Софія Березіна – авторка 13 книг краєзнавчого характеру та однієї художньо-документальної. Вона повернула нам, її краянам, 800 (!) імен євреїв, які народилися або мешкали на Буковині та в Чернівцях. На подібне, на жаль, поки що не спромоглася жодна національна громада нашої багатонаціональної області.
Софія Березіна біля своїх книг, які можна було придбати після презентації. Серед них не тільки видання «Видатні євреї Клужа», а й попередня популярна збірка «Євреї Буковини. Славні імена» тощо.
А це саме та єдина художньо-документальна книга пані Березіної, яка містить есеї, оповідання та навіть казки.
А наразі цими днями в Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка вона презентувала нове дослідження «Видатні євреї Клужа».
До слова, чимало героїв цієї книги Березіної дотичні до Чернівців. Може, недарма румунське місто Клуж-Напока є містом-побратимом Чернівців.
Відкриття презентації: справа – бібліотекарка Ольга Серебріян, модераторка імпрези.
До слова, п. Березіна вже мала презентацію своєї книжкової новинки у Клужі – місті, де мешкали її герої. Та про останніх варто розповісти окремо, що й зробила Софія Ісаківна під час презентації. Повірте на слово, присутні час від часу потай витирали сльози. Чому – зараз зрозумієте. Але розв’язка, зрозуміло, буде наприкінці.
Доля людей в долі світу та… Буковини
У новому дослідженні п. Березіної аж 50 імен. Показово, що книга містить чимало цікавих, документальних, зрозуміло, ілюстрацій.
Кожна історія життя – непересічна людська доля. Приміром уродженець Чернівців Б.Ц. Штенберг у сороковому році минулого століття переїхав із Клужу до Палестини і брав активну участь у створенні та розбудові Ізраїлю і був серед підписантів Декларації незалежності Ізраїлю 1948 року.
А, скажімо, Іштван Діамант – економіст, журналіст, менеджер, колекціонер – відкрив у Трансільванії перший металургійний завод, а відтак і його філіал у Чернівцях, відомий нам під назвою заводу «Індустрія», де випускали цвяхи, металеві сітки тощо. Показово, що у Чернівцях п. Діамант організував професійну школу з підготовки робітників.
Історія ж Бернарда та Лаури Горовіц має цікаве продовження. Досліджуючи життя цієї родини, Софія Березіна познайомилася з їхнім сином, професором хімії Оссі Горовіцем, який, як і його батьки, народився у Чернівцях. З-під його пера вийшло 167 наукових праць і понад 40 книг, та, чи не найголовніше, одне з його відкриттів використовується у лікуванні раку. А ще цей непосидючий чоловік, якому має виповнитися 80, – затятий у минулому альпініст, філателіст і скрипаль. Зрештою, це й не дивно, бо його мама закінчувала чернівецьку консерваторію – так тоді називалося наше музучилище. А Бернард – випускник філософського факультету Чернівецького університету. Зрозуміло, що під час війни вся родина потрапила до гетто, де загинули всі, крім них. Вони ж вижили завдяки тому, що вчили дітей і… писали вірші. Після війни вийшла їхня збірка «Голоси ночі. Вірші із гетто».
Після війни Горовіци повернулися до Чернівців і Бернард потрапив до трудового табору. У 1945-му народився їхній син Оссі, а 1947-го вони переїхали до Клужу.
Ларон Цві, уродженець Чернівців, є нині найстарішим практикуючим лікарем. Незабаром ендокринологу виповниться 98 років. За спиною чоловіка концтабір, Палестина, Єрусалим, університет. 1996-го отримав професорське звання. Протягом життя вивчав причини низькорослості. У медицині відомий синдром Ларона (карликовість Ларона) — спадкове захворювання, різновид карликовості, зумовлений вродженим дефектом гена рецептора соматотропного гормону (СТГ), причиною якого є нечутливість до дії гормону росту.
Така емблема ще донедавна була на одній із аптек Чернівців…
…На березі Дунаю в Будапешті є пам’ятник: 60 пар взуття, яке перед розстрілом нацисти наказали зняти євреям. Імена загиблих не підписані, але вважається, що одна пара належить Гедеону Ріхтеру. Саме тому Ріхтеру, чиє ім’я зазвичай асоціюється з назвою бренду лікарських засобів або ж фармацевтичного підприємства, що їх випускає. Проте варто нагадати, що Гедеон Ріхтер — це ім’я та прізвище відомого фармацевта, підприємця, розробника та засновника фармацевтичної компанії, який народився далекого1872 року в Австро-Угорської імперії. А в 1944-му він не зміг залишити своє дітище, свою фармацевтичну фабрику і… серед 60 пар взуття закатованих євреїв одна належить Гедеону Ріхтеру.
А між цими датами було довге життя талановитої та закоханої у свою справу людини
…Після отримання спадку, накопичивши практичні знання з аптекарського мистецтва, 1901 року молодий Ріхтер придбав аптеку у Будапешті, де створив новаторську лабораторію, в якій почав розробляти різноманітні лікарські засоби. Саме ця лабораторія стала не просто основою майбутньої компанії, а й місцем, де були закладені основи сучасної світової фармації. Першим органотерапевтичним продуктом Ріхтера став адреналіновмісний препарат з антигіпертензивною та кровоспинною дією. Але на цьому дослідження завзятого вченого не припинилися. Серцевий засіб Адіган, розроблений на початку 1910-х років, а також дезінфікуючий Хіперол та жарознижувальний Калмопірин мали великий успіх у ранньому асортименті продуктів. Цікаво, що останні два препарати доступні й сьогодні! Про це пише видання Аптека.ua.
Ті, кому далеко за тридцять, пам’ятають, що в радянських аптеках з-поміж закордонних ліків найчастіше зустрічалися пігулки та флакони з написом фірми Гедеон Ріхтер. Ба більше, донедавна дві великі літери – RG прикрашали вхід до аптеки, що і нині розташувалася на вул. Головній між вулицям Шкільна та Шептицького. На жаль, під час ремонту ці літери були збиті…
«П’ять димарів» Ольги Лендьєн
Це ще одна клужанка, яка прожила нелегких 93 роки, ставши свідком усіх жахіть ХХ століття (1908 – 2001). Вона прототип героїні американського драматичного фільму «Вибір Софії» режисера Алана Пакули за однойменним романом Вільяма Стайрона, в якому Меріл Стріп зіграла головну роль та отримала премію «Оскар».
Письменник же почув історію Ольги Лендьєн під час Нюрнберзького процесу. І вона його приголомшила.
…Уся сім’я Лендьєн потрапила до Аушвіцу, де цілодобово працювали крематорії та диміли 5 димарів.
… Коли німецький офіцер наказав Ользі вибрати з двох дітей – дівчинки та хлопчика – того, кого… спалять, жінка не змогла зробити вибір – і в неї забрали обох.
Надалі в концтаборі її тримала лють і бажання вижити, щоби розповісти про нелюдські звірства цих людиноподібних.
Присутні побачили найбільш драматичний уривок фільму – саме тоді на очах багатьох з’явилися сльози. І в залі бібліотеки звучала музика Джона Вільямса до кінофільму «Список Шиндлєра».
Отже, ті, кого зацікавили ці історії, можуть завітати до бібіліотеки: Софія Березіна подарувала книгозбірні кілька примірників.
«Цю книгу Софії Березіної хочеться прочитати, – каже модераторка заходу Ольга Серебріян. – Та мріється, щоби такими ж активними як як єврейська громада були й інші наші національні об’єднання. Адже історія міста, краю містить ще стільки ненаписаних, а отже й непрочитаних сторінок…”
Уже після презентації поцікавилася в Софії Ісаківни, чому і як вона, аудитор за фахом, раптом почала писати. «Все відбулося само собою, – пояснила любителька-краєзнавиця. – Своєрідним же тригером стало… 600-річчя нашого рідного міста Чернівці».
З’ясувалося, що до поважного ювілею влада вирішила видати збірку, в якій була б представлена історія усіх національних громад міста. Адже толерантність, як відомо, – це маніфестна риса чернівчан: у місті проживають представники 65-ти національностей.
Євреська громада доручила цю відповідальну роботу Софії Березіній, яка й виконала її натхненно та вчасно. Чого, на жаль, не можна було сказати про інших. Збірник так і не побачив світ, зате робота пані Софії поклала початок її захопленню на все наступне життя.
Людмила Чередарик, «Версії»
