Відповідно до ухвали суду:
– повернуто раніше арештовані власні кошти;
– скасовано арешт із майна чоловіка;
– анульовано попередні майнові обмеження, накладені в межах провадження.
Під час апеляційного розгляду судом повторно встановлено відсутність будь-яких фактів передачі або отримання грошових коштів з боку Юлії Тимошенко.
Це вже друге рішення апеляційної інстанції, яким скасовується ухвала суду першої інстанції у цій справі. Раніше апеляційний суд також задовольнив її клопотання щодо скасування обмежень на пересування.

Запис Уже вдруге апеляційний суд виправив рішення попередньої інстанції щодо Юлії Тимошенко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ми часто шукаємо точку, з якої для України все пішло не так. Називаємо різні дати, різні події, різні прізвища. Хтось каже про здачу ядерної зброї, хтось відмову від НАТО, коли нам пропонували вступ у 2006 році. Але є моменти, які з часом стають очевидними саме через наслідки.

Так от, 2010 рік був таким моментом. Тоді ще не було війни, Революції Гідності, окупації українських територій. Була країна, яка у той час зробила вибір на користь Президента України, але не змогла його захистити. Сьогодні, коли ми вже знаємо ціну слабкої держави, варто чесно подивитися на ті цифри. По перше, варто одразу говорити що ті вибори були сфальсифіковані. І фальсифікації відбувались на території Донбасу. І до цих фальсифікацій причетне все тодішнє політичне та бізнес-середовище цих територій.

Чому про це згадав? Тому що парадокс полягає у тому, що якщо відкласти убік території, що згодом стали окупованими і перетворилися на зону реваншу, видно, що підтримка демократичного курсу була переважною. За Юлію Тимошенко проголосувала більшість громадян. Це був не випадковий результат, а усвідомлений вибір країни. Але тоді на ці фальсифікації суспільство закрило очі. А далі почались ті процеси, які ми пам’ятаємо. Знову атака з боку Влади, фальсифікація справи арешт і тюрма. Це вже було перед цим, з часів Кучми. І до речі, ми знову бачимо схожий сценарій.
Тоді це мало погані наслідки і для Кучми, і для Януковича. Переконаний що і цього разу це матиме негативні наслідки для Зеленського та його команди.
ʼ

Але здається, люди не вчили історію України, тому йдуть на ті самі граблі. Таке враження, що ми зачаровано ходимо по одному й тому ж колу, не роблячи висновків.
Тож, як бачимо, фальсифікація виборів рідко виглядає як катастрофа в моменті. Вона здається політичною грою, черговим компромісом, тимчасовою поразкою. Але саме з таких “дрібних” несправедливостей починається руйнування довіри. А без довіри держава стає крихкою, навіть якщо зовні здається стабільною.

Про це варто говорити не з ностальгії і не для політичних заліків. Це питання відповідальності за майбутнє. Бо демократія рідко зникає одразу. Вона стирається поступово, коли суспільство звикає миритися з несправедливістю, а світ вдає, що нічого страшного не сталося. Український досвід показує, що така короткозорість завжди має високу ціну.
Віктор Таран

Запис Віктор Таран: «Демократія рідко зникає одразу. Вона стирається поступово…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

“Рівно 16 років тому – 7 лютого 2010 відбувся другий тур президентських виборів, у яких брали участь Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. Тодішній чинний президент Віктор Ющенко з великим відставанням зайняв у першому турі третє місце, – написав Матвієнко. –

Після епічного Помаранчевого Майдану, який, здивувавши весь світ, у мирний і законний спосіб привів В. Ющенка у крісло президента, маючи станом на початок 2005 року безпрецедентну підтримку громадян України і керівників цивілізованих країн, а також демократичну коаліцію у Верховній Раді, за 5 років третій президент втратив весь морально-політичний капітал. Він двічі протягом своєї каденції свідомо і навмисне передав владу ставленику росії В. Януковичу. Вперше це сталося внаслідок змови між В. Ющенком і В. Януковичем, оформленій у вигляді т.зв. “Універсалу національної єдності”, підписаного ними, а також Олександром Морозом, лідером Соціалістичної партії/Головою Верховної Ради; Романом Безсмертним – лідером фракції “ім. Ющенка” у парламенті; Володимиром Литвиним – лідером блоку його ж імені. Універсал став приводом для того, щоб В. Ющенко міг офіційно внести кандидатуру В.Януковича на посаду прем’єра. Таким чином головний ворог Майдану, голосами фракції В. Ющенка, очолив виконавчу владу.

Вдруге В. Янукович отримав владу з рук В. Ющенка на президентських виборах 2010 року. Підписавши законопроєкт, яким було внесено зміни до виборчого законодавства вже після першого туру виборів, він фактично відкрив шлях до масштабних фальсифікацій. На суті цих змін необхідно зупинитись детальніше. В. Ющенко за 3 (!) дні до голосування у другому турі “освятив” ліквідацію порогу явки виборців, коли другий тур визнавався таким, що відбувся за будь-якої кількості тих, хто проголосував; надав можливість при встановленні результатів ігнорувати дільниці, де вибори не відбулися; взагалі ліквідував поняття кворуму виборчих комісій та дозволив замінювати їхніх членів у день голосування.

На тлі безпрецедентної кампанії дискредитації Юлії Тимошенко, організованої американським політтехнологом Полом Манафортом за активної участі кремлівських політтехнологів та масових фальсифікацій підрахуї з ЦВК проголосили В. Януковича президентом. Україна стала на шлях до Майдану Гідності, окупації Криму, зрештою цієї війни.

https://www.facebook.com/share/p/16y8ACnae6/

Запис У драматичній історії сучасної України є одна ключова дата, яка відкрила шлях до цієї війни… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проте, на думку Юлії Тимошенко, у переговорному процесі Дональд Трамп припустився стратегічної помилки. “Він думає, що натиснути на президента (Зеленського ― ред.) є достатнім для того, щоб здати неокуповані території або легалізувати окуповані. Це стратегічна помилка, тому що такі умови не прийме українське суспільство”, ― наголосила Тимошенко. І продовжила: “Те, що стосується передачі неокупованих територій, визнання будь-яких тимчасово окупованих територій, а також втручання у будь-які внутрішні питання України ― це неприпустимі речі. Але водночас нам треба визнати, що якість та результативність мирних переговорів залежить від деяких важливих моментів. По-перше, від переговорної групи з України, я вважаю, що вона є неприпустимою. По-друге, від ситуації на фронті. Наші героїчні воїни роблять все і навіть більше, а от забезпечення армії зброєю, фінансами, боєкомплектами залежить від нашої внутрішньої політики, яка є провальною”, ― вважає Юлія Тимошенко. Лідерка партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” дала свою оцінку роботи парламенту, корупційних скандалів, бюджетного процесу, а також розповіла про результати роботи спеціальної комісії з питань розслідування порушень прав військовослужбовців та ветеранів у лікуванні, реабілітації й протезуванні та розслідуванні фактів завищення вартості та неналежної якості лікарських засобів.

“Назвавши скандал “Міндічгейтом”, ми замкнули все це на дрібному виконавцеві”

Чи вплинула справа “Мідас” на вашу позицію щодо НАБУ і САП? Адже влітку після голосування щодо підпорядкування цих структур Генеральній прокуратурі ви сказали про своє розчарування, мовляв, ці структури беруть дрібні справи, а велику корупцію не помічають.

Покращила моє ставлення до НАБУ і САП. Сьогодні багато обізнаних людей розуміють, що Міндіч ― це дрібний виконавець маленької частини великих корупційних схем. Назвавши скандал “Міндічгейтом”, ми ніби перенаправили відповідальність і замкнули все це на дрібному виконавцеві. Але корупційна схема в Україні побудована глибоко, зверху донизу, це зроблено самовіддано і професійно. Мені б не хотілося, щоб ця системна корупція звелася до якогось дрібного Міндіча, причому його вивезли з країни разом з усією відповідальністю за весь шабаш. Добре, що НАБУ і САП нарешті запрацювали, але, на мою думку, все це видається дуже дозовано. Мені здається, що записи у тій квартирі могли б назвати десятки прізвищ, більш вагомих і суттєвих.

“Наполягаємо на створенні уряду національної єдності та коаліції національної єдності”

А що після цього змінилося в парламенті?

Нічого. Як і в уряді, і в країні, і в усіх корупційних схемах. Візьмемо приклад бюджету. 40% бюджету, починаючи від 175 млрд грн, які перекинули без будь-яких аргументів на Нацбанк, плюс іще сотні мільярдів, які розписані по лівих програмах, говорять про те, що скинули все на Міндіча, перехрестилися ― і все триває далі. Ми вважаємо, що після першої частини такого скандалу треба було відправляти у відставку уряд цілком, тому що уряд ― інструмент у цих речах. І створити абсолютно іншу концепцію організації влади. Ми давно, з першого дня війни, наполягаємо, що треба створювати коаліцію національної єдності, а не замикатися на монобільшості та кулуарності. Також треба створити уряд національної єдності, надавати достатньо великі права парламентській опозиції, для того щоб усе це перевірити, адже зараз панує безконтрольність. І тому наша команда збирає підписи за відставку уряду ― потрібно 150 підписів, щоб подати цю постанову.

Хочу зробити знову чітку заяву: ми наполягаємо на створенні уряду національної єдності та коаліції національної єдності. Бо країну треба рятувати ― як на фронті, так і в тилу.

Скільки підписів зібрано і які фракції готові підтримати цю ініціативу? Чи є ресурс, де збирати ці підписи?

На сьогодні сукупно маємо вже 110-112 підписів. Зараз у парламенті є більшість, ця коаліція зібрана негласно: вона включає колишню ОПЗЖ, дві групи, які складаються з бізнесменів, та “Слугу народу”. Там тиснуть зелені кнопки без обговорення. Але в кожній фракції є депутати, які усвідомлюють, що вони не можуть бути частиною руйнації України. Тому підписи збираються з окремих депутатів. Але ми розуміємо: щоб відправити уряд у відставку, потрібно не 150 підписів, а 226 голосів. А для цього потрібна воля однієї людини ― Президента України. Тому що сьогодні ніхто не управляє країною стратегічно.

“Якість та результативність мирних переговорів залежить не лише від Трампа”

Щодо мирних переговорів. Вони зараз тривають активніше, ніж будь-коли. З іншого боку, виходить Путін і каже, що цілі СВО буде досягнуто. І війна триває. На що нам варто сподіватися?

Як людина, що працює в політиці, я продовжую вірити, що досягнення миру є реалістичним і життєво необхідним для збереження нашої державності, суверенітету, народу України. Я вважаю, що мир зараз є головною метою і точкою прикладання усіх наших зусиль. Щоб досягнути миру, недостатньо тих надзусиль, які докладає для цього президент Трамп. Можливо, це один із ключових лідерів світу ― попри всю критику на його адресу ― який сьогодні реально пробиває цей мир усіма можливими засобами, які є в його арсеналі. Частина умов, які він пропонує, є прийнятними, а частина на даний момент неприйнятними. Особливо те, що стосується передачі неокупованих територій, визнання будь-яких тимчасово окупованих територій, а також втручання у будь-які внутрішні питання України. Це неприпустимі речі. Але водночас нам треба визнати, що якість та результативність мирних переговорів залежить іще від деяких важливих речей. По-перше, від переговорної групи з України, я вважаю, що вона є неприпустимою. По-друге, від ситуації на фронті. Наші героїчні воїни роблять все і навіть більше, а от забезпечення армії зброєю, фінансами, боєкомплектами залежить від нашої внутрішньої політики, а вона ― провальна.

Отже, перше, що треба зробити, це змінити повністю переговорну групу, яка представляє Україну на всіх переговорах. Ця група мусить бути компетентною, здатною вести перемовини з усіма сторонами, не бути залежною від жодної сторони. Але, на жаль, група на чолі з Умєровим не відповідає жодному із цих критеріїв. Тому ми дуже слабкі у переговорному процесі. Друге, що є важливим, це умови. Треба чітко сказати, що у нас сьогодні не вистачає сил відвоювати всі тимчасово окуповані території. Із часом ми так само, як Азербайджан, як Німеччина, будемо повертати це дипломатичним шляхом. Але абсолютно точно є речі, неприпустимі для України, ми про них сказали вище.

“Це стратегічна помилка, тому що такі умови не прийме українське суспільство”

У чому помилка, зокрема, президента Трампа і його команди? Він думає, що натиснути на президента (Зеленського ― ред.) є достатнім для того, щоб здати неокуповані території або легалізувати окуповані. Це стратегічна помилка, тому що такі умови не прийме українське суспільство і не зможе спокійно це витримати. Українців не можна переламати через коліно. Щоб були результати, треба починати безумовно із припинення вогню, якщо є добра воля всіх сторін домовитися про мир. І друге ― ніякий президент, ніякий парламент, ніякі переговорні групи не мають права взяти на себе відповідальність зафіксувати якісь умови миру. Тільки і виключно ― чесний референдум, який має бути обов’язково проведений стосовно проєкту мирних домовленостей. Тільки українське суспільство, яке проливає кров на фронті, повністю тримає тил і тримається саме, має право визначати, прийнятні чи неприйнятні умови миру. І тому тиск на президента України ― абсолютно безперспективний щодо прийняття неприйнятних для України умов миру. Але хочу підкреслити: я вважаю, що сьогодні унікальний момент домовитися про справедливий мир.

“Референдум і вибори ― тільки якщо буде припинений вогонь і надано повні гарантії безпеки”

Йдеться і про президентські вибори в короткий час після можливого укладання мирної угоди. Але наскільки реально це зробити?

У демократичній країні не проводити вибори ― це неприпустимо. Але у країні, що воює це неприйнятно ― проводити вибори під час війни. Тому що воїни, які сьогодні боронять нашу країну на передовій, не мають можливості взяти участь у виборах. І зовсім неприйнятно, щоб вони не брали участі у виборах. Це перше. А друге ― ми під КАБами, ракетами, шахедами виведемо мирних людей у черги на виборчі дільниці?

А як же тоді провести референдум?

Референдум може проводитися навіть одночасно з виборами, але тільки якщо буде припинений вогонь і від усіх сторін буде надано повні гарантії безпеки для країни на час проведення референдуму і виборів. По-іншому це неможливо. На той момент має бути навіть припинений воєнний стан і замінений на надзвичайний, щоб проведення виборів відповідало Конституції.

Отже, послідовність така. Перше ― правильна переговорна група, сильна, із залученням парламенту, яка вміє вести переговори. Друге ― повне переформатування бюджету і фінансової політики країни, для того щоб забезпечити стовідсотковий викуп нашого українського озброєння і боєприпасів для армії. Ми можемо самостійно забезпечити армію на 70%, я б сказала. А 30% нам треба закуповувати, це особливі речі. Третє ― мирні переговори мусять починатися з припинення вогню і визнання того, що є речі, на які українське суспільство ніколи не піде. І будь-який мирний договір треба проводити через референдум, можливо, одночасно з виборами.

А якщо одночасно з виборами, то чи не вплине це на результат переговорів? Адже доводити ці переговори до кінця, можливо, доведеться новій владі?

Так, новій. І нова влада це зробить у мільйон разів ефективніше і професійніше. І взагалі, з аматорством та клоунадою у владі треба покінчити і повернути професійних дипломатів та освічених керівників.

Наша команда вийшла із законопроєктом, який прямо забороняє підвищувати податки для малого бізнесу. Накладайте податки на олігархів. Але ми маємо сьогодні чотири підписані президентом закони, які звільнили олігархів від податків. І також наша команда планує зібрати підписи під петицією до президента на підтримку закону про заборону збільшення податків для ФОПів, тобто для малого бізнесу. Цю систему ліквідації середнього класу в Україні треба припинити.

“Примусити олігархів платити податки і не ховатися за ФОПами”

Варто пояснити слухачам, звідки виникла тема про додаткове оподаткування ФОПів. Йдеться про можливе встановлення з 2027 року ПДВ 20% на ФОПів третьої групи після обороту більше 1 млн грн. Це виникло в результаті наших переговорів з МВФ. Але чому ця ідея виникла у МВФ? Відомо, що крупний бізнес використовує ФОПів як схему ― задля мінімізації податків. Наприклад, у величезному супермаркеті на касах сидять лише ФОПи.

У нас є ДБР, Нацполіція, Податкова служба, які просто не роблять свою справу, бо вони з олігархатом ― одне ціле. І зараз вони зберігають цю систему ухиляння від сплати податків, а для цього вводять гамузом для всіх ФОПів підвищений ПДВ. Податкова, ДБР, усі структури поліції мусять відділити зерно від полови ― примусити олігархів платити податки і не ховатися за ФОПами. А ФОПів ― не чіпати пальцем, бо ці люди дають роботу собі, можливість заробити копійку своїй родині, і сьогодні вони виживають незалежно від держави.

Я скажу так. Перша провальна група ― це переговори про мир. А друга провальна група ― це переговори з Міжнародним валютним фондом. Ці умови підписують українські посадовці, а не МВФ. Прем’єр-міністр, голова Нацбанку, міністр фінансів. Для МВФ потрібно збалансування бюджету, і посадовці мусять дати інші джерела цього збалансування, а не вбивати свій середній клас і тримати на пенсіях 2595 грн 70% своїх пенсіонерів.

0800405450 ― гаряча лінія для всіх військових, кому потрібна допомога

Ви очолюєте спеціальну комісію з питань розслідування порушень прав військовослужбовців та ветеранів у лікуванні, реабілітації й протезуванні та розслідуванні фактів завищення вартості та неналежної якості лікарських засобів. Чи є перші результати?

Вже є багато результатів. По-перше, ми збалансували фінансування лікування та реабілітацію поранених. І минулого, і цього року виділено великі додаткові кошти на лікування і також на протезування. Ми ухвалили закон, який стосується легіонерів. Іноземців, які прийшли воювати за Україну, ми прирівняли за всіма параметрами до українських військовослужбовців щодо грошового забезпечення, прав, можливостей лікуватися і протезуватися за державний кошт. Врегулювали також їхню посвідку на постійне проживання, тобто прирівняли до громадян України. По-друге, ми в першому читанні прийняли два закони. Перший зобов’язує державу лікувати, реабілітовувати і протезувати наших поранених військових ― за потребою. А не трошки профінансували, а потім це лягає на плечі родини і побратимів. Другий закон дає право ветеранам, які потребують протезування, обирати протези такі, які вони хочуть, і держава буде 100% фінансувати ці протези. Усе це буде проголосовано в другому читанні у січні. По-третє, ми відкрили гарячу лінію 0800405450 для всіх військових і ветеранів, кому потрібна допомога. Телефонуйте до нас.

Запис Мир зараз є головною метою і точкою докладання усіх наших зусиль спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вийти з енергетичного скандалу та повернути довіру українців можливо лише через суворе покарання всіх причетних до корупційних схем в енергетиці.

Таке переконання висловила лідерка «Батьківщини» на своєму офіційному Youtube-каналі.

Я вважаю, що корупція у воюючій країні – це жахливе, нелюдяне і неприпустиме явище. Всі винні та причетні мають бути найжорсткіше покарані, – заявила Юлія Тимошенко.

На її думку, цинічне розкрадання коштів під час війни стало можливим через «корпоративну реформу», внаслідок якої в українського народу забрали можливість управляти власними ресурсами й державними монополіями, та передали їх під контроль міжнародних наглядових рад. Водночас моновлада лише сприяла розквіту корупції через турборежим ухвалених не в інтересах українського народу законів.

«Я постійно говорю, що із 2014 року у нас триває дві війни. Російські окупанти захоплюють наші землі та руйнують наші оселі. А глобальні олігархічні структури, знищують Україну зсередини – забираючи ресурси та найцінніші підприємства, нав’язуючи невластиві нам цінності і, зрештою, позбавляючи українців права управляти своєю державою», – додала лідерка «Батьківщини».

Вона також зауважила, що «Батьківщина» – єдина в парламенті голосувала проти так званих законів «про корпоративну реформу».

Юлія Тимошенко закликала владу до рішучих і радикальних кроків. Вона вважає за потрібне першочергово покарати усіх винних та причетних до розкрадань. Буде доцільно також дати можливість опозиції перевірити фінансові звіти всіх державних монополій та за результатами аналізу прозвітувати перед суспільством.

«Якщо моновладі немає чого приховувати, потрібно дати опозиції таке право», – зазначила Юлія Тимошенко.

Крім того, лідерка «Батьківщини» наполягає на зниженні тарифів для споживачів шляхом усунення посередників і корупційної складової. Варто також скасувати «корпоративну реформу» та інші закони, які передали управління нашими природними монополіями міжнародним наглядовим радам.

«Такий законопроєкт наша команда вже внесла до парламенту. Будемо вимагати його негайного ухвалення», – повідомила Юлія Тимошенко.

Щоб унеможливити повторення подібних скандалів, Тимошенко радить позбутися монополії однієї політичної сили та об’єднатися усім демократичним політичним командам у парламенті, аби ухвалювати рішення в інтересах України, а не «обраних» посадовців.

За матеріалами ba.org.ua

Запис Вихід з «енергетичного скандалу» є: суворе покарання причетних! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На переконання лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко, аморально перетворювати українців, які збідніли та втратили майно під час несправедливої війни, на безхатьків.

Вона звернула увагу, що це вже третя спроба провладної більшості протягти подібну ініціативу – «Батьківщина» вже має досвід, як завадити намірам влади посягати на право українців розпоряджатися своєю власністю.

Чим цей законопроєкт відрізняється від попередніх? Тим, що в ньому ще прописали, що під час війни за борги можна забрати в людини єдине житло. Це завжди було табу! І якщо така бідність людей під час війни, і якщо заборгованості такі за комунальні платежі в них, то ще у людини забирати єдине житло? Це означає перетворити країну в країну бомжів. Я хочу запитати, хто  сьогодні з депутатів наважиться натиснути кнопку і проголосувати за знищення останньої стабільності та можливості жити для людей, – з обуренням Юлія Тимошенко пояснила колегам суть новацій монобільшості.

Вона  розповіла, що якщо в людини чи підприємства є «хоча б гривня боргу», то вони автоматично потрапляють в реєстр боржників і їм, без суду та слідства, блокуватимуться рахунки та майно.

Лідерка «Батьківщини» також звернула увагу на несправедливість, закладену в проєкті, адже для комерційних банків робиться виняток, бо їхні рахунки та майно не блокуватимуться.

ba.org.ua

Запис Хто не підтримав «цифрофізацію», яка перетворює боржників на безхатьків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Потрібно покінчити з моновладою й нарешті створити коаліційний уряд єдності, аби здійснювати якісне і професійне управління в інтересах України та українців.

На цьому наголосила під час свого виступу в парламенті Голова партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко.

Вона повідомила, що разом з командою вже почала збір підписів за відставку уряду та закликала нардепів взяти відповідальність за країну.

Головне наше завдання – не боротись політично, а захистити існування України та українського народу. Я переконана, що парламент, який неодноразово був центром припинення криз і перезавантаження політичної ситуації в країні, виконає свою справу, – зауважила Юлія Тимошенко.

Лідерка «Батьківщини» заявила, що саме монополія на владу та практично повна монополія на ухвалення будь-яких рішень зумовила ситуацію з корупційним скандалом у сфері енергетики.

«Нам потрібно з вами об’єднати всі сили та створити коаліційний уряд єдності і зробити все для того, щоб далі не розхитувалась ця ситуація, а країна могла далі стояти й не впасти. Нам потрібен не оновлений уряд в тій же моновладі, а щоб коаліційно відповідальний уряд прийшов, щоб покінчити з корупцією, несправедливістю, безпорадністю у вирішенні всіх криз, які зараз впали на Україну», – переконана Юлія Тимошенко.

Вона додала, що потрібно не допустити приходу чергових ноунеймів «з такими самими корупційними завданнями», адже тоді нічого не зміниться в управління країною

«Я прошу також і народ України підтримати таку єдність, аби ми могли якісне і професійне в інтересах України управління країною нарешті зробити реальністю. І щоб не було такої корупції, хаосу, приниження в світі, втрати авторитету Україною і втрати контролю над всіма процесами», – резюмувала лідерка «Батьківщини».

Запис Вирішення політичної кризи в Україні: відставка Кабміну й створення коаліційного уряду єдності спершу з'явиться на Медіа-Версії.

“Наше завдання – зробити так, щоб кожна копійка, яка так тяжко дістається сьогодні Україні, використовувалася за призначенням”

-10 жовтня відбувся черговий російський масований обстріл, зокрема, по енергетиці. Чи потребуватиме Україна більше коштів на подолання наслідків та відновлення енергетики? Чи є вони в бюджеті наразі й що може загалом парламент у цій ситуації зробити, щоб поліпшити ситуацію?

Україна зі свого бюджету виділяла сотні мільярдів гривень, і зараз триває робота спеціальної слідчої комісії. На жаль, результати невтішні, тому що гроші витрачені, а захисту енергетичних об’єктів немає. І ми дуже очікуємо від НАБУ, САП та решти антикорупційних органів серйозних дій, зокрема, щодо фортифікаційних споруд, де сотні мільярдів гривень виділялись на те, щоб побудувати країну-фортецю, яка була б у бетоні. Сьогодні ні грошей, ні якісних фортифікацій. Не хочеться про це говорити, але ворог – це є ворог. Він буде намагатися знищити і Україну, і українців.

Але наше завдання – зробити так, щоб кожна копійка, яка так тяжко дістається сьогодні Україні, використовувалася за призначенням. І тому можливо було і енергетичні об’єкти захистити, і гарні фортифікаційні споруди побудувати, і відновити енергетику, і (мати кошти — ред.) на антидронові системи захисту, на самі дрони, безпілотні системи, їх виготовлення. І хотілося б, щоб з’явився справжній контроль за всім цим. А контролю в країні не існує. Інституції контролю сьогодні не працюють. Ми намагаємося це все вирішувати в межах парламенту, але цього не вистачає. Тому нам потрібен серйозний, глибинний, всеосяжний антикорупційний контроль з висновками й з відповідальністю для того, щоб країна могла захиститися від цієї ворожої навали.

–У поточному бюджеті уряд планує додати на оборону 300 мільярдів гривень, перед тим ще додавали у влітку. Але чи свідчить таке зростання витрат на оборону, що і з іншими статтями бюджету все гаразд, що на кінець року не буде затримок із виплатами та дірок у бюджеті?

-У нас у бюджеті на цей рік кожна друга гривня, 50% — це запозичені гроші. Це гроші, які ми беремо в борг. І дуже невелика частина цих грошей — це те, що ми отримуємо як допомогу. В основному це кредити. Чи вистачить нам грошей? За такого господарювання складно. Ми отримали 325 мільярдів гривень теж як кредитний ресурс, але за рахунок розморожених російських активів. Україна давно заслужила, щоб їй віддали всі заморожені активи Росії. І дуже прикро, що не віддають сам заморожений актив, а було прийнято дуже багато разів рішення віддати лише відсотки, які приносять ці заморожені активи як доходи. І то не все ми отримуємо, що принесли ці заморожені активи. Ми у величезному дефіциті бюджетних ресурсів, але водночас і у величезній неефективній траті цих ресурсів. Але гроші, які зараз надійшли, підуть на покриття дефіциту виплати грошового забезпечення нашим військовим. Це 80%. Те, що стосується наших військових, які беруть участь в бойових діях, і ті, хто перебувають у резерві. Але я бачу колосальні резерви у бюджеті, які б дозволили нам викуповувати нашу зброю власного виробництва. У кращому випадку викуповується половина того, що ми можемо виробляти як власну зброю. І не треба було б ухвалювати закон про експорт української зброї під час війни. Ми – не бідна країна. Ми – країна, яка дуже непрофесійно складає свій бюджет, дуже непрофесійно свої ресурси аналізує і використовує. І, на жаль, дуже корумпована. І це все призводить до того, що державний борг у нас стрімко зростає. Але щоб не було агресивного песимізму, я бачу в бюджеті сьогодні і в функціонуванні країни дуже і дуже фундаментальні ресурси, які ми можемо спрямувати на посилення України сьогодні. І на посилення оборони, і на підтримку людей.

“Бюджет геноциду” — це коли чиновники отримують у десятки разів більше за вчителів”

–Перейдімо до проєкту бюджету 2026 року. Ви назвали цей бюджет “бюджетом геноциду”, але все ж таки позитивні моменти в цьому документі є?

-Те, що стосується оборони, видатки залишилися на рівні минулого року. Що мене в цьому бюджеті хвилює і чому я використала таке тяжке слово “геноцид”? Тому що в бюджеті минулому, позаминулому і на наступний рік йде дуже сильне розшарування в доходах людей, які отримують гроші з бюджету. Це неправильна історія. Наприклад, у чиновницького складу, у тих, хто обслуговує державні корпорації, державні банки, у частини силових структур, яка не воює тощо видатки на заробітну плату йдуть просто по експоненті. Експонента – це радикальне і неосяжне збільшення. Наприклад, у НАБУ і САП заробітна плата на місяць від 200 до 300 тисяч гривень. І багато таких структур, які мають таку заробітну плату. Тобто для когось грошей вистачає. І для когось війна не перешкода кожен рік збільшувати на 20-30-40% заробітні плати. Коли силові структури в 10 разів, на порядок перевищують у своїх заробітних платах учителів, лікарів, науковців — це великий перекіс у країні. Не може такого бути. Якщо тяжко, то мусить бути тяжко всім, без винятку.

–Уряд, до речі, обіцяє підвищення і вчителям. Якраз окрема програма анонсована.

-Ви праві, але якщо вчителям платять близько 10 тисяч гривень, то підвищення, яке їм запланували, не врятує ситуацію. А закон, прийнятий Верховною Радою, передбачає, що вчителям мінімальна їх заробітна плата мусить складати три мінімальних заробітних плати. А це не виконується сьогодні. І вчителі – це ті, хто формують наше майбутнє. За підрахунками міжнародних фінансових інстанцій, в Україні майже 70% людей на базі цього бюджету перебувають за межею бідності. Для осіб, які працюють, 12 045 гривень – це той фізіологічний мінімум, нижче якого людям платити не можна. У нас, на жаль, набагато менші мінімальна заробітна плата та пенсія. А мінімальний прожитковий рівень для пенсіонерів, нижче якого за законом платити не можна, бо людина помирає, — 7479 гривень.

“Наша команда на чолі зі мною розробила альтернативний бюджет країни”

–Ви говорили, що мінімальна пенсія, закладена в держбюджет, — 2595 гривень, а мінімальний прожитковий рівень — 7479 гривень. Тобто ваша пропозиція, я так розумію, полягає в тому, щоб підвищити пенсії до цього рівня?

-34% від мінімального прожиткового рівня платять пенсіонерам, вони не виживуть за ці гроші. Це просто смерть. Але тут же і освітяни, і науковці, і практично всі, хто працює в охороні здоров’я, їх мінімальна заробітна плата за методологією мінімального прожиткового рівня не може бути меншою за 12045 грн, а у нас сьогодні встановлюють мінімальну зарплату на рівні 8000 грн. Крім того, мінімум, що можна платити дитині, коли, наприклад, самотня мама або дитина з інвалідністю, — це 7891 грн, а платять 2817 грн. Військові, які перебувають у лавах ЗСУ, але тимчасово не беруть участь у бойових діях, отримують 20 000 грн як рядовий військовий і 32 000 грн як офіцер. Тому наша команда на чолі зі мною розробила альтернативний бюджет країни, де ми не тільки запропонували дати нормальні соціальні видатки всім людям не менше мінімального прожиткового рівня, але далі це вже питання тарифної сітки. І вирівняти все, що треба для військових, для їх лікування, протезування. І от перше питання цього альтернативного бюджету — це де взяти фінансовий ресурс на те, щоб виконати соціальні стандарти. Ми подали збалансований альтернативний бюджет, який базується на реальних цифрах та розрахунках.

І я зараз назву кілька джерел, які ми залучили для того, щоб покрити цей ресурс:

►Ресурс номер один. За період правління цієї влади на 32% збільшилася кількість чиновників усіх рівнів. Не скорочений бюрократичний апарат, а він збільшений. І перше, що ми запропонували, і це абсолютно правильно, переглянути все це і зробити скорочення роздутого штату чиновників хоча б рівня до 2018 року. І цифру, яку ми отримали, — це 119 млрд 217 млн грн. Тож треба повернутися до розумних меж бюрократії.

►Друге джерело — нам потрібно реструктуризувати внутрішній борг держави перед Національним банком. Національний банк зробив емісію на 700 млрд грн і дав це державі у вигляді кредиту. Ще і за різними відсотками — від 25% річних до 15%. І кожен рік держава оплачує, а на наступний рік заплановано віддати Національному банку 175 млрд грн. Інші держави беруть такий борг і розтягують на 50 років з відтермінуванням і з мінімальними відсотками. Для цього ухвалюється законний документ, це може бути рішення уряду або навіть закон України. І ми можемо додати ще 175 мільярдів.

►Третє — внутрішній борг України, який в наступному бюджеті закладений на рівні понад 300 млрд грн і обслуговування понад 170 млрд грн. І це все складає майже 500 млрд грн. Якщо його розумно реструктуризувати, наслідків ніяких не буде. Тут нам не потрібна згода ні Європи, ні Америки, ні Британії, нікого. Нам потрібно внутрішнє, абсолютно розумне рішення цей борг реструктуризувати. І реструктуризація при збереженні оплати відсотків (від ОВДП — ред.) дала б нам ще десь приблизно до 300 мільярдів.

►Четверте  — у нас є безліч неефективних видатків у бюджеті. Я таких бюджетів війни не хочу розуміти та бачити. Як можна сьогодні робити програму національний кешбек?! Це приблизно до 30 мільярдів гривень на рік. Вибачте, будь ласка, ми можемо війну пережити без кешбеку. У нас є 2 мільярди на телемарафон — це колосальні гроші. Можна було б 25% залишити на марафон, а інше віддати на заробітні плати військовим, пенсії тощо. Крім того, в інших статтях видатків зашито ще 4 мільярди гривень на інформаційну політику. У нас продовжують будуватися дороги там, де їх не треба будувати. Ми набрали нескінченну кількість цих видатків. У нас не працює митниця, у нас не платить податки гральний бізнес, у нас не платять податки всі “блатні” структури, які наближені до влади. І олігархія не платить податки, тому що для них створили індустріальні парки, закон про інвестнянь, де вони повністю можуть не платити податки. І ще ухвалили закон, де прибуток, який би вони мусили платити як податки, буде тепер реінвестуватись в їх розширення і розвиток замість банківської системи. Ми збалансували бюджет по доходах і видатках і я відповідально заявляю як двічі експрем’єр-міністр країни, що ми можемо перейти на мінімальну пенсію у розмірі 7479 грн, на мінімальну заробітну плату — 12045 грн, і на мінімальний рівень соціальних випадків на рівні 7981 грн для діток, які потребують допомоги. Загальна сума видатків і доходів, які ми пропонуємо — приблизно 879 мільярдів.

Ще на початку війни ми запропонували президенту створити уряд національної єдності, зібрати всіх в одну команду і зробити так, щоб найкращі фахівці країни і всіх політичних команд могли створити коаліцію в парламенті та могли такі бюджети приймати. І сьогодні, навіть не як частина коаліції, ми хочемо допомогти професійно. Не популістично, а професійно налагодити роботу в державі.

ukr.radio

Запис Альтернативний бюджет країни від Тимошенко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко вважає аморальним встановлення межі фінансування протезування військовослужбовців, які захищали країну, і назвала ненормальним порядок, коли воїнів після лікування чи реабілітації спрямовують в частини без проходження ВЛК, аби вже їх командири без медичної освіти самі вирішували, чи потрібно спрямовувати підлеглого на ВЛК, чи ні.

Юлія Тимошенко наполягає, аби Верховна Рада повернулась до розгляду та ухвалила фундаментальні поправки до закону №13420, розроблені міжфракційним об’єднанням із захисту прав ветеранів, військових та їх родин і які були спеціально провалені провладною більшістю.

Лідерка «Батьківщини» детально розповіла про зміст двох фундаментальних пропозицій очолюваного МФО.

Перша і головна правка була про те, що наші військові, які потребують складного протезування, мають право отримати найкращі, найефективніші, найсучасніші у світі протези, без яких неможливо продовжити повноцінне життя. Ми намагалися зняти верхню межу фінансування протезування одного пораненого військового, бо це обмеження є аморальним по своїй суті. Уявіть собі: людина важко поранена, з ампутуваннями, а держава ставить верхню межу – скільки вона буде на дешевенькі протези направляти цій людині, а все інше, що потрібно для повноцінного протезування, цей військовий має шукати з простягнутою рукою по фондах та заможним людям. Це що таке? – обурено спитала у колег Юлія Тимошенко, нагадавши, що військові віддають своє здоров’я, захищаючи Україну.

Лідерка «Батьківщини» упевнена, що такі військовослужбовці, після консультацій з відповідними фахівцями, мають право самостійно обрати протези, якими надалі користуватимуться. Вона нагадала, що всі зауваження соціального комітету були враховані, а для недопущення зловживань були запропоновані відповідні запобіжники. Окрім цього, поправка була погоджена з міністерствами соціальної політики, охорони здоров’я та міністерством фінансів.

«Була проведена величезна робота, але ухвалення цієї правки парламентом було зірвано силами однієї людини, яка влаштувала скандал і аморально виступила проти поранених військових, наголосивши, що не можна правку ухвалювати, бо військові корупцію будуть чинити на базі свого протезування. Ці хамство, приниження та аморальність вже зашкалюють, коли мільярди відмиваються на закупівлю будь-чого, коли мільярди через фірми прокладки проплачуються, і країна нічого не отримує, а люди, яким потрібні високоефективні протези, чомусь на цій потребі мають заощаджувати», – обурено наголосила Юлія Тимошенко.

Вона нагадала, що пропозиції МФО мали на меті також зняти іншу проблему щодо часових або фінансових обмежень на лікування наших поранений військових, легіонерів та ветеранів.

Юлія Тимошенко незадоволена нинішнім порядком, коли пораненого військового виписують з лікарні або з реабілітації недолікованого і не відправляють одразу після виписки на ВЛК, а спрямовують на передову, аби командир військового підрозділу визначав необхідність чи відсутність підстав для ВЛК на свій «медичний погляд».

Більшість людей хворих, недолікованих та нереабілітованих повністю після поранення вимушені їхати на передову, а рішення про їхнє ВЛК командири часто приймають керуючись не медичним станом бійця, а з огляду на стан комплектування підрозділів. Це драконівські речі, які потрібно припиняти. Тому була поправка для закону, що після завершення лікування або реабілітації, лікар або реабілітолог мають обов’язково направити такого військового на ВЛК для отримання фахового висновку, чи може людина воювати, – пояснила лідерка «Батьківщини».

Юлія Тимошенко також поінформувала, що понад півсотні громадських організацій засуджують дії депутатів, які “завалили” ці пропозиції МФО щодо протезування та обов’язкового ВЛК відразу після лікування чи реабілітації військовослужбовців і наполягають на ухваленні пропозицій МФО.

«Ці військові віддають життя на фронті, а ви не можете дати їм можливість як треба лікуватися та протезуватися. Я наполягаю, щоб ці правки МФО були проголосовані», – підсумувала Юлія Тимошенко.

Запис Заощаджувати на протезуванні та лікуванні військових – аморально спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Така блискавичність – чи не дивина?

Тим часом активна і небайдужа частина суспільства уже з 18 години почала виходити на мітинги протесту. Протести, у яких взяла участь переважно молодь, відбулися в Києві, Одесі, Луцьку, Львові, Дніпрі, Чернівцях та навіть в обстрілюваних Сумах.

Протест у Чернівцях. Скріншот з відео інстаграм-сторінки Семена Кошоватого

Голосування за цей закон уже викликало реакцію закордонних ЗМІ. The Economist у статті «Обурення в Україні через нападки уряду на антикорупційні органи. Президент Зеленський посилює свій контроль» пише: «Комісар ЄС з питань розширення Марта Кос заявила в соціальних мережах, що законопроект негативно вплине на переговори України про членство. «Незалежні органи, такі як НАБУ та САП, є важливими для шляху України до ЄС», – написала вона. У Києві посли країн «Великої сімки» опублікували спільну заяву, в якій натякнули на «серйозні занепокоєння». Але багато хто сумнівається, чи буде достатньо такої риторики».

Народний депутат Ярослав Железняк, який разом з нечисленними колегами намагався блокувати трибуну, аби не допустити цього голосування, сказав  про його результати: «Сьогодні 263 радісні депутати легалізували корупцію. Посил був простим: ви можете брати все, що хочете, доки залишаєтеся вірними».

Натомість президент Зеленський у своєму відеозверненні запевнив, що антикорупційна інфраструктура працюватиме, але без російських впливів. Також він провів зустріч з головами правоохоронних та антикорупційних органів на тлі протестів через закон №12414. Анонсував “спільний план” і запевнив, що «чує суспільство».

Глава СБУ Василь Малюк на зустрічі з G7 заявив, що  «СБУ буде й надалі викорінювати російських агентів у будь-якому державному органі України».

Тим часом Юлія Тимошенко заявила, що «зовнішнє управління та залежність від глобальних спекулятивних структур має бути зірване – настав час повернути Україні втрачений суверенітет».

Першим кроком до цього вона назвала голосування за законопроєкт №12414 про внесення змін до КПК щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних зі зникненням осіб безвісти за особливих обставин в умовах воєнного стану.

Під час свого виступу в парламенті лідерка «Батьківщини» назвала блюзнірством боротьбу грантових патріотів за Україну. Саме вони, як сказала Тимошенко, за спиною українського народу під час війни позбавляли Україну суверенітету, передаючи необмежені повноваження міжнародним дорадчим радам.

Я розумію, що гранти треба відробляти. Але ж не так грубо, не так нахабно, не так антиконституційно, і не заганяючи Україну в стан колонії на десятки років вперед, – зазначила Юлія Тимошенко.

Вона назвала це зовнішнім управлінням, яке базується на інтересах, що вкрай суперечать національним інтересам України. До того ж лідерка «Батьківщини» висловила сподівання, що парламент невдовзі скасує всі закони, які легалізували зовнішнє управління.

«Я хочу попросити Верховну Раду не зупинятися на цьому голосуванні, а крок за кроком скасувати всі закони, де були застосовані міжнародні дорадчі ради і міжнародні наглядові ради, тому що це позбавляє Україну суверенітету», – додала Юлія Тимошенко.

Нагадаємо, лідерка «Батьківщини» неодноразово звинувачувала закордонних радників з дорадчих рад у захмарних статках та роботу на зовнішніх замовників.

А тим часом чернівчан закликають у соцмережах і сьогодні, 23 липня вийти на мирну акцію протесту проти прийняття закону №12414, який фактично підпорядковує НАБУ та САП Офісу генпрокурора та обмежує незалежність цих організацій. Охочі можуть доєднатися до акції на Центральній площі о 18:00.

За матеріалами інтернет-видань

Запис Закон про НАБУ: «легалізація корупції» чи «перший крок до відновлення суверенітету» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Однопартійців привітали з цією датою незмінна лідерка партії Юлія Тимошенко, а на Буковині – голова обласної парторганізації Іван Мунтян.

Кожного дня я проводжу умовну перекличку з однопартійцями. Хто на фронті, хто у волонтерах, хто допомагає переселенцям. Як усі. Ми робимо свою звичну, буденну справу. Ми живемо з країною, ми живемо країною. Ми – небайдужі, нам воно болить. Це – основне, це найголовніше.

Вітаю всіх причетних. Дякую кожному. Тепло обіймаю кожного.

Бути на сторожі українських інтересів – наша місія! Зберегти Україну для наступних поколінь – наше завдання. Ми виконаємо свою місію, ми впораємося! – написала на своїй фейсбук-сторінці Юлія Тимошенко.

А Іван Мунтян, нагадавши, що «Батьківщина» була створена на хвилі надій на реформи і національне відродження і що від 2002 року ця партія завжди була представлена у Верховній раді і є єдиною найстаршою парламентською партією в Україні, написав у соцмережах:

Я щиро вітаю з поважною річницею усіх однопартійців і незмінну Голову ВО «Батьківщина» Юлію Володимирівну Тимошенко. Вітаю наших партійців-ветеранів, які є у різних куточках нашої області – від гірських до подільських. Вітаю молодь, яка долучається до наших лав. Вітаю всіх, хто сьогодні з партквитком «Батьківщини» боронить українські землі від російського нашестя, хто невтомно волонтерить, донатить, виховує дітей у дусі цінностей нашого народу, працює за себе і за того, хто на фронті, хто приймає важливі рішення в органах місцевого самоврядування, хто представляє Україну на міжнародному рівні і хто займається законотворчістю…

Ми не святкуємо – бо не до святкувань. Ми відзначимо цей день нашими внесками в спільну Перемогу.

Запис Річницю відзначають внесками у спільну перемогу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Поки що саме так сприймає нас світ, бо московія донесла і до Європи, і до Америки вкрадену в нас історію, подавши її, як свою, а ми, українці, досі цього не спростували. Без активної участі України світ і далі сприйматиме нас крізь чужу оптику.

У цьому вкотре переконалася на виставці «Шрам крізь усю Європу. Наслідки пакту Гітлера-Сталіна», нещодавно експонованій у Чернівецькому художньому музеї та приуроченій до 85-ї річниці підписання пакту. Від нас експозиція помандрувала до Кам’янця-Подільського, а звідти — до Львова.
Подія нібито вже й минула, та вона не з тих, які можна замовчувати, адже вписана у контекст сучасних історичних подій, усього того, що нині відбувається з нами і на нашій території.
…Не одну сотню років світ сприймав Україну через призму, встановлену московією, яка захопила та привласнила нашу історію, історію Київської Русі. Та, на жаль, Європа досі бачить українську історію виключно з огляду на свої інтереси та виходячи зі свого розуміння реалій. Це яскраво засвідчила згадана виставка. Зрештою, й буковинськими істориками вона не сприйнята однозначно.
Для тих, хто не готовий читати лонгріди (з англ. longread, буквально — «довгочит, довготекст») — жанр журналістики, якому притаманний великий обсяг контенту), викладу проблему коротко, а вже потім подам факти більш розлого — для читача, який віддає перевагу фактам, думкам, документам тощо. Отже:

Український погляд на європейську виставку

Після повномасштабного нападу рашки на Україну 2022 року колишній російсько-німецький музей у Берліні отримав нове ім’я: Музей Берлін-Карлсхорст. Саме цей музей привіз до Чернівців виставку «Шрам через усю Європу. Наслідки пакту Гітлера-Сталіна», приурочену до 85-ї річниці підписання пакту.
Пакт Гітлера–Сталіна (відомий ще як пакт Молотова–Ріббентропа) фактично став вироком для країн Центральної та Східної Європи, поділивши їхні території між двома тоталітарними режимами. У супровідних матеріалах виставки наведені важливі факти — анексії, депортації, репресії. Проте уважний аналіз будить запитання: а де в цьому викладі місце України?

Історична однобокість через небезпечні перекручення

Ознайомившись із виставкою, виявила низку небезпечних спрощень і навіть фальсифікацій. Зокрема, стверджується, що Радянський Союз «українізував» землі, на яких історично мешкали українці. Це твердження суперечить елементарній логіці та фактам. Так само потребує заперечення те, що Північну Буковину називають частиною окупованої Румунії, забуваючи, що це споконвічно українська земля, яка входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
До всього, виставка якось дивно, щоби не сказати гірше, подає позицію України щодо пакту Гітлера–Сталіна, стверджуючи, що тільки після 2014 року українське суспільство почало відкидати радянський наратив. Як журналістка з майже піввіковим стажем роботи, можу впевнено сказати: українська громадськість набагато раніше зрозуміла справжню природу цього «пакту з дияволом».

Розмова з організаторами: дипломатія чи виправдання?

Щоб розібратися, я звернулася безпосередньо до одного з організаторів виставки — Крістофа Мейснера. У своїх відповідях він визнав: так, концепція виставки базується на кордонах 1939 року, що могло призвести до спрощень. Він також погодився, що для частини українців події 1939–1940 років сприймалися як звільнення від іноземного панування.
Однак у своїх поясненнях пан Мейснер дипломатично уникає прямого визнання помилок і апелює до «обмежень формату пересувної виставки» та «необхідності спрощення для широкого загалу».

Чому важлива українська точка зору

Європа навіть нині знає про Україну обмаль. Західна Україна для багатьох досі асоціюється з колишніми територіями Польщі, Румунії чи Угорщини, а не з історичною українською спадщиною. А між тим тут зароджувалися великі українські державні утворення, саме тут відкриті осередки Трипільської культури, розташовані частини Київської Русі та Галицько-Волинське князівство.
Відтак виставка без окремої тумби з написом «Україна» є історично неповною та однобокою.
Порадувало почуте від організаторки виставки з нашого боку Наталії Нечаєвої-Юрійчук, кандидатки історичних наук, доцентки кафедри політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю Федьковича, яка разом зі своїми студентами у Берліні працювала в архівах музею та міста, що нібито планується підготовка матеріалів і документів з українського боку. Тим паче, що Микола Кушнір, працівник кафедри міжнародних відносин факультету історії ЧНУ, дослідник історії євреїв Буковини австрійського періоду, який переклав матеріали та документи для нашої виставки українською мовою, наголосив, що ця виставка — це суто європейська точка зору на історичну подію підписання пакту Гітлера-Сталіна. Суто європейська!
Коли почала цікавитися, а хто ж має представити українську позицію, почула різні думки: мовляв, ініціатива має виходити від Кабінету міністрів, а, може, міністерства освіти чи Інституту національної пам’яті. Водночас наголошувалося, що для цього потрібні відповідні матеріально-грошові вливання.
А де ж наша роль? Громадян-українців? Хіба не могли б студенти-історики з нашого ЧНУ на волонтерських засадах підготувати додаткові матеріали, аби розповісти світові правду про українську Буковину та Західну Україну загалом, аби виставка мала повний доконаний та закінчений вигляд, де український погляд на означені події органічно вписався б у канву європейської виставки? Питання, думаю, риторичне. Щоправда, поклавши руку на серце, доводиться визнати, що й держава нічогісінько для цього не робила раніше, як не робить і зараз. То, може, почнімо самі рятувати ситуацію? Адже тут жити і нам, і нашим дітям та онукам…

Висновок: історія потребує чесності

Як би не прагнули окремі куратори виставки примирити всі виявлені наративи, без відображення реальної історії України виставка перетворюється на чергову версію зручного, але дещо викривленого минулого.
Історія — не обслуга політичних інтересів. Вона або є правдивою, або стає знаряддям маніпуляцій.
Без української правди в європейській пам’яті не буде справедливості для всієї Східної Європи. У цьому переконана. гадаю, не тільки я. Тож треба обов’язково додати до експозиції відсутню там українську історичну правду.

Північна Буковина подана як «частина Румунії».
Українські землі начебто «українізували»… українців!
Боротьба українців за свою державність замовчана, а на тлі нинішньої війни це неприпустимо.

Чому так сталося? Бо ніхто, крім нас самих, не розповість світу нашу правду.
Україна має бути активною: готувати свої матеріали і знайомити з ними світ та Європу зокрема, захищати свою історію, пояснювати, що Західна Україна — це не «анексовані землі», а частина української нації.
Ми зобов’язані говорити про себе самі. Інакше за нас говоритимуть інші. Та приходитимуть на нашу землю, щоби нас «захистити»…

____________________________________________________________________

А тепер перейдемо, так би мовити, до розбору польотів. І почнемо з пресрелізу виставки, підготовленого німецьким музеєм. Ось його текст:
«23 серпня 1939 року Німецький рейх і Радянський Союз підписали пакт про ненапад, до якого було додано секретний протокол. Цей договір увійшов в історію як Пакт Гітлера-Сталіна або Пакт Молотова-Ріббентропа після його підписання двома міністрами закордонних справ. Секретний додатковий протокол до пакту розділив Центрально-Східну Європу між Балтійським і Чорним морями на німецьку і радянську сфери інтересів. Між підписанням договору 1939 року і вторгненням Німеччини в Радянський Союз 22 червня 1941 року і Радянський Союз, і Німецький рейх поступово посилювали цей поділ. Обидва суб’єкти використовували для цього військові засоби, анексуючи й окупуючи території інших держав, виганяючи, депортуючи та вбиваючи людей. Пересувна виставка «Розлом через Європу. «Наслідки пакту Гітлера-Сталіна» розглядає події у Східній та Центральній Європі в період з 1939 по 1941 рік. Зосередивши увагу на всіх регіонах між Балтійським і Чорним морями, які постраждали від наслідків секретного додаткового протоколу.
Виставка вперше пропонує огляд подій. Детально розглянуто чотири географічні регіони: 1) Естонія, Латвія та Литва, 2) Фінляндія, 3) Польща та 4) Румунія. Два тематичні стенди доповнюють розповідь. Один стенд розглядає пакт і його зміст, а також короткий період німецько-радянського співробітництва між 1939 і 1941 роками, а другий — фокусується на політичних дебатах про пам’ять у Європі та на тому, наскільки 23 серпня залишається суперечливим навіть після набуття ним статусу європейського дня пам’яті жертв усіх тоталітарних і авторитарних режимів у 2009 році.
Кожен із чотирьох географічних регіонів представлений в одному виставковому модулі. (Я назвала їх тумбами, бо вони оформлені у вигляді прямокутних об’ємних тумб – Л.Ч.) Спочатку представлено відповідні країни та їхній розвиток у міжвоєнний період, а потім обговорюються наслідки пакту для політики та суспільства.

Долі трьох людей ілюструють масштаб подій. Наслідки пакту торкнулися політиків і письменників, солдатів і простих людей. Відібрані біографії показують діапазон реакцій та ефектів, які узагальнені під термінами співпраця й опір, виживання й смерть…

Секретна карта розподілу Європи

Центральну роль у виставці відіграють найрізноманітніші спогади про наслідки пакту Гітлера-Сталіна з 1990-х років. У той час як Договір про ненапад дедалі більше забувається в Німеччині та відходить на другий план після початку війни 1 вересня 1939 року і злочинів Німеччини в Європі, передусім Голокосту, в Росії сьогодні його використовують в історико-політичних цілях. На відміну від Західної Європи, де про сталінські злочини мало що відомо через секретний додатковий протокол, пакт і його наслідки все ще є частиною колективної пам’яті в постраждалих державах Східної та Центральної Європи. Вони є центральною подією та формують ядро дебатів про їхню власну історію, наприклад, в Естонії, Латвії та Литві. На європейському рівні ці відмінності знайшли відображення найпізніше після розширення Європейського Союзу на схід у 2004 році. У той час, як західноєвропейські держави зосереджені на примиренні з націонал-соціалізмом, держави Центральної та Східної Європи зосереджені на сталінських злочинах. Не в останню чергу вторгнення Росії в Україну 2014 року, яке порушило міжнародне право, відкрило шрами в цих регіонах і змусило їх замислитися про необхідність більш пильної уваги до їхньої складної історії.

Момент підписання Пакту

Виставка та супутня інформація, опубліковані у вересні 2024 року, покликані відкрити простір для дискусій і спонукати до обміну різними точками зору. Тому вона була задумана як пересувна виставка. Крім німецької/англійської версії, вже доступна українська/англійська версія; презентація в Україні запланована на 2025 рік. (І відбувається нині – Л.Ч.)
У німецькомовних країнах виставку не тільки буде представлено на місці в Музеї Берлін-Карлсхорст, а й буде поширено в цифровому форматі. У співпраці з музеєм Берлін-Карлсхорст Федеральна агенція громадянської освіти розмістила весь зміст виставки на своєму вебсайті та розробила посібник для вчителів про те, як використовувати цифрову виставку в класах. (www.bpb.de/onlineausstellung-riss-durcheuropa) Виставка є спільним проектом Музею Берлін-Карлсхорст і кафедри історії Східної Європи Університету імені Генріха Гейне в Дюссельдорфі. Його спонсорували Федеральний комісар з культури та засобів масової інформації, Рейнська регіональна рада, Цивільний університет Дюссельдорфа та Інститут культури та історії німців у Північно-Східній Європі. (Виділено для того, щоби звернути на це увагу – Л.Ч.)
Супровідна інформація
Супровідна інформація до виставки опублікована видавництвом Wallstein-Verlag у вересні 2024 року. У 12 есеях автори з усіх країн, безпосередньо зачеплених Пактом, розглядають історичні події та пам’ять про них зі свого національного погляду. Головна ідея виставки — розповісти про наслідки пакту з різних точок зору, наслідки пакту — також лягли в основу видання. Автори писали під враженням від агресивної війни Росії проти України від 2014 року, яка порушила міжнародне право та досягла нового рівня ескалації з повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року. З’являються спогади про російську та радянську імперську політику та пов’язані з нею наслідки для держав Східної та Центральної Європи. Представлені матеріали вражаюче ілюструють вплив сучасності на наше сприйняття історії.»
***
Після знайомства з виставкою моя дорога пролягла на істфак, який, до слова, вразив мене сучасним підходом до навчання. Невеличкі аудиторії з круглими столами посередині. На столах — кавоварки, печиво, цукерки, замість зошитів у студентів ноутбуки. Коли навчалася у Львівському університеті, мені подібне й наснитися не могло…
Із задоволенням спілкувалася з викладачами, які брали участь в обговоренні виставки. Вони також відчули певну недовершеність експозиції через відсутність у ній України, а точніше – через короткозору оцінку подій виключно за двома роками — 1939-1940-им — і без уваги до історії України загалом. Та, як фахівці, зазначили: німецькі музейники переконали відвідувачів у головному: в результаті Пакту постраждала вся Європа без винятку. А головним підсумком виставки є глибоке переконання, що будь-яка свавільна зміна кордонів є великим злом!
Та все ж не давали спокою окремі твердження, висловлені в експозиції, і Наталія Нечаєва-Юрійчук, за що я дуже їй вдячна, сконтактувала мене з організатором пересувної виставки Крістофом Мейснером, який одразу ж відгукнувся на пропозицію поспілкуватися. Не затягуючи, п. Крістоф дав відповідь на всі запитання, що мене цікавили. Цим листуванням, опускаючи певні обов’язкові формулювання ввічливості, ділюся з читачем:

«Людмила Чередарик: – На головній тумбі виставки, де йдеться про наслідки Пакту Гітлера-Сталіна читаємо: «Невдовзі після цього Радянський Союз напав на Фінляндію, а влітку 1940 року окупував Естонію, Латвію, а також частину Румунії.»
Як я розумію, коли йдеться про частину Румунії, то розуміється Північна Буковина (Чернівецька область) , яка історично, якщо заглянути вглиб історії, є споконвіку слов’янською землею, себто українською, де було розташоване Галицько-Волинське князівство. А королівська Румунія ввела свої війська на Буковину тільки 1918 року, таким чином захопивши Північну Буковину та приєднавши її до себе. Отож, у 1940-му році сталося звільнення, бо, приміром, у Львові галичани проголосували за возз’єднання з соціалістичною Україною під час віча – загальних зборів громади. А буковинці це зробили ще у 1918 році, перед тим, як їхній край був анексований Румунією. Таким чином, важко погодитися з висновками, наведеними у матеріалах виставки. Ви якось можете це пояснити?

Крістоф Мейснер: — Виставка мала на меті подати історичні події 1939–1941 років із багатоперспективного підходу. Як концептуальну основу для орієнтації відвідувачів було обрано кордони 1939 року. Звісно, це підхід, який можна обговорювати. Але багатовікова історія України та зокрема Буковини не може бути повноцінно представлена у такому форматі, незважаючи на обрану концепцію. Кордони 1939 року слугують лише орієнтиром, адже вони, як і поняття націй, є умовними конструкціями, які слід критично осмислювати. Натомість суспільства завжди були різноманітними й мультиетнічними. Із цього виникають різні сприйняття подій. Тому я не можу не погодитися з Вами, коли Ви зазначаєте, що частина української спільноти сприймала польське та румунське панування як іноземне, а події 1939–1940 років – як визволення. Біографія Романа Зубика, представлена на виставці, яскраво це ілюструє.
Крім того, виставки є формою презентації історичних подій, яка через необхідне спрощення намагається донести складні історичні процеси. Це може не завжди задовольнити професійного історика, але важливо передати відвідувачам виставки найважливіші напрями розвитку подій у доступній формі. У форматі мандрівної виставки обсяг інформації був ще більше обмежений.

Л.Ч.: — А далі, вибачте, взагалі жахливі фейкові, як на мене, речі та історичне перекручування. Цитую:
«Після анексії радянські чиновники перебрали на себе адміністрацію і розпочали білорусизацію та українізацію територій.» Адже йдеться про території, на яких мешкали споконвіку білоруси та українці!!! Тож яка українізація та білорусизація??? Це не логічно, тому я цього не розумію: поясніть, будь ласка.

К.М.: — Відповідь на це запитання тісно пов’язана з попереднім. У міжвоєнний період суспільства в різних регіонах Центрально-Східної Європи були мультиетнічними й плюралістичними. Деякі уряди не хотіли цього визнавати, тому польський і румунський уряди в міжвоєнний період проводили політику полонізації та румунізації відповідно, що супроводжувалося утисками меншин, зокрема й українців. Після окупації цих територій Червоною армією у 1939 та 1940 роках СРСР намагався внести розкол у суспільство, розпочавши процес українізації та білорусизації, що шкодило іншим меншинам. Згодом це змінилося радянізацією, яка охопила всі верстви суспільства.

Л.Ч.: — Цитую: «В Україні впродовж тривалого часу Пакт офіційно асоціювався з возз’єднанням українських територій. Але з моменту російської агресії 2014 року громадська думка повністю відкинула відповідний радянський наратив. Як символ радянської окупації та злочинного тоталітарного режиму Пакт сприймають особливо жителі Західної України». Натомість, як журналіст із майже півстолітнім стажем роботи можу засвідчити, що це не так.
А далі ви друкуєте те, що спричинить конфлікт між поляками та українцями, а саме: «У національній пам’яті поляків Пакт прирівнюється до Четвертого поділу Польщі й ставиться в ряд з тими, які відбулися наприкінці XVIII століття».
До слова, Румунія протягом тривалого часу теж вважала територію Буковини своєю, тоді як у Сучавському повіті Румунії чи не переважна кількість сіл спілкувалася колись українською, а не румунською. Та хочу підкреслити свою велику повагу і вдячність сусідам-румунам, які у 2022 році щиро та з відкритими обіймами приймали наших біженців на своєму кордоні. Була цьому свідком.
Підсумовуючи, наголошу, що історія – примхлива пані й інколи викидає несподівані колінця. Тож за іронією долі два диктатори – Гітлер і Сталін спричинилися до возз’єднання західних українських земель із Великою Україною.
Одне слово, без висвітлення правдивої історії України ця виставка, як на мене, не є точною за своїм фактажем.

К.М.: — У сфері пам’яті особливо складно давати однозначні оцінки, адже пам’ять є динамічною і змінюється з часом.
Незаперечним є той факт, що для Польщі події, пов’язані з пактом Гітлера–Сталіна, є національною травмою, і значна частина населення сприймає їх як поділ країни. Але якщо з цього випливають ревізіоністські територіальні претензії, то це слід засудити й вважати неприйнятним, оскільки недоторканність територіальних кордонів закріплена у низці міжнародно-правових угод. Тому надзвичайно важливо забезпечити транскордонний і транснаціональний обмін, який охоплює й суспільство загалом. Українсько-польські та українсько-румунські історичні комісії та публікації, які виникли внаслідок їхньої роботи, заклали чудову основу для цього».

…І ще одне: додати голос України можемо тільки ми, українці

Так, виставка намагається подати історичні події в різних перспективах. Але поки серед цих перспектив бракує української, виставка залишатиметься неповною. Адже правда — не у формальних рамках і «орієнтовних кордонах» 1939 року, а й у глибокому та чесному розумінні того, як ці події вплинули на народ, який століттями виборював свою ідентичність, на українців. Буковина — не «спірна територія», і не тільки невід’ємна частина української цивілізації, де українське слово звучало задовго до імперських карт. Сьогодні Україна — це серце людської цивілізації добра. Останній її оплот. І саме ми, українці, маємо це сказати Європі та світові.
Можливо, я надто категорична, та, як на мене, ця виставка без української складової має бути призупинена і допрацьована, адже в такому вигляді її треба, поки що, зняти. Поясню, чому. По-перше, в ній присутній швидше політичний аналіз, аніж мова документів. Хоч це, мабуть, і не головне. У виставці простежується, як через Пакт Гітлера-Сталіна втратили свої території поляки, румуни, угорці. І слова немає про те, що Румунія у 1918 році, після Буковинського віча, на якому люди проголосували за приєднання до Великої України, ввела свої війська й анексувала Північну Буковину.
Виникає питання: А хто здобув? Відповідь однозначна — Радянська Україна. На польському стенді так і написано, що Східна Польща — а це нинішні і дуже стародавні західноукраїнські землі, була радянізована. Хіба таке не псує сусідські стосунки? І чи не від раші цей наратив із твердженням, що Ленін і Сталін створили Україну? Ось у чому проблема!
Ба більше, у німецькому пресрелізі до виставки йдеться про те, що матеріали виставки видані окремою книгою та запущені в освітній простір. А це означає, що на них виховуватимуть учнівську молодь і ними користуватимуться політики…
Отже, повертаюсь до того, з чого почала: наші чернівецькі студенти разом із професійними істориками з ЧНУ вже мають досвід роботи в європейських архівах, озброєні фактами, мовами та правдою. То чому б їм не долучитися до доопрацювання цієї виставки — не формально, а по-справжньому?
Бо якщо ми не додамо український голос — на заміну його прийде чужий зі своїми інтерпретаціями. А з ними прийдуть і спотворення, і забуття. І повторення того, що нині коїться на українській землі.
Ми маємо право на правду. І ми маємо обов’язок — донести її світові.

Людмила Чередарик, «Версії»

#Україна #ІсторіяУкраїни #ПравдаПроУкраїну #БоротьбаЗаПравду

Запис Україна крізь чужу оптику спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«У ці дні, коли війна триває вже четвертий рік, ми не маємо права стати слабкішими. Ми не маємо права прийняти капітулянтські умови миру. Тільки справедливий і сталий мир, який ми з вами заслужили! Для досягнення цієї мети нам потрібно посилити порозуміння і єдність між Сполученими Штатами Америки і Європою – так, як це було завжди. І я знову хочу сказати: Україна вистояла! І ми переможемо! Україна вистояла – завдяки єдності. Завдяки вашій підтримці. І завдяки незламному духу нашого українського народу, героїзму нашої армії», – наголосила вона.

Юлія Тимошенко також підкреслила, що українці довели, що здатні не лише боронити себе, а й захищати Європу.

Українські воїни – це воїни свободи. Вони захищають не тільки Київ, Харків, Одесу, Дніпро – вони боронять Берлін, Варшаву, Париж. Боронять Мадрид і Валенсію! Безпека Європи і України є неподільною. Бо безпека Європи починається з безпечних кордонів цілісної України, – сказала політик.

Вона також нагадала про ціну, яку платить Україна за свою свободу та свободу Європи.

«Загинули десятки тисяч найкращих наших людей. 14 мільйонів – а це одна третина довоєнного населення України! – стали вимушеними переселенцями. Половина з них – а це 7 мільйонів! – стали біженцями. 63 тисячі українців зникли безвісти. Понад 20 тисяч наших дітей було викрадено Росією – відірвано від своїх родин, домівок і Батьківщини. Ворог окупував майже чверть нашої території. Ось яку криваву ціну вже заплатили і продовжують щоденно платити українці за свою свободу і незалежність… За вашу і нашу свободу!» – додала Юлія Тимошенко.

У цьому звʼязку лідерка «Батьківщини» наголосила, що «наразі настав час нових рішень – час рішень, які не можна відкладати».

«І саме тому ми всі потребуємо чіткої стратегії перемоги, а не лише стратегії оборони і стримування», – сказала Юлія Тимошенко.

Тому вона закликала багатократно посилити підтримку України – прискорити вступ України до ЄС, не чекаючи до 2030 року; підтримати українську економіку, зокрема продовжити режим автономних торгівельних заходів, запроваджених Європейським Союзом у 2022 році – особливо у аграрному  секторі; створити систему спільної європейської безпеки; максимально збільшити та прискорити військово-технічну допомогу Україні, особливо через надання систем протиповітряної оборони і ракет великої дальності; розпочати конкретні дії щодо використання заморожених російських активів та поширити санкції на ключові галузі економіки країни-агресора.

«Наша стійкість – це ваша стійкість. Ми не просимо поступок – ми говоримо про спільний План. Ми потребуємо Плану миру, відновлення і розвитку – не лише для відбудови нашої інфраструктури, доріг і міст, а для модернізації всієї української держави», – підкреслила Юлія Тимошенко.

Окрім того, лідерка «Батьківщини» подякувала «кожному члену ЄНП, кожному європейському політику, хто за ці роки залишався поруч з нами».

Ba.org.ua

Запис Жодних капітуляційних умов миру для України! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Про що б там не говорили і до яких угод би не прийшли, тільки за нами – українцями – буде останнє слово», написала лідерка «Батьківщини» на своїй сторінці у Фейсбук напередодні телефонної розмови президента США Дональда Трампа з президентом РФ Володимиром Путіним.

За її словами, тільки українці можуть побудувати таку Україну, в якій хочуть жити.

Тільки ті нації й народи, які можуть самі вирішувати власну долю, заслуговують на майбутнє. А ми – заслуговуємо! Ми це довели і собі, і цілому світові! Все буде Україна! – запевнила Юлія Тимошенко.

Нагадаємо, Глава зовнішньополітичного відомства Європейського союзу Кая Каллас ще до цієї зустрічі заявила, що позиція Москви говорить про її бажання досягти від України не миру, а капітуляції.

“Ті умови, які вони представили, показують, що вони насправді не хочуть миру, тому що вони представляють як умови всі свої кінцеві цілі, яких вони хочуть досягти від війни”, – заявила Каллас журналістам у Брюсселі.

Тим часом, дипломатичний процес відбувався на тлі наступу російської армії у Курській області, де їй вдалося взяти ключовий райцентр Суджа.

Перша телефонна розмова Трампа з президентом росії після повернення на пост президента США відбулася 12 лютого.

Трамп, який перевернув політику США, зблизившись із москвою, раніше намагався представити Україну як країну, з якою складніше вести переговори, ніж із росією.

У лютому його зустріч з президентом Володимиром Зеленським у Білому домі закінчилася гучним скандалом та зривом переговорів, які делегації змогли відновити згодом у саудівській Джидді.

МЗС Росії перед другою телефонною розмовою Путіна і Трампа дало зрозуміти, що будь-який довгостроковий мирний договір щодо України повинен відповідати вимогам Москви.

Запис ДОЛЮ УКРАЇНИ ВИРІШУВАТИМУТЬ ЛИШЕ УКРАЇНЦІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Однією з ознак початку «передвиборної шарпанини» користувачі соцмереж називають те, що «в друзі косяком починають іти пропозиції від «авторів цифрового контенту» без жодного допису або з закритим профілем».

Але є ще й реальніші свідчення ймовірності майбутніх перегонів. Наприклад, Центральна виборча комісія відновила доступ на офіційному вебсайті до інформаційних ресурсів про попередні загальнонаціональні й місцеві вибори в Україні.

Інформаційні ресурси ЦВК, які були тимчасово закриті в лютому 2022-го задля захисту цілісності бази даних й забезпечення захисту персональних даних після початку повномасштабного вторгнення рф на наші території у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, наразі відкрили.

Інформаційна система Комісії зберігає відомості про результати минулих виборів, зокрема, про обраних народних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, про членів територіальних виборчих комісій. Допуск до них був обмежений, щоб не дістався рф, яка проводила псевдореферендуми, складала певні списки активістів, працівників органів державної влади й місцевого самоврядування..

Упродовж 2022–2024 років Комісія вжила необхідних технологічних та організаційних заходів, спрямованих на відновлення функціонування Держреєстру виборців та посилення захисту офіційного вебсайту Комісії.

Звісно, заступник голови ЦВК Сергій Дубовик наголосив, що відкриття ресурсів ЦВК – це  «планові заходи», «не пов’язані з будь-якою виборчою кампанією».

Але «коли зорі запалюють – значить, це комусь потрібно», казав класик. Тож виборів, які вигідні комусь і в Україні, буцімто хочуть і в наших стратегічних партнерів – США. Принаймні, спецпредставник американського президента Дональда Трампа з питань України та Росії Кіт Келлог в інтерв’ю агентству Reuters заявив, що «за умови досягнення угоди про припинення вогню з Росією «найближчими місяцями», Сполучені Штати хочуть, щоб Україна провела президентські і парламентські вибори до кінця року».

Чи потрібні вони, чи реальне їх проведення і як до цієї ідеї ставляться політики?

В ексклюзивному коментарі для Версій перша заступниця Голови Виконавчого секретаріату ВО «Батьківщина» та керівниця департаменту партійної та кадрової роботи Олена Шустік повідомила:

«В умовах воєнного стану Конституція та профільне законодавство забороняють проведення будь-яких виборів. Натомість Виборчий кодекс у ст. 20 передбачає, що рішення щодо призначення виборів, виборчий процес яких не розпочався у зв’язку з введенням воєнного стану, оголошується не пізніше місяця з дня його припинення або скасування. Такі законодавчі реалії”.

Водночас пані Шустік зазначила: “Партія «Батьківщина» живе і працює. На людей та для людей. І повірте, що «Батьківщина», як єдина партія, яка все своє 25-річне політичне життя має фракцію у Верховній Раді, буде готова до проведення виборів, коли б вони не відбулись».

Також народна депутатка України V та VI скликань наголосила, що Виборчий кодекс, який передбачає пропорційну систему виборів з відкритими списками і гарантує гендерний баланс, набрав чинності 1 січня 2020 року. Відповідно Президентські та Парламентські повоєнні (перші) вибори пройдуть по ньому вперше.

***

Останні дні видалися насиченими на політичні події світового масштабу: розмова Трампа з путіним і Зеленським, гучні заяви українського президента, санкції проти лідера опзиції Петра Порошенка і чергова хвиля розмов про припинення вогню в Україні найближчим часом і проведення парламентських та президентських виборів, підготовка яких нібито уже повним ходом іде на місцях. Редакція Parlament.ua дізнавалася, що із цих заяв може бути правдою, і чи дійсно провладна партія, опозиція і місцеві політичні сили готуються до виборів.

Політолог: «У сьогоднішніх умовах проблема виборів набирає драматичного значення»

Доктор політичних наук, професор, зав. кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Андрій КРУГЛАШОВ нагадує, що про вибори в Україні всі згадали не сьогодні. І про висловлену у довоєнний період довіру до політиків у суспільства таки варто вже перепитати – надто багато відтоді змінилося. Та питання в іншому: чи зможемо ми забезпечити належні умови для цих виборів і відповідно – зберегти обраний нами демократичний шлях розвитку?

«Тема виборів, очевидно, виникає не випадково. Тому що останні вибори в Україні як президентські, так і парламентські мали місце ще 2019 року, а місцеві – 2020-го. І ясна річ, що українське суспільство, а тим більше – політична еліта, українська політична система – вони, особливо внаслідок тих травм, втрат і тиску, яких ми зазнаємо від повномасштабного вторгнення рф на нашу територію і окупації чималої частини наших земель – вимагають певних нових форматів діяльності. Зокрема нашої влади як у центрі, так і на місцях, – погоджується науковець. – Але чому ця тематика піднялася саме тепер?

Звичайно, не хочеться вдаватись до конспірології, але е питання активно просуває Вашингтон, і саме з боку нової команди президента Трампа-2 лунають заклики, що такі вбори можна проводити і під час війни.

Насправді це не так просто, і не тільки з технічного та організаційного погляду. Тому що в нас близько 10 млн людей перебувають за кордоном; є велика кількість внутрішньо переміщених осіб; тривають бойові дії, і умови того перемир’я чи миру, які нам пропонує цей діалог путіна і Трампа за чи над нашою головою – вони викликають чимале занепокоєння, щонайменше.

Тому з одного боку дуже важливо і справді потрібно оновити нашу політичну еліту, перевірити підтримку з боку суспільства і політичним силам, і лідерам, і змінити формат дій влади – все це досить важливо для того, щоб Україна залишалася на шляху збереження і розвитку як демократичної держави.

З іншого боку, проблеми, які виникають з відсутністю належних умов для проведення виборів, теж є насправді об’ємними і складними.

Хоча варто сказати, що тема виборів в українському суспільстві і серед українських політичних еліт починається не від заяв Трампа чи Келлога, вона почала звучати набагато раніше, і їх призована підготовка почалася давно, а зараз перейшла в нову фазу. Певною несподіванкою стало рішення РНБО про те, що в санкційний список потрапив уже і експрезидент України Петро Порошенко – лідер «Європейської солідарності». Тож тематика виборів уже, очевидно, серйозно сприйнята чинним керівництвом нашої держави і відповідно вони починають діяти якщо не на випередження, то принаймні намагаються створити умови, щоб ситуація залишалася під їх переважним контролем.

Вочевидь, у таких умовах геополітичної невизначеності і великих ризиків, які постають перед Україною, насамперед в контексті можливого прямого діалогу «Вашингтон – москва» без належної участі України, або й замість України, при явній небезпеці відсування наших європейських партнерів або при не зовсім зрозумілому форматі їх участі у цьому процесі, проблема виборів набуває такого, я би сказав, драматичного значення.

Отже, сьогодні ще рано говорити, коли ці вибори можуть відбутися та в якому саме форматі. Єдине, що можемо констатувати – що ця проблема вже потрапила до порядку денного, і не тільки нашої держави, а й наших партнерів-союзників, та й ворогів також . Вже чуємо наратив про «мирний договір з росією» (очевидно, що на її умовах), що його має підписувати нова українська влада і новий український президент. Тому поява такого синхрону між москвою і Вашингтоном щонайменше насторожує.

А з іншого боку наш демократичний процес зупинився в точці замерзання, у нас виникло багато викликів щодо реальних питань національної,  суспільної й державної консолідації, і у нас справді багато є питань до багатьох із наших політиків.

Ясна річ, що такий демократичний засіб впливу на владу як вибори, замінити нічим – за умови, звісно, жорсткого дотримання всіх демократичних процедур. Та під час ведення  активних бойових дій і при невизначеності нашої безпекової ситуації дуже важко сподіватися, що ці вибори будуть для України, по-перше, більш-менш спокійними, а по-друге, рятівними. Але – побачимо. Ситуація розвивається надзвичайно динамічно, і саме головне в ній – розуміння одного: що ключовим чинником нашого збереження і розвитку як держави та суспільства виступає розуміння необхідності опори на свої власні сили. Це підтримка боєздатності наших Збройних Сил України, дотримання норм закону і Конституції, і розуміння того, що ніхто із політиків не приходить у владу навічно чи навіть обов’язково до кінця свого життя.

Сподіваюсь, що спільними зусиллями такий підхід переможе. Але, на жаль, ми опинилися у більш ніж складній ситуації і з російсько-українською війною, і з колізіями перемовного процесу і, звичайно, з перспективами та ціною збереження і розвитку нашої держави саме як демократичної і європейської».

Нардеп від провладної партії: «Актуально наблизити повернення миру в Україну. Тоді і до виборів дійде».

Так виглядає, що  хвилі «передвиборчої бурі» виглядають штормовими тільки здалеку. Вирування пристрастей у парламенті до регіонів докочуються, але на місцях стихають. Особливої активності ні біля партійних офісів, ні на сторінках у їхніх соцмережах не спостерігається. Народний депутат від партії влади «Слуга народу» Георгій Мазурашу так і зауважує – що «не в курсі про щось таке, що сприймав би як ознаку початку підготовки до майбутніх виборів».

«З одного боку, класично вважається, що до наступних виборів починають готуватися на другий день після попередніх, – усміхається Мазурашу. –  Але в наших умовах, думаю, готуватися до виборів, перейматися цим питанням, можливо, навіть аморально.

Я не в курсі. Можливо, дотичні до партійних осередків можуть знати більше. Я не бачу нічого особливого, що могло би свідчити про підготовку не в сенсі «постійного процесу», який мав би стартувати на другий день після попередніх виборів. Хіба сприймати за ознаку запровадження санкцій проти Петра Олексійовича? :) Так це ж по ідеї лише додасть йому в рейтингу :) Чи, може, це його хочуть підтягнути під «повторимо»?:) А щодо США… Ну, знову ж таки, це стратегічний партнер України, можуть висловлювати побажання. Але ми ж не штат США – це наші внутрішні справи. Особисто я теж хотів би, щоби вибори відбулись якомога швидше, бо це означало би, що закінчилась війна, або мінімум активна фаза, і зʼявились безпекові та інші умови для проведення виборів. Але… Тепер актуально наблизити повернення миру в Україну. Тоді і до виборів дійде…»

Опозиція: «Запиту на вибори немає!»

Заступник голови Чернівецької обласної ради, керівник Чернівецької територіальної організації політично партії «Європейська солідарність» Михайло ПАВЛЮК переконаний, що питання про ймовірність виборів в Україні може поставати тоді, коли для цього будуть передумови і запит суспільства. Ні того, ні іншого він наразі не спостерігає.

«Як представник команди партії «Європейська солідарність», послідовно вважаю, що сьогодні вибори в Україні – це підрив державності і загроза існуванню державної єдності.

У нас воєнний стан, воєнна агресія росії триває – і є безліч проблем, які з цього випливають.  Зокрема, відсутність організаційної спроможності провести вибори. Адже у волевиявленні не зможуть взяти участь усі громадяни – особливо неприйнятна така ситуація стосовно тих, які віддають за Україну своє життя і здоров’я.

Беручи участь у виборчих процесах від 2006 року, добре знаю, які величезні кошти необхідні для організації виборів – для роботи на дільницях, для  спостереження, підрахунку… Цілком очевидно, що зараз для проведення виборів немає коштів, тому зовсім не розумію позиції деяких колег, які закликають «давайте проведемо – а гроші знайдуться»…

А найголовніше – чи є на це запит суспільства. Насправді люди найбільше хочуть насамперед припинення агресії, повернення додому бійців і відбудови країни. А також боротьби з корупцією, адкватних тарифів і зарплат тощо. І серед цих побажань бажання виборів немає!

А щодо того, як ми «готуємося до виборів» – наша команда зосереджена на допомозі ЗСУ, на волонтерстві. Найкраща підготовка до виборів – це реальна підтримка обороноздатності країни. Адже більше 3,5 тис. наших однопартійців служать, більше сотні загинули, і підтримки потребують їхні родини. Це нас поєднує з суспільством – побитим, але не здоланим».

Місцева партія: «Вибори у воєнний період – це недоречно, неправильно і непотрібно».

Голова місцевої партії «Єдина Альтернатива», депутат Чернівецької облради Володимир МОРОЗ також дотримується того, що війна і вибори несумісні: «На мій погляд, у воєнний період вибори – це недоречно, неправильно і непотрібно. Та й Конституція забороняє. І прецедентів проведення виборів у воюючій країні немає – приклад Америки зовсім сюди не пасує, адже Друга світова війна, під час якої проходили президентські вибори в Штатах, не велася на території США. Тож ми, «Єдина Альтернатива, до виборів не готуємося».

Місцевий тервиборчком: «Організаційно проведення виборів в принципі можливе»

Голова Чернівецького обласного тервиборчкому Микола КАСПРУК, навпаки, вважає можливість проведення виборів цілком імовірними. Хоча наразі жодних вказівок від ЦВК про підготовку до виборів не надходило.

«Важко щось на цю тему сказати, адже багато чуток ходить. Судячи з активності в соцмережах – щось назріває. Бо хоч ніхто нічого ще не заявив – а потенційних кандидатів уже старанно критикують, та й просто так ніхто би не витрачав кошти на медіа і на борди. І  Але так, щоб безпосередня підготовка розпочалася – то окрім того, що ЦВК відкрив реєстр, нічого немає.

Тобто маємо зараз тільки такі «симптоми підготовки» до виборів, а офіційно ніхто нічого не буде говорити, доки не буде прийняте рішення на вищому політичному рівні.

Організаційно проведення виборів в принципі можливе. Звісно, буде трохи складно. Та у війську це навіть простіше організувати, ніж за кордоном. Є визначена концентрація військових у визначених місцях – тож можна організувати і провести голосування.

А от за кордоном, де «нашого цвіту по всьому світу»… Раніше зазвичай була визначена дільниця десь у посольстві. Зараз же таких дільниць треба на кожну країну хоча би по сотні. Бо чисто фізично виборці не встигнуть проголосувати навіть на 10 дільницях. А в країнах, де наших громадян зараз дуже багато (у тій же Польщі) – то ледь не в кожному місті рівня нашого обласного центру треба створювати по десятку виборчих дільниць…

Та якщо на це буде політична воля – то це цілком можна реалізувати.

Через Дію – думаю, що це нереально. Навіть на прикладі виплати тисячі гривень «є-підтримки» населенню бачимо, далеко не всі цією можливістю скористалися, не реєструвалися… У публічному просторі фігурувала цифра порядка 19 млн, які взяли по цій тисячі, з урахуванням того, що майже половина від них – це діти.

Тож якби навіть хтось хотів запустити електронний механізм – це отримає багато критики, оскільки це найлегший спосіб сфальсифікувати вибори. Навіть під час голосування на дому складніше щось підтасувати, адже до виборця йдуть кілька членів комісії, спостерігачі… А запропонувати «допомогу» людині, не надто «підкованій» в електронному голосуванні, значно простіше. І проголосувати замість неї…

Солдат ЗСУ: «Тут в окопах усіх бісить, що в тилу ходять по ресторанах і ще й виставляють світлини…»

Політологічний погляд кандидата політичних наук Андрія ГЕВЮКА на вибори нині корелюється його побратимами – Андрій нині солдат ЗСУ.

«В нас останні дні ведуться розмови що на Пасху буде перемир’я. Тут думки про це розділилися більшість хоче додому бо втомлені і виснажені, але не хочуть такого перемир’я, без збереження територій. Тобто є чіткий запит на справедливість.

Солдатів тут в окопах бісить, що в тилу люди в їх містах і селах ходять по ресторанах і ще й виставляють світлини… Тут тригером є будь-які розваги, якими хваляться їх односельчани чи містяни – дивує і бісить, що народ тратить гроші на розваги і на бруківку, як вони кажуть – «на всяку хрєнь». А в моєму підрозділі 50 дронів в день йде…

Я до того, що на виборах матимуть шанс отримати підтримку військових ті політики, які це бачать, усвідомлюють і хто розвиватиме ці тези. Ну і протидіяти корупції.

А коли вибори будуть… Якщо справді на Пасху підпишуть мир чи якесь перемир’я, то на кінець літа – початок осені будуть. Усі одночасно».

Маріанна Антонюк

Запис Чи будуть цього року вибори? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На релігієзнавчому контексті вчорашньої інавгурації нового/старого американського президента Трампа зосередився у дописі на своїй сторінці у фейсбуці доктор філософських наук з ЧНУ ім. Юрія Федьковича Олександр БРОДЕЦЬКИЙ.

Адже подія насправді не лише цікава як видовище чи фешн-показ, а й показова і «програмна» як певний зразок подальших дій.

«За давньою традицією невід’ємною частиною інавгураційного дня у США є богослужіння за участі обраних Президента й Віцепрезидента та їхніх дружин / чоловіків, – пише Олександр Бродецький. – Воно зазвичай відбувається у храмі тієї конфесії, до якої належить глава держави. Або – якщо він позаконфесійний – у тому храмі, котрий узгоджено як такий, що влаштовує ключових учасників.

Нині, 20 січня 2025 р., таке богослужіння відбувалося у вашингтонському храмі Святого Івана (St. John’s Church). Він належить до єпископальної (англіканської) Церкви, його настоятель – Роберт Фішер. На одній зі світлин бачимо, як він зустрічає Трампа і Меланію перед входом у церкву.

Є ще одне обов’язкове релігійне дійство – вже безпосередньо під час інавгурації. Це молитва чи, точніше, відозва (invocation) до Бога, яку здійснюють ті чи інші релігійні провідники.

На другій інавгурації Трампа її виголосили, по-перше, католицький кардинал й архієпископ Нью-Йорка Тімоті Долон і, по-друге, авторитетний євангелістський пастор Франклін Ґрем.

А ще одна неодмінна відозва до Бога відкрила сьогодні й інавгураційний обід. Її виголосив Беррі Блек – Капелан Сенату.

Беррі Блек – адвентист сьомого дня і перший за всю історію афроамериканець на цій релігійно-церемоніальній посаді (займає її від 2003 р.). Відеозапис інтерв’ю з ним для української служби “Голосу Америки” (2023 р.).

До речі, а чи знали Ви взагалі про існування окремої посади Капелана Сенату? Так, є така. Й існує від 1789 року. Функція Капелана – відкриття кожної сесії Сенату молитвою, відозвою до Бога, а також супровід чи координація задоволення релігійних потреб сенаторів, їхніх помічників та членів родин.

Капеланами Сенату поки що ставали тільки пастори тих чи інших християнських конфесій. Однак часом (разово) для здійснення молитви при відкритті Сенату запрошуються й гостьові капелани, які представляють інші релігії.

До слова, існує й окрема посада капелана другої парламентської Палати – Представників. Нині на цій посаді – пресвітеріанка Марґарет Кіббен.

Цікавий факт. У 1856 р. на посаду капелана Палати Представників призначили людину у віці 94 років. Це був пастор Деніел Волдо. А загалом він прожив 102 роки.

До речі, він – один із шести живих станом на 1864 р. людей, які стали героями виданої того року книжки “Останні люди революції” – про ветеранів боротьби за Незалежність 1775 – 1873 рр. То вже була епоха фотографії, й авторам книжки вдалося зберегти для історії світлини цих людей. А діяли ж вони ще у ХVIII ст.!

Та повернімося в наші дні.

А хто ж за конфесією Трамп? Чи, може, атеїст?

Ні, не атеїст.

В одному з інтерв’ю ще за першого свого президентства він стверджував, що в дитинстві був конфірмований у пресвітеріанську віру (це одне з відгалужень кальвінізму) і довгий час так себе й ідентифікував. Батьки, за його словами, навчали його важливості віри та молитви.

Водночас саме в тому інтерв’ю Трамп розповів, що відтепер вже не вважає себе пресвітеріанином, а є християнином поза деномінаціями.

В інавгураційній промові Трамп, згадавши про замах на нього кілька місяців тому, висловив віру, що “його вберіг Бог, аби зробити Америку знову великою”. Схоже, він використовує цей образ для педалюванння своєї “винятковості”, “богообраності”…

А як щодо релігійної належності Джозефа Байдена?

Він – ревний католик. Регулярний учасник богослужінь. Хоча нерідко на державному рівні обстоює норми, котрі не вітаються офіційно католицькою Церквою.

Наприклад, у грудні 2022 р. він радо підтримав і підписав Закон “Про повагу до шлюбу”, який зобов’язує всі штати визнавати також і одностатеві шлюби.

Цікаво: у 2021 р. після зустрічі з Папою Римським Франциском Президент наголосив: понтифік радіє, що він, Байден, добрий католик, і що йому слід і далі приймати причастя.

Цей акцент Байден, мабуть, зробив через те, що Конференція католицьких єпископів США всерйоз розглядала ініціативу розробити документ, котрий би позбавляв причастя тих політиків-католиків, які підтримують право на аборт. А участь у Таїнстві причастя православні та католики, як відомо, вважають основою християнського життя й запорукою сподіваного спасіння.

Ось такі справи».

Запис Потрійна молитва в день Трампової інавгурації спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На переконання лідерки «Батьківщини», Україну позбавляють права самостійно ухвалювати рішення та формувати органи влади, а нав’язані ззовні міжнародні менеджери на зацікавлені в покращенні добробуту українців, адже працюють на міжнародних лобістів, мета яких – отримати якомога більший прибуток.

Тимошенко запевняє, що ефективні міжнародні менеджери не можуть краще за самих українців навести лад і управляти ресурсами. Підтвердження цьому – створені з 2014 року міжнародними структурами численні антикорупційні органи в Україні, які за понад 10 років не те що не зменшили корупцію, а довели її до гігантських масштабів.

Займаються дріб’язковими справами, а високорівнева корупція знову «в законі» і під захистом антикорупційних органів, – уточнила Тимошенко.

Також одним із прикладів «успішної» роботи іноземних управлінців вона називає роботу міжнародних наглядових рад при наших державних монополіях (таких як «Укрпошту», НАК «Нафтогаз», «Енергоатом», Укрзалізницю, «Укроборонпром», а також Ощадбанк, Укрексімбанк). Ці радники отримують мільйонні зарплати, однак замість покращення роботи і розвитку цих монополій, почали підвищувати тарифи – на газ, на електроенергію, на воду, на тепло, на транспорт, на банківські послуги. Тобто міжнародні управлінці коштом українців почали збільшувати свої прибутки.

Таких реформ, законів, рішень – сотні, каже лідерка «Батьківщини».  І лише об’єднавшись, маємо надію на успішне протистояння запитам глобальних структур, які, користуючись війною і слабкістю державної влади, проводять агресивну колоніальну політику над Україною. Зупиняти цей процес треба негайно і категорично, адже саме «міжнародні» менеджери глобальної олігархії керують урядом і парламентом України, вони ж уже готуються управляти українськими судами.

Тимошенко закликає завершити експерименти над Україною та повернути країні її суверенітет, а українцям – право розпоряджатися власним життям.

За матеріалами інтернет-видань

Запис Антикорупційна діяльність чи імітація боротьби з корупцією? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Велика біда в Україну прийшла – і це не лише війна, не лише щоденні обстріли мирних міст і постійні зіткнення на фронті. Минулого тижня відбулось останнє цьогорічне засідання Верховної Ради, і воно стало без перебільшення чорним. Ухвалили два законопроєкти: одним – здали, як непотріб, горде ім’я українця, іншим – задарма віддали українські надра вартістю трильйони доларів. Так вирішили непрофесійні, безвідповідальні депутати монобільшості та їхні поплічники – люди без серця, без розуму і без інтелекту, без найменшого розуміння, що країна довірила їм своє життя в момент своєї найбільшої вразливості, а вони мають захищати її суверенітет, а не торгувати ним направо і наліво.  

Українці назавжди запам’ятали ту страшну ніч, коли в сесійній залі голосувався законопроєкт про продаж сільськогосподарської землі. На трибуні стояв Президент України, який “чесно казав” – дивіться, ось МВФ дає нам кредит, а ми маємо ухвалити закон, яким мусимо продати нашу землю. Причому не так, як поводяться із землею у всіх нормальних європейських країнах, а просто роздати з молотка величезними шматками, по двісті тисяч гектарів в одні руки. Президент не посоромився визнати, що нам дають натомість лише десять мільярдів кредиту, який потім доведеться віддавати, а відсотки по ньому вищі, ніж МВФ виставляє іншим країнам. Вночі нахабно протягнули цей закон, а потім, у розпал війни – якраз на 1 січня 2023 року, коли Україну шматував агресор – тишком-нишком вступила в дію норма, яка давала можливість продавати землю величезними пластами по десять тисяч гектар в одні руки, в тому числі банкам із іноземним капіталом. Цей закон був однією з перших ластівок ліквідації нашого права самим вирішувати, які закони ухвалювати.

І ось знову Новий рік, і знову в парламенті ухвалюють закони, написані за межами України.

Спершу ухвалили законопроєкт про мультигромадянство. Він не про діаспору, якій надається громадянство – там про діаспору ані слова нема. І не про те, щоб легалізувати другий, третій, четвертий паспорт, які мають українці, що від жахів війни втекли за кордон. Це законопроєкт про ліквідацію української політичної нації і заміщення її “онлайн-народом”. Там написано, що будь-хто із 40 країн світу – причому список Кабмін окремо визначить – зможе задекларувати в режимі онлайн, що він бажає стати громадянином України. І йому протягом дуже короткого терміну, не більше трьох місяців, дадуть повноцінне громадянство, “за один клік, без реєстрації та смс”, як кажуть на шахрайських сайтах.

Тільки тут не гроші крадуть, а суверенітет країни зламують. Де “громадянин на аутсорсингу” буде платити податки? Чи приїде він, аби вступити до лав ЗСУ? Три роки знадобилось, щоб ухвалити закон про отримання громадянства добровольцями з-за кордону, які реально воюють на фронті. Три роки вони не могли отримати паспорт, та й тепер для них лише “спрощений порядок”. А ось “онлайн-громадянину”, який навіть не мусить перетинати кордон України, паспорт видадуть за три місяці. До речі, голосувати вони теж будуть. А чи не станеться так, що такі нові громадяни наголосують антиукраїнських президента і Верховну Раду – вони ж українцями жодної секунди не були! Так знецінити український паспорт, українське громадянство і взагалі українську ідею могли тільки запроданці, для яких Україна нічого не варта.

Один законопроєкт страшніший іншого, бо монобільшість ще проголосувала розпродаж надр. У нас 100 різновидів рідкісних копалин, багато з них унікальні. 22 рідкоземельні метали визначені Європейським Союзом як критичні, і у нас вони є. Гафній, наприклад, та цирконій. Крім нас, лише три країни їх добувають –  США, Австралія та ПАР. Все це не просто віддається іноземним фірмам на видобуток без конкурсу – держава за свій бюджет зробить розвідку, потім заплатить за інфраструктуру, а іноземному власнику ресурс піднесуть на тарілочці, щоб тільки вивезти, продати і зняти прибуток.

Українці ще не забули, як у Верховній Раді були люди, готові встати і віддати життя за Україну. Левко Лук’яненко, Степан Хмара, В’ячеслав Чорновіл прискіпливо слідкували, аби в кожному законі кожна літера відповідала національним інтересам. А нині в ній засіли люди, яким вручили державу, а ті з неї кров випускають.

Юлія Тимошенко та фракція «Батьківщина» до останнього намагались зупинити шабаш, який творився у парламенті останні дні. Навіть юридична служба ВР у своєму висновку заявила, що закони не відповідають національним інтересам України.

«Ми підемо до Конституційного суду і будемо добиватись скасування всіх антиукраїнських законів, які ліквідують наш суверенітет. Кожен, кому забракло мужності захистити рідну країну у сесійній залі, рано чи пізно понесе відповідальність за руйнацію України», – запевняє лідерка «Батьківщини».

Будемо вірити в це, адже навіть найтемніші часи закінчуються, приходить світанок, і справедливість торжествує. Зовсім скоро настануть часи, коли Україна сама вирішуватиме, як буде жити, розвиватись і як ефективно використовувати свої ресурси – як би їх не намагались завоювати агресори і розпродати спекулянти.

Запис Не війна єдина нищить наш суверенітет… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вона розкритикувала законопроєкт про чергове підвищення податків, який намагається протягти провладна більшість, щоб за рахунок людей поповнити бюджет для фінансування армії.

Є пряма підозра, що фінансовий ресурс для армії, запланований на рік, витратили за пів року внаслідок гігантської корупції та такого ж за масштабами непрофесіоналізму, а тепер планують закрити цей провал додатковими податками з людей, – зазначила Юлія Тимошенко у своєму відео на Youtube.

Як уже повідомлялося, «Батьківщині» вдалося завадити владі ухвалити закон про збільшення податків, однак лідерка фракції допускає, що влада не відмовилася від ідеї виправити власні помилки коштом працюючих людей і ФОПів. Тому колишня прем’єрка спільно з командою розробили ефективний план наповнення бюджету перемоги без збільшення поборів з людей.

Збільшення податків, за її словами, не вирішить  проблему фінансування армії: «Це принесе лише 30 мільярдів в бюджет при потребі 500 мільярдів». Відтак, необхідно шукати ефективні джерела фінансування оборонного бюджету. Для цього необхідно:

Створити рівні умови оподаткування для всіх і припинити «кришувати» тіньову економіку, це дасть до бюджету додаткові 700 мільярдів гривень.

Змінити модель роботи Нацбанку України, це дасть бюджету додаткові 100 мільярдів гривень.

Навести лад з контрабандою на митниці та стягувати податки з грального бізнесу (40 мільярдів гривень щорічно).

Ініціювати отримання доходів від заморожених активів РФ, що дасть бюджету додаткові 140 мільярдів гривень.

Почати переговори задля списання зовнішніх державних боргів України, це дасть бюджету додаткові 70 мільярдів гривень.

«Я вкотре повторюю – ми завжди готові допомогти. У нас професійна команда, яка здатна попунктно розказати, як управляти країною, економікою, як вести переговори та і взагалі працювати на благо людей, а не жахати їх черговими підвищеннями податків, цін, тарифів чи якихось ще «новацій», – резюмувала Юлія Тимошенко.

Ba.org.ua

Запис Чи можна подолати дефіцит бюджету Сил оборони без підвищення податків для людей? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це стало можливим завдяки зусиллям і роботі очолюваної Юлією Тимошенко ТСК щодо лікування та реабілітації військових.

Як повідомила на своїй сторінці у Фейсбук лідерка «Батьківщини», харчування у військових госпіталях було швидко налагоджено та приведено до стандартів НАТО, а от у цивільних лікарнях, де також отримують медичну допомогу наші захисники й захисниці, «коїлося відверте неподобство».

Її обурювало, що там на харчування одного пораненого виділялося 39 гривень 70 копійок на день. Щоправда, як додала вона, нікого з влади це особливо не турбувало.

Спочатку змінами до закону, а потім постановою уряду нашій ТСК вдалося навести лад. Відтепер усі поранені військові харчуватимуться на гідному рівні, незалежно від місця, де вони лікуються, – зазначила Юлія Тимошенко.

За її словами, привести систему харчування поранених військових до стандартів НАТО було одним із її пріоритетних й амбітних завдань як очільниці ТСК.

Нагадаємо, цій ТСК вже вдалося збільшити видатки із держбюджету на лікування поранених героїв і героїнь. Юлія Тимошенко як голова комісії неодноразово наголошувала, що медична допомога захисникам України на рівні стандартів НАТО має стати пріоритетом держави.

ba.org.ua

Запис Системні зміни в лікуванні поранених – є! спершу з'явиться на Медіа-Версії.