«Версії» про мистецькі детективи від Тетяни Дугаєвої:
Розвідки, подібні до пропонованої нині читачеві, від мистецтвознавці, члена Спілки художників України, колишньої директорки Чернівецького художнього музею Тетяни Дугаєвої у царині малярської, архітектурної та скульптурної творчості видатних митців з Чернівців або пов’язаних із Чернівцями, ми назвали мистецьким детективом. Адже все, що робить пані Тетяна, дуже нагадує розв’язування задачі-головоломки, з’ясування її складових і знаходження відповідей на поставлену Його Величністю Часом загадку.
Та, найперше, йдеться про шалено напружену, титанічну роботу. Приміром, у запропонованій публікації лише один портрет К. Томащука був оприлюднений, а решта репродукцій в Україні ще не публікувалися. Науковиця розшукала імена авторів кожного портрета та малюнку будівлі університету 1875 року. І вона дає також коротку довідку про кожного автора.
А це зовсім не просте завдання, адже їй доводиться відновлювати зв’язки минулого з нинішнім, знаходити нащадків і накреслювати шляхи подальшого руху. Для цього шукає в бібліотеках, музеях, архівах (переважно зарубіжних) будь-які щонайменші свідчення чи згадки про тих, хто творив у Чернівцях і творив Чернівці. А відтак робить переклади та вивчає їх. Дослідниця зізнається, що це надзвичайно захоплива та цікава справа.
Результатом же цієї роботи стало відновлення численних імен авторів видатних і маловідомих робіт, а також численних фактів, які проливають світло на культурне тло нашого міста протягом майже двох століть. Ба більше, її дослідження, які вилилися у цінні фоліанти про чернівецьких художників, архітекторів, скульпторів, переконують загал, що Чернівці були культурною (!) столицею.
Отже, пропонуємо чергове дослідження Тетяни Дугаєвої, яке стосується постаті першого ректора Чернівецького університету та нещасливої долі його пам’ятників. До слова, Костянтин Томащук не тільки очолив перший на Буковині виш, а був, як депутат австрійського парламенту, ініціатором його створення.
Ігнац Айгнер. (1854-1922) Депутат австрійського парламенту доктор Костянтин Томащук (Буковина). Літографія. 1871-1873 (?) роки. Серія “Парламент”. Портрети депутатів австрійського парламенту”. Відень. 1879 р.
На честь провідника ідеї створення Чернівецького університету та його першого ректора Костянтина Томащука було установлено три пам’ятники.
Два з них створили відомі австрійські скульптори ХІХ століття: Йозеф Лакс (художній надгробок на віденському кладовищі) і Антон Бренек (пам’ятник у Чернівцях). Автором сучасної реконструкції пам’ятника роботи А. Бренека 2015 року став український скульптор Володимир Цісарик.
Ці меморіали увійшли в історію як мистецькі символи вшанування визначної постаті в історії Буковини та України. Плин століть вимальовує у свідомості образ непересічної особистості Костянтина Томащука, яка з часом набуває відчуття гуманістичної масштабності та героїчних рис.
Сюжет і символіка надгробної композиції — це як саме життя
Депутат австрійського парламенту від Буковини професор Костянтин Томащук помер у Відні 1889 року, де готувався до операції з приводу тяжкої хвороби. Йому було лише 49 років. Поховали Томащука у почесній могилі на центральному цвинтарі Відня, де 1892 року встановили пам’ятник. Його автором був відомий австрійський скульптор Йозеф Лакс. Про це сповістили чернівецькі та віденські часописи, подавши опис пам’ятника і список присутніх під час його встановлення на цвинтарі, серед яких були вдова Костянтина Томащука, його друзі та депутати парламенту.
Скульптор Йозеф Лакс. Надгробний пам’ятник Першому ректору Чернівецького університету Костянтину Томащуку (1840-1889). Встановлено 1892 року. Альбом “Антон Шролль. Сучасні віденські надгробні пам’ятники. Художнє оздоблення віденських цвинтарів”. Відень. 1894.
Пам’ятник має вигляд вертикальної стели з написами та рельєфними зображеннями, які скульптор вирізьбив з білосніжного каррарського мармуру. Її напівкругле завершення увінчане пальметою. Надгробну композицію вирізняє оповідний характер, а її сюжет і символіка – це саме життя. В ній скульптор розкриває характер професійної діяльності Костянтина Томащука, акцентує його життєву позицію та відданість високим ідеалам. Митець розгортає картину життя людини, її чесноти і вдачу: інтелект, освіченість, духовну енергію, які втілилися в масштабні справи.
Художність виконання і символіку надгробка відмітив віденський часопис «Neue Freie Presse» (13 червня, 1892 р.), зазначивши «особливо вишуканий орнамент, дуб і бук разом із царським орлом і гербом Буковини в медальйонах».
Рельєфне рондо з оплічним портретом Костянтина Томащука зображене в обрамленні пишної крони, утвореної гілками й листям дуба та бука. Між їхніми стовбурами та гербами Австрії та Буковини вирізьблений текст: «Доктор Костянтин Томащук. Член Палати депутатів. Народився 13 березня 1840 — помер 19 грудня 1889».
Увінчують композицію перехрещені сувої аркушів паперу з написами: «26 травня 1873» та «26 березня 1874». Йдеться про знакові події, які мали гучний резонанс в житті країни й в особистій біографії Костянтина Томащука.
26 березня 1874 року він ініціював бюджетні дебати в австрійському парламенті. Його коротку переконливу промову про необхідність будівництва університету в Чернівцях депутати вітали з піднесеним ентузіазмом. А слова про важливість освіти та просвітництва, «які розширюють інтелектуальний кругозір, поширюються як ідеальне повітря» і про те, що «освіта робить людей вільними, об’єднує вільних, створює зв’язок між тими, хто поважає науку й мистецтво», викликали гучні оплески. Зал сколихнув заклик «до патріотичного вчинку, яким стане заснування чернівецького університету» („Wiener Zeitung”, 27 березня, 1874 р.).
Широко відомими були погляди Томащука на роль просвітництва й зокрема його позиція стосовно можливості читання лекцій в університеті іншими мовами («Wiener Zeitung», 14 березня, 1875 р.).
Роком раніше у парламенті відбувся виступ Костянтина Томащука, який зміцнив його репутацію як політика. Промова 26 травня 1873 року була «однією з найбільш пам’ятних, які прозвучали в парламенті, коли він висловився стосовно проблем патріотизму, федералізму та міцної держави» (Biographisches Lexikon Des Kaiserthums Oesterreich. Constantin Wurzbach. 1882, стор. 112; «Neue Illustrirte Zeitung», 1885, №39).
Символіка композиції стели є напрочуд змістовною. Вона акцентує характерні риси Костянтина Томащука, який був наділений потужною енергією та умінням переконливо доносити власні задуми та наміри до широкої аудиторії. За висловом часопису «Die Presse» 21 грудня 1889 р., він «був окрасою рідного краю». А трьома роками раніше ця ж газета зазначала, що Костянтин Томащук має «великі знання, багатий досвід, вишуканий смак і потужну риторику. Парламентар дорогий друзям, небезпечний для роботи опонентів»
На кам’яному постаменті міститься напис-посвята: «Видатному оратору і патріоту від його друзів». Нижче – напис про те, що в тій же могилі похований син професора Томащука Стефан. Він «помер у віці 17 років після тривалої хвороби, в Мерані, де лікувався протягом кількох місяців» («Wiener Allgemeine Zeitung», 18 березня, 1890 р., «Bukowinaer Nachrichten», 13 березня 1890 р.).
Пізніше у віденській родинній могилі була похована і дружина Костянтина Томащука. Газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» 5 травня 1914 року повідомляла, що Жозефіна Томащук померла у Львові, коли відвідувала там родичів. А в часописі «Bukowinaer Nachrichten» 10 травня 1914 року читаємо: «Муніципалітет Відня дав дозвіл на поховання померлої в почесній могилі на центральному кладовищі під аркадами, яка присвячена муніципалітетом Відня її чоловікові, де також спочиває її єдиний син».
Чернівецький часопис звернув увагу на заповіт Жозефіни Томащук у номері «Bukowinaer Nachrichten» за 21 травня 1914 року. Вона заповіла іменну «Університетську стипендію професора Костянтина Томащука» для студента Чернівецького університету в сумі 10 000 крон, а також гімназійний грант у сумі 6 000 крон для учня першої державної гімназії в Чернівцях, який має назву «Стипендія на гімназію Стефана Томащука». Крім того, згідно з заповітом: по 200–600 крон для академічної читальні в Чернівцях, Товариства німецьких шкіл у Відні, а також Товариства румунської культури та літератури. А 1890 року бібліотеці університету вона подаровала зібрання його книг, яке започаткувало формування бібліотечних фондів. Колекція нараховувала 2249 томів, 81 підшивку й 51 таблицю. За бажанням дарувальниці, удови померлого професора, для колекції був створений окремий систематичний відділ фонду університетської бібліотеки під номером 91: «Bibliotheca Tomaszczuk» (Бібліотека Томащука). На цей час колекція налічує 1952 примірники.
Надгробок на могилі першого ректора Чернівецького університету виконав скульптор Йозеф Лакс (19 травня 1851. Відень – 13 березня 1909. Відень).
Митець навчався в Академії образотворчих мистецтв. Широку відомість йому принесли пластичні оздоблення будівлі парламенту у вигляді кінних композицій («Приборкувачі коней»), численні бюсти й статуї, мав він досвід і створення надгробних пам’ятників. Серед них — вправно виконана промовиста композиція у вигляді стели на могилі Костянтина Томащука, яку було встановлено влітку 1892 року. Про цю подію сповістили австрійські часописи, деякі з них розмістили опис вигляду композиції, не подаючи її репродукції.
Ознайомитись із зображенням надгробка стало можливим віднедавна, відколи в мережі на сайті «Колекції online» віденського музею «МУСА» (Wien Museum MUSA) з’явилося раритетне видання 1894 року Антона Шролля «Сучасні віденські надгробні пам’ятники. Художнє оздоблення віденських цвинтарів».
Антон Шролль. Сучасні віденські надгробні пам’ятники.
Художнє оздоблення віденських цвинтарів. Відень. 1894.
Доля надгробку Костянтина Томащука. Віденські студенти знайшли надгробок першого ректора… поза межами цвинтаря
1995 року події розгорталися несподіваним чином. Навесні студенти організацій «Австрійська асоціація студентської історії» та «Чернівецька католицька учнівська молодь» («Der Österreichische Verein für Studentengeschichte», «Katholische Czernowitzer Pennäler») ініціювали виготовлення пам’ятної дошки для віденського будинку на Пелліканґассе, 10, де мешкав Костянтин Томащук. А цій події передувала історія, пов’язана з місцем поховання Костянтина Томащука.
Сталося так, що намір виготовити й установити меморіальну таблицю підштовхнув до з’ясування обставин зникнення надгробка Костянтина Томащука з його могили на Центральному кладовищі у Відні.
Пам’ятна дошка Костянтину Томащуку (Відень 9, Пелліканґассе 10). Відкрита 21 квітня 1995 р.
Розповідь про це читаємо в дослідженні австрійського професора Раймунда Ланга в оновленій і доповненій публікації від 2006 року «Studentischer Baedeker: Czernowitz, einst korporiertes Eldorado, vom Krieg bedroht» (опубліковано в «Studentenkurier»).
Зокрема Раймунд Ланг повідомляє: «…Костянтин Томащук… був похований у почесній могилі на центральному цвинтарі Відня. З причин, які сьогодні вже не можна точно з’ясувати, 1978 року почесну могилу було зрівняно з землею – надгробок зник. А 1995 року «Чернівецька католицька учнівська молодь» і «Австрійська асоціація студентської історії» вирішили встановити меморіальну дошку на будинку Томащука у Відні. Ці дві асоціації отримали пропозиції від кількох каменярів для її виготовлення. Один із них розповів, що на його території роками стоїть надгробок із прізвищем Томащука! Виявилося, що цей витвір із каррарського мармуру скульптора Йозефа Лакса він знайшов багато років тому на звалищі центрального кладовища й законно придбав його. Таким чином оригінал надгробка був знайдений і стало відомо про його нове місце розташування. Каменяр власним коштом зробив зліпок і подарував його Чернівецькому університету».
Інформація на цю тему відома й з інших джерел.
Драматичне повідомлення про те, що «право користування родинною могилою Костянтина Томащука закінчилось у 1978 році і 1983 могила була втрачена» читаємо на сайтах «Австрія Форум», «Товариство української молоді в Австрії (ТУМА)», Інтерактивний український Відень, «Вікіпедії»(нім. мовою), а також у друкованих виданнях.
https://austria-forum.org/af/AustriaWiki/Constantin_Tomaszczuk
https://iuv.guide/persons/kostiantyn-tomashchuk-pershyy-rektor-chernivetskoho-universytetu/
https://de.wikipedia.org/wiki/Constantin_Tomaszczuk#Ehrungen
https://iuv.guide/persons/kostiantyn-tomashchuk-pershyy-rektor-chernivetskoho-universytetu/
… Копія стели надгробку Костянтина Томащука тепер у Чернівцях. Її розмістили у вестибюлі головного університетського корпусу.
1897 рік — відкриття пам’ятника Костянтину Томащуку у Чернівцях
Спорудження пам’ятника обговорювалося та планувалося у Чернівцях вже від 1893 року. Конкурс був оголошений 1896 року. Члени комітету Карл Ромшторфер, Еріх Кольбенгаєр, Євген Максимович і Людвіг Вест розглядали кандидатури двох віденських скульпторів – Йозефа Лакса й Антона Бренека («Bukowinaer Rundschau»11 січня 1896 р.).
А навесні 1896 року передбачалося, що «бронзовий бюст розміром у дві натури буде установлено перед будівлею університету. Виготовить його академічний скульптор Антон Бренек» («Bukowinaer Rundschau» 13 травня,1896 р.). Узимку було вирішено, що монумент установлять в Народному саду.
Церемонію відкриття пам’ятника на честь Костянтина Томащука відсвяткували сонячним днем восени 1897 року. Чернівецькі та віденські газети рясніли повідомленнями про цю урочисту подію.
18 жовтня 1897 р. газета «Neues Wiener Tagblatt» розмістила довідку про життя і діяльність першого ректора і наголосила, що Костянтин Томащук був неординарною людиною, «він ніколи нікому не давав відчути свою інтелектуальну перевагу, завжди і всюди був сповнений скромності й готовий порадити й допомогти. Мало хто мав таку ідеальну широту поглядів і цілісність сприйняття».
Часопис також повідомив: «Пам’ятник створив скульптор Антон Бренек за проєктом директора Чернівецької державної торгової школи архітектора Ромшторфера».
Антон Бренек (1848 -1908). Австрійський скульптор.
Навчався у Віденській академії мистецтв. Викладав ліплення та малювання у Торговельній школі м. Райхенберг та ремісничій школі у Відні. Займався скульптурним оздобленням архітектури у Відні, працював над скульптурними композиціями, створив низку пам’ятників у міському середовищі різних міст Австрії.
Карл Адам (Адольф) Ромшторфер (1854-1916). Австрійський архітектор, директор промислової школи, директор промислового музею в Чернівцях.
Створення пам’ятника Костянтину Томащуку стало урочистою подією в житті чернівчан
Антон Бренек (1848 -1908). Пам’ятник Костянтину Томащуку. 1897 рік. Чернівці
Чернівецька «Bukowinaer Rundschau» 19 жовтня 1897 р. подала детальний опис пам’ятника та зміст написів на п’єдесталі: «Доктор Костянтин Томащук», на зворотному боці: «Високо заслужений син своєї Батьківщини. Побудований у 1897 році». Зазначається, що «художнє оформлення дуже гарне». Про бронзовий бюст читаємо: «Для нас, сучасників Томащука, бюст дивний, мало схожий на зовнішність Томащука, ми всі його знали й не впізнаємо». І далі: «Але нехай те добре, що є, компенсує недолік. Насправді,зважаючи на прекрасну роботу, відчуваємо, що не особливо схильні до критики. Пам’ятник Томащуку стоїть. Для міста це окраса, для Буковини – честь. …Публіка ще довго стояла перед пам’ятником і задумливо вдивлялася в дорогі всім нам риси. Нехай пам’ятник буде вічним орієнтиром і свідчить наступним поколінням, що тут виросла шляхетна людина, яку без заздрості славлять сучасники та нащадки».
Поштівка «На згадку про відкриття пам’ятника Томащуку. Чернівці. Жовтень. 1897».
Життя й цього пам’ятника виявилося недовгим…
Долі двох пам’ятників Костянтину Томащуку сповнені драматизму й склалися винятково важко. Віденський та чернівецький припинили існування за різних історичних обставин.
Пам’ятник Костянтину Томащуку в Чернівцях простояв 47 років і був знищений радянською владою 1944 року. Але 2015 року на тому ж місці в чернівецькому Парку імені Тараса Григоровича Шевченка постала його реконструкція. Відтворення історичного монумента на честь Костянтина Томащука здійснив сучасний український скульптор Володимир Цісарик. Автор створив узагальнений образ історичної особистості ректора, надавши йому урочистого звучання.
Володимир Цісарик народився 1978 р. у Львові.
Український скульптор, монументаліст. 2001 року закінчив Львівську академію мистецтв. Автор пам’ятників у містах України.
Володимир Цісарик. Сучасна реконструкція пам’ятника Костянтину Томащуку в Чернівцях. Чернівці. 2015
У підготовці відновлення пам’ятника ректору університету на його попередньому місці взяли участь і чернівецькі студенти. Вони з ентузіазмом розкопали в парку фундамент монументу 1897 року. Адже, як це було в далекому 1875-му в Чернівцях, повага молоді, яка «підтримувала й тепло зустрічала» («Neue Illustrirte Zeitung». 1875, 7 листопада) 35-річного першого ректора Костянтина Томащука, живе й досі
Сучасні студенти цінують і поважають його не лише за інтелектуальний талант, але й за масштабність мислення та віру в те, що «університет є духовною фортецею» (З програмної промови у парламенті 26 березня 1874 р. про заснування університету в Чернівцях).
Йозеф Едуард Вайксельгартнер (1816–1873). Портрет Костянтина Томащука. Ксилографія. Публікація “Neue Illustrirte Zeitung”. 1875, №45
Людвіг Аппельрат (1834–після 1900). Університет імені Франца Йосифа у Чернівцях. 1875 р. Публікація “Illustrirtes Wiener Extrablatt”. 1875, 5 жовтня
Про авторів графічних портретів Костянтина Томащука
Ігнац Айгнер (Ignaz Eigner), (1854–1922) – австрійський літограф і живописець.
Народився в Будапешті. У віці 14 років вступив до Віденської академії образотворчих мистецтв, де навчався від 1868 до 1872 року. Працював газетним літографом. Створював портрети представників віденського суспільства, імператорської родини Габсбургів і портрети депутатів австрійського парламенту.
Йозеф Едуард Вайксельгартнер (Josef Eduard Weixelgärtner), (1816, Будапешт–1873, Відень). Навчався в Академії мистецтв у Відні.
Живописець, графік (літографія, ксилографія). Працював у жанрах натюрморту й пейзажу. Був газетним художником. Співпрацював з «Neue Illustrirte Zeitung» тощо.
Про автора малюнку «Університет імені Франца Йосифа у Чернівцях», 1875 р.
Людвіг Аппельрат (Ludwig Appelrath, 1834–після 1900). Працював у Відні та Будапешті.
Графік. Жанри: портрет (зокрема, групові портрети), побутові й міські сценки, пейзаж, карикатура. Ілюстратор газети «Illustrirtes Wiener Extrablatt» (Відень), а також «Illustrirte Zeitung» у Лейпцигу 1860–1880-і роки (у співавторстві з літографом C. Millimann). Протягом 1870-х років працював у Будапешті, де створював портрети політичних діячів. Автор портретів членів австрійського парламенту.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, член спілки художників України
