Українці – найдешевші в Європі

У I кварталі 2009-го зарплата в нашій країні становила в середньому 1736 грн (близько $220) на місяць. Сьогодні українців наводять як еталон дешевої робочої сили – після девальвації гривні оклади в тому ж Китаї помітно вищі, ніж в Україні. Коли низькі зарплати українців допоможуть вітчизняній економіці зробити ривок уперед? Якщо низькі заробітки створили економічне диво в Китаї, Японії, Південній Кореї та деяких інших державах, то чи можуть вони посприяти розвитку економіки в Україні?

Країна дешевої праці

Оклади у промисловості та сфері послуг у Піднебесній у середньому $360 на місяць. Вони перевищують рівень України навіть з урахуванням тіньових зарплат (які оцінюються в суму від 15% до 45% від офіційного фонду зарплати). Наприклад, торік середня зарплата на китайських підприємствах, які випускають тканини та одяг, становила $195 на місяць. А працівники швейних фабрик в Україні отримували 1011 грн. До девальвації гривні це також було близько $200. Однак від кінця минулого року – лише $120–130.

Україна і раніше була країною з найдешевшою робочою силою в Європі, за винятком Молдови. Падіння гривні значно збільшило відставання країни від сусідів, адже валюти інших держав подешевшали до долара за останні півроку не на 60–80%, як гривня, а лише на 20–40%. Середня зарплата у промисловості в Україні зменшилася до $234 за місяць, у Білорусі – до $376, у Росії – до $426, а в Румунії – до $448.

Нижчі, ніж в Україні, зарплати тільки у більшості африканських країн, у багатьох азіатських державах (таких як В’єтнам, Малайзія, Індія, Пакистан), а також у деяких країнах Латинської Америки (Парагвай, Еквадор).

Проте від більшості з них Україну відрізняє поєднання вигідного географічного розташування, розвиненої інфраструктури та відносно високого рівня базової освіти населення. У такій ситуації українські компанії мали б активно відвойовувати ринки у закордонних конкурентів, а іноземні інвестори – стояти в черзі, щоб отримати право на будівництво підприємств в Україні. Але цього не відбувається.

Коефіцієнт марної дії

«У Польщі, щоб обробляти 500 га землі, потрібен один працівник. А в Україні – п’ять», – розповідають іноземці. Основна проблема: низька продуктивність праці. Не йдеться про те, що українські працівники ледачі чи недисципліновані. Одне з найочевидніших пояснень низької продуктивності праці в Україні – застаріле обладнання. На тих підприємствах, де використовуються нові технології, обсяг випуску продукції на одного працівника не відрізняється від рівня інших країн. Але це виняток з правил.

За словами керівника Української спілки промисловців та підприємців Анатолія Кінаха, фізичний і моральний знос основних фондів у промисловості сягає 60-70%. Металургійні комбінати використовують застарілі високозатратні технології, наприклад, мартенівське виробництво сталі. Багато підприємств спеціалізується на випуску напівфабрикатів із низькою доданою вартістю або товарів, конкурентоспроможних лише на деяких ринках (так, продукцію машинобудування важко продати за межами СНД).

Утім, брак нового обладнання зовсім не вичерпно пояснює причини низької продуктивності праці. Адже Україна програє іншим країнам навіть у тих галузях, де велика частка витрат на робочу силу в собівартості продукції, а оновлення основних засобів не потребує гігантських капіталовкладень. Незважаючи на низькі зарплати українських швачок, полиці вітчизняних магазинів заповнює китайський і турецький одяг. Чому ж так відбувається?

Забагато менеджерів

Головна причина низької продуктивності праці в Україні – високий ступінь монополізації ринків. Подібну ситуацію можна спостерігати у багатьох секторах економіки, тільки там може йтися про домінування певної групи виробників. Висока концентрація бізнесу є причиною неефективної організації праці. Навіщо підвищувати продуктивність чи оновлювати обладнання, якщо монополісти або учасники олігополії й так можуть отримувати значний прибуток за рахунок завищення цін або отримання субсидій і преференцій від держави.

Штат таких компаній може бути роздутим. Серед причин малої продуктивності – неефективне використання ремонтного й допоміжного персоналу, дублювання функцій різних служб, а також надто велика частка менеджерів середньої ланки. У середньому частка адмінперсоналу в 1,5–2 рази вища, ніж на передових міжнародних підприємствах.

За оцінкою ОЕСР, непродуктивними були визнані виробництво продуктів харчування і сектор послуг, а наймонополізованішими — енергетика, фінансовий сектор, готельний і ресторанний бізнес.

Головною причиною недостатньої конкуренції в Україні ОЕСР назвала надмірне держрегулювання економіки (бар’єри для входження нових фірм та їхнього розвитку, відсутність ефективної процедури банкрутства).

За матеріалами тижневика «Галицькі контракти»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *