ПІДЗЕМНА БУКОВИНА ЗРОСТАЄ…

 

Уже більше півроку чернівецьким спелеоклубом «Троглодит» продовжується дослідження нещодавно відкритої лабіринтової печери у гіпсах поблизу села Мамалига. Це вже четверта печера у цій спелеокарстовій ділянці Чернівецької області, яку репрезентують всесвітньо відомі «принцеси» підземного світу, а саме: 92-кілометрова «Попелюшка», 5-кілометрова «Буковинка» та майже невідомий широкому загалу «Повзучий голландець». І кожна з них має свої неповторні структуру, обличчя та шарм.

На відміну від них ця печера поки що «тисне» у плечах і дає мало можливостей випрямитись у повний зріст. Кондиційна, тобто високоякісна топозйомка із застосуванням новітніх технологічних методів, дозволяє потрохи вимальовувати суцільний лабіринт галерей і залів, розміщених декількома поверхами і ярусами у тривимірному просторі. По суті, маємо суцільно закарстований блок, що нагадує відомий густодірчатий голландський сир, добре переповнений шаруватими глинистими відкладами, які камуфлюють дійсні розміри порожнини. Деколи дивуєшся, на чому ж взагалі тримається поверхня земної тверді. До речі, прилеглі поля рясно вкриті численними карстовими лійками та западинами, що красномовно свідчить про масштаби поширення підземних порожнин. Отже, досліджена частина лабіринту, за даними керівника топозйомочних робіт Павла Куприча, вже сягнула 1100 метрів, а попереду чудові і оптимістичні перспективи нарощування довжини.

Важливим спелеологічним завданням є пошук і надання печері влучної назви. Адже всім добре відома говірка: «Як кораблик назвеш, так він і попливе». Поки що ця печера має робочу назву. Остаточна, тобто офіційна, сформулюється після одержання більш повної уяви про масштаби та характер лабіринту. Наприклад, печера «Попелюшка» (у радянський час – «Золушка») отримала та закріпила цю престижну назву майже через рік після відкриття і напрочуд влучно відтворює як процес дослідження, так і її принади – первісно від брудненької нечепури до блискучої принцеси.

Чим важливий цей факт? Не пройшло й року після утворення катастрофічного карстового провалу під залізничною колією на північній окраїні сусіднього до Мамалиги села Драниця. Що зробили обласна влада та дирекція Чернівецької дистанції путі для усвідомлення ситуації? Нічого путнього, крім припинення пасажирського руху на цьому логістично важливому напрямку. Обласна служба надзвичайних ситуацій лише зафіксувала самий факт. На десятий день зі Львова викликали геодезистів (так писалося в офіційних повідомленнях), які за фахом не мають нічого спільного з карстовими процесами, хоча тут дещо могли б допомогти з буровою установкою геологи з нашого Чернівецького геотехнічного інституту. Результати цих «фахових» обстежень й досі не відомі.

Але, як вже неодноразово доводили буковинські реалії, без кваліфікованої і фахової допомоги спелеологів нашого чернівецького спелеоклубу «Троглодит» будь-які версії та прогнози, відповідно висновки сторонніх організацій, не варті й ламаного шеляга. І дослідження цієї нової печери, розміщеної в 3 км східніше, ще раз наочно доводить цю просту істину.

Та оскільки підземелля Буковини таять чимало сюрпризів, деколи й неприємних, співпраця необхідна.

Віталій Коржик, спелеолог.

Ударна топозйомочна група. Зліва – керівник зйомок Павло Куприч.

Ось така вона праця спелеолога.

 

Віталій КОРЖИК, спелеолог

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.