унікальний шедевр і зробити свій внесок у допомогу 91-й Охтирській бригаді, у допомозі ЗСУ.

Окрім перегляду експозиції, відвідувачі мають унікальну нагоду особисто поспілкуватися з художниками та авторами творів, які часто завітають до зали протягом усього часу роботи виставки. Не упустіть свій шанс доторкнутися до живого мистецтва Буковини, відчути атмосферу творчої майстерні та зробити особистий внесок у нашу велику Перемогу!

Запис Тил — для передової: у чернівецькому «Вернісажі» відкрили благодійну виставку 21 митця спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Берізка»: тест для влади, забудовників і громадян вирішуватиме… Київ

Людмила — Sat, 01 Aug 2026 20:55:50 +0000

або Колективне звернення до Президента

4.Чи вбереже любов чернівчан до Чернівців унікальність міста?..

Як і обіцяли, продовжуємо пролонгований репортаж Медіа-Версій про конфлікт навколо будівництва на місці колишнього гастроному «Берізка». Нагадаємо, чому виник конфлікт. «Берізка» – в буферній зоні ЮНЕСКО, забудовник – без дозволів, а містяни – без відповідей. Саме ця невизначеність ситуації змусила активістів надіслати до Президента України «Колективне звернення про невідкладне втручання держави, негайне зупинення будівельних робіт у буферній зоні об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО та створення Урядової міжвідомчої комісії для перевірки фактів порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини» за підписом понад трьохсот містян.

Уже неодноразово згадувана в наших розповідях небайдужа чернівчанка очільниця Чернівецького відділення ГО «Українське товариство охорони пам’яток і культури» Мирослава Поповецька, оформивши згідно з усіма юридичними нормами лист до гаранта Конституції, направила його спецпоштою.

Ознайомимо читачів з головними положеннями Колективного звернення.

Жителі Чернівецької міської територіальної громади повідомляють, що вони звертаються до Президента у зв’язку з виникненням реальної загрози для збереження історичного середовища Чернівців, об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО та необхідністю забезпечити Україною виконання міжнародних зобов’язань у сфері охорони культурної спадщини.

Автори Звернення наголошують також, що йдеться не про звичайний будівельний конфлікт, а про можливе порушення міжнародних зобов’язань України стосовно охорони об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО та про створення небезпечного прецеденту забудови території, що перебуває під особливим міжнародним захистом.
У листі повідомляється, зокрема, що в самому серці історичних Чернівців, у буферній зоні об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО – Резиденції митрополитів Буковини і Далмації – здійснюються підготовчі та земляні роботи для будівництва багатоквартирного житлового будинку з торгово-офісними приміщеннями та підземним паркінгом близько 7 метрів завглибшки за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 41, хоч зазначена територія є частиною історичного ареалу міста та безпосередньо належить до буферної зони об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО.

Натомість саме міжнародний статус території вимагає особливого державного контролю. Адже 2023 року комплекс Резиденції митрополитів Буковини і Далмації внесений до Списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом, відповідно до Другого протоколу до Гаазької конвенції 1954 року. А після надання об’єкту статусу посиленого захисту будь-які дії, що створюють загрозу збереженню самого об’єкта або визначеного історичного оточення, набувають принципово іншого міжнародно-правового значення і можуть стати предметом міжнародної правової оцінки.
Саме тому будь-які рішення стосовно будівництва в буферній зоні ЮНЕСКО повинні прийматися виключно з безумовним дотриманням міжнародного та українського законодавства.

Далі процитуємо текст Колективного звернення:
«Документи свідчать про відсутність необхідних погоджень»
Згідно з офіційною відповіддю Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 09.07.2026 №08/17/122-26:
• інформації про направлення до Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО повідомлення відповідно до пункту 172 Настанов щодо виконання Конвенції ЮНЕСКО не виявлено;
• проєктна документація через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва до Міністерства культури не надходила;
• рішення щодо погодження цієї документації Міністерством не приймалося.
Таким чином, офіційна відповідь Міністерства містить відомості, які потребують невідкладної державної перевірки відповідності фактичних будівельних робіт вимогам законодавства України та міжнародним процедурам, установленим Конвенцією ЮНЕСКО.
При цьому забудовник публічно заявляє про наявність усіх необхідних погоджень, що створює очевидну суперечність між офіційною інформацією Міністерства та фактичними обставинами.

Дозвіл на земляні роботи давно втратив чинність
Наявний дозвіл Міністерства культури на проведення земляних робіт був виданий 2021 року. Термін його чинності закінчився 31 грудня 2021 року.
Фактичні масштабні земляні роботи розпочалися лише 2026 року, тобто понад чотири роки по завершенню терміну чинності дозволу.
За таких обставин постає питання законності проведення робіт після втрати чинності відповідного дозволу.

Існує небезпека для історичної забудови міста
Запланований підземний паркінг передбачає влаштування котловану близько 7 метрів завглибшки.
Будівництво ведеться в умовах історичної забудови та складних інженерно-геологічних умов центральної частини Чернівців, де наявні значні перепади висот, старі підземні комунікації та зсувонебезпечні ділянки.
Будь-які помилки під час виконання таких робіт можуть спричинити незворотні наслідки для навколишніх пам’яток архітектури та історичного середовища міста.
За таких обставин продовження будівельних робіт до завершення незалежної державної експертизи створює ризик заподіяння незворотної шкоди історичному середовищу Чернівців.

Обставини, що потребують комплексної державної перевірки
Занепокоєння викликає те, що це не перший випадок забудови, який породжує серйозні питання щодо дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини.
За інформацією громадськості, після затвердження/підміни нової редакції історико-архітектурного опорного плану міста Чернівців уже було реалізовано забудову за адресами:
• вул. Андрея Шептицького, 6;
• вул. Івана Франка, 24.
У зв’язку з цим просимо перевірити:законність внесення змін/підміни до історико-архітектурного опорного плану міста Чернівців, законність таких дій, а також з’ясувати, чи не стала ця підміна підставою для погодження будівництва в історичному ареалі міста та буферній зоні об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО.

Існує ризик міжнародно-правових наслідків для України
Якщо держава не відреагує на будівництво в буферній зоні об’єкта ЮНЕСКО, це може стати предметом розгляду міжнародних органів, поставити під сумнів виконання Україною своїх зобов’язань за Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та негативно вплинути на міжнародний авторитет України в умовах, коли наша держава захищає свою культурну спадщину від російської агресії.

Окреме занепокоєння викликають дії органів місцевого самоврядування
Під час реалізації зазначеного проєкту було запроваджено односторонній рух на прилеглих вулицях Кафедральній та Вірменській.
На переконання значної частини мешканців міста, це рішення створює умови для проїзду важкої будівельної техніки (бетономішалок, КАМАЗів, МАЗів, автокранів) центральною історичною частиною Чернівців, що може призвести до руйнування дорожнього покриття та негативно вплинути на історичну забудову.
Попередні звернення результатів не дали
Громадськість неодноразово зверталася до Управління охорони культурної спадщини Чернівецької ОВА, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та інших державних органів.
Однак ефективне реагування не відбулося.
Будівельні роботи тривають.

ПРОСИМО
1. Негайно зупинити будь-які підготовчі, земляні та будівельні роботи за адресою:
м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 41, до завершення всіх державних перевірок.
2. Створити Урядову міжвідомчу комісію під головуванням Кабінету Міністрів України із залученням представників центральних органів виконавчої влади, незалежних фахівців у сфері охорони культурної спадщини, міжнародних експертів і представників громадськості.
3. Перевірити законність усіх погоджень і дозвільних документів, на підставі яких здійснюються підготовчі, земляні та будівельні роботи.
4. Перевірити обставини внесення змін (чи таки підміни) до історико-архітектурного опорного плану міста Чернівців, законність цього та правомірність рішень, ухвалених на їхній підставі.
5. Надати правову оцінку будівництву на вул. Шептицького, 6 та вул. Івана Франка, 24, якщо воно здійснювалося із використанням нової редакції історико-архітектурного опорного плану.
6. Перевірити законність запровадження одностороннього руху на вулицях Кафедральній та Вірменській, якщо це рішення пов’язане із забезпеченням будівництва.
7. Перевірити дотримання Україною міжнародних зобов’язань перед ЮНЕСКО, у тому числі щодо НЕповідомлення Комітету всесвітньої спадщини про роботи в буферній зоні об’єкта Світової спадщини.
8. До завершення роботи Урядової міжвідомчої комісії заборонити видачу будь-яких нових погоджень, дозволів або внесення змін до дозвільної документації щодо об’єкта будівництва за адресою вул. Ольги Кобилянської, 41.
9. У разі встановлення ознак кримінальних правопорушень забезпечити внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та передачу матеріалів до компетентних правоохоронних органів для надання правової оцінки діям посадових осіб, причетних до погодження, організації та здійснення зазначеного будівництва.
10. Повідомити заявників про результати розгляду цього звернення у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».

Крім того, автори листа підкреслюють, що вони не виступають проти розвитку Чернівців чи залучення інвестицій. Вони просять державу виконати свій конституційний обов’язок щодо охорони культурної спадщини України та забезпечити неухильне дотримання законодавства у сфері охорони пам’яток і міжнародних зобов’язань України перед ЮНЕСКО. І саме тому тільки «після проведення повної, незалежної та відкритої державної перевірки можуть ухвалюватися будь-які рішення щодо подальшої долі території за адресою вул. Ольги Кобилянської, 41 у місті Чернівці».

Авторка цих рядків переконалася, що пані Мирослава – велика патріотка нашого міста. Та попри це вона діє не безпідставно, бо всі її дії мають під собою потужні правові підстави. Жінку обурює юридичне невігластво:
«Україна – правова держава? – риторично запитує вона і продовжує: – Відповідно до статті 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом, а держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність. Ідемо далі. Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», історичні ареали населених місць є територіями зі спеціальним режимом використання, а містобудівна діяльність у їхніх межах здійснюється лише з дотриманням вимог законодавства про охорону культурної спадщини. Так чи ні? Але і це далеко ще не все. Перелічую далі. Відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», органи охорони культурної спадщини зобов’язані забезпечувати державний контроль за збереженням пам’яток та історичного середовища. А відповідно до статті 54-1 Земельного кодексу України, використання земель історико-культурного призначення здійснюється з урахуванням установлених законом обмежень. І відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», під час планування та забудови територій обов’язково враховуються вимоги законодавства про охорону культурної спадщини.
Та й чи варто нагадувати, що Україна є державою-учасницею Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, а тому зобов’язана забезпечувати збереження видатної універсальної цінності (Outstanding Universal Value) об’єктів Світової спадщини та їх буферних зон. Саме тому всі містобудівні рішення, які можуть вплинути на історичне середовище Чернівців, повинні проходити незалежну професійну експертну оцінку».
До слова, нагадаємо, що наукове обґрунтування необхідності такого підходу, про яке щойно говорила п.Поповецька, викладене у статті науковиці С. Біленкової «Відкриті роздуми про долю європейської спадщини у Чернівцях у період випробувань війни», опублікованій 8 червня 2026 року на нашому сайті (чит. тут)

Як на думку автора цих рядків, Колективне звернення чернівчан до Президента повністю узгоджується з наведеними у статті п. Біленкової висновками та застереженнями.
Що не кажіть, а українці – розумний народ…))

Людмила Чередарик, Медіа-Версії

Запис «Берізка»: тест для влади, забудовників і громадян вирішуватиме… Київ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівці, історико-архітектурний ареал: війна довкола «Берізки» триває

Людмила — Thu, 30 Jul 2026 14:14:25 +0000

Місцеві канали телебчення записують інтерв’ю з однією із мешканок, яка проти цього будівництва

3. Чи вбереже любов чернівчан до Чернівців унікальність міста?..

Нагадаємо фабулу конфлікту: «Берізка» – у буферній зоні ЮНЕСКО; громадськість заявляє про відсутність дозволів у забудовника; у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) дозвільних документів на нове будівництво на ділянці по вул. Ольги Кобилянської, 41 не виявлено. Після другої зустрічі з начальницею управління культури Чернівецької ОВА Ерікою Черней учасники ініціативної групи з’ясували, що археологічне обстеження території ще тільки мають робити (!), а з відповіді Мінкульту стало відомо, що за дозволом до ЮНЕСКО стосовно цього будівництва ніхто не звертався, що є колосальним порушенням!!!
Агов, владо, ти чуєш?!

Влада народу – лише рядок у Конституції?!.

Саме ці обставини та активна будівельна діяльність, розпочата нинішнього тижня на місці колишнього гастроному, знову спонукала чернівчан (хоч і не надто численних!) вийти на вул. О. Кобилянської. Та, сподіваємося, невдовзі через куряву, яка стоїть стовпом над територією, що є центром міста, та наступними наслідками грандіозного будівництва, які не забаряться, змусять принаймні мешканців того району активізуватися. Дай Боже, щоби таке не сталося. Та ось на чому наголошує одна з організаторок ініціативної групи ексдепутатка міської ради Олена Калмикова:
– Як зазначають спеціалісти, сьогоднішні будівельні технології дозволяють ставити будинки навіть на болоті. Тобто новобудова на 5 поверхів із 7-метровим підземним паркінгом углиб стоятиме. А як з довколишніми будинками й особливо тими, що знаходяться нижче «Берізки» на зсувній території? – велике питання. Бо ті будівлі мають специфічні фундаменти, які враховують особливості зсувної території – австріяки знали, що робити і як будувати. Та, боюсь, що новітнє будівництво стане тригером значних руйнувань. Хтось із підписантів нашого звернення до влади вже розповідав, що в деяких нижніх будинках у підвалах почала з’являтися вода. Зрештою, для цього можуть бути різні причини, та про одне вже можна сказати однозначно зараз: люди їдуть до Чернівців за тисячі кілометрів, щоби побачити неповторну красу віденської сецесії – архітектурного стилю «новий модерн» кінця ХІХ–початку ХХ століття. На жаль, ця родзинка Чернівців нині під великою загрозою. Саме тому й продовжуємо збір підписів небайдужих чернівчан під Зверненням до влади.

У чернівецьких соціальних мережах почали з’являтися відео та знімки з будівництва на вул. О. Кобилянської та його наслідків. Зокрема бруд на центральній пішохідній вулиці, будівельний пил на підвіконнях і меблях у квартирах, розташованих поруч… Але це ж тільки початок! А соцмережі вже реагують…

Та чи не найобразливіше, точніше, найнебезпечніше, що продемонструвала ситуація довкола «Берізки», – це зневіра громадян. Чимало чернівчан так і казали: тут, мовляв, ідеться про великі гроші; все давно вирішене, що ми можемо зробити тощо. Зустрічалися й такі, що не хотіли сваритися із владою або ж були залежні від неї… Їх теж можна зрозуміти. Однак усе це разом свідчить, що ми живемо не у вельми здоровому суспільстві. Але ж влада народу не обмежується тільки рядком у Конституції! В цьому авторку цих рядків переконали дії пані Мирослави Поповецької. Бізнесвумен, громадська активістка і просто небайдужа людина, яка пожила за двох систем – радянської та незалежної, не тільки усвідомлює свої права громадянина, а й відчуває власну відповідальність перед громадою. Про це – в наступній публікації.

А поки що кілька слів про те, ЧОМУ ЦЯ ДІЛЯНКА ОСОБЛИВА

Йдеться не просто про черговий майданчик під забудову. Вулиця Ольги Кобилянської належить до історичного середмістя Чернівців і перебуває в охоронному контексті об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича).

Мистецтвознавиця, членкиня УНК ІКОМОС Світлана Біленкова звертає увагу на системну проблему: межі та режими використання буферної зони ЮНЕСКО досі не повністю внесені до Державного земельного кадастру як окремі охоронні зони для кожної ділянки. Це створює простір для вільних трактувань, коли забудовник може розглядати історичну територію як звичайну ділянку під забудову. (З її статтею можна ознайомитися тут)
На думку Біленкової, без детального юридичного «паспорта» кожного кварталу та прозорої міжнародної оцінки впливу на об’єкти спадщини (Heritage Impact Assessment) буферна зона ризикує потрапити під «режим ручного управління».

Як уже повідомлялося, восени 2023 року комплекс Резиденції митрополитів Буковини і Далмації був внесений ЮНЕСКО до Списку об’єктів під посиленим захистом. Це означає значно жорсткіший міжнародний режим охорони самого об’єкта та його визначеного оточення.
Саме тому будь-які нові втручання у буферній зоні потребують особливо уважної правової та фахової оцінки. Інакше може настати доволі сувора юридична відповідальність.

Чого варто боятися чернівчанам найбільше

Найгірший сценарій, про який говорять противники проєкту, – початок земляних робіт без остаточно з’ясованого правового статусу. Якщо забудовник вириє котлован, а далі виникнуть судові спори, приписи чи блокування проєкту, місто може отримати не будинок і не відновлений простір, а багаторічну яму в самому серці історичного центру.
Чернівці вже мають приклади, коли неврегульовані проєкти залишають по собі роки застою, огорожі та деградацію міського простору. Для буферної зони ЮНЕСКО це означало б не лише естетичну проблему, а й репутаційний удар.

Одне слово, історія навколо «Берізки» перетворилася на тест для влади, забудовників і громадян.

І тому це ще не крапка – треба визначатись. Бажано по совісті. Далі буде.

Людмила Чередарик, Медіа-Версії

Запис Чернівці, історико-архітектурний ареал: війна довкола «Берізки» триває спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Буковина – батьківщина моєї творчості. І Чернівці, і Буковина – для мене ВСЕ»

Людмила — Wed, 29 Jul 2026 19:34:36 +0000

Нинішнього літа Елаїді Данилівні Нейман (24 червня 1926 – 26 липня 2003), відомій українській художниці виповнилося б 100 років від дня народження. Цій ювілейній даті мистецтвознавиця Тетяна Дугаєва присвячує скорочену електронну версію публікацій 1982–2016 років про творчість мисткині.

Численні репродукції творів художниці, чиї твори зберігаються у багатьох музеях світу та приватних колекціях, можна побачити на сайті електронних версій книг Тетяни Дугаєвої тут

Українська художниця Елаїда Нейман (1926–2003) понад 40 років творчого життя присвятила Буковині. Отримала диплом найстарішого художнього навчального закладу України – Художнього училища імені М. Грекова 1951 року. Жила і працювала в Чернівцях. Професійна активність була змістом її життя в мистецтві.

Елаїда Данилівна упродовж життя із вдячністю й теплими почуттями пригадувала навчання в благодатній прогресивній атмосфері творчості. В її пам’яті залишилися перші альбоми з творами імпресіоністів, із якими викладачі «тихенько» знайомили студентів-греківців. Саме в училищі вона вперше дізналася про імпресіонізм попри заборону цього напряму в умовах соцреалізму. Їй відкрилися незвідані види композиції, кольору та сила його звучання…

Завдяки цьому Елаїду Нейман завжди виокремлювало прагнення творчого зростання і рішуча незалежність від стереотипів, невпинна жага нових вражень і потужний відгук на красу.
Твори раннього (радянського) періоду її творчості помітно вирізняла чітка структура композицій, але що далі тяжіння до імпресіоністичної свободи ставало очевидним і невпинним.
Відтак, на початку 1960-х у період «відлиги» старші колеги у Чернівецькій організації спілки художників поступово стали сприймати розкутість творчого почерку мисткині як допустимий пошук попри настанови офіційної радянської школи та канони суворого соцреалізму.

За приклад наведемо текст проспекту чернівецької виставки творів Е. Нейман 1964 року, автор якого В. Симоненко зауважив, що «художниця щиро любить свою природу, і ця її любов щедро виливається яскравими соковитими барвами на численних полотнах, де вона прагне створити узагальнений образ природи. … Е. Нейман пройшла складний шлях творчого розвитку, а ще складніший чекає її попереду, але тепер ми вже маємо право чекати від художниці творів високого професійного та ідейного рівня, які будуть варті прикрашати побут нашого великого радянського народу, народу-творця».

… Тим часом невпинний рух життя показав, що в образотворчому мистецтві відбувся рішучий відхід від парадності й помпезності на користь переосмислення як тематики, так іестетики кольору та форми тощо…

Відтак, мистецький стиль Елаїди Нейман невпинно розвивався у напрямку незалежності творчого мислення й свіжості образного сприйняття природи. І, як писала мистецтвознавиця Тамара Удіна у проспекті виставки 1970 року, Елаїда Нейман «на Буковині знаходить свою творчу наснагу, поступово вимальовується її індивідуальний почерк». У ранні роки головним компонентом багатьох композицій часто «є суттєві елементи буковинської етнографії («Марічка», «Ми – наречені», «Весілля» тощо).

Пленерний живопис мисткині вирізняли колористична експресивність і гармонія тональних сполучень. Колір є одним з головних інструментів емоційного впливу в її роботах. Утворюючи рельєфну текстуру, художниця за допомоги техніки імпасто (нанесення густих фарб товстим, об’ємним шаром) надавала поверхні твору ефектів випромінювання світла, контрастів тіней, різноманітності рефлексів, що збагачує композиції внутрішньою енергією та гармонією. Цю особливість творчого почерку Елаїди Нейман виділяв доктор мистецтвознавства Григорій Островський, називаючи її «барвопластикою» пейзажу: «…вільно, розкуто лягають на її полотна динамічні, пастозні мазки, в яких виникають то найтонші нюанси, то сміливі декоративні контрасти.
… Динамічність мазка і кольору – це не формальний метод, а риса світовідчуття художниці, яка сприймає природу в невпинному русі та її вічній мінливості».

А письменник і публіцист Леонід Фінкель щиросердно зазначав, що «вивчати фарби й світло на картинах Елаїди Нейман – це насолода».

Мистецтвознавиця Ніна Веліготська 1975 року зауважувала, що творчий шлях буковинської художниці – від ліричних пейзажів до пейзажів-узагальнень, в яких «декоративність розуміється художницею не як контрастні сполучення кольорів, а як певна система образного мислення, як певна структура, куди входять і насичений колір, і своєрідна фактура».

Яскравим прикладом слугує картина «Запрошення (Молодість)» 1971 року, в якій «жанровий сюжет набуває характеру монументально-декоративного узагальнення», а рожеве орнаментально-декоративне тло полотна утворює реальне цвітіння садів.Дійсно, «чого торкаються руки Елаїди Нейман, набуває мистецької цінності, стає мистецьким витвором – артистичним, промовистим, професійним».

1993 року Елаїда Нейман виїхала до США, де від 1990 року жив і працював її син – член Спілки художників України художник Джозеф Мінський (1947–1994).

То було нелегке рішення!..

Художниця оселилася в Новому Орлеані (США), де далі працювала й брала участь у мистецьких виставках. Але нестримно тужила за Буковиною: «… Я бачу засніжені верхівки гір. Я бачу музику, відчуваю, радше почала, а це означає, що поступово повертаюсь до творчості» (з листа від жовтня 1998 року). Але туга за рідною землею не давала спокою:
«Якщо чесно, мені дуже важко. Я відірвана від землі, на якій жила, народила сина, якого немає. …На землі, яку любила й люблю… Я є членом СХ України. Маю новий квиток. Я
радію цьому».

У січні 2001 року Елаїда Данилівна повідомила: «… Я пишу. Багато тем. Багато про що хотіла поговорити кольором на полотні. Багато фантазій…»

Експонувалися твори Елаїди Нейман у приватній галереї Gallery Hanson, в експозиціях якої виставлялись і роботи, створені після переїзду до США, і також її найвідоміші класичні полотна: краєвиди її рідної України (види Чернівців і Карпат), пейзажі південних штатів США (краєвиди Луїзіани та околиці Нового Орлеану).

У Музеї мистецтв Нового Орлеану (NOMA) в січні 2002 року відбулася унікальна змістовна та цікава виставка під назвою «Landscapes of Ukrainian Ellaida Neiman» (Краєвиди українки Елаїди Нейман). Виставка знайомила американського глядача з експресивним і насиченим колоритом буковинських пейзажів відомої української художниці і стала творчим підсумком життя Елаїди Данилівни Нейман.

***
А 100-річчя від дня народження Елаїди Нейман (1926 – 2003) Чернівецький обласний художній музей відзначив виставкою творів мисткині.

Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця, членкиня Національної спілки художників України

Запис «Буковина – батьківщина моєї творчості. І Чернівці, і Буковина – для мене ВСЕ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.