Не змальовував, а писав.
Пропонований огляд творчості чернівецького художника Бориса Шебрякова (1948-2002) створений на основі двох публікацій. Розповідь про його творчий шлях було надруковано в газеті Чернівецького відділення СХ України “Буковинське малярство”, 2002-2003 (Т. Дугаєва “Пластичне мислення Бориса Шебрякова). Це було перше і єдине число цього видання, яке продовження, на жаль, не мало. Натомість слово про митця, низка репродукцій та розгорнутий список його творів відтворені у виданні 1989 року Чернівецького відділення Національної СХ України “Виставка. Борис Шебряков. Живопис, кераміка, графіка” (текст Т. Дугаєва).
1
Борис Шебряков. Фото. 1968
Біографія – довідково
Шебряков Борис Володимирович народився 8 листопада 1948 року в Станіславі (нині – Івано-Франківськ), помер 14 квітня 2002 року в Чернівцях, похований в Івано-Франківську.
Член Національної Спілки художників України з 1983 року. Працював у галузі станкового малярства та художньої кераміки.
1968 року закінчив відділення художньої кераміки Косівського училища декоративно-прикладного мистецтва. Вчителі з фаху – Ю. Касіяненко, М. Анденок, В. Аронець.
1977 року закінчив живописний факультет Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І.Е. Репіна Академії мистецтв СРСР. Викладачі – О. Зайцев, Л. Худяков, Є. Моісеєнко.
Педагогічний досвід набував у Чуваському державному педагогічному інституті ім. І. Яковлева (1977-1978), викладав також в Івано-Франківському педагогічному інституті ім. В. Стефаника (1982-1985).
До Чернівців Борис Шебряков приїхав 1978 року, де і розпочалась його самостійна творча робота. Вона осяяна настановою відомого художника Євсея Моісеєнка, яка була йому за кредо: мистецькі твори художника є результатом емоційного захоплення природою та справжнім судженням митця про людей та життя.
Портрети митця відкривали таїну, яку він бачив у людині
Борис Шебряков працював у кількох жанрах: пейзажі, портреті, натюрморті. Звертався він і до різнопланових тематичних композицій.
Створюючи портрети, митець не забував порад свого вчителя професора Леоніда Худякова: “Не змальовувати, а живописати”. Він пам’ятав і те, що ключ до створення художнього образу – у гармонії двох засад: вірності натурі та складанні пластичної думки про неї. В портретах Шебрякова є інтригуюче відчуття незбагненної таїни, яку він бачить в людині. Узагальнюючи й точно відбираючи характерне, художник дає глядачеві можливість відчути значущість і цінність особистості (“Портрет старої вчительки”. 1976, “Портрет актора Канівського Н. Г.” 1975, “Портрет молодого чуваського художника Миколи Ніколаєва”. 1978).
Його твори відрізняють точний рисунок, вивірені пропорції, енергійне моделювання об’ємів та активність кольору.
Борис Шебряков. Портрет молодого чуваського художника Миколи Ніколаєва. 1978 р.
Портрет актриси Людмили Коневської. 1976 р.
Чуваський державний художній музей
Пейзаж: не фото природи, а її стан
Ранні пейзажі Шебрякова об’єднує особлива лірична інтонація, яка відбиває істинне ставлення художника до природи. В невибагливих мотивах митець будує гармонійні кольорові сполучення на зближених тонах з точно взятою силою світла й тіні, завдяки чому він досягає влучної образної передачі стану природи. Огорнуте туманним серпанком місто постає то сірувато-перлистим (“Біля причалу”), то синьо-сірим у щільній надвечірній імлі (“Причал”. 1974). Глибокий емоційний вплив справляють золотаво-прозорі пейзажі (“Ісаакіївський собор”. 1973, “Місток на Мойці”. 1974, “Нікольська дзвіниця”. 1974).
У кримських краєвидах 1980-х років колір звучить більш насичено й дзвінко. Чорне море на полотнах Шебрякова видається неспокійним і динамічним. Так, наприклад, у пейзажі “Пам’ять” (1984) глибокий ультрамариновий і густий зелений утворюють напруження і несуть активне емоційне навантаження. Вертикальні ритми кипарисів, які є смисловою домінантою композиції, надають мотиву монументально-величного, дещо пафосного звучання.
В образотворчій мові буковинських краєвидів з’являються нові живописні та пластичні особливості. Пейзаж “Ворохта” (1974) може слугувати цьому красномовним прикладом. Найперше, змінюється ритміка загальної побудови композиції. Митець звертається до панорамних розгорнутих по горизонталі та вглибину краєвидів. Проте все більше він тяжіє до площинної декоративності. Відрізняється й система просторових зв’язків, які деінде утворюються чистими пробілами основи (полотна або картону). Нової якості набирає і колір – звучання улюблених синьо-коричневих та синьо-зелених сполучень змінюється в залежності від сили кольорових акцентів і світло-тіні.
Борис Шебряков. Ворохта. 1974 р.
Чернівецький художній музей
В архітектурних пейзажах 1980-90-х років, які вирізняє енергійна пастозна фактура та значні узагальнення, Б. Шебряков часто звертався до чернівецьких мотивів (“Старі Чернівці”. 1980, “Театр ім. О. Кобилянської”. 1988). У них підсилилась тенденція до обмеження палітри лише кількома ущільненими кольорами: здебільшого коричневого, синього та чорного. А настроєві та емоційні прояви забарвлені контрасними акцентами (“Старе місто”. 1995).
Шебряков створив низку чудових натюрмортів. Невибагливі постановки з квітами, які він полюбляв писати, залишили нам добрий спогад про чулу й водночас дещо сувору душу митця.
Творчість митця відома у багатьох містах України. Адже його твори зберігаються у музеях Івано-Франківська, Києва, Хмельницького. Знайомі з творами чернівчанина також і в Чувашії.
Чернівецька колекція
Народний художник України Іван Холоменюк.
Портрет художника Бориса Шебрякова. 1975 р.
Значним зібранням творів Бориса Шебрякова володіє Чернівецький художній музей. Серед них — численні живописні полотна і керамічні твори. За повідомленням науковиці Художнього музею Олени Гужви найближчим часом планується персональна виставка творів художника.
Борис Шебряков. Портрет художниці-лялькарки Т. Курчі. 1977 р.
Чернівецький художній музей
У музейній колекції творів образотворчого мистецтва олійний живопис Бориса Шебрякова представлений пейзажами, натюрмортами, а також портретними композиціями. На портрет художниці-лялькарки Т. Курчі. звертає увагу науковиця Чернівецького художнього музею Ольга Агрігораій. Композиція знайомить з художницею лялькового театру, в якій автор “дарує змогу зазирнути глядачеві за лаштунки цього своєрідного та загадкового світу лялькарства. На першому плані – постать майстрині, яка зосереджена на творчому процесі з виготовлення чергової сценічної іграшки. Другий план доповнює полиця з ляльками – милими та кумедними творіннями людської фантазії, що наче вишикувалися в черзі, очікуючи на своє завершення. Кожен казковий персонаж наділений особливим характером, щоб викликати потрібні емоції, адже все тут залежить від уміння майстра-лялькаря. Ніжно пастельні бліки світла на тлі сірої стіни створюють спокійну та невимушену атмосферу, а самі ж ляльки є яскравим та гармонійним вкрапленням всієї композиційної побудови”.
Борис Шебряков з дитинства прилучився до гармонійно-довершеного світу народної творчості. Навчання гуцульської кераміки у Косівському училищі декоративно-прикладного мистецтва відкрило перед ним дивовижний світ пластики з її напрочуд багатими декоративними рішеннями й виразними композиційними побудовами.У фондах Чернівецького художнього музею зберігається невелика кількість ранніх керамічних творів майстра. Про них розповідає Ірина Міхєєва, молодша наукова співробітниця наукового відділу фондів ЧХМ: ,,У них знайшли своє втілення самобутні риси гуцульської кераміки. Глибоко вивчаючи особливості народної іграшки, володіючи пластикою форми, художник створив виразні керамічні твори. Це невеликі композиції. Перша – ,,З весілля” – складається з двох частин. Художник презентує нам гурт людей, що сидять на возі в народному одязі. Попереду візник, що поганяє пару коней. Друга композиція – ,,Щасливе дитинство” – зображує коника з дітьми, що сидять верхи, та дідуся з піднятою рукою, який з ними прощається. Людські фігурки в гуцульському одязі подані в русі. Вони розписані традиційними для гуцульського розпису кольорами – зеленим, брунатним. У колекції є й декоративні настінні тарелі: ,,Музики” та ,,Кераміки”, а також ґердани з традиційним гуцульським розписом. Митець зберігає у своїх творах народний колорит, самобутність художніх традицій та надає їм характерного гумористичного забарвлення”.
Гуцульська кераміка представлена і в Чуваському художньому музеї саме твором буковинського митця Б. Шебрякова “Більярд” і знайомить з характерними рисами українського народного мистецтва.
Борис Шебряков. Більярд. 1977 р.
Чуваський художній музей
Пам’ять про творчість Бориса Шебрякова живе у його мистецькій спадщині, спілкування з якою є можливістю простежити шлях пошуків митця і зрозуміти логіку розвитку його світотворення та дійти висновку, що твори художника — не результат осягнення істини, а процес його роздумів про життя та мистецтво.
Належить зазначити важливий принцип Бориса Шебрякова у ставленні до дійсності: самоцінність природи для нього була очевидною. Але вже власний досвід підказував, що ключ до створення художнього образу — у гармонії двох засад: вірності натурі і пластичного судження про неї.
Замість епілогу: пам’ять, яка живе у душах
Існує впевненість, що яскраві особистості залишають по собі пам’ять, яка живить душі багатьох людей. Принагідно – показовий спогад колишньої студентки Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В Стефаника чернівецької художниці членкині Національної спілки художників України Марини Рибачук:
“Мені пощастило під час навчання на художньо-графічному факультеті потрапити в групу, де живопис викладав Борис Володимирович Шебряков! Його настановами користуюсь в роботі все життя. Одна з них – відчуття «Великого освітлення”. Про нього він казав так: “Освітлення має відчуватись в картині цілком і в кожній крапці окремо. «Велике світло» і в Академії мистецтв, «велике світло» і у вас тут на художньо-графічному факультеті – воно теж саме. Так що працюйте, і будуть з вас люди. А живопис – це таїна, яку треба розкривати для себе все життя”.
Світла пам‘ять Учителю!”.
Борис Шебряков. Старе місто. 1955 р.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України
